Ухвала

від 03.09.2020 по справі 910/13116/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

03.09.2020Справа № 910/13116/20 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СІА Плюс

про забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІА Плюс

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГІППО

про стягнення 505 028,00 грн,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю СІА Плюс до Товариства з обмеженою відповідальністю ГІППО про стягнення 505 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 191218-08/15 від 19.12.2018.

Разом з указаною позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ГІППО , які обліковуються на банківських рахунках у сумі 505 028,00 грн зокрема, на банківському рахунку ТОВ ГІППО в Волинське обласне управління АТ Ощадбанк , МФО 303398, НОМЕР_1 та інших банківських рахунках ТОВ ГІППО .

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку (накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог та сум сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу) є об`єктивно необхідним з огляду на неналежну поведінку відповідача по відношенню до позивача, що проявилися в повному ігноруванні його вимог щодо повернення коштів та як наслідок, ухиленні від виконання взятих на себе зобов`язань по договору поставки. Крім того, розуміючи наслідки невиконання зазначеного зобов`язання відповідач може вчинити дії щодо продажу корпоративних прав та майна, яке обліковується на балансі, що призведе до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Суд звертається до правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18.

Однак, суд зазначає, що всупереч викладеному заявником не наведено у поданій заяві достатніх обґрунтувань наявності обставин, з якими пов`язується застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти особи.

Крім того, позивачем також не подано жодних доказів в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували дійсну імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Натомість, саме лише посилання заявника на потенційну можливість ухилення відповідача від сплати заборгованості без відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. При цьому, таким обґрунтуванням не може вважатися вказівка на ухилення боржника від виконання зобов`язання, яке є предметом розгляду переданого до суду спору.

Отже, у зв`язку з необґрунтованістю, заява Товариства з обмеженою відповідальністю СІА Плюс про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю СІА Плюс про забезпечення позову у справі № 910/13116/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Дата складення та підписання повного тексту ухвали: 03.09.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко