Ухвала

від 02.09.2020 по справі 922/2764/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"02" вересня 2020 р. м ХарківСправа № 922/2764/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши матеріали

позовної заяви Приватного акціонерного товариства Харківській комбікормовий завод , місто Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківській олійноекстрактноборошномельний завод , місто Харків,

про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство Харківській комбікормовий завод , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Харківській олійноекстрактноборошномельний завод , про стягнення 117 00,00 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Приписами пункту 5 та 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, що підтверджують обставини обґрунтування позовних вимог з переліком документів та інших доказів, які додаються до заяви. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (частина 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України).

Процесуальна вимога, яка визначена у пункті 8 частини 3 статті 162 ГПК України є імперативною, та покладає на позивача обов`язок, в тому числі, визначити які саме докази (документи), подані у копіях, перебувають в оригіналі у позивача або іншої особи, що зроблено останнім не було.

Подана позивачем позовна заява не містить відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, що чітко передбачено (таке застереження) приписами пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

В світлі зазначеного суд рахує, що позивачем не було виконано імперативні вимоги процесуального законодавства щодо обов`язкових відомостей, які має містити позовна заява (в даному випадку норми статті 162 Господарського процесуального кодексу України).

Поміж зазначеного, пунктом 2 частиною 1 статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже, сплата судового збору особами, які звертаються до суду - це процесуальний обов`язок, який визначається нормами господарського закону та Законом України Про судовий збір .

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України Про судовий збір ).

Статтею 2 Закону України Про судовий збір передбачено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, розмір ставок за позовні заяви, які мають майновий характер визначаються за приписом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір .

В даному випадку, позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру - стягнення грошових коштів в розмірі 117 00,00 грн. Отже, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Так, за змістом додатків до позовної заяви вбачається, що позивачем зазначено в якості додатку № 1 до позовної заяви "квитанція про оплату судового збру". Однак, у відповідності до Акту господарського суду Харківської області про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладнь або порушення цілісності, пошкодження конверта (паковання) від 01 вересня 2020 року було констатовано відсутність квитанції про сплату судового збору.

Тобто, позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, що не узгоджується із імперативноми вимогами статті 164 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, приписами пункту 5 та 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, що підтверджують обставини обґрунтування позовних вимог з переліком документів та інших доказів, які додаються до заяви. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (частина 2 статті 164 ГПК України).

Суд звертає увагу заявника на те, що стаття 91 Господарського процесуального кодексу України містить загальні вимоги щодо оформлення письмових доказів, зокрема, письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01 вересня 2003 року) встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

При огляді додатків до позовної заяви, судом встановлено, що копії наданих до неї документів не відповідають вище викладеним вимогам, оскільки не містять дати засвідчення копії.

За висновком щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, неналежним чином засвідчені документи є недопустимими доказами у справі.

Таким чином, додані до матеріалів заяви у якості доказів в обґрунтування своєї правової позиції документи не можуть вважатися судом належними доказами.

За таких обставин, подана позивачем позовна заява не відповідає імперативним вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту заяви по суті справи (позовна заява).

Якщо подана позовна заява не відповідає приписами статті 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду (частина 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

За таких обставин, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статі 162 та 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

З метою усунення вище вказаних недоліків позовної заяви, позивачу необхідно надати суду відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, надати докази сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. та належним чином здійснити оформлення додатків до позовної заяви, шляхом зазначення на копії письмових документів всіх необхідних відміток, а саме: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Дані вимоги встановлені, як зазначено вище, у статі 91 Господарського процесуального кодексу України та Вимозі до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01 вересня 2003 року.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 3 статі 174 Господарського процесуального кодексу України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 91, 162, 164, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Залишити позовну заяву Приватного акціонерного товариства Харківській комбікормовий завод без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - до 17 вересня 2020 року (включно), шляхом надання до суду: відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, надати докази сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн. та належним чином здійснити оформлення додатків до позовної заяви.

Попередити позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалу підписано 02 вересня 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/2764/20