Постанова

від 30.11.2020 по справі 917/679/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. Справа № 917/679/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Тихий П.В. , суддя Хачатрян В.С.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 2541 П/1)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020, ухвалене без виклику представників сторін у складі судді Безрук Т.М.

у справі №917/679/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Кив

до відповідача Громадської організації "Соціальна турбота", м. Глобине, Полтавська область

про стягнення 4888,35 грн

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Громадської організації "Соціальна турбота" про стягнення 4888,35 грн згідно договору постачання природного газу № 3358/16-ТЕ-24 від 21.12.2015, у тому числі: 2368,57 грн - основного боргу, 306,49 грн - 3%річних, 1030,59 грн - пені, 1182,70 грн інфляційних; а також 2102,00 грн судових витрат.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснював розрахунки за природний газ.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/679/20 позов задоволено частково; стягнуто з Громадської організації "Соціальна турбота" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2368 грн 57 коп. основного боргу, 437 грн 20 коп. пені, 263 грн 75 коп. - 3% річних, 927 грн 31 коп. - інфляційних, 2102 грн 00 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач, який просить рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/679/20 в частині відмови у стягненні пені у сумі 593,39 грн, 3% річних у сумі 42,74 грн та інфляційних втрат у сумі 255,39 грн скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з Громадської організації "Соціальна турбота" пені у сумі 593,39 грн, 3% річних у сумі 42,74 грн та інфляційних втрат у сумі 255,39 грн, відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості у відповідності до вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також те, відповідач не є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією. Таким чином списання заборгованості є незаконним.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/679/20; встановлено відповідачу строк до 21.10.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/679/20 ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи (а.с. 110-111 т. 1) вбачається, що сторони отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 06.10.2020 та належним чином повідомлені про розгляд справи судом апеляційної інстанції у порядку письмового провадження.

Відзив від Громадської організації "Соціальна турбота" до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПУ України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, перегляд справи здійснює за наявними матеріалами справи.

Як вже зазначалось вище, вказана апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи, зважаючи на приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, якими передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заперечень щодо розгляду справи без повідомлення учасників справи від сторін не надходили.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке надалі змінило назву на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивачем) та Громадською організацією "Соціальна турбота" (відповідачем) укладено договір постачання природного газу № 3358/16-ТЕ-24 від 21.12.2015 (далі - Договір); (а.с.13-19 т. 1).

Згідно з п.1.1 Договору позивач, як постачальник, зобов`язався передати відповідачу (споживачу) у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти і оплатити цей газ на умовах цього договору.

В п. 1.2 Договору зазначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно пункту 3.4 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з пунктом 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору, покупець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати за наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити продавцеві, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.12 Договору).

В Додаткових угодах № 1 від 31.12.2015, № 2 від 29.01.2016 до Договору сторони встановлювали ціну природного газу, що постачається, банківські реквізити, порядок та умови передачі та обліку газу (а.с.20-22 т. 1).

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідачу впродовж січня, лютого, березня 2016 року природний газ на загальну суму 9866,88 грн. Зазначене підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 2368,57 грн, від 29.02.2016 на суму 4228,04 грн, від 31.03.2016 на суму 3270,27 грн, які мають підписи уповноважених осіб сторін, містять печатки підприємств, та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій (а.с.23-25 т. 1).

В кожному акті зазначено, що покупцем приймається виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідач свої зобов`язання за Договором щодо оплати природного газу виконав частково, сплативши 7498,31 грн. Зазначене підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях з 01.01.2016 - 31.10.2019 (а.с. 26-27 т. 1).

Заборгованість в сумі 2368,57 грн відповідачем не сплачена. Згідно доданого до позову розрахунку позивач обліковує цей борг за зобов`язаннями з поставки природного газу за березень 2016 року (а.с.12).

Крім того, здійснення оплати в сумі 7498,31 грн була здійснена покупцем з порушенням умов п.6.1. Договору.

Невиконання відповідачем договірних зобов`язань стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Як зазначалося, рішенням господарського суду першої інстанції позов задоволено частково; стягнуто з Громадської організації "Соціальна турбота" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2368 грн 57 коп. основного боргу, 437 грн 20 коп. пені, 263 грн 75 коп. - 3% річних, 927 грн 31 коп. - інфляційних, 2102 грн 00 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Як встановлено судом першої інстанції, погашення заборгованості за договором за зобов`язаннями січня 2016 р. та лютого 2016 р. відбулось 23.05.2016. Це підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях з 01.01.2016 - 31.10.2019, де датою останнього платежу зазначено 23.05.2016 (а.с. 26-27 т. 1).

Тобто вказана заборгованість була погашена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (тобто до 30.11.2016), то нараховані позивачем на цю заборгованість пеня, інфляційні та 3% річних підлягають списанню у відповідності до ст. 7 цього Закону.

Таким чином, відсутні підстави для стягнення 593,39 грн - пені, 42,74 грн - 3 % річних та 255,39 грн - інфляційних, нарахованих на заборгованість за зобов`язаннями січня 2016р. та лютого 2016р.

Щодо вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних, нарахованих на зобов`язання березня 2016р. суд зазначив, що відповідачем не сплачено 2368,57 грн основного боргу за природний газ, поставлений у березні 2016 року, тому положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до цього боргу не застосовуються.

Здійснивши перерахунок пені, інфляційних втрат та річних, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що на заборгованість по зобов`язанням березня 2016 року позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення 437,20 грн - пені за період 15.04.2016 - 14.10.2016, 263,75 грн - 3% річних за період 15.04.2016 - 19.12.2019, 927,31 грн інфляційних за період травень 2016 - листопад 2019 р. (а.с.12).

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Громадської організації "Соціальна турбота" про стягнення заборгованості за договором поставки газу, 3 відсотків річних, інфляційних втрат та пені за несвоєчасну оплату відповідачем коштів за спожитий відповідачем природний газ.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржує рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/679/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у сумі 593,39 грн, 3% річних у сумі 42,74 грн та інфляційних втрат у сумі 255,39 грн.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини з постачання природного газу згідно договору № 3358/16-ТЕ-24 від 21.12.2015.

На виконання договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 9866,68 грн.

За умовами укладеного сторонами договору (п. 1.2) газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Як встановлено судом, сторони у п. 6.1 погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із статтею 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

30.11.2016 набрав чинності Закон "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон №1730), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

З п. 1.2 Договору судом встановлено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

З актів прийому-передачі природного газу вбачається, що газ було поставлено у січні-березні 2016 року виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач мав ознаки теплогенеруючої організації, відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання".

Таким чином, судова колегія не погоджується з твердження апелянта, що Громадська організація "Соціальна турбота" не є теплопостачальною організацією.

За приписами частини першої статті 5 Закону № 1730-VIII реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Згідно із статтею 7 Закону № 1730-VIII на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

На заборгованість підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті для виробництва послуг централізованого водопостачання та водовідведення, послуг централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню, за умови розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків, у такий спосіб: неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, погашення якої здійснено відповідно до статті 4 цього Закону, підлягають списанню; неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, щодо якої відповідно до цього Закону укладено договір про реструктуризацію, підлягають списанню, за умови повного виконання підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення договору про реструктуризацію заборгованості.

На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, частиною 3 статті 7 Закону № 1730-VIII визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річні не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому, застосування приписів частини 3 статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Законом № 1730-VIII, застосовуються положення частини 3 статті 7 Закону № 1730-VIII. Відтак не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річні, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цього Закону, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону № 1730-VIII.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019 у справі № 904/4592/18, від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18, від 29.05.2020 у справі №920/706/19.

Як встановлено судом, відповідач за поставлений природний газ розраховувався з порушенням строків встановлених договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за отриманий у січні-березні 2016 року природний газ на загальну суму 9866,68 грн розраховувався 23.05.2016, що підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях з 01.01.2016 - 31.10.2019 (а.с. 26-27 т. 1).

Таким чином, на дату набрання чинності Законом України № 1730-VIII (тобто до 30.11.2016) відповідачем було погашено заборгованість за поставлений природний газ у січні-лютому 2016 року у повному обсязі, частково погашено заборгованість за природний газ поставлений у березні 2016 року, та залишок заборгованості на 30.11.2016 перед Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" становив 2368,57 грн.

Враховуючи викладене, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за природний газ у розмірі 7498,31 грн, що була погашена до набрання чинності Законом №1730-VIII, суперечить ч. 3 ст. 7 згаданого Закону, такі нарахування не можуть бути стягнуті в сулу прямої дії норми закону.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення 593,39 грн - пені, 42,74 грн - 3 % річних та 255,39 грн - інфляційних, нарахованих на заборгованість розмірі 7498,31, що була погашено до 30.11.2016.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про те, що для врегулювання питання заборгованості з 3% річних, пені та інфляційних втрат в порядку, передбаченому Законом № 1730-VIII, відповідач має набути статусу учасника такої процедури, тобто бути включеним до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Таким чином, у даній справі стягненню з відповідача підлягають 3% річних, інфляційні та пеня, нараховані на суму заборгованості, яка не була погашена відповідачем до набрання чинності Законом України № 1730-VIII (тобто до 30.11.2016), тобто на суму 2368,57 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Отже, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 13.03.2020 у справі №917/50/20 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/679/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя В.С. Хачатрян