Рішення

від 03.09.2020 по справі 240/3428/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/3428/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської РДА і Ємільчинського управління Пенсійного фонду в Олевському районі Житомирської області щодо невиплати йому у повному розмірі доплат, передбачених ст.ст.37, 39, 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи протиправними;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської РДА на його користь невиплачену суму коштів за ст.37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 10784,40 грн за період з 01.08.2018 по 01.03.2019;

- стягнути з Ємільчинського управління Пенсійного фонду в Олевському районі Житомирської області невиплачену суму коштів за ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 53922 грн, за ст.51 - в сумі 1760,87 грн за період з 01.08.2018 по 01.03.2019.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що є пенсіонером, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення. Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено дію статей 37, 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які підлягають застосуванню без будь-яких обмежень. Однак, відповідач протиправно не відновив нарахування та виплату передбачених вказаними статтями допомоги і підвищення.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 зупинено провадження в даній справі до набрання чинності рішеннями Верховного Суду у зразкових справах №240/4937/18 (номер провадження Пз/9901/55/18) та №240/4946/18 (номер провадження №Пз/9901/56/18).

Ухвалою суду від 12.05.2020 поновлено провадження у даній справі, оскільки відпали обставини, які були підставою для його зупинення, та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Також здійснено заміну вибувшого відповідача - Ємільчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Відповідачами відзивів у встановлений строк до суду не направлено.

Суд, розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивач є пенсіонером, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується відповідним посвідченням, і проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.

На свої звернення до відповідачів щодо відновлення виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства і підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, а також щодо нарахування та виплати додаткової пенсії отримала відповіді про те, що з 17 липня 2018 року нарахування і виплата вказаних доплати і підвищення не здійснюється. Додаткова пенсія у відповідності до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначається у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до вказаного Закону, особам, що належать до категорій 3, виплачується у розмірі 113,88 грн.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом своїх порушених соціальних прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, то суд ураховує, що дана справа в цій частині спору є типовою справою щодо зразкової справи № 240/4946/18 (Пз/9901/56/18) та зазначає наступне.

Положеннями статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону № 796-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону № 796-XII, яка із 17 липня 2018 року є чинною.

Відповідно до статті 63 Закону № 796-XII, фінансування витрат, пов`язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону № 796-XII, відтак до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону № 796-XII (у редакції, чинній з 09 липня 2007 року).

Поряд з наведеним суд ураховує, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VІІІ).

За змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Таким чином, з 01 січня 2017 року положення статті 37 Закону № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, як розрахункова величина застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року за результатами розгляду зразкової справи № 240/4946/18.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Управлінням праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області жодних аргументів щодо необхідності відступлення від правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суду представлено не було.

Беручи до уваги викладене, з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, ознакам якої відповідає дана справа, суд приходить до висновку, що ненарахування та невиплата позивачу з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є протиправною бездіяльністю.

За таких обставин, а також з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Разом з цим, суд зазначає, що зазначене порушення є триваючим та не обмежується кінцевою датою.

Стосовно підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.

Суд наголошує, що дана справа в частині зазначеного спору є типовою справою щодо зразкової справи № 240/4937/18 (Пз/9901/55/18).

Відповідно до положень статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII (в редакції, чинній до 01 січня 2015 року, далі - Закон № 796-ХІІ), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".

28 грудня 2014 року прийнято Закон України № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VІІІ), який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

04 лютого 2016 року прийнято Закон України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 987-VIII), який згідно з розділом ІІ "Прикінцеві положення" набрав чинності з 01 січня 2016 року і яким включено до Закону № 796-ХІІ статтю 39 такого змісту: "Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII у редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18.

Також вказаним судовим рішенням встановлено, що надання Законом № 79-VІІІ Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, не надає йому права їх зменшувати або скасовувати, тобто не надає йому права приймати підзаконні акти, які будуть суперечити Закону № 796-ХІІ, оскільки у самому Законі встановлені розміри підвищення пенсії, а не зазначено, що такий розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.

В силу приписів частини 3 статті 291 КАС України, при ухваленні даного рішення судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні у зразковій справі № 240/4937/18, оскільки дана справа є типовою зразковій.

Таким чином, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796-ХІІ із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ, проте відповідачем протиправно не проведено нарахування та виплату позивачу вказаного підвищення із 17 липня 2018 року.

Зважаючи на визнання судом бездіяльності відповідача протиправною, суд, відповідно до приписів статті 245 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Разом з тим, суд не приймає до уваги власні розрахунки позивача щодо невиплачених йому коштів, оскільки такий є довільної форми, а тому не може вважатися належним доказом у справі та свідчити про правильність обрахування останнім невиплаченої щомісячної допомоги та підвищення до пенсії.

Одночасно суд зауважує, що позовні вимоги позивача про стягнення коштів, передбачених ст.ст. 37, 39 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є передчасними, оскільки ще не відбулося нарахування зазначених сум.

Щодо позовних вимог про стягнення невиплачених коштів, передбачених ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то суд ураховує наступне.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній у визначений позивачем період, з 01.08.2018 до 01.03.2019), особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми, постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).

Згідно із підпунктом 2 пункту 13 Порядку, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 3, - 113,88 гривні.

Як вбачається із позову, виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у період з 01.08.2018 до 01.03.2019 позивачу проводилась у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 1210.

Поряд з наведеним слід вказати, що позивач на обґрунтування своїх позовних вимог у позові посилається на положення ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, котра втратила чинність, а тому не може бути застосовано під час вирішення даного спору.

Також суд залишає поза увагою посилання позивача в обґрунтування позовних вимог у цій частині на рішення Конституційного суду України від 17.07.2018 у справі № 1-11/2018(3830/15), оскільки, ані цим рішенням, ані жодним іншим не визнано не конституційними положення ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та вказане рішення не регулює питання спірних правовідносин.

Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для виплати позивачу додаткової пенсії відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, яка втратила чинність. У свою чергу проведення позивачу виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, відповідає нормам чинного законодавства.

Отож, вимоги позивача щодо стягнення недоотриманої додаткової пенсії є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене та встановлені обставини, суд дійшов переконання, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 768,40 грн (квитанція № 39 від 05.03.2019) необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, пропорційно.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Привокзальна, 5, м.Олевськ, Житомирська область, 11002, код ЄДРПОУ: 03192610), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області провести ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 384,20 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 384,20 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко