Постанова

від 25.01.2021 по справі 910/9089/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/9089/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дикунської С.Я.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику учасників справи) матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Савченко Ксенії Олександрівни

на рішення Господарського суду міста Києва

від 31.08.2020

у справі №910/9089/20 (суддя Чинчин О.В.)

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне

до Фізичної особи - підприємця Савченко Ксенії Олександрівни

про стягнення 133 376,00 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне (далі- позивач, ТОВ Агрофірма Козельне ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Савченко Ксенії Олександрівни (далі- відповідач, ФОП Савченко К.О.) про стягнення заборгованості у розмірі 133 376 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо надання послуг з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень за Договором про надання консультаційних послуг № 211217 від 21.12.2017, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утоврилась непогашена заборгованість в розмірі 133 376 грн. 00 коп.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач в обгрунтування заперечень на позов посилався на те, що 29.08.2017 між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем Савченко Ксенією Олександрівною було укладено Договір про розробку проекту офісу і адміністративно - побутових приміщень, за яким відповідач зобов`язався надати ОСОБА_1 (замовнику), а замовник зобов`язався прийняти й сплатити надані послуги по розробці проекту офісу й адміністративно - побутових приміщень за адресою: м. Суми, вул. Псельська, 2. Загальна вартість послуг за договором склала еквівалент, шо дорівнює 40000,00 доларів США. З метою податкової оптимізації та зручності проведення розрахунків за договором ОСОБА_1 та відповідач домовилися, що залишок заборгованості за надані відповідачем послуги буде сплачено замовником через юридичні особи, учасником/засновником яких є сам замовник, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне , Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Степ , Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Довіра . З Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне (позивачем) було укладено 3 (три) договори про надання консультаційних послуг. Одним із таких є Договір про надання консультаційних послуг № 211217 від 21.12.2017. Грошові кошти у розмірі 133 376 грн. 00 коп. були сплачені ОСОБА_1 через ТОВ Агрофірма Козельне не за консультаційні послуги, визначені спірним договором, а за послуги за основним договором. Відповідач у свою чергу, належним чином надав повний об`єм послуг за основним договором, тим самим повністю виконавши свої договірні зобов`язання.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його постановлення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/9089/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне задоволено частково, а саме: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Савченко Ксенії Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне заборгованість у розмірі 112 880 (сто дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог мотивовано тим, що відповідач, в порушення норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не надав консультаційні послуги з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень Замовника розташованих за адресою: с. Козельне Недригайлівського району Сумської області, інші послуги за запитами Замовника, а також не здійснив повернення перерахованих грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 112 880 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи в частині позовних вимог щодо стягнення 20 496,00 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що грошові кошти у розмірі 20 496 грн. 00 коп. були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне на користь Фізичної особи-підприємця Савченко Ксенії Олександрівни не на виконання умов Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017, що визначений Позивачем в якості підстави позову, а на виконання умов Договору №1 від 23.04.2018, правовідносини за яким не є предметом розгляду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач- Фізична особа - підприємець Савченко К.О. звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 31.08.2020 у справі №910/9089/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- послуги були надані у повному обсязі за Договором про розробку проекту офісу і адміністративно - побутових приміщень б/н від 29.08.2017 року, укладеним між ОСОБА_1 (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Савченко Ксенією Олександрівною (відповідач), за яким відповідач зобов`язався надати замовнику, а замовник зобов`язався прийняти й сплатити надані послуги по розробці проекту офісу й адміністративно - побутових приміщень за адресою: м. Суми, вул. Псельська, 2;

- посилання позивача на відсутність підписаного Акту приймання-передачі наданих послуг, є хибним, наявність чи відсутність Акту приймання-передачі наданих послуг не може бути доказом надання чи ненадання послуг, оскільки це є лише формою документального відображення факту;

- факт будь-яких порушень збоку відповідача відсутній за основним договором від 29.08.2017, а спірний договір від 21.12.2017 № 211217 фактично є способом оформлення двох платежів сплачених в рахунок основного договору;

- суд першої інстанції безпідставно, за відсутності належних доказів та відсутності винятковості випадку, не дослідив чи дійсно договір від 21.12.2017 № 211217 за яким було стягнуто грошові кошти не був виконаний, у зв`язку з чим ухвалив рішення, яке не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

24.11.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який приймається судом апеляційної інстанції до розгляду в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказував про те, що відповідачем не було надано обумовлений договором обсяг послуг за договором про надання консультаційних послуг № 211217 від 21.12.2017, жодного належного доказу в підтвердження надання послуг - відповідачем не подано, а наданий акт від 17.02.2018 - не є належним доказом в підтвердження надання послуг відповідачем позивачу на спірну суму. Крім того, надані відовідачем роздруківки електроних переписок не можуть бути використані як докази по справі, оскільки не відповідають вимогам Закону України Про електронні документи та електронний документообіг .

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Савченко Ксенії Олександрівни сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 поновлено Фізичній особі - підприємцю Савченко Ксенії Олександрівні поновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020, відкрито апеляційне провадження у справі №910/9089/20, розгляд апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Савченко Ксенії Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/9089/20 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 отримана відповідачем згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення - 0411631988091 та 0105476939336.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 21.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Савченко Ксенією Олександрівною (виконавець) було укладено Договір про надання консультаційних послуг №211217, відповідно до умов якого виконавець зобов`ячався надати, а замовник зобов`ячався прийняти та оплатити на умовах та в порядку, передбачених цим Договором консультаційні послуги з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень Замовника розташованих за адресою: с. Козельне Недригайлівського району Сумської області, інші послуги за запитами замовника.

Згідно з п.2.1, 2.2 Договору вартість послуг виконавця, що надаються за пунктом 1.2. цього Договору складає 112 880,00 грн. без ПДВ. Оплата за надані послуги здійснюється на підставі рахунку Виконавця та акту приймання-передачі наданих послуг. Оплата за послуги виконавця здійснюється за реквізитами, вказані виконавцем у тексті рахунку.

Відповідно до п.2.3 Договору, документом, що підтверджує надання виконавцем послуг за цим Договором, є акт приймання-передачі наданих послуг.

Акти та рахунки вручаються повноважному представнику замовника або надсилаються на адресу замовника листом, засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою з подальшим представленням оригіналу (особисто або поштою). (п.2.4 Договору)

Розділом 3 Договору передбачено, що послуги за пунктом 1.1. цього Договору надаються виконавцем будь-який зручній для замовника спосіб. У разі необхідності надання більш детальних роз`яснень до консультацій, наданих за пунктом 1.2. цього Договору, та за необхідності та вимоги замовника підготовки документів, що супроводжують усні роз`яснення, вони надаються на вимогу замовника протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання такої вимоги. До письмових роз`яснень, з метою аргументації наданих консультацій, можуть додаватися посилання на акти законодавства та витяги з них. Надання документів, визначених у цьому пункті здійснюється за окрему плату, розмір якої визначається за домовленістю сторонами. Умови надання послуг, що передбачені пунктом 1.2. цього Договору, визначаються сторонами за Додатковими угодами до цього Договору або окремими договорами.

У п.п.5.1, 5.4 Договору визначено, що виконавець зобов`язується надавати послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором і законодавством України. виконавець зобов`язується після надання послуг по даному договору протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів надати Замовнику два примірника акту наданих послуг.

Замовник зобов`язується вчасно надавати виконавцеві необхідні документи та інформацію в порядку, визначеному цим Договором. (п.5.6 Договору)

Згідно з п.5.7 Договору замовник протягом 3 робочих днів після отримання від виконавця акту наданих послуг зобов`язаний підписати його та один примірник надати виконавцеві або направити вмотивовані заперечення, в іншому випадку Акт вважатиметься прийнятим, послуги - наданими, а зобов`язання - виконаними.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 30 квітня 2018 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний строк, рівний строку, ще передбачений у абзаці першому п. 7.1. цього Договору, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього Договору Сторони не виявили у письмовій формі бажання його розірвати. (п.п.7.1, 7.2 Договору).

На виконання умов Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017, позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 112 880 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3334 від 31.01.2018 із зазначенням призначення платежу: оплата за консультаційні послуги згідно договору №211217 від 21.12.17 р. та рах. №6 від 31.01.2018 .

24.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне перерахувало на рахунок Фізичної особи-підприємця Савченко Ксенії Олександрівни грошові кошти у розмірі 20 496 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3805 від 24.04.2018 із зазначенням призначення платежу: оплата за консультаційні послуги згідно договору №1 від 23.04.2018 р. .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач не здійснив надання послуг та не повернув суму попередньої оплати за Договором про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 у розмірі 133 376 грн. 00 коп., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 133 376 грн. 00 коп.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 10.02.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №07/02 з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 133 376 грн. 00 коп. у строк по 21.02.2020, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 10.02.2020, фіскальним чеком, накладною.

В свою чергу, відповідач зазначав, що послуги були надані у повному обсязі за Договором про розробку проекту офісу і адміністративно - побутових приміщень б/н від 29.08.2017 року, на підтвердження факту надання послуг за Договором про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 був наданий Акт приймання - передачі наданих послуг по договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 та рахунку №6 від 31.01.2018 на суму 112 880 грн. 00 коп. та Акт виконаних робіт 5 від 30.10.2017, які підписані в односторонньому порядку Фізичною особою-підприємцем Савченко Ксенією Олександрівною та скріплені печаткою.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, внаслідок укладення Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України , виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7ст. 193 Господарського кодексу України ).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України , за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України , виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України ).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, і підтверджується наявними матеріалами справи, між позивачем та відповідачем 21.12.2017 року укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Савченко Ксенією Олександрівною (виконавець) було укладено Договір про надання консультаційних послуг №211217, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, передбачених цим Договором консультаційні послуги з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень Замовника, розташованих за адресою: с. Козельне Недригайлівського району Сумської області, інші послуги за запитами замовника.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 112 880 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3334 від 31.01.2018 року із зазначенням призначення платежу: оплата за консультаційні послуги згідно договору №211217 від 21.12.17 р. та рах. №6 від 31.01.2018 .

Крім того, 24.04.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне перерахувало на рахунок Фізичної особи-підприємця Савченко Ксенії Олександрівни грошові кошти у розмірі 20 496 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3805 від 24.04.2018 із зазначенням призначення платежу: оплата за консультаційні послуги згідно договору №1 від 23.04.2018 р. .

В свою чергу, суд першої інстанції дійшов висновку, що грошові кошти у розмірі 20 496 грн. 00 коп. були сплачені в рахунок виконання умов іншого договору, яким позивач не обґрунтовує заявлені позовні вимоги, у зв`зку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 20 496 грн. 00 коп. У наведеній частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується і у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені ст. 269 Господарського процесуального кодексу України підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги.

Також, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в силу приписів ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, правова природа перерахованих позивачем відповідачу коштів в сумі 112 880 грн. 00 коп., - є попередньою оплатою за договором про надання консультаційних послуг №211217. При цьому, обставина перерахування вказаних коштів до надання відповідних послуг, свідчить про те, що їх правової природою є попередня оплата. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку, якщо б відповідач в подальшому виконав умови договору, про що б сторони склали та підписали двосторонні документи, які б посвідчили факт надання обумовлени договором послуг, перерахована позивачем грошова сума у розмірі 112 880 грн. 00 коп., змінила б свою правову природу та набула статусу оплати за надання відповідних послуг.

Проте, матеріали справи не містять доказів виконання надання консультаційних послуг з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень відповідачем позивачу товару на перераховану суму, і таких доказів в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України не надано відповідачем вні на стадії розгляду справи судом першої інстанції, ні на стадії апеляційного розгляду справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем всупереч ст. 526 Цивільного кодексу України не було надано обумовлений договором обсяг послуг на перераховану суму у розмірі 112 880 грн. 00 коп., у зв`язку з чим позивач, реалізуючи своє право на повернення грошової суми, на яку послуги не було надано, заявив відповідачу вимогу про повернення останнім грошових коштів в розмірі 112 880 грн. 00 коп., направивши відповідну письмову вимогу (претензія № 07/02 від 10.02.2020). Але відповідачем грошова сума у розмірі 112 880 грн. 00 коп., повернута позивачу у строк, визначений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України - не була.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідача відсутні обумовлені як законом, так і договором підстави для неповернення/утримання заявлених до стягнення коштів в контексті спірних правовідносин сторін, а відповідача існує обов`язок з повернення грошових коштів в сумі 112 880 грн. 00 коп.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.2.3 Договору, документом, що підтверджує надання виконавцем послуг за цим Договором, є акт приймання-передачі наданих послуг.

П.п.5.1, 5.4 Договору передбачено, що виконавець зобов`язується надавати послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором і законодавством України. Виконавець зобов`язується після надання послуг по даному договору протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів надати Замовнику два примірника акту наданих послуг.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вірно встановлено встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання виконавцем замовнику обумовлених договором консультаційних послуг за визначеним місцезнаходженням (щодо приміщень Замовника розташованих за адресою: с. Козельне Недригайлівського району Сумської області, інших послуг), за результатами надання яких Сторонами був би підписаний відповідний акт приймання - передачі наданих послуг відповідно до п. 2.3 Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017. При цьому, сторонами договору чітко визначено, що акт приймання-передачі виконаних робіт - є документом, який підтверджує факт надання і прийняття послуг, а отже, є суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, а тому згідно зі ст.ст. 6 , ивільного кодексу України, договір визначив між сторонами певний алгоритм, і як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягає застосуванню у повному обсязі.

Враховуючи, умови Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сторони не визначили строку надання відповідачем консультаційних послуг з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень Замовника розташованих за адресою: с. Козельне Недригайлівського району Сумської області, інших послуг. Однак, зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що вказані послуги повинні надаватися відповідачем при необхідності та за наявності інтересу замовника.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідачем з моменту укладення договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 до надіслання на його адресу претензії з вимогою повернути сплачені грошові кошти 10.02.2020 - не вчинялись жодні дії на підтвердження зацікавлення у виконанні умов договору. Таким чином, з моменту укладання договору до моменту звернення позивача до суду з вказаним позовом, жодних значимих дій, спрямованих на реальне виконання умов Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 зі сторони відповідача, - вчинено не було.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі. Враховуючи вищевикладене, наявність печатки на договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

Доводи скаржника про те, що між сторонами було дійсно укладено Договір про розробку проекту офісу і адміністративно - побутових приміщень б/н від 29.08.2017 між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем Савченко Ксенією Олександрівною, який не підписаний його сторонами та не скріплений печатками сторін, - суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вказані доводи не підтверджені скаржником жодними належними та допустимими доказами в розумінні т. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, а також спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема і тим, що предметом надання за вищезазначеним договором визначено надання послуг по розробці проекту офісу й адміністративно - побутових приміщень за адресою: м. Суми, вул. Псельська, 2, в той час, як предметом Договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 - є надання послуг з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень замовника розташованих за адресою: с. Козельне Недригайлівського району Сумської області.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надсилання Акту приймання - передачі наданих послуг по договору про надання консультаційних послуг №211217 від 21.12.2017 та рахунку №6 від 31.01.2018 на суму 112 880 грн. 00 коп. уповноваженому представнику Замовника протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів після надання послуг, а тому суд апеляційної інстанції не приймає вказаний Акт як доказ в підтвердження факту надання відповідачем послуг за Договором.

Крім того, поданий відповідачем разом з відзивом на позов, акт виконаних робіт №5 від 30.10.2017 - не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки замовником за вказаним Актом вказано Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Довіра 2008 , який не є учасником досліджуваних правовідносин.

Крім того, в підтвердження факту надання послуг відповідачем було надано, за його твердженнями, електронні докази на CD-дисках, які обґрунтовано відхилені судом першої інстанції з посиланням на те, що вказані докази не є електронними документами (копіями електронних документів), з чим також погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 96 Господарського процесуального кодексу України , електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" . Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг визначає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу.

З урахуванням наведених правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані відповідачем електронні документи - не скріплені електронним цифровим підписом, а тому не є єлектроними документами в розумінні вказаних приписів процесуального закону. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що надані відповідачем докази не підтверджують в розумінні п. 2.3 Договору факт виконання відповідачем та прийняття позивачем саме обумовленого договором обсягу послуг на заявлену до стягнення суму.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно, за відсутності належних доказів та відсутності винятковості випадку, не дослідив чи дійсно договір від 21.12.2017 № 211217 за яким було стягнуто грошові кошти не був виконаний, у зв`язку з чим ухвалив рішення, яке не ґрунтується на нормах чинного законодавства - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки матеріалами прави підтверджується і встановлено судом апеляційної інстанції, що відповідачем не були надані обумовлені договором послуги з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень Замовника розташованих за адресою: с. Козельне Недригайлівського району Сумської області, інші послуги за запитами Замовника, за результатами надання яких був би складений Акт приймання - передачі наданих послуг.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не надав консультаційні послуги з питань проектування будівель та дизайну інтер`єру приміщень Замовника розташованих за адресою: с. Козельне Недригайлівського району Сумської області, інші послуги за запитами Замовника, а також не здійснив повернення перерахованих грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, у відповідача відсутні обумовлені як законом, так і договором підстави для неповернення/утримання заявлених до стягнення коштів в контексті спірних правовідносин сторін, а отже, у відповідача існує обов`язок з повернення грошових коштів в сумі 112 880 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 112 880 грн. 00 коп. - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано присудив до стягнення спірну суму коштів у вказаному розмірі, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду ґрунтуються на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/9089/20 за наведених скаржником доводів та мотивів апеляційної скарги.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 було зупинено дію оскаржуваного рішення згідно з ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, а за наслідками апеляційного розгляду справи судом винесено постанову, якою оскаржуване рішення залишається без змін, а тому дія оскаржуваного рішення підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Савченко Ксенії Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/9089/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/9089/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Фізичною особою - підприємцем Савченко Ксенією Олександрівною.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/9089/20.

5. Матеріали справи №910/9089/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.Я. Дикунська

Є.Ю. Шаптала