Постанова

від 02.09.2020 по справі 540/1078/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1078/20

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року, прийняте у складі суду судді Морської Г.М. в місті Херсон по справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Муніципальна охорона" Новокаховської міської ради про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Муніципальна охорона" Новокаховської міської ради, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 55180,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 148,95 грн. на банківські реквізити: (одержувач: УК у м.Херсоні/м.Херсон/50070000, код 37959779, банк: ГУДКСУ у Херсонській області IBAN UA118999980313131230000021002, Бюджетне кодування в призначені платежу: *;101; код ЄДРПОУ підприємства; платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2019 рік).

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Муніципальна охорона" Новокаховської міської ради про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що законодавством чітко закріплено умови, які повинно виконувати кожне підприємство, а також закріплено стягнення адміністративно-господарських санкцій у разі невиконання даного нормативу, при цьому жодних обмежень чи будь-яких підстав звільнення від такої сплати законодавством не передбачено. Апелянт вказує, що Херсонський окружний адміністративний суд дійшов хибного висновку, що якщо діяльність відповідача регулюється Законом України Про охоронну діяльність від 22.03.2012 року № 4616-УІ, то встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів розраховується виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони за звітний рік, оскільки ч. 11 ст. 19 Закону № 875-ХІІ чітко встановлено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Враховуючи вищевказане, апелянт зазначає, що всі підприємства, середньооблікова чисельність працівників яких за звітний рік склала 8 і більше осіб зобов`язані або виконувати встановлений Законом № 875-ХІІ норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, або перераховувати до Державного бюджету України відповідну суму адміністративно-господарських санкцій.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Муніципальна охорона" Новокаховської міської ради (код ЄДРПОУ 40978173) є суб`єктом охоронної діяльності (КВЕД 2010 Клас 80.10), яке здійснює господарську діяльність у сфері надання послуг з охорони власності та громадян на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії.

17.02.2020 року відповідачем подано до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, за яким середньооблікова чисельність його штатних працівників складає 15 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, спеціально створених - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 827700,00 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника 55180,00 грн.

Згідно з відповіддю Новокаховського міського центру зайнятості від 14.04.2020 року №21/14/06/388/20 КП "Муніципальна охорона" НМР протягом 2019 року не надавало на адресу Центру інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою З-ПН, особи з інвалідністю на вказане підприємство не направлялись.

30.03.2020 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів листом № 03-08/2736 повідомило КП "Муніципальна охорона" НМР про обов`язкову сплату адміністративно-господарських санкцій до 15.04.2020 року у розмірі 55180,00 грн. внаслідок невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.

У зазначений термін відповідач адміністративно-господарські санкції не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що діяльність відповідача регулюється спеціальним Законом № 4616-VI, яким встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів розраховується виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони за звітний рік. Оскільки кількість штатних працівників відповідача у 2019 році, які не були задіяні безпосередньо у виконанні заходів охорони складала 2 особи, суд першої інстанції дійшов висновку, у відповідача відсутній обов`язок працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення терміну сплати суми санкцій є безпідставним.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 року №875-XII (зі змінами), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що основним видом економічної діяльності Комунального підприємства "Муніципальна охорона" Новокаховської міської ради є діяльність за кодом КВЕД 80.10 Діяльність приватних охоронних служб.

Організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян визначає Закон України "Про охоронну діяльність" від 22.03.2012 року № 4616-VI (далі - Закон № 4616-VI), який регулює відносини суб`єктів господарювання під час організації та здійснення ними охоронної діяльності.

Суб`єктом охоронної діяльності за приписами ч.1 ст. 1 Закону № 4616-VI є суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону № 4616-VI вказаної статті, персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб`єктом господарювання та подали документи, що вони, зокрема, не мають обмежень за станом здоров`я для виконання функціональних обов`язків.

Відповідні обмеження щодо створення кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів суб`єктом охоронної діяльності закріплені у частині 6 статті 11 Закону № 4616-VI, відповідно до якої працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Водночас, відповідно до поданого відповідачем Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становила 15 осіб, а згідно штатного розкладу кількість штатних одиниць охоронника становить 13.Тобто, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2019 році склала 15 осіб, з яких 2 особи - працівники, які не задіяні у виконанні заходів охорони.

Таким чином, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у Комунальному підприємстві "Муніципальна охорона" Новокаховської міської ради складає 0 осіб, оскільки кількість працівників, які не задіяні у виконанні заходів охорони складає 2 особи, що є меншим від мінімальної чисельності працюючих, встановленого частиною 1 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Щодо доводів апелянта, що ч. 11 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні чітко встановлено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, за загальним правилом, встановленим Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів обраховується від середньооблікової чисельності штатних працівників.

Проте, у зазначеному законі відсутнє регулювання порядку обчислення норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств-суб`єктів охоронної діяльності.

Натомість, особливості працевлаштування інвалідів, що здійснюється суб`єктом охоронної діяльності, встановлено Законом України "Про охоронну діяльність", частина 6 статті 11 якого передбачає, що таке працевлаштування здійснюється згідно з чинним законодавством, однак виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Отже, вказана норма у спірних правовідносинах є спеціальною відносно статті 19 № 875-ХІІ, оскільки врегульовує особливості обрахування кількості штатних працівників для мети працевлаштування інвалідів.

Крім того, у абзаці п`ятому пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України вказано, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Це означає, що при прийнятті норми Закону України "Про охоронну діяльність", що міститься в частині 6 статті 11, згідно з якою працевлаштування інвалідів суб`єктом охоронної діяльності здійснюється виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, існуючі однопредметні норми законів необхідно було привести у відповідність до нових норм, зокрема, шляхом скасування норм, які суперечать новому закону.

Отже, відповідно до Закону України "Про охоронну діяльність" правопорушенням у сфері господарювання для суб`єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону України "Про охоронну діяльність".

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року (справа №808/1547/16), від 18 вересня 2018 року (справа № 818/466/16), які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Таким чином, враховуючи, що для відповідача норматив працевлаштування інвалідів - 0 , правопорушення у сфері господарювання, як підстава для застосування адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів і, відповідно, незабезпечення працевлаштування зазначеної категорії осіб, а також пені відсутнє.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року по справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Муніципальна охорона" Новокаховської міської ради про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О. О. Кравець