Ухвала

від 03.09.2020 по справі 902/299/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 902/299/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пількова К. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у справі Господарського суду Вінницької області

за позовом Козятинської міської ради Козятинського району Вінницької області

до Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради", Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" в особі Вінницької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Козятинської районної ради Вінницької області

про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

06.08.2020 Комунальне підприємство "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради" (далі - КП "Козятинська ЦРЛ", Відповідач-1) звернулося з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у цій справі.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

За положенням частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, однак не наводить обґрунтування того, щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що не дає Суду підстав для висновку про виконання скаржником вимог статей 287, 290 ГПК України стосовно обґрунтування підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у справі №902/299/18 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 18.09.2020.

Суддя К. М. Пільков