Постанова

від 04.11.2020 по справі 910/1077/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2020 р. Справа № 910/1077/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 (повний текст складено 03.09.2020)

у справі №910/1077/20 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торум"

про стягнення 30928204,28 грн.

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Боберський І.М. - представник;

від відповідача: Молічева Ю.К., адвокат, посв. №1062 від 15.12.2019;

ВСТАНОВИВ :

Міністерство оборони України (надалі позивач/скаржник/Міністерство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торум" (надалі ТОВ Торум /відповідач) про стягнення 30 928 204,28 грн., з яких: 22 302 808,67 грн. - пеня, 8 625 395,62 грн. - штраф.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем договору №286/1/19/3 від 23.01.2019 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), яке полягає в неповному виконанні взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної поставки обумовленого договором товару, у зв`язку з чим, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 22 302 808,67 грн. пені та 8 625 395,62 грн. штрафу відповідно до умов договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №910/1077/20 в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі №910/4951/19 за заявою ТОВ Торум зупинено дію договору №286/1/19/3 від 23.01.2019 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів.

Міністерство оборони України, не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі, звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що місцевим господарським судом не досліджено і не прийнято до уваги, що ухвала є виконавчим документом і мала бути пред`явлена до виконання органам Державної виконавчої служби, однак відсутні докази її пред`явлення до виконання.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського осуду від 06.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №910/1077/20 та призначено справу до розгляду на 26.10.2020.

26.10.2020 від ТОВ Торум надійшло клопотання про відкладення розгляду справи

26.10.2020 та 27.10.2020 від Міністерства надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги та клопотання про залучення до матеріалів справи документів.

26.10.2020 від ТОВ Торум надійшов відзив на апеляційну скаргу Міністерства, в якому товариство заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Судове засіданні 26.10.2020 було відкладено на 04.11.2020 на підставі ч. 11 статті 270 ГПК України.

03.11.2020 о 9 годині 10 хвилин від ТОВ Торум надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а о 16 годині 15 хвилин клопотання про залишення без розгляду клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 04.11.2020 представник Міністерства підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні. В свою чергу представник ТОВ Торум заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване судове рішення залишити в силі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.01.2020 між Міністерством оборони України та ТОВ Торум укладений договір №286/1/19/3 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого, постачальник (ТОВ Торум ) зобов`язується поставити у 2019 році нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0) (продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно з Специфікаціє, а замовник (Міністерство) - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з специфікацією (п. 1.1 договору).

Згідно з погодженою замовником та постачальником специфікацією з урахуванням внесених до неї додатковою угодою №1 від 10.04.2019 змін постачальник зобов`язався поставити паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-З-К5, клас 2) (61-013-3049), ДСТУ 7688:2015 у строк до 20.04.2019), у кількості 15588 тон, ціна за одиницю виміру продукції в грн. (без ПДВ) - 22 817,65 грн., загальною вартістю 426 817 833,84 грн. разом з ПДВ.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що ціна договору становить без ПДВ 355 681 528,20 грн., крім того ПДВ 71 136 305,64 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 426 817 833,84 грн. у тому числі ПДВ та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Відповідно до п. 3.3 договору, ціна за договором коригується за погодженнями сторін у порядку, визначеному статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі" не більше, ніж на 10 відсотків (протягом строку постачання продукції) у разі поставки не менше 30 відсотків від загального обсягу продукції за договором у разі документального підтвердження підстав. Ціна за одиницю продукції, згідно з цим договором, може змінюватися через 30 днів, починаючи з моменту подання виконавцем цінової пропозиції, у випадку зміни офіційного курсу долара США (курс НБУ) більше, ніж на 3%, пропорційно зміни такого курсу, а також пропорційно зміни індексу споживчих цін, біржових котирувань або показників Platts. Зміна ціни оформлюється шляхом укладення відповідної додаткової угоди до даного договору.

Продукція поставляється постачальником на умовах DDP до складу замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.

Відповідно до п.5.5 договору він вважається виконаним при умові постачання 99% продукції.

Згідно з п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором (п.7.1 договору).

За порушення строків поставки продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 7.3.2 договору).

Починаючи з дати укладення спірного договору до квітня 2019 року ТОВ "Торум" поставило Міністерству оборони України 11 087,831 тон дизельного палива на суму 303 597 896,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами - актами приймання товару/продукції).

Недопоставлений обсяг палива станом на 18.04.2019 склав 4500,169 тон. вартістю 123 219 937,42 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами. На вказану дату договір виконано на 71 %.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки продукції, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 22 302 808,67 грн. пені та 8 625 395,62 грн. штрафу, нарахованих на підставі п. 7.3.2. договору; період прострочення - з 21.04.2019 по 18.10.2019.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України (що кореспондує зі змістом статті 193 ГК України) передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено статтею 525 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вказувалося вище, сторони за договором у специфікації в редакції додаткової угоди №1 від 10.04.2019 погодили строк поставки товару - до 20.04.2019 включно; до вказаного строку відповідачем не було поставлено весь обумовлений обсяг товару (дизельне паливо) позивачу, позаяк, на підставі п. 7.3.2. договору, статей 610, 611, 612, 546, 549 ЦК України до відповідача мали б застосовуватися відповідні санкції за порушення виконання умов договору, зокрема, у вигляді пені та штрафу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі №910/4951/19 за заявою ТОВ Торум були вжиті заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії договору №286/1/19/3 від 23.01.2019 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-АРК-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 23.01.2019, укладеного між ТОВ Торум та Міністерством оборони України, до винесення рішення судом по справі щодо внесення змін до зазначеного договору або до прийняття рішенням судом про розірвання договору.

Згідно з приписами ч. 1 статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Отже, ухвала Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі №910/4951, якою були вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії укладеного між Міністерством та ТОВ Торум договору набрала законної сили 18.04.2019 (з дня її постановлення). Із усних та письмових пояснень Міністерства стає очевидним, що вказану ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі №910/4951/19 Міністерство не оскаржувало.

Як зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №910/9530/19 забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлені вимоги про стягнення пені та штрафу за період з 21.04.2018 по 18.10.2018, тобто в період дії ухвали Господарського суду міста Києва від 18.04.2019, якою була зупинена дія договору №286/1/19/3 від 23.01.2019, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій за договором, виконання зобов`язань за яким зупинене.

Колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 про забезпечення позову не пред`являлася ніким до виконання, оскільки як вказано у ч. 1 статті 144 ГПК України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню незалежно від, зокрема, відкриття виконавчого провадження. А відповідно до ч. 4 вказаної норми, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Посилання скаржника на судові рішення у господарській справі №910/5573/19 відхиляються колегією суддів, оскільки, як вказувалося вище, підставою для відмови у позові про стягнення господарських санкцій з відповідача за укладеним між сторонами договором №286/1/19/3 від 23.01.2019 є ухвала у справі №910/4951/19, якою зупинено дію цього договору.

Згідно частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у цій постанові, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України, і відповідно рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладається судом на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №910/1077/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №910/1077/20 залишити без змін.

Справу №910/1077/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 09.11.2020.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак