Рішення

від 02.09.2020 по справі 540/1307/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1307/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Сімге" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

встановив:

Приватне підприємство "Сімге" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 08.04.2019 №UA504170/2019/000007/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови №UA 504170/2019/00269 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позовні вимоги мотивує тим, що 27.03.2019 між ПП "Сімге" та UNIFARM GIDA SAN.IC VE DIS TIC.LTD STI (Туреччина) укладений договір (контракт), на виконання якого у квітні 2019 року поставлено сільськогосподарську продукцію - 22000 штук саджанців дерев волоського горіху за ціною 2 долари США за одиницю. З метою декларування вказаного товару позивач 08.04.2019 подав митну декларацію № UA 504170/2019/004639, в якій самостійно визначив митну вартість товару за ціною контракту, яка склала 44000 доларів США, на підтвердження якої надав Миколаївській митниці ДФС повний пакет документів, передбачений ст. 53 МК України. Проте, 08.04.2019 відповідач прийняв рішення №UA504170/2019/00007/1, яким скоригував митну вартість товару на рівні 10,77 доларів США/кг на суму 109153,95 доларів США, та 08.04.2019 оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2019/00269, які, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням вимог ст.ст. 53-55 МК України та спростовуються документами, наданими на підтвердження митної вартості товару, зазначеної у контракті № 28/03-19 від 27.03.2019. Крім того, позивач не погоджується із скоригованою відповідачем митною вартістю товарів, оскільки, при застосуванні резервного методу відповідач безпідставно використав митну декларацію від 04.12.2018 № UA305210/2018/005751.

Ухвалою від 25.05.2020 позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Позивач вимоги ухвали виконав, недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою від 17.06.2020 відкрите спрощене провадження в адміністративній справі без виклику учасників справи, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

06.07.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог. Зазначає, що оскаржувані рішення відповідають вимогам митного законодавства. Так, відповідач вказує, що за результатами перевірки поданої декларантом ПП "Сімге" митної декларації № UA 504170/2019/004631 з доданими до неї документами, встановлені неточності та розбіжності, а саме: вага товару згідно акту про невідповідність від 08.04.2020 складає 10135 кг, що не відповідає даним пакувального листа, рахунку, сертифікату походження та експортній декларації країни відправлення. При митному оформленні не надано жодних документальних відомостей щодо наявності/відсутності страхових витрат. Надані при митному оформленні документи містили наявні ознаки підробки, а саме: підпис та печатка продавця та покупця, наявні у контракті від 27.03.2019 є дзеркальним відображенням та є ідентичними на специфікації від 27.03.2019 № 1. При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних товарів або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено встановлено, що рівень митної вартості товару ПП "Сімге" 2,94 дол. США/кг є нижчим від рівня 10,77 дол. США/кг, оформлення якого здійснено Закарпатською митницею ДФС згідно митної декларації від 04.12.2018 № UА305210/2018/005751. Вважає, що вказані розбіжності у наданих декларантом документах свідчать про неповні відомості про митну вартість товарів, що відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України унеможливило визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Відповідач вказує, що рішення про коригування митної вартості № UA504170/2019/000007/1 від 08.04.2019 ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди (GATT). При цьому, у графі 33 вказаного рішення зазначено обґрунтовані причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

10.08.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ПП "Сімге" заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 02.09.2020 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Таким чином, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин, заборонивши відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Постановами Кабінету Міністрів України строк дії карантину та заборонених заходів неодноразово продовжувався, в тому числі діє станом на сьогодні до 31.08.2020.

Підпунктом 2 пункту 9 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX (далі - Закон № 540-ІХ), розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, визначені КАС України, зокрема, розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, строк розгляду адміністративної справи визначений строком дії карантину.

У свою чергу, пунктом 3 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX (далі - Закон № 731-IX) , пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено в такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ Закону № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Закон № 731-IX набрав чинності 17.07.2020.

Тобто, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом - 06.08.2020.

Станом на дату розгляду справи від відповідача не надходило заяви про продовження такого строку, відтак суд розглядає справу на підставі наявних документів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог ПП "Сімге", зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Сімге" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.10.2004 та вчинено запис № 14981020000000034. Основним видом економічної діяльності підприємства за КВЕД є: 01.41 - розведення великої рогатої худоби молочних порід.

27.03.2019 між продавцем UNIFARM GIDA SAN.IC VE DIS TIC.LTD STI (Туреччина) та покупцем ПП "СІМГЕ" укладено контракт № 28/03-19, відповідно до якого продавець зобов`язується на умовах СРТ- м. Херсон (відповідно Інкотермс-2010) поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, асортимент, ціна, кількість якої передбачена специфікаціями, підписаними обома сторонами та є невід`ємною частиною даного контракту на умоваї Інкотермс в редакції 2010 року.

Відповідно до умов контракту та специфікації № 1 від 27.03.2019 позивач отримав від UNIFARM GIDA SAN.IC VE DIS TIC.LTD STI (Туреччина) саджанці волоського горіху сорту Чендлер у кількості 22000 штук за ціною 2,00 долари США за одиницю, на загальну суму 44000 доларів США.

08.04.2019 позивач через ТОВ Фірму "БРОКЕР СЕРВІС" подав митну декларацію №UA504170/2019/004639, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту, а саме - у сумі 1177823,06 грн. ( 44000 доларів США).

На підтвердження митної вартості товару декларант, разом з митною декларацією, надав наступні документи: пакувальний лист А-2019-03 від 27.03.2019; рахунок - фактура (інвойс) № 686725 від 27.03.2019; рахунок - фактура (інвойс) А-2019-03 від 27.03.2019; автотранспортна накладна без номера від 27.03.2019; сертифікат про походження товару форми А № С0801125 від 27.03.2019; акт про проведення огляду від 08.04.2019; специфікація № 1 від 27.03.2019; зовнішньоекономічний договір № 28/03-19 від 27.03.2019; договір пронадання послуг митного брокера від 16.11.2016 № 494; сертифікат країни-експортера, що засвідчує якість насіння та/або садивного матеріалу, або сертифікат ОЕСР, або документ, що засвідчує сортову відповідність № 2018.10458 від 31.12.2018; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами № 3958147; акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки від 08.04.2019; копія митної декларації країни відправлення від 27.03.2019 № 19160100ЕХ024317.

У зв`язку із встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митний орган направив електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості

На запит митного органу позивач додатково надав відповідачу лист-пояснення.

08.04.2019 митний орган відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що склав картку відмови № UA504170/2019/00269 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA504170/2019/000007/1, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом.

Підставою для коригування митної вартості зазначено наступне: "Метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується у зв`язку з тим, що документи подані декларантом до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (витрат на страхування та транспортно-експедиційні витрати), надані документи містять розбіжності та неточності: - вага товару згідно акту про невідповідність від 08.04.2019 складає: 10135 кг, що не відповідає наданим пакувальному листу, рахунку, сертифікату походження та експортній декларації країни відправлення. Відсутні документи у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, використані декларантом відомості не підтверджено документально, надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується. У зв`язку з відсутністю цінової інформаці щодо вартості подібних (аналогічних) товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується. У зв`язку з відсутністю інформації щодо ціни одиниц товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов`язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, компонентів, зазначених у ст . 62 МКУ, метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосовується. У зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості товарів, надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені та складається із сум, зазначених у ст. 63 МКУ, метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не застосовується. Митна вартість грунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). За митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції - 10.77 USD кг (МД від 04.12.2018 № UA305210/2018/005751). Перелік додаткових документів, передбачених ст. 53 МКУ витребуваних митницею: 1. Виписку з бухгалтерської документації (щодо оплати складових митної вартості: витрат на страхування, витрат на транспортно-експедиційне обслуговування); 2. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Відповідно до листа № б/н від 08.04.2019 декларант не має можливості надати затребувані документи. У відповідності зі ст. 57 МКУ проведена процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст. 64 МКУ".

Не погоджуючись з вказаними рішеннями Миколаївської митниці ДФС, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятих відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, суд вказує про наступне.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст.1 МК України).

Статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно ч. 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, згідно із ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Однак, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як зазначено у ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

При цьому, передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

З огляду на вказані норми, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вказана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, а також висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.10.2018 справа № 816/921/17 (адміністративне провадження № К/9901/709/18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, позивач при декларуванні товару визначив митну вартість товару, виходячи з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов договору, інвойсу та інших документів постачальника, зокрема, митна вартість товару склала - 44000 доларів США, складові якої включають ціну товару за контрактом - 44000 доларів США, яка в свою чергу включає в себе вартість тари та пакування входить у вартість продукції.

У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA504170/2019/000007/1 від 08.04.2019, митним органом визначено митну вартість товару за резервним методом згідно ст. 64 Митного кодексу України в сумі 109153,95 доларів США, з розрахунку 10,77 доларів США за 1 кілограм ваги товару (10135 кг. х 10,77 = 109153,95).

При цьому, у графі 33 вказаного рішення зазначено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що:

- вага товару згідно акту про невідповідність від 08.04.2019 складає: 10135 кг, що не відповідає наданим пакувальному листу, рахунку, сертифікату походження та експортній декларації країни відправлення;

- декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості: виписку з бухгалтерської документації (щодо оплати складових митної вартості: витрат на страхування, витрат на транспортно-експедиційне обслуговування); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

З огляду на викладене, відповідач ставить під сумнів підтвердження вартості товару за контрактом.

При цьому, наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

На підставі наведеного відповідач скорегував митну вартість товару на підставі раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостей, основою для визначення яких є митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з принципами та положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

За митну вартість взято прийняту митним органом вартість операції: 10,77 доларів США за кілограм товару (митна декларація від 04.12.2018 № UA305210/2018/005751).

Надаючи оцінку наведеним доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947).

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі закріплено право митних адміністрацій переконатися в правдивості або точності будь-якої заяви, документа або декларації, наданих для цілей митної оцінки та оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Під дійсною вартістю розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропускається для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 ст.58 МК України.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів.

За змістом ч. 9 ст. 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до пунктів 2.1 та 2.3 контракту № 28/03-19 від 27.03.2019 ціна на продукцію визначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною контракту. Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 180 днів з моменту отримання товару на підставі рахунка-фактури.

При цьому, згідно специфікації № 1 до вказаного контракту вартість 22000 штук саджанців волоського горіху сорту Чендлер становить 44000 доларів США, тобто 2 долари США за один саджанець.

Отже, за даних умов ціна товару обрахована за одиницю товару, а не на вагу, а відтак посилання відповідача на різницю у вазі садженців фактичної та вказаної у пакувальному листі, як на підставу для коригування ситної вартості, суд вважає безпідставними.

Крім того, згідно вказаної специфікації до контракту № 28/03-19 від 27.03.2019 сторонами визначено умови поставки СРТ - Херсон.

Міжнародною торговою палатою (далі - МТП) прийняті Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010 (далі - Інкотермс 2010), які вводяться в дію МТП з 01.01.2011.

Інкотермс 2010 передбачено використання 11 торгових термінів. При цьому розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах EXW, FCA, FAS, FOB, CPT, CIP, CFR, CIF, DDP Інкотермс 2010 відповідає розподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно з Інкотермс 2000 (лист Державної митної служби України від 29.12.2010 № 11/2-10.16/17217-ЕП).

Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін СРТ (CARRIAGE PAID TO "фрахт/перевезення оплачено до ...") означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

За договором продавець зобов`язаний надати товар із комерційним рахунком фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям. Продавець не має зобов`язань зі страхування (стаття А.3).

Продавець зобов`язаний за власний рахунок надати покупцю, якщо так прийнято, звичайний(-і) транспортний(-і) документ(-и) відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення у відповідності зі статтею А.3 (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ внутрішнього водного транспорту, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення).

Із матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення позивачем подано документи, що містили відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів - пакувальний лист А-2019-03 від 27.03.2019; зовнішньоекономічний договір № 28/03-19 від 27.03.2019 зі специфікацією № 1 від 27.03.2019; рахунок-фактура А-2019-03 від 27.03.2019; автотранспортна накладна без номера від 27.03.2019; копія митної декларації країни відправлення 19160100ЕХ024317 від 27.03.2019.

Згідно п. 5.1 контракту від 27.03.2019 № 28/03-19 продавець під час відвантаження має надати покупцю необхідні відвантажні документи: рахунок-фактуру, скріплену печаткою продавця; сертифікат походження; СМR; та/чи інші документи за згодою сторін.

Тобто, за умовами контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу, про витрати на транспортно-експедиційне обслуговування.

У документах, надання покупцеві яких передбачено контрактом і на підставі яких позивачем розраховувалась митна вартість товару, вказана ціна товару з урахуванням умов поставки СРТ-Херсон.

Таким чином, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.

Щодо доводів відповідача про ненадання декларантом усіх необхідних документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації (щодо оплати складових митної вартості: витрат на страхування, витрат на транспортно-експедиційне обслуговування); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, то суд вважає їх безпідставними, так як такі документи згідно з ч. 2 ст. 53 МК України не є обов`язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15 (адміністративне провадження № К/9901/14750/18), від 06.02.2020 у справі № 540/2219/18 (адміністративне провадження № К/9901/23676/19).

Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу вище перелічені документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Разом із тим підставою для коригування відповідачем митної вартості товару слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Окремо суд звертає увагу, що відповідач не надав суду митну декларацію, яку він використав для визначення митної вартості товарів-№ UA305210/2018/005751 від 04.12.2018. До того ж за цією митною декларацією не відомо ні походження товару, ні умови поставки товару, ні вік саджанців, ні їх сорт, ні їх кількість, а тому суд не вбачає підстав для врахування цієї митної декларації при вирішенні даної справи.

З урахуванням викладеного, рішення про коригування митної вартості товарів № UA504170/2019/000007/1 від 08.04.2019 не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправної відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови № UA504170/2019/00269 від 08.04.2019 р.), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.9, 10 ст.264 Митного кодексу України орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA504170/2019/00269 від 08.04.2019 р. мотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості № UA504170/2019/000007/1 від 08.04.2019 р., неправомірність якого знайшла підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних рішень. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Сімге" при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 8903,97 грн., що підтверджується квитанціями від 12.06.2020 №1_12, від 12.06.2020 № ПН 2887.

Враховуючи, що судом задоволені вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений ПП "Сімге" судовий збір у розмірі 8903,97 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці ДФС.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби від 08.04.2019 № UA504170/2019/000007/1 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови від 08.04.2019 №UA504170/2019/00269 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Стягнути на користь приватного підприємства "Сімге" (код ЄДРПОУ 32763918, 75200, Херсонська обл., смт. Чаплинка, вул. Чорноморська, буд. 46) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8904 (вісім тисяч дев`ятсот чотири) грн за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608, 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 108020200