Рішення

від 03.09.2020 по справі 917/679/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2020 Справа № 917/679/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Громадської організації "Соціальна турбота"

про стягнення 4888,35 грн.

без виклику представників сторін

встановив:

До господарського суду Полтавської області надійшов позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Громадської організації "Соціальна турбота" про стягнення 4888,35 грн. згідно договору постачання природного газу № 3358/16-ТЕ-24 від 21.12.2015р., у тому числі: 2368,57грн. - основного боргу, 306,49 грн. - 3%річних, 1030,59 грн. - пені, 1182,70 грн. інфляційних; а також 2102,00 грн. судових витрат.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснював розрахунки за природний газ.

Відповідач відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 29.04.2020р. було встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Зокрема було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов. (а.с.44).

Ухвала від 29.04.2020р. вважається врученою відповідачу 23.07.2020р., згідно довідки поштового відділення на конверті. Отже, строк для подання відзиву закінчився 07.08.2020.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 розділ Х Прикінцевих положень ГПК України доповнено пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України. який продовжено до 22.06.2020 - постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 та до 31.07.2020 - постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500.

В Законі України від 18 червня 2020 року № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 731-IX) встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон № 731-IX набрав чинності 17 липня 2020 року. Отже, строк для подачі відзиву на позов закінчився 07.08.2020.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися. Клопотання про продовження цього строку відповідач суду не подав.

Згідно ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

У даній справі судом були вчинені такі процесуальні дії.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2020р. даний позов було передано на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с.40).

Ухвалою суду від 29.04.2020 року відкрито провадження у справі № 917/679/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.

Про відкриття провадження у справі позивач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 29.04.2020р.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.04.2020р., надіслана відповідачу на адресу: вул. Леніна, буд.120, м. Глобине, Глобинський район, Полтавська область, 39000, повернулася до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання (а.с. 47-50). Ця відмітка не відповідає вимогам п.99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009р. № 270, та ст. 242 ГПК України.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Громадська організація "Соціальна турбота" зареєстроване за адресою: вул. Леніна, буд.120, м. Глобине, Глобинський район, Полтавська область, 39000 (а.с.42-43).

Суд встановив, що згідно рішення Глобинської міської ради від 20.11.2015р. вул. Леніна у м. Глобине була перейменована на вул. Центральну.

Суд 15.07.2020р. повторно направив відповідачу ухвалу від 29.04.2020р. на адресу: вул. Центральна, буд.120, м. Глобино, Полтавська область. Дана ухвала отримана відповідачем 23.07.2020 , що підтверджується поштовим повідомленням від 16.07.2020р.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, суд направляв 12.06.2020 копію ухвали від 29.04.2020р. на адресу відповідача вказану ним у договорі: тупік Лікарняний, буд. 51, м. Глобине. Дана ухвала повернулася до суду з відміткою поштового відділення неправильно зазначена адреса одержувача.

Також, суд направив 14.07.2020 копію ухвали від 29.04.2020р. на адресу відповідача вказану ним у договорі: тупік Лікарняний, буд. 1, м. Глобине. Дана ухвала повернулася до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за адресою.

Крім того, копію ухвали від 29.04.2020р. було направлено керівнику відповідача на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Дана ухвала отримана керівником, що підтверджується поштовим повідомленням від 18.06.2020р.

Крім того, на офіційному сайті Судової влади України 11.06.2020 було розміщено відповідне оголошення про розгляд цієї справи.

Суд вчинив всі можливі дії для належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення ухвали суду є 23.07.2020 день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про отримання відповідачем ухвали.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Прийняття рішення судом відкладалося на строк, необхідний для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та для надання можливості відповідачу подати суду відзив на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке надалі змінило назву на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивачем) та Громадською організацією "Соціальна турбота" (відповідачем) укладено договір постачання природного газу № 3358/16-ТЕ-24 від 21.12.2015р. (далі - Договір); (а.с.13-19).

Згідно з п.1.1 Договору позивач, як постачальник, зобов`язався передати відповідачу (споживачу) у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти і оплатити цей газ на умовах цього договору.

В п. 1.2 Договору зазначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

В Додаткових угодах № 1 від 31.12.2015р., № 2 від 29.01.2016р. до Договору сторони встановлювали ціну природного газу, що постачається, банківські реквізити, умови використання газу (а.с.20-22).

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідачу впродовж січня, лютого, березня 2016 року природний газ на загальну суму 9866,88 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 2368,57 грн., від 29.02.2016 на суму 4228,04 грн., від 31.03.2016 на суму 3270,27 грн. (а.с.23-25).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов`язання за Договором щодо оплати природного газу виконав частково, сплативши 7498,31 грн. Зазначене підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях з 01.01.2016 - 31.10.2019р. (а.с. 26-27).

Заборгованість в сумі 2368,57 грн. відповідачем не сплачена. Згідно доданого до позову розрахунку позивач обліковує цей борг за зобов`язаннями з поставки природного газу за березень 2016 року (а.с.12).

Невиконання відповідачем договірних зобов`язань стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

При вирішенні спору суду зазначає наступне.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 Господарського кодексу України.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду (стаття 222 Господарського кодексу України).

Відповідач в порушення договірних зобов`язань не сплатив заборгованість в сумі 2368,57 грн. за природний газ, поставлений у березні 2016 року.

Відповідно до ст.13, ст.74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Подані суду договір та інші первісні бухгалтерські документи сторонами не оспорюються, доказів визнання їх недійсними сторони суду не подали і на них під час розгляду справи не посилалися.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 2368,57 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач у позові посилається на те, що відповідач частково сплатив отриманий газ, з порушенням встановлених строків. В зв`язку з цим позивач нарахував відповідачу 1030,59 грн. - пені, 306,49 грн. - 3% річних та 1182,70 грн. - інфляційних.

Нарахування пені проведені позивачем за період 16.02.2016 - 22.05.2016 - за несвоєчасну оплату газу поставленого в січні 2016р., за період 15.03.2015 - 22.05.2016 - за несвоєчасну оплату газу поставленого в лютому 2016р., за період 15.04.2016 - 14.10.2019 - за несвоєчасну оплату газу поставленого в березні 2016р.

Нарахування 3 % річних проведено позивачем за період 16.02.2016 - 22.05.2016. - за несвоєчасну оплату газу поставленого в січні 2016р., за період 15.03.2015 - 22.05.2016 - за несвоєчасну оплату газу поставленого в лютому 2016р., за період 15.04.2016 - 19.12.2016 - за несвоєчасну оплату газу поставленого в березні 2016р.

Нарахування інфляційних проведено позивачем за період березень 2016 - квітень 2016 - за несвоєчасну оплату газу поставленого в січні 2016р., за період квітень 2016 - за несвоєчасну оплату газу поставленого в лютому 2015р., за період травень 2016 - листопад 2019 - за несвоєчасну оплату газу, поставленого в березні 2016р.

При вирішенні спору в цій частині суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

В актах приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, від 29.02.2016, від 31.03.2016 також зазначено, що природний газ передано виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Отже, відповідач належить до підприємств, що здійснював господарську діяльність з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, тому на відносини із врегулювання заборгованості за спірним Договором поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Відповідно до ст. 1 Закону України від 03.11.2016 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Даний Закон набрав чинності 30.11.2016р. (з дня наступного за днем його опублікування. День опублікування 29.11.2016р.)

Згідно з п. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності Закону.

Зазначеною частиною статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Такий висновок про застосування норм права викладений у правових позиціях Верховного Суду в постанові від 18 квітня 2018р. у справі № 908/2113/16 та у постанові від 12 лютого 2019 у справі № 917/440/18 з подібних правовідносин.

Як встановлено вище судом, погашення заборгованості за договором за зобов`язаннями січня 2016 р. та лютого 2016р. відбулось 23.05.2016. Це підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях з 01.01.2016 - 31.10.2019р., де датою останнього платежу зазначено 23.05.2016 (а.с. 26-27).

Тобто вказана заборгованість була погашена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (тобто до 30.11.2016), то нараховані позивачем на цю заборгованість пеня, інфляційні та 3% річних підлягають списанню у відповідності до ст. 7 цього Закону.

Таким чином, відсутні підстави для стягнення 593,39 грн. - пені, 42,74 грн. - 3 % річних та 255,39 грн. - інфляційних, нарахованих на заборгованість за зобов`язаннями січня 2016р. та лютого 2016р.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних, нарахованих на зобов`язання березня 2016р. суд зазначає наступне.

Як було встановлено вище судом, відповідачем не сплачено 2368,57 грн. основного боргу за природний газ, поставлений у березні 2016 року, тому положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до цього боргу не застосовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що в разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

На заборгованість по зобов`язанням березня 2016р. позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення 437,20 грн. - пені за період 15.04.2016р. - 14.10.2016р., 263,75 грн. - 3% річних за період 15.04.2016р. - 19.12.2019р., 927,31 грн. інфляційних за період травень 2016 - листопад 2019р. (а.с.12).

Вказані нарахування проведені у межах позовної давності, строк нарахування пеня не перевищує шість місяців згідно з ч.6 ст. 232 ГК України, розмір пені обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ. Правильність розрахунку та періоди нарахування пені, інфляційних та 3 % річних перевірено судом.

Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

При подачі даного позову позивачем сплачено 2102,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 0000003959 від 16.04.2020р. Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 17.04.2020р. (а.с.10, 41).

Відповідно до ч.1 та ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 252, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації "Соціальна турбота" (вул. Центральна (колишня вул. Леніна), буд. 120, м. Глобине, Глобинський район, Полтавська область, 39000; ідентифікаційний код 40082872) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 20077720 ) 2368грн. 57 коп . основного боргу, 437грн. 20 коп . пені, 263грн. 75 коп . - 3% річних, 927грн. 31 коп . - інфляційних, 2102 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області.

Дата складення повного судового рішення: 03.09.2020.

Суддя Т. М. Безрук