Постанова

від 02.09.2020 по справі 300/275/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/275/20 пров. № А/857/7137/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Малетин Андрій Ярославович на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, прийняте суддею Чуприною О.В. в м.Івано-Франківську, у справі № 300/275/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Малетин Андрій Ярославович до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) в інтересах якого діє адвокат Малетин Андрій Ярославович звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, Управління), в якому, з урахуванням позову в редакції від 25.02.2020 року (а.с.19-20) просить визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виконувати постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2011 у справі №2-а-1568/11; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснювати ОСОБА_1 пенсійні виплати відповідно до постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2011 у справі №2-а-1568/11, у зв`язку із тим, що рішення перебуває в законній силі; визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виконувати постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2011 у справі №2-а-1568/11 фактом злочину, передбаченого положеннями статті 382 Кримінального кодексу України, про що повідомити правоохоронні органи шляхом постановлення окремої ухвали.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що Управлінням протиправно не виконується постанова Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2011 у справі №2-а-1568/11, яка перебуває у законній силі та зобов`язує відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату державної та додаткової пенсії інваліда II групи, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, згідно статті 50, частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 13.12.2010, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком - державної пенсії та додаткової пенсії у розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному Законом України про державний бюджет України на відповідні роки. Крім цього, зазначає, що довідка №99 від 21.08.2017, надана відповідачем на вимогу Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про фактичне виконання вищевказаного рішення суду, шляхом нарахування та виплати сум пенсії, є незаконною. Також, зазначає, що з урахуванням висновків Конституційного Суду України у рішенні від 17.07.2018 по справі №1-11/2018(3830/15), яким відновлено застосування положень статей 53 та 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, що діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28 грудня 2014 року, ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 17.07.2018 має законне та підставне право на відшкодування державою у встановленому законом порядку матеріальної та моральної шкоди, завданої діями неконституційних положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважає, що починаючи з 18.07.2018 відповідач зобов`язаний був відновити виконання постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2011 у справі №2-а-1568/11 у повному обсязі, шляхом здійснення перерахунку та виплати пенсії.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано рішення Конституційного Суду України від 18.06.2018 року, яким відновлено соціальні гарантії постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, яке є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскарженим. Зазначає, що відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Також, зазначає, що суд першої інстанції застосував закон та постанову Кабінету Міністрів України, які суперечать Конституції України.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 06.03.2019 (а.с.8).

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.61-63).

Снятинським районним судом Івано-Франківської області 08.04.2011 року за результатами розгляду справи №2-а-1568/11 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про визнання дії неправомірними та стягнення заборгованості по виплаті пенсії по інвалідності, пов`язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії як інваліду II групи по інвалідності відповідно до статті 50, частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком неправомірними; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату державної та додаткової пенсії інваліда II групи, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, згідно статті 50, частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 13.12.2010, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком - державної пенсії та додаткової пенсії у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному Законом України про державний бюджет України на відповідні роки з 13.12.2010 року з врахуванням проведених виплат; допущено постанову до негайного виконання.

Львівським апеляційним адміністративним судом за наслідком апеляційного перегляду постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2011 ухвалено постанову від 02.10.2012 року, якою апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області задоволено частково: постанову суду першої інстанції в частині її допущення до негайного виконання змінено, у іншій частині - залишено без змін (а.с.5).

Згідно розпорядження №148614 від 29.04.2011 року (а.с.39), Управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на виконання постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2011 року проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії інваліда II групи, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, згідно статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 13.12.2010.

Перерахована за рішенням суду пенсія по інвалідності, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком - державної пенсії та додаткової пенсії у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному Законом України про державний бюджет України на відповідні роки виплачувалась позивачу з 13.12.2010 року по 31.10.2011 року, про що свідчать відомості, зазначені у розпорядженнях, складених в результаті подальших здійснених перерахунків пенсії ОСОБА_1 (а.с.43, 44, 46-56).

Згідно розпорядження №148614 від 18.01.2018 року, починаючи з 09.01.2018 року позивачу, на підставі поданої ним заяви про перехід на інший вид пенсії, призначено пенсію по інвалідності за правилами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у відповідному розмірі (а.с.57-58, 60), яку ОСОБА_1 отримує по даний час.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №35025050 від 05.11.2012 року, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Снятинського управління юстиції, розглянувши виконавчий лист №2а-1568/2011 від 31.10.2012 року про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату державної та додаткової пенсії, відкрито виконавче провадження з виконання рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2011 (а.с.121-122).

У зв`язку із здійсненим Управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області розрахунком на підставі рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2011, головним державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції на підставі пункту 11 частини 1 статті 49, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 за №606-ХІV (надалі- Закон №606-ХІV) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.12.2012 ВП №35025050 (а.с.123-124).

Надалі, Управлінням Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області направлено Управлінню Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області листа від 02.08.2017 за №04-20/1528, у якому зобов`язано Управління ПФУ повідомити Управління Державної виконавчої служби про виконання вищевказаного рішення суду та доведено до відома про внесення судового рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, в порядку "першої черги" задоволення вимог заявників, згідно Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 за №440 (а.с.125, 126).

На виконання вимог вказаного листа, Снятинським відділом з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надано довіку №99 від 21.08.2017 року, у якій зазначено про виконання рішення суду шляхом виплати нарахованих сум (а.с.7). Виплата ОСОБА_1 пенсійних сум, призначених згідно рішення суду за період з 01.12.2010 по 01.10.2011 підтверджується і наявною в матеріалах справи копією довідки відповідача (а.с.127) про призначені та виплачені суми по рішенні суду (справа №2а-1568/11 від 08.04.2011).

Разом з тим, ОСОБА_1 , вважаючи невиконаним рішення суду від 08.04.2011 року по справі №2а-1568/11, звернувся 26.06.2019 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 26.06.2019 року про надання письмового роз`яснення з приводу припинення виплати призначеної на підставі рішення суду пенсії з 01.11.2011 року, а також, 18.06.2019 року на урядову "гарячу лінію" з проханням вжити необхідних заходів для виконання рішення суду у повному обсязі (а.с.83-84, 86).

Розглянувши звернення позивача, відповідачем направлено листа за №803/В-15 від 24.07.2019 року (а.с.87-88), у якому із посиланням на Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 за №3491-VI (надалі - Закон №3491-VI )зазначено, що за змістом останнього у 2011 році норми і положення статей 39, 51, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Так, з урахуванням наведеного, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23.07.2011 року, та на підставі якої, відповідачем нарахування і виплату пенсії на виконання рішення суду добровільно проведено з 13.12.2010 по 31.05.2011 включно в сумі 32 471,84 гривень.

При цьому, як свідчить довідка відповідача про призначені виплачені суми по рішенні суду у справі №2а-1568/11 від 08.04.2011 року за період з 01.12.2010 по 01.10.2011 загальна сума призначень згідно рішення суду становить 70 961,09 гривень, в тому числі: загальна сума виплаченої пенсії до виконання рішення суду - 4 870,61 гривень; загальна сума виплаченої пенсії після виконання рішення суду - 66 090,48 гривень (а.с.127).

В результаті розгляду звернення ОСОБА_1 на урядову "гарячу лінію" позивачу також направлено листа №15.07.2019 за №ВЕ-983, у якому роз`яснено, що постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка введена в дію 01.01.2012 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та мінімальні розміри пенсій даної категорії осіб, у зв`язку із чим, з 01.01.2012 ОСОБА_1 проведено черговий перерахунок пенсії у встановленому Урядом України розмірі (а.с.81-82).

Водночас, керуючись пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", пункту 4 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.09.2014 за №440, ОСОБА_1 подано до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області пакет документів, який позивачу повернуто, згідно зі змісту листа №04-31/3017 від 29.08.2019 року, у зв`язку із відсутністю нарахувань та виконанням рішення суду у повному обсязі, що вбачається з довідки про здійснення нарахування на виконання рішення суду №99 від 21.08.2017 року (а.с.172).

Не погоджуючись та вважаючи дії відповідача щодо не виконання рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області у повному обсязі протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав вважати, що мало місце невиконання/неналежне виконання постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2011 у справі №2а-1568/11, в тому числі після 01.11.2011 з урахуванням внесених у 2011 році змін до законодавства.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовано Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (надалі - Закон №796-XII).

Згідно зі змістом статті 50, частини 4 статті 54 та частини 3 статті 67 Закону №796-XII у редакції від 09.07.2007, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів по II групі інвалідності, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - 8 мінімальних пенсій за віком. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до статті 63 Закону №796-XII (у редакції від 01.10.2011) фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно пункту 7 Закону №3491-VI розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 28.12.2010 за №2857-VI "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (надалі - Закон №2857-VI) доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Положення пункту 4 розділу VІІ "Прикінцеві положення" Закону №2857-VI визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011.

Таким чином, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання пункту 7 Закону №3491-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (надалі- Постанова №745), яка набрала чинності 23.07.2011 року.

Отже, у зв`язку із прийняттям зазначеного нормативно-правового акта застосування, зокрема, положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII до 23.07.2011 здійснювалось у порядку та розмірах, встановлених наведеним законом, а з 23.07.2011 у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вищевказаних вимог законів постановами Кабінету Міністрів України №745 від 06.07.2011 та №1210 від 23.11.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були визначені розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, пунктом 1 Постанови №745 встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: інвалідам II групи - 20 відсотків.

Аналогічно, пунктом 13 Постанови №1210 також визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 1 січня 2012 року інвалідам II групи виплачується у розмірі 20 відсотків до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що оскільки з 23.07.2011 року в Україні змінилось правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювалась виплата пенсії згідно з судовим рішенням, то пенсія у розмірі, визначеному постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2011 у справі №2-а-1568/11 підлягала виплаті до моменту внесення у чинне законодавство України змін, що встановлюють новий порядок обчислення та нарахування таких соціальних виплат. З дня, наступного після внесення відповідних змін, такий розмір виплат суперечив би чинному законодавству, а тому постанова суду подальшому виконанню не підлягала.

Аналогічний висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 06 березня 2019 року (справа №806/2221/16), 16 серпня 2019 року (справа №815/6985/15).

На додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень, вказав Конституційний Суд у своїх рішеннях від 26.12.2011 за №20-рп/2011 та від 25.01.2012 за №3-рп/2012.

Крім цього, У рішенні ЄСПЛ "Великода проти України" від 03.06.2014 (заява №43331/12) в частині скарги заявниці стосовно невиконання рішення суду щодо нарахування та виплати пенсії у розмірі, встановленому статями 50 та 54 Закону №796-XII після внесення у 2011 році змін до законодавства, Суд констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов`язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01.11.2011, коли змінене законодавство було застосоване до пенсії заявниці.

Цим же рішенням ЄСПЛ підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, твердження позивача щодо протиправного припинення виплати йому основної та додаткової пенсії у розмірі, встановленому судовим рішенням, вірно не взято судом до уваги, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини.

Щодо посилань позивача на наявність підстав для застосування під час вирішення даної справи висновків Конституційного Суду України у рішеннях від 17.07.2018 у справі №1-11/2018 (3830/15) та від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), то суд першої інстанції вірно зазначив, що такі стосуються конституційності підпункту 2, абзаців 1, 2 підпункту 3, підпункту 4, абзаців 1, 2 підпункту 5, абзаців 1-4 підпункту 6, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 за №76-VIII; частини 3 статті 22, частини 2 статті 24, частини 7 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 за №796-XII зі змінами; статті 53 (крім її назви), статті 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 за №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 за №76-VIII; частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XI.

В свою чергу, як свідчить резолютивна частина постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2011 у справі №2а-1568/11, суд констатував необхідність відновлення порушеного права позивача із застосуванням положень статті 50, частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які не переглядалися на предмет їх конституційності у вказаних вище рішеннях Конституційного Суду України.

Також, вірно враховано судом першої інстанції те, що за постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2011 у справі №2а-1568/11 і постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 у справі №128659/119104 в провадженні територіальних органів державної виконавчої служби перебували матеріали із виконання таких постанов, якими прийняті відповідні процесуальні рішення (закінчено провадження), які позивачем оскаржені не були.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 добровільно з власної ініціативи в 2018 році перейшов на інший вид пенсії за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Доказів зворотного - повернення на пенсію за Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", представник ОСОБА_1 суду не надав.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29)

Відтак, апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог ч. 6 ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Малетин Андрій Ярославович - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі №300/275/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула