Рішення

від 03.09.2020 по справі 580/1837/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року справа № 580/1837/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьпиво" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Уманьпиво" (20301, Черкаська область, м. Умань, вул. Успенська, 29, далі - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2020 № 0000205008, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 66 825 грн, у тому числі 53 460 грн за основним платежем та 13 365 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2020 № 0000195008, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 74 250 грн, у тому числі 49 500 грн за основним платежем та 24 750 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що у період з 20.11.2019 по 10.12.2019 ревізорами-інспекторами Офісу великих платників податків ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьпиво" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Рейд Смарт" (код ЄДРПОУ 41137662) за квітень 2019 року - показників декларації з податку на додану вартість та за півріччя 2019 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, з ТОВ "Кліматмонтажсервіс" (код за ЄДРПОУ 39095325) за серпень 2017 року - показників декларації з податку на прибуток та за три квартали 2017 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки складений акт від 17.12.2019 № 19/28-10-50-08/5380243, згідно з висновками якого встановлено ряд порушень товариством вимог податкового законодавства. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем складено та надіслано позивачеві податкові повідомлення-рішення від 20.01.2020 №0000205008, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток на 66825,00грн., у тому числі 53460,00грн. за основним платежем та 13365,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000195008, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на 74250,00грн., у тому числі 49500,00грн. за основним платежем та 24750,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи, що висновки, які викладені в акті перевірки від 17.12.2019 № 19/28-10-50-08/5380243, є безпідставними та необгрунтованими, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення протиправні, звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, додатково наголосив, що підстави на які посилається позивач щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є безпідставними та непідтвердженими доказами, а тому не мають братися судом до уваги.

В судовому засіданні 31.07.2020 головуючий перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження та повідомив учасників процесу, що рішення у даній справі буде прийнято на протязі строку розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Матеріалами справ встановлено, що у період з 20.11.2019 по 10.12.2019 ревізорами-інспекторами Офісу великих платників податків ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьпиво" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Рейд Смарт" (код ЄДРПОУ 41137662) за квітень 2019 року - показників декларації з податку на додану вартість та за півріччя 2019 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, з ТОВ "Кліматмонтажсервіс" (код за ЄДРПОУ 39095325) за серпень 2017 року - показників декларації з податку на прибуток та за три квартали 2017 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки складений акт від 17.12.2019 № 19/28-10-50-08/5380243, згідно з висновками якого встановлено ряд порушень товариством вимог податкового законодавства, зокрема:

- п.44.1, ст. 44. пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 53460 грн, у тому числі за півріччя 2019 року - 53460 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 49500 грн, в тому числі за квітень 2019 у сумі 49500,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем складено та надіслано позивачеві податкові повідомлення-рішення від 20.01.2020 №0000205008, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток на 66825,00грн., у тому числі 53460,00грн. за основним платежем та 13365,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000195008, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на 74250,00грн., у тому числі 49500,00грн. за основним платежем та 24750,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, податкові накладні складені з порушенням вимог діючого законодавства, не можуть вважатися документами, підтверджуючими право покупця на включення до податкового кредиту сум ПДВ.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Кодексу необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, проведеною податковим органом перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства.

Аналізуючи висновки відповідача, викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до такого.

Підставами для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки акту перевірки, в якому зазначено щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій оформлених між позивачем та ТОВ Рейд Смарт .

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ Рейд Смарт , суд зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ Рейд Смарт були укладені договори купівлі-продажу від 02.04.2019 № 102 та від 03.04.2019 № 103, за якими товариство придбало у ТОВ Рейд Смарт причіп KOEGEL AW 18 та причіп KRONE AZ (а.с.54-55, 64-65).

Факт виконання договору підтверджують належним чином оформленні первинні документи бухгалтерського обліку: податкові накладні та рахунки-фактури (а.с. 60-61, 70-71).

До перевірки також було надано акти прийому - передачі, видаткові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення (а.с.56-59, 61-62, 66-69, 71-72).

Згідно з викладеними в Акті перевірки висновками, ТОВ Уманьпиво у 2019 році отримало транспортні засоби (причіп, напівпричіп), по яких встановлено неможливість отримання, а відтак, неможливість їх руху за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, а їх документальне оформлення застосовано для прикриття фіктивних операцій із залученням контрагентів по ланцюгу постачання товарів (робіт), які отримані безоплатно від невстановленої особи, а в обліку підприємства оприбуткування товарів (отримання робіт) та розрахунки по ньому проведено на підставі паперових носіїв інформації, що не відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів, на загальну суму 297 000,00 грн (із урахуванням ПДВ) з наступним використанням у діяльності підприємства.

Також в Акті перевірки вказано, що згідно податкової інформації, наданої з баз даних АС Податковий блок та Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено відсутність у ТОВ Рейд Смарт об`єктів оподаткування також, відсутнє придбання послуг оренди приміщень, техніки, обладнання та будь-яких інших основних засобів.

Згідно даних, що надані Державним бюро розслідування здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000000972 від 26.04.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України. Згідно висновку експертного дослідження, в порушення п. 198.1 ст. 198 ПК України, ТОВ Рейд Смарт та інші підприємства, будучи вигодо формуючими суб`єктами, тобто суб`єктами господарювання, які формують для інших платників схемний податковий кредит у схемі ухилення від оподаткування та її ланцюгах за рахунок, штучно сформованої суми податкових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами (покупцями товарів/послуг), що призвело до завищення останніми суми податкового кредиту вигодо набувачами з реального сектору економіки.

У Акті перевірки також вказано, що згідно даних Автоматизованої системи Інспектор , встановлено, що придбані ТОВ Уманьпиво у ТОВ Рейд Смарт транспортні засоби не були імпортовані контрагентом. Також згідно Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.01.2017 по 30.04.2019 року ТОВ Рейд Смарт не здійснювало придбання транспортних засобів з номерними знаками шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . За вищевказаний період підприємство не здійснювало придбання товарів не в платників ПДВ, про що свідчить відсутність задекларованих даних показників у деклараціях з ПДВ за цей період.

Позивач вважає, що контролюючий орган безпідставно зробив висновки нереальності даної операції через те, що Продавець не імпортував спірні транспортні засоби а придбав їх у імпортера.

Суд звертає увагу на те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з цим, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які сукупно з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі № 816/4537/14.

Також, подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

При цьому, на момент здійснення господарської операції та складення згаданих вище первинних документів контрагент позивача мав статус платника податків та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Стосовно посилання контролюючого органу на матеріали кримінального провадження № 42019000000000972 від 26.04.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В даному контексті слід також відмітити, що на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за вказаним кримінальним провадженням.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію в частині питань про те, що "порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов`язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об`єктивного та суб`єктивного критеріїв.

Так, об`єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб`єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять вироку у вказаному вище кримінальному провадженні, а тому сам по собі факт наявності кримінального провадження не може свідчити про відсутність господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 802/2231/17-а.

Таким чином, суд зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридична особа та установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України. Первині бухгалтерські документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що Позивач діяв без належної обачності та обережності та, що йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти або, що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Необхідно враховувати, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Що стосується зауважень контролюючого органу до первинних документів бухгалтерського обліку, то це не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відсутність у спірного контрагента матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Вказана правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховується судом підлягає врахуванню під час прийняття рішення у справі.

Стосовно тверджень позивача, що товариством було своєчасно надано усі необхідні пояснення та копії документів, а тому контролюючим органом в порушення вимог податкового законодавства протиправно призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірка за наслідками, якої прийнято оскаржувані рішення, суд зазначає таке.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 20.01.2020 № 0000205008, № 0000195008 є протиправними та таким, що порушують права позивача, як платника податків та підлягають скасуванню.

Отже, за сукупності вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), з подальшими змінами та доповненнями.

Згідно зі ст. 2 Закону № 3674-VI, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Водночас, ставки сплати судового збору встановлено ст. 4 Закону № 3674-VI, відповідно до якої за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Даний позов містить дві вимоги майнового характеру на суму 141075,00 грн, а тому позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 2116,13 грн (141075,00 грн х 1,5% = 2116,13 грн).

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону № 3674-VI, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі був Офіс великих платників податків ДПС, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2116,13 грн.

Доказів інших понесених судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 20.01.2020 № 0000205008.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 20.01.2020 № 0000195008.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 43141471) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьпиво" (20301, Черкаська область, м. Умань, вул. Успенська, 29, код ЄДРПОУ 05380243) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2116 (дві тисячі сто шістнадцять) грн 13 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань