Постанова

від 31.08.2020 по справі 922/3106/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р. Справа № 922/3106/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

прокурор - Ногіна О.М., за посвідченням;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - Коваленко О.В. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;

від відповідача-3 - Коваленко О.В. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків вх. 181 Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2019 р. у справі № 922/3106/19 (суддя - Байбак О.І., повний текст складено та підписано 17.12.2019 р.)

за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Дергачі

до

1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків

2. ОСОБА_1 , м. Васільків, Київська область

3. Фермерського господарства ВЕЕТ , с. Мурафа, Харківська область

про визнання незаконним наказу, визнання недійсними договорів оренди землі

ВСТАНОВИЛА:

24.09.2019 р. керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - Слончак В.В., відповідач-2), Фермерського господарства ВЕЕТ (далі - ФГ ВЕЕТ , відповідач-3) про:

1) визнання незаконним наказу ГУ Держземагенства у Харківській області № 2708-СГ від 15.10.2014 щодо надання ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення - сільськогосподарські угіддя (рілля), розташовані за межами населених пунктів Качалівської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області, загальною площею 159,8251 га, у тому числі:

земельна ділянка площею 105,9695 га, кадастровий номер 6323581700:03:001:0613;

земельна ділянка площею 17,2144 га, кадастровий номер 6323581700:04:001:0965;

земельна ділянка площею 28,5973 га, кадастровий номер 6323581700:04:001:0964;

земельна ділянка площею 8,0439 га, кадастровий номер 6323581700:04:001:0966;

2) визнання недійсним договору від 03.11.2014, оренди землі площею 105,9695 га, кадастровий номер 6323581700:03:001:0613;

3) скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 09.11.2014 (номер запису про інше речове право 7622181) площею 105,9695 га, кадастровий номер 6323581700:03:001:0613;

4) визнання недійсним договору від 03.11.2014, оренди землі площею 17,2144 га, кадастровий номер 6323581700:04:001:0965;

5) скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 12.11.2014 (номер запису про інше речове право 7659678) площею 17,2144 га, кадастровий номер 6323581700:04:001:0965;

6) визнання недійсним договору від 03.11.2014, оренди землі площею 28,5973 га, кадастровий номер 6323581700:04:001:0964;

7) скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 12.11.2014 (номер запису про інше речове право 7657319, площею 28,5973 га, кадастровий номер 6323581700:04:001:0964;

8) визнання недійсним договору від 03.11.2014, оренди землі площею 8,0439 га, кадастровий номер 6323581700:04:001:0966;

9) скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 09.11.2014 (номер запису про інше речове право 7622109, площею 8,0439 га, кадастровий номер 6323581700:04:001:0966;

10) зобов`язання ФГ "ВЕЕТ" повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківської області земельні ділянки державної власності загальною площею 159,8251 га (кадастрові номери: 6323581700:03:001:0613, 6323581700:04:001:0965, 6323581700:04:001:0964, 6323581700:04:001:0966), які розташовані за межами населених пунктів Качалівської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 фактично отримав від Управління землю не для створення нового фермерського господарства, а для існування наявних, тобто іншої підприємницької діяльності, оскільки він є засновником не одного сільськогосподарського підприємства, а земельні ділянки отримав поза конкурсом в абсолютно необґрунтованих розмірах.

Прокурор вважає, що ГУ Держземагенства у Харківській області всупереч вимогам ст.ст. 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 7, 8, 14 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, що діяла на той час), прийнято наказ № 2708-СГ від 15.10.2014 р., яким незаконно передано спочатку ОСОБА_1 , а згодом і ФГ ВЕЕТ у користування спірні земельні ділянки державної форми власності.

В обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів в господарському суді прокурор виходить з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі із незаконного користування відповідачів.

На думку прокурора, порушення інтересів держави полягає в недотриманні ГУ Держземагентства у Харківській області (ГУ Держгеокадастру у Харківській області) вимог спеціального законодавства, що призвело до незаконної передачі земель державної власності у користування ОСОБА_1 , а згодом - ФГ ВЕЕТ без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноважені на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

В обґрунтування підстав для представництва інтересів держави у суді прокурор посилається на те, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області є відповідачем у справі, а одна й та сама особа (орган) не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом, оскільки це суперечить нормам цивільного законодавства, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, у зв`язку з чим звертаючись з даним позовом прокурор набуває статусу позивача.

При цьому, прокурор стверджує, що є самостійним позивачем і про виявлені правопорушення дізнався 01.06.2017 р. - після надходження оспорюваного наказу та договорів оренди до прокуратури Харківської області, тому позовну давність пропущено з поважних причин.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.12.2019 р. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що передача ГУ Держземагентства у Харківській області земельних ділянок на користь ОСОБА_1 згідно з наказом № 2708-СГ від 15.10.2014 р., без проведення земельних торгів, є незаконною, проте у органів прокуратури починаючи з листопада 2014 року були усі правові підстави та можливості з`ясувати всі обставини та звернутися з відповідним позовом у порядку господарського судочинства в межах позовної давності, а сама Держава в особі відповідного органу дізналася про наявні обставини з моменту прийняття оскаржуваного наказу - 15.10.2014 р.

В рішенні суду також зазначено про те, що органи прокуратури могли довідатися про існування спірного наказу № 2708-СГ від 15.10.2014 р. та договорів оренди в процесі розгляду судами цивільної юрисдикції справи № 627/261/15-ц, в т.ч. з моменту ознайомлення з повним текстом постанови Апеляційного суду Харківської області від 11.01.2016 р. у цій справі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, заступник прокурора Харківської області звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог прокурора.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що про наявність правопорушень у спірних правовідносинах прокурору стало відомо 01.06.2017 р. після надходження відповідних наказів, договорів та документів щодо передачі у користування ОСОБА_1 земельних ділянок державної власності до органів прокуратури, на підтвердження чого надані належні, допустимі та достатні докази - лист ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 10-20-14-9169/0/19-17 від 25.05.2017 р., а жодних інших доказів щодо обізнаності органів прокуратури про наявність оскаржуваного наказу та договорів (або можливості бути обізнаними про їх прийняття та укладення) до визначеної прокурором дати матеріали справи не містять.

Прокурор стверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції безпідставно застосовано застарілу редакцію Закону України Про прокуратуру , а також скаржник не погоджується з посиланнями місцевого господарського суду на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 07.09.2015 р. у справі № 627/261/15-ц в контексті обізнаності прокурора про існування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області № 2708-СГ від 15.10.2014 р.

12.02.2020 р. та 14.02.2020 р. від ГУ Держгеокадастру у Харківській області й від ОСОБА_1 надійшли відзиви на апеляційну скаргу прокурора.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 р. апеляційне провадження у даній справі зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, а ухвалою суду від 30.07.2020 р. - апеляційне провадження поновлено у зв`язку з оприлюдненням 20.07.2020 р. у ЄДРСР повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.

Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник другого та третього відповідачів у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, зокрема, за доводами, викладеними у згаданому відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру );

- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетентний орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру );

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;

- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру , застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до статті 188 ЗК України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно зі статтею 187 ЗК України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

У статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

За приписами статті 15-2 ЗК України, які кореспондуються з приписами статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у т.ч. за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення) встановлено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

За приписами п. п. 22 п. 11 Положення, Голова Держгеокадастру скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів Держгеокадастру.

Підпунктом 3 п. 10 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.11.2015 № 1119 передбачено, що міністр доручає керівникам центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, скасовувати акти їх територіальних органів повністю чи в окремій частині, а в разі відмови скасовує такі акти повністю чи в окремій частині.

З урахуванням викладеного органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який наділений повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, відтак самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави. Крім того, Голова Держгеокадастру наділений повноваженнями самостійно скасовувати акти своїх територіальних органів, тобто, усунення порушеного права держави може відбуватися і у позасудовій процедурі.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідач-1 у своєму клопотанні про залишення позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України наголошував, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Держгеокадастр, який самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом державної влади та одночасно територіальним підрозділом Держгеокадастру.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2019 р. у задоволенні зазначеного клопотання відповідача-1 відмовлено у зв`язку з тим, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що саме ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладання цивільно-правових угод з цих питань. Тобто, місцевим господарським судом не було прийнято до уваги наявність згаданих повноважень у Держгеокадастру та його Голови.

Таким чином, на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор був зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це Держгеокадастр, який мав розглянути таке звернення та за наявності підстав мав право самостійно скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області Про надання в оренду земельних ділянок від 15.10.2014 р. № 2708-СГ, або здійснювати у обраний прокурором спосіб захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Проте, до позовної заяви прокурором не додано доказів попереднього повідомлення цього органу про зазначене порушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що органом, уповноваженим державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах є ГУ Держгеокадастру у Харківській області, який поєднує в собі функції і розпорядника земель державної форми власності і контролюючого органу у сфері земельних правовідносин, та який є відповідачем у справі внаслідок того, що цей орган прийняв оскаржуваний наказ та є стороною оскаржуваних договорів, чим обумовлюється відсутність органу в даному випадку, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції - не спростовують викладених вище висновків суду апеляційної інстанції щодо обсягу повноважень Держгеокадастру як центрального органу виконавчої влади та його Голови.

Крім того, в апеляційній скарзі прокурор стверджує, що у даному спорі неможливо ототожнювати державу та інтереси держави (за захистом яких звернувся прокурор) з відповідним органом, який наділений повноваженнями на виконання певних функцій держави, з чим судова колегія також не погоджується.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Відповідно до п. 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Згідно з п. 51 цієї постанови, у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.

Отже, в даному випадку слід дійти висновку про те, що прокурором безпідставно, при подані позову до суду, не визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах у даній справі - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, не дотримано вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру та не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави, а також не наведено обставин нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, позов прокурора не може бути залишений без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

У п. 53 цієї постанови зазначено, що відмова у позові, поданому прокурором за наявності компетентного органу, через те, що прокурор не підтвердив підстав для представництва, означатиме неможливість повторного звернення як прокурора, так і самого органу як позивача в інтересах держави.

Відповідно до п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.

Отже, згідно з викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, позов прокурора підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, тому прийняте за результатами вирішення спору по суті оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Таким чином, для вирішення питання про повернення сплаченого судового збору за позовом прокурор може звернутися до місцевого господарського суду з відповідним клопотанням, проте за апеляційною скаргою судовий збір покладається на скаржника, оскільки саме за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції прийнята дана постанова.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 226, статтями 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2019 р. у справі № 922/3106/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2019 р. у справі № 922/3106/19 скасувати.

Позов залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 02.09.2020 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка