Рішення

від 26.08.2020 по справі 913/277/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року м. Харків Справа № 913/277/20

Провадження № 3/913/277/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Пати А.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будсистема", м. Дніпро

до Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сатурн-2" , с. Гончарівка Сватівського району Луганської області

про розірвання договору та стягнення 300 095 грн 11 коп.

в присутності представників учасників справи:

від позивача - Шаповалова С.Г. - адвокат, ордер серії АР № 1017740 від 19.06.2020;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Будсистема" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сатурн-2", в якій просить:

- розірвати договір, укладений у спрощений спосіб між Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Будсистема" та Приватним підприємством "Будівельна компанія "Сатурн-2", шляхом оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Будсистема" платіжного доручення від 28.12.2018 № 3308;

- стягнути з Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сатурн-2" основний борг в сумі 200 000 грн 00 коп., пеню в сумі 84 126 грн 02 коп., 3% річних в сумі 8 071 грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 7 898 грн 09 коп., всього 300 095 грн 11 коп. Також позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн 00 коп.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на виконання усної домовленості з Приватним підприємством "Будівельна компанія "Сатурн-2" щодо виконання робіт з монтажу внутрішніх систем опалення, холодного, гарячого водопостачання та каналізації на об`єкті: "Будівництво житлового будинку № 16б в мікрорайоні № 7, м. Рубіжне Луганської області (завершене будівництво)", розташованого за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, проспект Московський, 16б, позивачем на електронну адресу відповідача було надіслано скан-копію проекту договору про надання послуг від 22.12.2018 № 22/12-18.

Позивачем відповідно до платіжного доручення від 28.12.2018 № 3308 перераховано аванс на рахунок ПП "Будівельна компанія "Сатурн-2" в розмірі 200 000 грн 00 коп. Після здійсненої оплати позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу надання замовлених послуг або перерахування грошових коштів, проте послуги надані не були, грошові кошти не повернуті. Станом на 27.04.2020 роботи відповідачем не виконані, грошові кошти в розмірі 200 000 грн 00 коп. не повернуті. Крім того, позивач звертався до відповідача з пропозицією про розірвання договору, але відповіді у встановлений строк на неї не одержав, у зв`язку з чим є підстави для розірвання договору в судовому порядку.

Крім того, враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем нараховано пеню та згідно ст. 625 ЦК України - 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.05.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 28.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/277/20, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду в підготовчому засіданні на 23.06.2020. Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву та запропоновано позивачу надати належну копію платіжного доручення про перерахування 200 000 грн 00 коп.

У судове засідання 23.06.2020 прибув представник позивача, яким за супровідним листом від 23.06.2020 № б/н долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення від 28.12.2018 № 3308 про перерахування відповідачу 200 000 грн 00 коп.

Відповідач відзив не надав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом надіслання копії ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на офіційну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 92631, Луганська область, Сватівський район, село Гончарівка, вул. Советская, будинок 12, проте ухвала повернулась 05.06.2020 до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв`язку "неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача".

Ухвалою суду від 23.06.2020 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 07.07.2020 та встановлено строк до 07.07.2020 для подання відзиву відповідачем та відповіді на відзив позивачем у разі одержання відзиву.

У судове засідання 07.07.2020 прибув представник позивача.

Відповідач відзив не надав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом надіслання копії ухвали про відкладення підготовчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на офіційну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 92631, Луганська область, Сватівський район, село Гончарівка, вул. Советская, будинок 12, проте ухвала повернулась 03.07.2020 до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв`язку "неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача".

Ухвалою суду від 07.07.2020 за ініціативою суду продовжено підготовче провадження на 30 днів включно до 26.08.2020, повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 04.08.2020 та встановлено строк до 03.08.2020 для подання відзиву відповідачем та відповіді на відзив позивачем у разі одержання відзиву.

У судове засідання 04.08.2020 прибув представник позивача.

Відповідач відзив не надав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом надіслання копії ухвали про відкладення підготовчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на офіційну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 92631, Луганська область, Сватівський район, село Гончарівка, вул. Советская, будинок 12, проте ухвала повернулась 20.07.2020 до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв`язку "неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача".

Ухвалою суду від 04.08.2020 закрито підготовче провадження, повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 26.08.2020.

У судове засідання 26.08.2020 прибув представник позивача.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом надіслання копії ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на офіційну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 92631, Луганська область, Сватівський район, село Гончарівка, вул. Советская, будинок 12, проте ухвала повернулась 14.08.2020 до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв`язку "неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача".

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як стверджує позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Будсистема" та Приватним підприємством "Будівельна компанія "Сатурн-2" існувала усна домовленість про виконання Приватним підприємством "Будівельна компанія "Сатурн-2" робіт з монтажу внутрішніх систем опалення, холодного, гарячого водопостачання та каналізації на об`єкті: "Будівництво житлового будинку № 16б в мікрорайоні № 7, м. Рубіжне Луганської області (завершене будівництво)", розташованого за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, проспект Московський, 16б, на виконання умов якої позивачем на електронну адресу відповідача було надіслано скан-копію проекту договору про надання послуг від 22.12.2018 № 22/12-18 (аркуші справи 14-17).

Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Будсистема" відповідно до платіжного доручення від 28.12.2018 № 3308 перераховано на рахунок № НОМЕР_1 , який відповідно до довідки Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" від 25.07.2018 № 180725SU11464511 (аркуш справи 29) належить Приватному підприємству "Будівельна компанія "Сатурн-2", аванс в розмірі 200 000 грн 00 коп. з призначенням платежу: за роботи згідно договору від 22.12.2018 № 22/12-18 (аркуш справи 63).

Позивач стверджує, що дії сторін щодо одержання грошових коштів відповідачем та дії позивача щодо перерахування грошових коштів свідчать про те, що сторони підтвердили намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин на умовах договору від 22.12.2018 № 22/12-18 та між сторонами виникли зобов`язання з надання послуг.

Після здійсненої оплати позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу надання замовлених послуг або перерахування грошових коштів, проте послуги надані не були, грошові кошти не повернуті.

Станом на 27.04.2020 роботи відповідачем не виконані, грошові кошти в розмірі 200 000 грн 00 коп. не повернуті.

Крім того, позивач звертався до відповідача з пропозицією про розірвання договору, але відповіді у встановлений строк на неї не одержав.

Суд зазначає, що доказів надіслання скан-копії договору, звернень до відповідача з приводу надання замовлених послуг або перерахування грошових коштів, пропозиції про розірвання договору позивачем суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач звертався до відповідача з претензією від 17.01.2020 № 17/01-3, в якій вимагав протягом семи днів з моменту отримання претензії перерахувати грошові кошти в сумі 200 000 грн 00 коп. Однак, вказана претензія повернута адресату неврученою з відміткою відділення поштового зв`язку "неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача" (аркуші справи 21-24).

Обставини щодо розірвання договору та стягнення грошових коштів, перерахованих за вищевказаним платіжним дорученням, стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, положення якої кореспондуються зі ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

За змістом частин 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У частині 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Позивач, стверджуючи про укладення договору від 22.12.2018 № 22/12-18 та виникнення між сторонами господарських зобов`язань, на підтвердження цього факту надав суду лише роздруківку договору, яка не містить підписів сторін та не скріплена печатками товариств. За доводами позивача саме такий примірник було надіслано на електронну пошту відповідача.

Надана роздруківка не є належним доказом укладення між сторонами зазначеного договору та вчиненням сторонами дій, спрямованих на виникнення та виконання зобов`язань за цим договором.

Так, на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Статтею 5 зазначеного Закону визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом статей 6, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Крім того, судом встановлено, що зміст копії договору від 22.12.2018 № 22/12-18, наявний у матеріалах справи, свідчить про те, що цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань сторонами договору. Цей договір, додатки, додаткові угоди до нього можуть укладатися шляхом обміну факсограмами або за допомогою електронної пошти. Сторони домовилися, що пересилання стороною по факсу або електронною поштою примірника договору, додатки, додаткові угоди, підписаної і скріпленої печаткою відповідної сторони, свідчить про її повну і безумовну згоду на укладення договору, відповідного додатку та/або додаткової угоди. При цьому сторони зобов`язуються провести обмін оригіналами підписаних документів протягом 30 днів з дати підписання зазначених документів по факсу або за допомогою електронної пошти, при цьому порушення цього терміну не впливає на дійсність підписаних по факсу або за допомогою електронної пошти документів.

Отже, оскільки договір від 22.12.2018 № 22/12-18 не має ознак електронного документа, не підписаний електронними цифровими підписами сторін, такий правочин міг набрати чинності виключно після його фізичного підписання сторонами та скріплення печатками у паперовому вигляді. Проте позивачем не було надано суду належним чином оформлених ані оригіналу свого примірника договору, ані копії такого документа.

Доводи щодо укладення між сторонами договору у спрощений спосіб не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, а за приписами ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Доказів прийняття відповідачем пропозиції укласти договір підряду на виконання робіт з монтажу внутрішніх систем опалення, холодного, гарячого водопостачання та каналізації на об`єкті: "Будівництво житлового будинку № 16б в мікрорайоні № 7, м. Рубіжне Луганської області (завершене будівництво)", розташованого за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, проспект Московський, 16б, позивачем не надані, у зв`язку з чим у позивача були відсутні підстави для перерахування авансу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин реального виникнення між сторонами господарських правовідносин шляхом укладення та прийняття до виконання договору від 22.12.2018 № 22/12-18, тому у задоволенні вимоги про розірвання договору слід відмовити.

Що стосується вимоги про стягнення боргу в сумі 200 000 грн 00 коп., то суд зазначає, що посилання позивача на існування між сторонами усної домовленості на виконання робіт є безпідставними, оскільки в силу вказаних вище положень закону така домовленість (договір) має бути відображена у письмовій формі.

Зазначене спростовує посилання позивача на наявність у нього правових підстав вимагати сплачені грошові кошти на підставі відповідних положень Цивільного кодексу України, якими врегульовано порядок виконання договору підряду.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з положеннями ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Системний аналіз зазначеної статті свідчить про те, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Таким чином, зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів наявності правових підстав набуття відповідачем грошових коштів в сумі 200 000 грн 00 коп., які позивач перерахував на його користь за платіжним дорученням від 28.12.2018 № 3308.

Враховуючи, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, тому суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи статей 1212-1214 ЦК України. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Враховуючи приписи ст. 1212 ЦК України, сплачені грошові кошти в сумі 200 000 грн 00 коп. підлягають поверненню відповідачем на користь позивача.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що пеня це договірна санкція, тому з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору відсутня правова підстава для нарахування пені.

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 84 126 грн 02 коп. за період з 23.12.2018 по 27.04.2020 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 646/14523/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц.

Тобто, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

Тому, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 8 071 грн 00 коп. за період з 23.12.2018 по 27.04.2020.

Водночас, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

З вимогою про повернення коштів позивач звернувся до відповідача з претензією від 17.01.2020 № 17/01-3, в якій визначив строк її виконання протягом 7 календарних днів з моменту отримання. Ця претензія не отримана відповідачем та відділенням поштового зв`язку 08.02.2020 здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення.

Відповідно до приписів п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи приписи ст. 530 ЦК України та вимоги претензії позивача від 17.01.2020 № 17/01-3, відповідач повинен був повернути грошові кошти позивачеві у строк до 14.02.2020, тому початком прострочення виконання зобов`язання є 15.02.2020.

Судом здійснено власний перерахунок 3% річних, з урахуванням якого задоволенню підлягають 3% річних за період з 15.02.2020 по 27.04.2020 в сумі 1 196 грн 72 коп.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.

Що стосується вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати в сумі 7 898 грн 09 коп. за період з січня 2019 року по квітень 2020 року.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він зроблений невірно, тому судом здійснено власний перерахунок з урахуванням якого задоволенню підлягають інфляційні втрати за період з березня по квітень 2020 року в сумі 3 200 грн 00 коп., оскільки прострочення відповідачем виконання зобов`язання з повернення коштів виникло 15.02.2020, тобто прострочення становить менше місяця.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Всього підлягає стягненню 204 396 грн 72 коп., у тому числі: 200 000 грн 00 коп. - безпідставно одержані грошові кошти, 1 196 грн. 72 коп. - 3% річних, 3 200 грн 00 коп. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача в сумі 3 065 грн 95 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Решта судового збору в сумі 3 537 грн 48 коп. покладається на позивача.

Щодо витрат позивача на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на день прийняття рішення, позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, тому судом не розглядається та не вирішується питання щодо розподілу витрат позивача на правову допомогу.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будсистема" до Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сатурн-2" про розірвання договору та стягнення 300 095 грн 11 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сатурн-2", місцезнаходження: вул. Советская, будинок 12, с. Гончарівка, Сватівський район, Луганська область, 92631, ідентифікаційний код 38819033 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будсистема", місцезнаходження: вул. Філософська, будинок 84, кімната 116, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49006, ідентифікаційний код 35543707 грошові кошти в сумі 200 000 грн 00 коп., 3% річних в сумі 1 196 грн 72 коп., інфляційні втрати в сумі 3 200 грн 00 коп., судовий збір в сумі 3 065 грн 95 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

5.Повне рішення складено - 02.09.2020 .

Суддя А.В. Секірський