Рішення

від 02.09.2020 по справі 910/6083/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/6083/20 Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В. ,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ем-Бі-Ей Кідс

про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6083/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ем-Бі-Ей Кідс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-виховний комплекс Всезнайко

про стягнення 44 007,70 грн.

без виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ем-Бі-Ей Кідс до Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-виховний комплекс Всезнайко про стягнення 44 007,70 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 (суддя Сівакова В.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-виховний комплекс Всезнайко (04209, м. Київ, просп. Оболонський, 39-В, код ЄДРПОУ 37047306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ем-Бі-Ей Кідс (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 12-Є, 2 пов., код ЄДРПОУ 42078158) 43 500 (сорок три тисячі п`ятсот) грн 00 коп. основного боргу, 503 (п`ятсот три) грн 15 коп. - 3% річних, 2.101 (дві тисячі сто одна) грн 78 коп. витрат по сплаті судового збору, в іншій частині в позові відмовлено повністю.

18.08.2020 року до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2 500 грн.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 за №05-23/1127 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи (у зв`язку з відпусткою судді Сівакової В.В.), призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2020 для розгляду заяви визначено суддю Приходько І.В.

Розглянувши вищевказану заяву про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

З наведених норм господарського процесуального закону вбачається, що судом може бути ухвалено додаткове рішення без виклику учасників справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, зважаючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

При цьому, стаття 129 ГПК України зазначає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 16.06.2020 було подано заяву про стягнення витрат на професійну правову допомогу, згідно якої визначено загальний розмір витрат у розмірі 2 500 грн.

Також стороною було приєднано до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги №3 від 08.04.2020, укладений між позивачем та адвокатом Пусєвою К.О. та додаткову угоду №1 від 08.04.2020 до договору про надання правової допомоги №3 від 08.04.2020.

В свою чергу, при поданні заяви про стягнення витрат на професійну правову допомогу у справі позивачем було долучено акт від 11.06.2020 про надання послуг за договором про надання правової допомоги №3 від 08.04.2020, відповідно до якої загальна вартість послуг, наданих адвокатом під час вирішення спору з Товариства з обмеженою відповідальністю Ем-Бі-Ей Кідс склала 2 500 грн. Крім того, представником позивача додано опис з переліком наданих послуг з надання правової допомоги від 11.06.2020, складений та підписаний адвокатом Пусєвою К.О.

Вищезазначеним актом підтверджено, що позивач ч в якості клієнта прийняв послуги за договором №3 від 08.04.2020 на суму 2 500 грн. в повному обсязі без заперечень та зауважень, зокрема в частині якості та обсягів наданих адвокатом послуг.

При цьому, платіжними дорученнями №520 від 12.06.2020 підтверджується оплата позивачем на рахунок адвоката Пусєвої К.О. адвокатських послуг за договором №3 від 08.04.2020 на загальну суму 2 500 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Як встановлено судом, позивачем долучено до матеріалів справи належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 500 грн.

Обґрунтованих заперечень відповідача з приводу покладення на нього судових витрат на правову допомогу, які були понесені позивачем, станом на момент ухвалення додаткового рішення до суду не надійшло.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиці правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, зважаючи на задоволення позовних вимог, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, а тому суд вважає обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ем-Бі-Ей Кідс про ухвалення додаткового рішення у справі - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-виховний комплекс Всезнайко (04209, м. Київ, просп. Оболонський, 39-В, код ЄДРПОУ 37047306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ем-Бі-Ей Кідс (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 12-Є, 2 пов., код ЄДРПОУ 42078158) витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 грн.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складений 02.09.2020.

Суддя І.В. Приходько