Рішення

від 03.09.2020 по справі 910/3705/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. м. Київ

Справа № 910/3705/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд ТБК" до Державного підприємства "Чайка" про стягнення 21 872,43грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд ТБК" (далі - ТОВ "Трансбуд ТБК") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Чайка" (далі - ДП "Чайка") про стягнення 21 872,43грн, що складається з: 18350,00грн - основний борг; 2979,22грн - пеня, 305,77грн - 3% річних та 237,44грн - втрати від інфляції, які нараховані за період з 10.08.2019 по 06.03.2020.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг, за фактом надання яких складені акти №368 від 12.08.2019, №369 від 09.08.2019, №410 від 29.08.2019 (а.с.2-4).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 позовна заява з доданими до неї документами передана за підсудністю до Господарського суду Київської області (а.с.21).

За результатами автоматизованого розподілу, 08.04.2020 відповідна позовна заява з доданими матеріалами передана для розгляду судді Ейвазовій А.Р. (а.с.32).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків - до 30.04.2020 (а.с.44-45).

04.05.2020 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (здано для відправлення відділенню зв`язку №32 м. Києва 24.04.2020) (а.с.51).

Ухвалою від 12.05.2020 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.57-58).

Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем 13.05.2020, а відповідачем -15.05.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103272977813 та №0103272977821 (а.с.60-61).

В силу п.3 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення

14.07.2020 від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.64-65). Відзив подано з дотримання строку, встановленого ст.251 ГПК України для подання відзиву, з урахуванням його продовження відповідно до п.4 Прикінцевих положень ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020 N540-IX та закінчення через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 №731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , як визначено п.2 його Прикінцевих та перехідних положень.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому, відповідач не заперечує факту отримання послуг навантажувача та повідомляє про сплату 13 962,50грн 03.06.2020 та вказує, що залишкову суму має намір сплатити як тільки з`явиться фінансова можливість..Заперечуючи заявлені вимоги в частині стягнення неустойки, 3% та втрат від інфляції відповідач вказує, що сторони не укладати договору у письмовій формі і не домовлялись про встановлення відповідальності у вигляді неустойки.

21.07.2020 від позивача, з дотриманням встановленого строку, надійшла відповідь на відзив (а.с.71-74), яка фактично дублює твердження та вимоги позивача, викладені ним у позовній заяві. Окрім того, позивач зазначив про обґрунтованість заявлених ним вимог в частині стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції та звертає увагу на не подання відповідачем належних, допустимих та достовірних доказів складного фінансового становища.

Заперечень від відповідача у строк, встановлений ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2020, не надходило; з клопотанням про продовження строку для подання заперечень відповідач не звертався до прийняття рішення у справі.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

09.08.2016 сторонами складено акт надання послуг №369 від 09.08.2019 на суму 6780грн (а.с.17). При цьому, як вказано в такому акті, такі послуги надані на підставі договору №1306/1 від 13.06.2019 та рахунку №398 від 12.08.2019.

Також позивачем надано вищезазначений рахунок №398 від 12.08.2019 на суму 6750,00грн, у якому також вказано, що його виставлено на підставі №1306/1 від 13.06.2019 (а.с.15).

12.08.2019 сторонами складено акт надання послуг №368 від 12.08.2019 на суму 6000,00грн, у якому є посилання на договір №2507/1 від 25.07.2019 та рахунок №357 від 25.07.2019 (а.с.13).

Як вбачається з рахунку №357 від 25.07.2019, його виставлено на суму 19 500,00грн та у такому рахунку є посилання на договір №2507/1 від 25.07.2019 (а.с.12).

29.08.2019 сторонами підписано акт наданих послуг №410 від 29.08.2019 на суму 5600,00грн, у якому є посилання на договір №1306/1 від 13.06.2019 та рахунок №448 від 29.08.2019 (а.с.19.)

Рахунок №448 від 29.08.2019 виставлений позивачем на суму 5600,00грн з посилання на №1306/1 від 13.06.2019 (а.с.18).

Поряд з цим, звертаючись до суду з даним позовом, позивач, у позовній заяві стверджував про укладення договорів у спрощеній формі шляхом підписання актів, що засвідчують факт надання послуг.

Відповідач у відзиві на позов підтвердив відсутність договору як єдиного документа.

Під час розгляду справи судом не встановлено фактів укладення сторонами договорів, на які є посилання у відповідних актах, що засвідчують факт надання послуг.

В силу ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність , крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами . При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Факт укладення сторонами договору надання послуг у усній формі підтверджується письмовими доказами підписаними актами наданих послуг, що долучені до позовної заяви, які підтверджують факт виконання зобов`язання з надання послуг, узгодження вартості, виду та обсягу таких послуг .

У підтвердження факту оплати частини відповідних послуг після звернення до суду з позовом, відповідачем надано платіжне доручення №324 від 03.06.2020 на суму 13962,50грн, у призначенні платежу якого вказано: за транспортні послуги по дог.№2507/1 від 25.07.2019 .

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача про укладення між сторонами договору в усній (спрощеній) формі щодо надання відповідних послуг, що підтверджено письмовими доказами.

Крім того, сторонами, як свідчать матеріали справи, складено акт звірки, який надано позивачем та підписано його директором, за яким станом на 01.12.2019 заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 962,50грн (а.с.20)

У вказаному акті звірки відображено всі три акти наданих послуг, вимоги про стягнення заборгованості за якими заявлені у даній справі.

При цьому, позивач у позові та відповіді на відзив вказує на наявність боргу перед відповідачем у сумі 18350,00грн, яка складається з вартості наданих послуг за трьома вищевказаними актами (6000,00+6750,00+5600,00).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку щодо оплати наданих позивачем послуг, а також застосування до відповідача відповідальності за порушення відповідного зобов`язання у вигляді сплати 3% річних, втрат від інфляції та пені.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому, як визначено ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час ; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги , якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства .

У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Сторонами у справі не надано доказів погодження умов щодо строків оплати наданих послуг; акти наданих послуг не містять узгодженого строку виконання зобов`язання з оплати відповідних послуг.

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, позивачем під час розгляду справи не надано доказів звернення до відповідача з вимогою про оплату наданих послуг, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що на момент подання позову у даній справі зобов`язання з оплати наданих послуг не можна вважати порушеним відповідачем, оскільки строк виконання зобов`язання з оплати не встановлено, а вимоги щодо його виконання до подання позову не заявлялись.

З урахуванням того, що після звернення з відповідним позовом до суду відповідачем сплачено в рахунок оплати наданих послуг 13962,50грн, провадження у справі в частині стягнення відповідної частини основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, враховуючи відсутність предмету спору у відповідній частині, який вичерпано під час розгляду справи судом.

В частині стягнення 4387,50грн у задоволенні позову суд відмовляє з наступних підстав.

Як вбачається з акту звірки, підписаного сторонами, за період з 01.01.2019 по 01.12.2019, який включає вартість послуг за трьома актами, оплатою 07.08.2019 у розмірі 18000грн відповідач частково розрахувався за надані послуги за актом від 09.08.2019, що відображено у відповідному акті, внаслідок чого борг перед позивачем, включаючи оплату вартості послуг за всіма актами, склав 13 962,50грн і саме ця сума сплачено відповідачем під час розгляду справив суді. З урахуванням зазначеного, відповідач на момент прийняття рішення у справі повністю розрахувався за надані послуги: на суму 46387,50грн до звернення позивача з позовом, 13962,50грн - після подання позову.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 305,77грн 3% річних та 237,44грн втрат від інфляції, нарахованих за період з 10.08.2019 по 06.03.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, як встановлено судом, строк виконання зобов`язання сторонами не визначено і під час розгляду справи по суті не встановлено, що позивач звертався з вимогою про оплату до відповідача до звернення позивача з позовом. Отже, не можна вважати відповідача таким, що прострочив виконання відповідного зобов`язання у період, за який нараховані проценти та втрати від інфляції,

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3979,22грн пені за період з 10.08.2019 по 06.03.2020.

Проте, такі вимоги не можуть бути задоволенні з огляду на наступне.

Як визначено ч. 1 ст. 246 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Пеня згідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України є видом неустойки .

Відповідно до ч.1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі .

Як визначено ч. 2 вказаної норми, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним .

Під час розгляду справи сторонами не надано доказів укладення в письмовій формі правочину, в якому сторони би домовились про таку відповідальність за порушення зобов`язання з оплати послуг. Окрім того, судом не встановлено факту порушення виконання відповідного зобов`язання у період, за який позивач нараховує пеню.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення пені не можуть бути задоволенні.

Згідно ч.1 ст. 129 ГПК України, враховуючи відмову у задоволенні позову в частині стягнення 4387,50грн основного боргу, 2979,22грн пені, 305,77грн - 3% річних та 237,44грн - втрат від інфляції, витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на позивача в частині, пропорційній розміру вимог, у яких відмовлено, а саме 760,17грн.

Повернення судового збору, як визначено ч. 1 ст.7 Закону України Про судовий збір , можливо за клопотанням особи, яка його сплатита у визначених цією нормою випадках. Клопотань про повернення судового збору на момент прийняття рішення у справі не подано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, п.2 ч.1 ст.231, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 13 962,50грн основного боргу.

2. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд ТБК" (ідентифікаційний код 35040817; 08114, Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Гореничі, вул. Кленовий узвіз, буд. 6) до Державного підприємства "Чайка" (ідентифікаційний код 31245250; 08330, Київська обл., Бориспільський район, с.Дударків, вул. Гоголя, 62 А) про стягнення 4 387,50грн основного боргу; 2979,22грн пені, 305,77грн - 3% річних та 237,44грн - втрат від інфляції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова