Рішення

від 31.08.2020 по справі 910/9089/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2020Справа № 910/9089/20 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне (42146, Сумська обл., Недригайлівський район, село Козельне, ВУЛИЦЯ КОШОВОГО, будинок 2) до проФізичної особи-підприємця Савченко Ксенії Олександрівни ( АДРЕСА_1 ) стягнення заборгованості у розмірі 133 376 грн. 00 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Савченко Ксенії Олександрівни (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 133 376 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов`язання щодо надання послуг з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень за Договором про надання консультаційних послуг № 211217 від 21.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 року відкрито провадження у справі №910/9089/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

30.07.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.08.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів по справі.

18.08.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.06.2020 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 07.07.2020 року та 13.07.2020 року уповноваженим особам підприємств Сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

21.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Савченко Ксенією Олександрівною (Виконавець) було укладено Договір про надання консультаційних послуг №211217, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується надати, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, передбачених цим Договором консультаційні послуги з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень Замовника розташованих за адресою: с. Козельне Недригайлівського району Сумської області, інші послуги за запитами Замовника. (а.с.6-7)

Згідно з п.2.1, 2.2 Договору вартість послуг Виконавця, що надаються за пунктом 1.2. цього Договору складає 112 880,00 грн. без ПДВ. Оплата за надані послуги здійснюється на підставі рахунку Виконавця та акту приймання-передачі наданих послуг. Оплата за послуги Виконавця здійснюється за реквізитами, вказані Виконавцем у тексті рахунку.

У п.2.3 Договору зазначено, що документом, що підтверджує надання Виконавцем послуг за цим Договором, є акт приймання-передачі наданих послуг.

Акти та рахунки вручаються повноважному представнику Замовника або надсилаються на адресу Замовника листом, засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою з подальшим представленням оригіналу (особисто або поштою). (п.2.4 Договору)

Розділом 3 Договору передбачено, що послуги за пунктом 1.1. цього Договору надаються Виконавцем будь-який зручній для Замовника спосіб. У разі необхідності надання більш детальних роз`яснень до консультацій, наданих за пунктом 1.2. цього Договору, та за необхідності та вимоги Замовника підготовки документів, що супроводжують усні роз`яснення, вони надаються на вимогу Замовника протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання такої вимоги. До письмових роз`яснень, з метою аргументації наданих консультацій, можуть додаватися посилання на акти законодавства та витяги з них. Надання документів, визначених у цьому пункті здійснюється за окрему плату, розмір якої визначається за домовленістю Сторонами. Умови надання послуг, що передбачені пунктом 1.2. цього Договору, визначаються Сторонами за Додатковими угодами до цього Договору або окремими договорами.

У п.п.5.1, 5.4 Договору передбачено, що Виконавець зобов`язується надавати послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором і законодавством України. Виконавець зобов`язується після надання послуг по даному договору протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів надати Замовнику два примірника акту наданих послуг.

Замовник зобов`язується вчасно надавати Виконавцеві необхідні документи та інформацію в порядку, визначеному цим Договором. (п.5.6 Договору)

Згідно з п.5.7 Договору Замовник протягом 3 робочих днів після отримання від Виконавця акту наданих послуг зобов`язаний підписати його та один примірник надати Виконавцеві або направити вмотивовані заперечення, в іншому випадку Акт вважатиметься прийнятим, послуги - наданими, а зобов`язання - виконаними.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 30 квітня 2018 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний строк, рівний строку, ще передбачений у абзаці першому п. 7.1. цього Договору, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього Договору Сторони не виявили у письмовій формі бажання його розірвати. (п.п.7.1, 7.2 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року Позивач перерахував на рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 112 880 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3334 від 31.01.2018 року із зазначенням призначення платежу: оплата за консультаційні послуги згідно договору №211217 від 21.12.17 р. та рах. №6 від 31.01.2018 . (а.с.9)

Крім того, 24.04.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне перерахувало на рахунок Фізичної особи-підприємця Савченко Ксенії Олександрівни грошові кошти у розмірі 20 496 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3805 від 24.04.2018 року із зазначенням призначення платежу: оплата за консультаційні послуги згідно договору №1 від 23.04.2018 р. . (а.с.10)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив надання послуг та не повернув суму попередньої оплати за Договором про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року у розмірі 133 376 грн. 00 коп. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне становить 133 376 грн. 00 коп.

10.02.2020 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №07/02 з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 133 376 грн. 00 коп. у строк по 21.02.2020 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 10.02.2020 р., фіскальним чеком, накладною. (а.с.11-15)

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що 29.08.2017 року між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем Савченко Ксенією Олександрівною було укладено Договір про розробку проекту офісу і адміністративно - побутових приміщень б/н, за яким Відповідач зобов`язався надати Замовнику, а Замовник зобовязався прийняти й сплатити надані послуги по розробці проекту офісу й адміністративно - побутових приміщень за адресою: м. Суми, вул. Псельська, 2. Загальна вартість Послуг за Договором склала еквівалент, шо дорівнює 40000,00 доларів США. За надані Відповідачем Послуги Замовник сплатив частину їх вартості готівковими коштами. Згодом, з метою податкової оптимізації та зручності проведення розрахунків за Договором Замовник та Відповідач домовилися, що залишок заборгованості за надані Відповідачем послуги буде сплачено Замовником через юридичні особи, учасником/засновником яких є сам Замовник, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне , Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Степ , Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Довіра . З метою належного оформлення платежів, які б здійснювалися через Підприємства, у жовтні-грудні 2017 року між Відповідачем та Підприємствами, в тому числі, Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне , тобто Позивачем, було укладено 3 (три) договори про надання консультаційних послуг. Одним із таких договорів був і Договір про надання консультаційних послуг № 211217 від 21.12.2017 року. Грошові кошти у розмірі 133 376 грн. 00 коп. були сплачені Замовником через Позивача не за консультаційні послуги, визначені Спірним Договором, а за послуги за Основним Договором. Відповідач у свою чергу належним чином надав повний об`єм Послуг за Основним Договором, тим самим повністю виконавши свої договірні зобов`язання. В результаті надання Послуг Відповідачем був розроблений повний проект Об`єкту та переданий/надісланий Замовнику у вигляді готових матеріалів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що 21.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Савченко Ксенією Олександрівною (Виконавець) було укладено Договір про надання консультаційних послуг №211217, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується надати, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, передбачених цим Договором консультаційні послуги з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень Замовника, розташованих за адресою: с. Козельне Недригайлівського району Сумської області, інші послуги за запитами Замовника.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року Позивач перерахував на рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 112 880 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3334 від 31.01.2018 року із зазначенням призначення платежу: оплата за консультаційні послуги згідно договору №211217 від 21.12.17 р. та рах. №6 від 31.01.2018 . (а.с.9)

Крім того, 24.04.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне перерахувало на рахунок Фізичної особи-підприємця Савченко Ксенії Олександрівни грошові кошти у розмірі 20 496 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3805 від 24.04.2018 року із зазначенням призначення платежу: оплата за консультаційні послуги згідно договору №1 від 23.04.2018 р. . (а.с.10)

Суд зазначає, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Проте, Суд зазначає, що грошові кошти у розмірі 20 496 грн. 00 коп. були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне на користь Фізичної особи-підприємця Савченко Ксенії Олександрівни не на виконання умов Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року, що визначений Позивачем в якості підстави позову, а на виконання умов Договору №1 від 23.04.2018 р.

Крім того, згідно з п.2.1 Договору вартість послуг Виконавця, що надаються за пунктом 1.2. цього Договору складає 112 880,00 грн. без ПДВ. Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження внесення змін до умов вказаного пункту Договору або укладення додаткової угоди до цього Договору в частині збільшення ціни послуг за Договором про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року.

Таким чином, з урахуванням того, що Позивачем не було змінено підстави позову відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а грошові кошти у розмірі 20 496 грн. 00 коп. були сплачені в рахунок виконання умов іншого договору, яким Позивач не обґрунтовує заявлені позовні вимоги, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми попередньої оплати у розмірі 20 496 грн. 00 коп. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У п.2.3 Договору зазначено, що документом, що підтверджує надання Виконавцем послуг за цим Договором, є акт приймання-передачі наданих послуг .

У п.п.5.1, 5.4 Договору передбачено, що Виконавець зобов`язується надавати послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором і законодавством України. Виконавець зобов`язується після надання послуг по даному договору протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів надати Замовнику два примірника акту наданих послуг.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання Виконавцем Замовнику консультаційних послуг з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень Замовника розташованих за адресою: с. Козельне Недригайлівського району Сумської області, інших послуг, за результатами надання яких Сторонами був підписаний відповідний акт приймання - передачі наданих послуг відповідно до п. 2.3 Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року. Суд зазначає, що сторони у договорі визначили акт приймання-передачі виконаних робіт як суттєвий елемент встановлених між ними правовідносин, а тому згідно зі ст.ст.6, 11 ЦК договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягає застосуванню у повному обсязі.

В той же час, Суд зазначає, що умовами Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року Сторони не визначили строку надання Відповідачем консультаційних послуг з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень Замовника розташованих за адресою: с. Козельне Недригайлівського району Сумської області, інших послуг. Однак, зі змісту укладеного між Сторонами договору вбачається, що вказані послуги повинні надаватися Відповідачем не систематично, а при необхідності та за наявності інтересу Замовника.

Проте, Судом враховано, що Відповідачем з моменту укладення Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року до надіслання на його адресу претензії з вимогою повернути сплачені грошові кошти 10.02.2020 року не вчинялись жодні дії на підтвердження зацікавлення у виконанні умов Договору, зокрема, Відповідач не вимагав від Позивача будь - які документи, необхідні для якісного та своєчасного надання послуг, а також додаткову інформацію в обсязі, необхідному Виконавцю, відповідно до прав й обов`язків Фізичної особи-підприємця Савченко Ксенії Олександрівни.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що з моменту укладання спірного Договору до моменту звернення Позивача до суду з вказаним позовом, тобто більше 2 років, жодних значимих дій, спрямованих на реальне виконання умов Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року зі сторони Відповідача вчинено не було.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що послуги були надані у повному обсязі за Договором про розробку проекту офісу і адміністративно - побутових приміщень б/н від 29.08.2017 року, укладеним між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем Савченко Ксенією Олександрівною, за яким Відповідач зобов`язався надати Замовнику, а Замовник зобов`язався прийняти й сплатити надані послуги по розробці проекту офісу й адміністративно - побутових приміщень за адресою: м. Суми, вул. Псельська, 2. (а.с.51-67)

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Таким чином, слід відзначити, що наявність печатки на договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

В матеріалах справи наявний Договір про розробку проекту офісу і адміністративно - побутових приміщень б/н від 29.08.2017 року між Калашником Сергієм Дмитровичем та Фізичною особою-підприємцем Савченко Ксенією Олександрівною, який не підписаний його сторонами та не скріплений печатками сторін, а тому Суд не приймає його до уваги в якості належного та допустимого доказу в розумінні статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження заперечень Відповідача. Також предметом надання за вищезазначеним договором визначено надання послуг по розробці проекту офісу й адміністративно - побутових приміщень за адресою: м. Суми, вул. Псельська, 2, в той час, як предметом Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року є надання послуг з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень Замовника розташованих за адресою: с. Козельне Недригайлівського району Сумської області.

Крім того, Відповідачем на підтвердження факту надання послуг за Договором про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року був наданий Акт приймання - передачі наданих послуг по договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року та рахунку №6 від 31.01.2018 року на суму 112 880 грн. 00 коп. та Акт виконаних робіт 5 від 30.10.2017 року, які підписані в односторонньому порядку Фізичною особою-підприємцем Савченко Ксенією Олександрівною та скріплені печаткою.

Акти та рахунки вручаються повноважному представнику Замовника або надсилаються на адресу Замовника листом, засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою з подальшим представленням оригіналу (особисто або поштою). (п.2.4 Договору)

Розділом 3 Договору передбачено, що послуги за пунктом 1.1. цього Договору надаються Виконавцем будь-який зручній для Замовника спосіб. У разі необхідності надання більш детальних роз`яснень до консультацій, наданих за пунктом 1.2. цього Договору, та за необхідності та вимоги Замовника підготовки документів, що супроводжують усні роз`яснення, вони надаються на вимогу Замовника протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання такої вимоги. До письмових роз`яснень, з метою аргументації наданих консультацій, можуть додаватися посилання на акти законодавства та витяги з них. Надання документів, визначених у цьому пункті здійснюється за окрему плату, розмір якої визначається за домовленістю Сторонами. Умови надання послуг, що передбачені пунктом 1.2. цього Договору, визначаються Сторонами за Додатковими угодами до цього Договору або окремими договорами.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надсилання Акту приймання - передачі наданих послуг по договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року та рахунку №6 від 31.01.2018 року на суму 112 880 грн. 00 коп. уповноваженому представнику Замовника протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів після надання послуг, а тому Суд не приймає вказаний Акт до уваги на підтвердження факту надання Відповідачем послуг за спірним Договором.

Що стосується Акту виконаних робіт 5 від 30.10.2017 року, то Замовником за вказаним Актом значиться Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Довіра 2008 , а не Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне . З огляду на викладене, Суд також не приймає його до уваги на підтвердження факту надання Відповідачем послуг саме за Договором про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року.

Також на підтвердження факту надання послуг Відповідачем було надано електронні докази на CD-дисках, проте вони не можуть вважатись належними доказами, а саме електронними документами (копіями електронних документів) з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Частина перша статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг визначає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Роздруківка електронної переписки не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Однак, надані Відповідачем електронні документи не скріплені електронним цифровим підписом, а тому Суд не приймає їх до уваги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19.

Що стосується посилання Позивача на Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 27.12.2017 р. по 29.01.2020 р., який підписаний та скріплений печаткою Позивача (а.с.16), Суд зазначає.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У постанові Верховного суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18 зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами, керівниками чи уповноваженими особами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Судом встановлено, що Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 27.12.2017 р. по 29.01.2020 р. підписаний та скріплений печаткою Позивача, тобто лише в односторонньому порядку, а тому Суд не приймає його до уваги на підтвердження визнання боргу Відповідачем на підставі ст. 76 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи надані Сторонами доказами по справі, Суд приходить до висновку, що Відповідачем протягом тривалого часу дії Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 року всупереч нормам чинного законодавства України не були надані консультаційні послуги з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень Замовника розташованих за адресою: с. Козельне Недригайлівського району Сумської області, інші послуги за запитами Замовника, за результатами надання яких був би складений Акт приймання - передачі наданих послуг.

10.02.2020 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №07/02 з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 133 376 грн. 00 коп. у строк по 21.02.2020 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 10.02.2020 р., фіскальним чеком, накладною. (а.с.11-15)

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення перерахованих Позивачем коштів у розмірі 112 880 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне в розмірі 112 880 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не надав консультаційні послуги з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень Замовника розташованих за адресою: с. Козельне Недригайлівського району Сумської області, інші послуги за запитами Замовника, а також не здійснив повернення перерахованих грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 112 880 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне до Фізичної особи-підприємця Савченко Ксенії Олександрівни про стягнення заборгованості у розмірі 133 376 грн. 00 коп. є обґрунтованими на суму в розмірі 112 880 грн. 00 коп. та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Савченко Ксенії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне (42146, Сумська обл., Недригайлівський район, село Козельне, ВУЛИЦЯ КОШОВОГО, будинок 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 30864424) заборгованість у розмірі 112 880 (сто дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн. 98 (дев`яносто вісім) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 31 серпня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин