Рішення

від 27.08.2020 по справі 913/340/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року м.Харків Справа № 913/340/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали позовної заяви №б/н від 04.06.2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донактивторг" (місцезнаходження: вул. Франка, буд. 6, офіс 1 Б, м. Хуст, Закарпатська область, 90400)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково- виробниче підприємство Хімресурс" (місцезнаходження: пр-т. Космонавтів, буд. 16, офіс 205, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400)

про стягнення 102000 грн 00 коп.

Секретар судового засідання Надольна М.І.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донактивторг" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство Хімресурс", в якому просить:

- стягнути з відповідача заборгованість за договором №2/19 від 25.02.2019 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 102000 грн 00 коп.;

- стягнути з відповідача суму додатково понесених витрат на юридичну допомогу адвоката в розмірі 30000 грн 00 коп., та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 грн 00 коп.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2020 справа передана на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Донактивторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково- виробниче підприємство Хімресурс" про стягнення 102000 грн 00 коп. залишено без руху, оскільки позивачем у позовній заяві не вірно зазначено адресу свого місцезнаходження.

Відповідно до ухвали від 09.06.2020 позивачу встановлено строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

23.06.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви без номеру від 19.06.2020, а саме позивачем зазначено, що фактичною та юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Донактивторг" є Закарпатська область, м. Хуст, вул. Франка, буд. 6, офіс 1Б.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін, розгляд справи по суті призначено на 14.07.2020 о 12 год. 30 хв.

В судовому засіданні 14.07.2020 постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 04.08.2020 о 10 год. 30 хв., яку відповідно до ч.5 ст.233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 04.08.2020 постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 27.08.2020 об 11 год. 30 хв., яку відповідно до ч.5 ст.233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Позивач та відповідач в судове засідання для розгляду справи по суті не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Проте, 26.08.2020 на адресу Господарського суду Луганської області від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Донактивторг" - адвоката Приходько Є.В. надійшло клопотання про перенесення судового засідання, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання.

Дослідивши подане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Вказаний строк не підлягає продовженню.

Приписами ч.ч.1-2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

При цьому, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості суду "переносити" судове засідання.

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство Хімресурс" (сторона -1 за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донактивторг" (сторона -2 за договором) укладено договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2/19, відповідно до якого сторона 2 надає стороні 1 зворотну фінансову безвідсоткову допомогу, а сторона 1 зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Зворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій, як плати за користування такими коштами (п.1.2.)

Зворотна фінансова допомога надається, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони 1 (п.2.2).

Зворотна фінансова допомога надається на строк до 31.03.2019. По закінченню цього строку сторона 1 повинна повернути стороні 2 суму наданої фінансової допомоги 100% на розрахунковий рахунок, згідно реквізитів вказаних у розділі 9 договору. Винагорода за користування безвідсоткової фінансової допомоги не передбачена та не виплачується (п.2.3.)

Пунктами 3.1.-3.2 договору сторони погодили, що зворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою сторони 2, повернення грошових коштів проводиться, шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок сторони 2 в установі банку.

На виконання умов договору, позивачем здійснено перерахування на рахунок відповідача грошових коштів за платіжним дорученням №34 від 25.02.2019 у загальному розмірі 200000 грн 00 коп. із зазначенням у призначенні платежу договору зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2/19 від 25.02.2019.

Відповідно до умов договору, відповідачем було повернута зворотна безвідсоткова фінансова допомога в частині в сумі 98000 грн 00 коп., а саме:

- за платіжним дорученням №61 від 04.04.2019 в сумі 20000 грн 00 коп.;

- за платіжним дорученням №66 від 26.04.2019 в сумі 10000 грн 00коп.;

- за платіжним дорученням №141 від 19.09.2019 в сумі 1000 грн 00 коп.;

- за платіжним дорученням №152 від 10.10.2019 в сумі 10000 грн 00 коп.;

- за платіжним дорученням №220 від 13.12.2019 в сумі 5000 грн 00 коп.;

- за платіжним дорученням №227 від 18.12.2019 в сумі 10000 грн 00 коп.;

- за документом №227 від 13.02.2020 (виписка по рахунку від 14.04.2020) в сумі 20000 грн 00 коп.;

- за документом №231 від 17.02.2020 (виписка по рахунку від 14.04.2020) на суму 6000 грн 00 коп.;

- за документом №257 від 06.03.2020 (виписка по рахунку від 14.04.2020) на суму 10000 грн 00 коп.;

- за документом №264 від 12.03.2020 (виписка по рахунку від 14.04.2020) на суму 6000 грн 00 коп.

Залишок не повернутої відповідачем зворотної безвідсоткової фінансової допомоги за договором складає 102000 грн 00 коп.

18.09.2019 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №1809/1 про погашення заборгованості за договором про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2/19 від 25.02.2019 в розмірі 102000 грн 00 коп.

14.02.2020 позивачем повторно направлено на адресу засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Хімресурс" - ОСОБА_1 , претензію без номеру щодо погашення заборгованості за договором про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2/19 від 25.02.2019 в розмірі 102000 грн 00 коп. Вказана претензія отримана засновником (учасником) відповідача - 06.03.2020.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за договором про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2/19 від 25.02.2019 щодо повернення фінансової допомоги, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить також стягнути з відповідача суму додатково понесених витрат на юридичну допомогу адвоката у розмірі 30000 грн 00 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Частиною 2 статті 1049 ЦК України передбачено, що позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи встановлено, що позивач здійснив перерахування відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 200000 грн 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення №34 від 25.02.2019.

Відповідач зобов`язання за договором щодо повернення безвідсоткової фінансової допомоги в строк, встановлений п.2.3. договору виконав частково на суму 98000 грн 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме: №61 від 04.04.2019 на суму 20000 грн 00 коп., №66 від 26.04.2019 на суму 10000 грн 00 коп., №141 від 19.09.2019 на суму 1000 грн 00 коп., №152 від 10.10.2019 на суму 10000 грн 00 коп., №220 від 13.12.2019 на суму 5000 грн 00 коп., №227 від 18.12.2019 на суму 10000 грн 00 коп.; за документом №227 від 13.02.2020 на суму 20000 грн 00 коп., відповідно до виписки по рахунку від 14.04.2020; за документом №231 від 17.02.2020 на суму 6000 грн 00 коп., відповідно до виписки по рахунку від 14.04.2020; за документом №257 від 06.03.2020 на суму 10000 грн 00 коп., відповідно до виписки по рахунку від 14.04.2020; за документом №264 від 12.03.2020 на суму 6000 грн 00 коп., відповідно до виписки по рахунку від 14.04.2020.

Залишок зворотної безвідсоткової фінансової допомоги за договором про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2/19 від 25.02.2019, що підлягає поверненню відповідачем складає 102000 грн 00 коп.

Відповідач доказів спростування викладених позивачем обставин не надав та проти розміру наявної заборгованості за договором про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги не заперечив.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2/19 від 25.02.2019 є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 30000 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд звертає увагу, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

17.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донактивторг" та адвокатом Приходько Є.В. було укладено договір про надання правничої допомоги №01-01-20/2-ЮО предметом якого, зокрема є представництво інтересів довірителя у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації; реєстрація суб`єктів оптимізації господарської діяльності; розробка схем оптимізації податкових зобов`язань; проведення аудиту; розробка та правовий аналіз договорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності довірителем; захист від протиправних дій посадових осіб органів державної влади, зокрема органів державної фіскальної служби України; надання правової допомоги у кримінальних провадженнях; інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору.

На виконання умов договору, адвокатом Приходько Є.В. були виконані наступні роботи, а саме: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції на суму 10000 грн (20 консультацій по 500 грн 00 коп. кожна); підготовка та подання до Господарського суду Луганської області позовної заяви на суму 5000 грн 00 коп.; супровід справи протягом судового розгляду до винесення судом рішення по суті та погашення витрат на поїздки до суду в місто Харків на суму 15000 грн 00 коп., що підтверджується двосторонньо підписаним актом виконаних робіт (надання послуг) №СІ-1-04-20/ДАТ від 14.04.2020.

Дослідивши надані позивачем докази, якими підтверджується понесення останнім витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, врахувавши фактичний об`єм наданих адвокатом позивачу послуг у суді та затрачений ним час на супровід справи протягом судового розгляду (адвокат брав участь в судовому засіданні лише 14.07.2020 року, яке тривало менше однієї години), співрозмірність заявлених витрат за послуги адвоката, ступінь складності справи, тривалість розгляду справи, суд, керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, дійшов висновку про необхідність обмеження витрат на професійну правничу допомогу та покладення їх на відповідача в розмірі 12000 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача в розмірі 2102 грн 00 коп.

Керуючись ст. 12, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 232, 233, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково- виробниче підприємство "Хімресурс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донактивторг" заборгованість за договором про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2/19 від 25.02.2019 в розмірі 102000 грн 00 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Донактивторг" (місцезнаходження: вул. Франка, буд. 6, офіс 1 Б, м. Хуст, Закарпатська область, 90400, ідентифікаційний код юридичної особи 41659769)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково- виробниче підприємство "Хімресурс" (місцезнаходження: пр-т. Космонавтів, буд. 16, офіс 205, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код юридичної особи 42641380)

Повний текст рішення складено та підписано 01.09.2020

Суддя С.В. Масловський