Рішення

від 02.09.2020 по справі 640/16697/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2020 року м. Київ № 640/16697/20

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства Укргазвидобування до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов , -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30019775) з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593), в якому просить суд:

- скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.07.2020р. ВП № 62453856 про відкриття виконавчого провадження;

- скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.07.2020р. по ВП № 62453856 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

- скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.07.2011р. по ВП № 8310587 про стягнення виконавчого збору;

- скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.07.2020р. ВП № 62453976 про відкриття виконавчого провадження;

- скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.07.2020р. по ВП № 62453976 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови винесені відповідачем протиправно, оскільки позивач виконав виконавчий лист Господарського суду м. Києва від 20.12.2006 року та неодноразово звертався до відповідача із заявами про закриття виконавчого провадження, проте, вказані дії були виконані відповідачем лише 26.06.2020 року.

Ухвалою суду від 27 липня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у зв`язку з чим, суд розглядає справу за наявними матеріалами справи, згідно вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.07.2008р. відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 8310587 щодо примусового виконання виконавчого листа Господарського суду м. Києва від 20.12.2006р. у справі № 7/405-А про стягнення з Дочірньої компанії Укргазвидобування HAK Нафтогаз України на користь Урядового органу управління - Державна інспекція з енергозбереження (код ЄДРПОУ 21655283) 18708,90грн. підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.

Виконавче провадження № 8310587 було зупинено на підставі наказу Мінпаливенерго України від 10 листопада 2005 року № 568, в зв`язку з тим, що ДК Укргазвидобування HAK Нафтогаз України було внесено з 2005 року до реєстру підприємств паливно- енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та підтверджується виписками з реєстру.

В жовтні місяці 2014 р. ПАТ Укргазвидобування направило до відповідача заяву про зарахування помилково сплачених коштів від 10.10.2014р. № 2/1-429 та від 28.10.2014р. № 2/1-455, в яких просило помилково сплачені кошти за виконавчим провадженням № 41818022 зарахувати в погашення боргу по іншим відкритим виконавчим провадженням, серед яких вказувало виконавче провадження ВП № 8310587 в сумі 18708,90 грн., але відповіді позивач не отримав.

03.07.2020 року державним виконавцем Чорним В.В. було винесено відносно позивача постанову ВП № 62453856 про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2011 року ВП № 62453976, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 62453976 від 25.07.2011 року.

Незгода позивача із винесеними постановами зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України Про виконавче провадження ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України Про виконавче провадження на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої та четвертої цієї ж статті за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною дев`ятою статті 27 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Системний аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується законодавцем із початком примусового виконання, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, який надійшов, зокрема, від суду (пункт 3 частини першої статті 26 Закону України Про виконавче провадження ).

Стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення. Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2019 року у справі №819/1116/17.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово звертався із заявами про закінчення виконавчого провадження № 8310587 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 02.06.2016р. № 1404-VIII), в зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом, а саме:

- заява від 14.02.2017р. № 02-01-709-5 про закінчення виконавчого провадження № 8310587 (вручено відповідачу 20.02.2017 р.):

- заява від 31.08.2017р. № 02-01-3604-5 про закінчення виконавчого провадження № 8310587 (вручено відповідачу 18.09.2017 р.);

- заява від 22.08.2018р. № 02-01-3752-5 про закінчення виконавчого провадження № 8310587 (вручено відповідачу 31.08.2018 р.);

- заява від 29.03.2019р. № 008.1.3-008.1.1-1-882 про закінчення виконавчого провадження № 8310587 (вручено відповідачу 04.04.2019 р.)

Проте, як встановлено судом за результатами розгляду справи, жодної відповіді на подані заяви позивач не оримував.

Частиною 1 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній до 05.10.2016р.) передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Виконання рішення суду здійснюється органом державної виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до статті 25 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній до 05.10.2016р.), передбачено порядок прийняття виконавчого документа до виконання та дії державного виконавця.

Так, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з пред`явленням цього виконавчого документа.

Таким чином, зі змісту статті 25 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній до 05.10.2016р.) вбачається. що підставою для стягнення виконавчого збору є фактичне здійснення державним виконавцем дій (заходів) з примусового виконання судового рішення.

Крім того, ст. 46 Закону України Про виконавче провадження , в редакції яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження (2008р.) передбачались наслідки невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного виконання, зазначений в постанові про відкриття виконавчого провадження, одними з яких є стягнення виконавчого збору, який стягується у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувану за виконавчим документом.

В статті 11 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній до 05.10.2016р.), закріплено, що державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 27 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Положеннями статті 32 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній до 05.10.2016р.) визначено заходи примусового виконання рішень, а саме: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Наведені правові норми зобов`язують боржника добровільно виконати рішення у строк, встановленим державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. В свою чергу, дані норми, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, зобов`язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

Пунктом 4.16.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом тя Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві яо юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 встановлено, що у разі невиконання р 0 рішення у строк установлений для добровільного виконання, з боржника постановою державного виконавця стягується виконавчий збір у розмірі 10% від фактично стягнутої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувану за виконавчим документом (інструкція, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження і на момент проведення оплати боржником).

Судом встановлено, що з моменту винесення постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2008 р. ВП № 8310587, державним виконавцем не здійснювалося жодних дій щодо виконання судового рішення із застосуванням заходів примусового виконання.

Як встановлено судом за результатами розгляду справи, позивач виконав виконавчий лист суду від 20.12.2006р. № 7/405-А повністю, без застосування примусових дій державної виконавчої служби, тобто у добровільному порядку.

Відповідно до Закону України Про виконавче провадження (в редакції до 05.10.2016р.) обов`язковою передумовою виникнення у державного виконавця права на стягнення виконавчого збору з боржника визначено факт здійснення державним виконавцем

дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, а не факт невиконання боржникомрішення суду в добровільному порядку у строк, встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження. При цьому Законом України Про виконавче провадження встановлено, що виконавчий збір не підлягає стягненню у випадку, якщо до початку примусового виконання рішення суду державним виконавцем отримано документальне підтвердження про його повне виконання боржником.

Факт отримання державним виконавцем доказів про повне виконання судового рішення підтверджується заявою ПАТ "Укргазвидобування" про зарахування помилково сплачених коштів від 10.10.2014р. № 2/1-429 та від 28.10.2014р. № 2/1-455, в яких останній просив помилково сплачені кошти за виконавчим провадженням № 41818022 зарахувати в погашення боргу по іншим відкритим виконавчим провадженням, серед яких вказувало виконавче провадження ВП № 8310587 в сумі 18708,90грн.

В листі Міністерства юстиції України від 07.09.2006 р. № 25-2/256/7 Щодо строку винесення постанови про стягнення виконавчого збору наведено, що враховуючи викладене, аналіз згаданих положень Закону та Інструкції про проведення виконавчих дій дозволяє зробити висновок, що державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору після пересвідчення в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження та здійснення ним дій, спрямованих на добровільне виконання рішення та закінчення добровільного строку виконання рішення.

Таким чином, суд встановив, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.07.2011 року ВП №8310587 винесена відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

03.07.2020р. відповідачем було відкрито виконавче провадження ВП № 62453976 та винесена постанова про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження від 26.06.2020р. № 8310587 та постанова від 03.07.2020р. ВП № 62453976 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 8310587.

Так, відповідно до постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 26.06.2020р. ВП № 8310587 постановлено сплатити ДК Укргазвидобування НАК Нафтогаз України 369грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Проте, суд звертає увагу, що дана постанова була винесена через шість років після виконання позивачем виконавчого листа.

До того ж, суд звертає увагу, що мінімальні витрати на проведення виконавчих дій у 2014 році становили 51,87грн, тоді як відповідач зазначає про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 369 грн.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з:

виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

авансового внеску стягувача;

стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина друга статті 42).

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті (частина третя статті 42).

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016р. за № 1300/29430, затверджені види та розміри витрат виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 до видів витрат виконавчого провадження відноситься, зокрема:

Виготовлення документів виконавчого провадження:

папір; копіювання, друк документів; канцтовари.

пересилання документів виконавчого провадження:

конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку.

Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Розділом II визначені розміри витрат виконавчого провадження.

Суд зазначає, що постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 26.06.2020р. ВП № 8310587 не містить жодного обґрунтування розміру витрат у сумі 369,00 грн.

Підсумовуючи викладене, суд погоджується з висновками позивача щодо добровільного фактичного виконання виконавчого листа Господарського суду м. Києва від 20.12.2006р. у справі № 7/405-А про стягнення з Дочірньої компанії Укргазвидобування HAK Нафтогаз України на користь Урядового органу управління - Державна інспекція з енергозбереження (код ЄДРПОУ 21655283) 18708,90грн. підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, в зв`язку із чим, вважає оскаржувані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, позивачем доведено протиправність оскаржуваних постанови, у той час, як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правих підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30019775) задовольнити повністю;

2. Скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.07.2020р. ВП № 62453856 про відкриття виконавчого провадження;

3. Скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.07.2020р. по ВП № 62453856 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

4. Скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.07.2011р. по ВП № 8310587 про стягнення виконавчого збору;

5. Скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.07.2020р. ВП № 62453976 про відкриття виконавчого провадження;

6. Скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.07.2020р. по ВП № 62453976 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

7. Стягнути на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30019775) понесені судові витрати у розмірі 10510,00 (десять тисяч п`ятсот десять грн) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя Н.Г. Вєкуа