Рішення

від 02.09.2020 по справі 910/4973/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/4973/20 Господарський суд м. Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/4973/20

За позовом Фізичної особи-підприємця Стародубцева Володимира Вікторовича (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

До Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛПА ДЕВЕЛОПМЕНТ (ідентифікаційний код: 39616490; 04073, м. Київ, вул. Скляренка, 5 офіс 303-А; адреса місця знаходження: м. Київ вул. Вишгородська, 45/2, 04114)

Про повернення суми попередньої оплати у розмірі 143 467, 20 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Стародубцев Володимир Вікторович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛПА ДЕВЕЛОПМЕНТ (надалі - відповідач) про повернення суми попередньої оплати у розмірі 143 467, 20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем усної домовленості щодо поставки товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 143 467, 20 грн та покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

21.04.2020 Господарський суд м. Києва постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, встановив позивачеві строк на усунення недоліків - 5 днів з дня отримання ухвали, шляхом надання суду належних доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками та надання копії договору про надання правової допомоги, на підставі якого виданий ордер серії КС №566723 від 06.04.2020.

04.05.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача, якою останній усунув недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 21.04.2020.

12.05.2020 Господарський суд м. Києва ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №910/4973/20, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

При цьому, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.05.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, а саме: м. Київ, вул. Скляренка, 5, оф. 303-А (поштовий конверт (відправлення №0105473329154) повернувся із зазначенням того, що фірма вибула за зазначеною адресою одержувача).

Згідно із пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту даної статті вбачається, що, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У даному випадку судом враховано, що за приписами ч. 1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 у справі № 910/4973/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 14.05.2020.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, доповнено Розділ Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України № 731-ІХ від 18.06.2020 встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими Кодексами), мають право на продовження процесуальних строків на підставах, встановлених цим Законом.

Закон України № 731-ІХ від 18.06.2020 набрав чинності - 17.07.2020, відповідно строк на відзиву закінчився 06.08.2020.

Оскільки, відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позовну заяву, та не подав до суду заяву про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, і за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши всі наявні документи у матеріалах справи № 910/4973/20, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно та безпосередньо оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між фізичною особою-підприємцем Стародубцевим Володимиром Вікторовичем (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю ОЛПА ДЕВЕЛОПМЕНТ (надалі - відповідач) було досягнуто домовленості про поставку будівельних матеріалів.

На підставі досягнутих усних домовленостей та виставленого відповідачем рахунку-фактури від 19.07.2017 №ОД-0000981 на суму 143 467, 20 грн, позивачем, 20.07.2017 було здійснено оплату товару в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 19.07.2017 (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

Проте, як зазначає позивач, відповідачем свої зобов`язання щодо поставки будівельних матеріалів не виконано.

У зв`язку з чим, 16.08.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №1 щодо погашення заборгованості у розмірі 143 467, 20 грн протягом 10 календарних днів з дня отримання претензії шляхом перерахування коштів у розмірі 143 467, 20 грн на рахунок ФОП Стародубцева Володимира Вікторовича. Докази направлення претензії містяться в матеріалах справи.

20.09.2019, позивач повторно звернувся з претензією №2 аналогічного змісту щодо погашення заборгованості. Докази направлення претензії містяться в матеріалах справи.

13.03.2020, позивач звернувся з претензією №3 щодо поставки товару або повернення коштів протягом 7 календарних днів з дня отримання претензії. Докази направлення претензії містяться в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що претензії №1, 2, 3 були залишені відповідачем без відповіді.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару у зв`язку з чим, позивач просить повернути суму попередньої оплати у розмірі 143 467, 20 грн в судовому порядку та покласти на відповідача судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 152, 01 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

При дослідженні наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що між сторонами укладено господарський договір поставки будівельних матеріалів у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем, як постачальником товару, рахунку-фактури №ОД-0000981 від 19.07.2017 на суму 143 467, 20 грн та здійснення позивачем 20.07.2017 оплати зазначеного рахунку в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 19.07.2017.

З огляду на що, дії сторін щодо виставлення рахунку-фактури (оферти) та його оплати (акцепту) засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами господарського договору поставки у спрощений спосіб, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та договору купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічна норма міститься в ч. 6 ст. 265 ГК України.

Враховуючи зазначене, відповідно до приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять доказів погодження сторонами умов щодо строку поставки товару позивачеві, а відтак підлягають застосуванню положення статті 530 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час . Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В свою чергу, приписами ст. 664 ЦК України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Окрім цього, згідно ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України, пп. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом, встановленим законом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок чого припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем не направлялись на адресу відповідача претензії №1, 2, 3 від 16.08.2019, 20.09.2019, 13.03.2020 з вимогою повернути сплачену вартість за товар, що не був поставлений, а в останньому випадку: повернути попередню оплату або поставити товар. У свою чергу, відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо належного виконання зобов`язань згідно договору поставки укладеного у спрощений спосіб.

Зі змісту ст. 693 ЦК України можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Дані висновки суду згоджуються із позиціями викладеними у постановах Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2131/19 від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.

У цьому зв`язку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Додатково, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції № 475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах ПайнВеліДевелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23.10.1991, Федоренко проти України від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно , а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого права власності .

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на законне очікування , що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах Брумареску проти Румунії , Пономарьов проти України , Агрокомплекс проти України ).

З огляду на вище зазначене, позовні вимоги фізичної-особи підприємця Стародубцева Володимира Вікторовича до товариства з обмеженою відповідальністю ОЛПА ДЕВЕЛОПМЕНТ про повернення суми попередньої оплати у розмірі 143 467, 20 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та відповідачем не спростовані.

Разом з тим, при вирішенні спору, суд не враховує приписи ст. 1212 ЦК України на які посилається позивач, оскільки з аналізу приписів ст. 1212 ЦК України, вбачається, що норми зазначеної статті звужують застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Конструкція статті 1212 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

В даній справі судом встановлена наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, з огляду на що положення, встановлені в ст. 1212 ЦК України, до спірних правовідносин сторін в частині стягнення 143 467, 20 грн. застосуванню не підлягають, оскільки, ці грошові кошти набуто відповідачем за достатніх правових підстав.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо правової кваліфікації спірних правовідносин.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд з урахуванням ч. 2 ст. 693 ЦК України дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Стародубцева Володимира Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛПА ДЕВЕЛОПМЕНТ" про повернення суми попередньої оплати у розмірі 143 467, 20 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛПА ДЕВЕЛОПМЕНТ" (ідентифікаційний код: 39616490; 04073, м. Київ, вул. Скляренка, 5, оф. 303-А) на користь фізичної особи-підприємця Стародубцева Володимира Вікторовича (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) суму попередньої оплати у розмірі 143 467, 20 (сто сорок три тисячі чотириста шістдесят сім) грн 20 коп. та суму судового збору у розмірі 2 152, 01 (дві тисячі сто п`ятдесят дві) грн. 01 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких