Рішення

від 03.09.2020 по справі 910/1077/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2020Справа № 910/1077/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торум

про стягнення 30928204,28 грн

за участі представників :

від позивача - Кривошия Д.А. (уповноважений представник);

від відповідача - Новікова В.О. (уповноважений представник).

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торум про стягнення 30928204,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору №286/1/19/3 від 23.01.2019 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної поставки обумовленого договором товару, у зв`язку з чим, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 22302808,67 грн пені та 8625395,62 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2020 відкрито провадження у справі №910/1077/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов в повному обсязі заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши що заявлені позивачем вимоги є передчасними, оскільки останнім заявлено вимоги про стягнення штрафних санкцій за період з 21.04.2019 по 18.10.2019, в той же час, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2020 у справі №910/4951/19 вжито заходи забезпечення позову та зупинено дію укладеного між сторонами Договору №286/1/19/3 від 23.01.2019 до винесення судом рішення по справі щодо внесення змін до зазначеного договору або до прийняття рішення про розірвання договору. Разом з тим відповідач вказав, що на розгляді в Господарському суді міста Києва перебувала справа №910/5573/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торум до Міністерства оборони України про розірвання Договору №286/1/19/3 від 23.01.2019, рішення у якій наразі не набрало законної сили з огляду на його оскарження в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, відповідач зазначив про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні 20.08.2020 підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.08.2020 заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, наданих в ході розгляду справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.01.2020 між Міністерством оборони України (позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю Торум (відповідач, постачальник) укладено Договір №286/1/19/3 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити у 2019 році нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0) (продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з специфікацією (п.1.1 Договору).

Відповідно до погодженої сторонами специфікації постачальник зобов`язався поставити паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-З-К5, клас 2) (61-013-3049), ДСТУ 7688:2015, у строк 60 календарних днів з дати підписання договору (в термін до 24.03.2019), у кількості 15588 тон, ціною за одиницю виміру продукції в грн (без ПДВ) в розмірі 22817,65 грн, загальною вартістю 426817833,84 грн разом з ПДВ.

Додатковою угодою №1 від 10.04.2019 до Договору №286/1/19/3 від 23.01.2019 у наведену специфікацію були внесені зміни, за якими кінцевий термін постачання продукції було продовжено до 20 квітня 2019 року (включно).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що ціна договору становить без ПДВ 355681528,20 грн, крім того ПДВ 71136305,64 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 426817833,84 грн у тому числі ПДВ та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Згідно з п.3.3 Договору, ціна за договором коригується за погодженнями сторін у порядку, визначеному статтею 36 Закону України Про публічні закупівлі не більше, ніж на 10 відсотків (протягом строку постачання продукції) у разі поставки не менше 30 відсотків від загального обсягу продукції за договором у разі документального підтвердження підстав. Ціна за одиницю продукції, згідно з цим договором, може змінюватися через 30 днів, починаючи з моменту подання виконавцем цінової пропозиції, у випадку зміни офіційного курсу долара США (курс НБУ) більше, ніж на 3%, пропорційно зміни такого курсу, а також пропорційно зміни індексу споживчих цін, біржових котирувань або показників Platts. Зміна ціни оформлюється шляхом укладення відповідної додаткової угоди до даного договору.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що постачальником продукція поставляється на умовах DDP до складу замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами.

Постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України (п.5.4 Договору).

Відповідно до п.5.5 Договору, договір вважається виконаним при умові постачання 99% продукції.

У пункті 6.3.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором.

Згідно з п.7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором.

Пунктом 7.3.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Нарахування пені за прострочення термінів поставки здійснюється з строку постачання визначеного договором, включно на дату надходження продукції визначеної в акті приймання-передачі до військових частин (одержувачів замовника) за адресами вказаними в рознарядці договору.

Умовами пункту 10.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Торум починаючи з дати укладення спірного договору до квітня 2019 року поставило Міністерству оборони України 11087,831 тон дизельного палива, а недопоставлений обсяг палива станом на 18.04.2019 року склав 4500,169 тон. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами.

З огляду на факт неповної та несвоєчасної поставки обумовленого договором товару позивач звернувся до суду з даним позовом із вимогами про стягнення з відповідача 22302808,67 грн пені та 8625395,62 грн штрафу нарахованих за період прострочення з 21.04.2019 по 18.10.2019.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили у Додатковій угоді №1 від 10.04.2019 строк поставки товару - до 20.04.2019 включно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.3.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Нарахування пені за прострочення термінів поставки здійснюється з строку постачання визначеного договором, включно на дату надходження продукції визначеної в акті приймання-передачі до військових частин (одержувачів замовника) за адресами вказаними в рознарядці договору.

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Судом встановлено, що у квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торум звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.

За результатами розгляду вказаної заяви ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі №910/4951/19 вжито заходів забезпечення позову, а саме: зупинено дію договору №286/1/19/3 від 23.01.2019 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-АРК-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 23.01.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Торум та Міністерством оборони України, до винесення рішення судом по справі щодо внесення змін до зазначеного договору або до прийняття рішенням судом про розірвання договору.

Вказана ухвала набрала законної сили 18.04.2019 та станом на час вирішення даної справи не скасована, заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії спірного договору є чинними.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачем заявлено вимоги про стягнення пені та штрафу за період (з 21.04.2018 по 18.10.2018) в якому була зупинена дія Договору №286/1/19/3 від 23.01.2019 на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі №910/4951/19, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій за договором, виконання зобов`язань за яким зупинене.

На підставі викладеного суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 03.09.2020.

Суддя Я.В. Маринченко