Рішення

від 26.08.2020 по справі 236/1428/20

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/1428/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Сердюк Н.В.,

за участі секретаря - Безорчук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності сторін в залі суду в м.Лиман цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська компанія "Аграрій" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лиман", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального Берзінь - Усова І.А., про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування речового права оренди,-

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2020 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська компанія "Аграрій" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лиман" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування речового права оренди (а.с.1-4).

Позовна заява обгрунтована тим, що 29.04.2011 року між ТОВ "Сільськогосподарська компанія "Аграрій" та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в оренду ТОВ "СК "Аграрій" земельну ділянку площею 3,5595 га, з кадастровим номером 1423056600:04:000:0280 строком на 25 років, який зареєстровано в управлінні Держкомзему м. Красний Лиман 29.04.2011 р. за № 142300004000101. Після смерті ОСОБА_3 зазначену земельну ділянку успадкував ОСОБА_2 . 20.09.2018 р. між ТОВ "СК "Аграрій" та ОСОБА_2 була підписана додаткова угода № 2 до договору оренди землі, відповідно до якої орендодавець був змінений на ОСОБА_2 . 26.04.2019р. позивач отримав лист від ОСОБА_1 від 22.04.2019 р. в якому зазначалось, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки із кадастровим номером 1423056600:04:000:0280. 08.05.2019 р. на адресу ОСОБА_1 позивачем було направлено лист в якому повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1423056600:04:000:0280 знаходиться у користуванні "СК "Аграрій" на підставі договору оренди землі від 29.04.2011 року. 31.07.2019 р. на адресу ОСОБА_1 позивачем було направлено лист № 190731/2, в якому пропонувалось укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 29.04.2019 р. у зв`язку із зміною власника земельної ділянки та додані підписані зі сторони ТОВ "СК "Аграрій" два примірники додаткової угоди. 01.08.2019 р. ТОВ "СК "Аграрій" звернулось до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію права оренди земельної ділянки із кадастровим номером -1423056600:04:000:0280. 05.08.2019 року позивачу було надано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова вмотивована тим, що на момент розгляду заяви згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 не є власником земельної ділянки із кадастровим номером 1423056600:04:000:0280. Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в даний час земельна ділянка із кадастровим номером 1423056600:04:000:0280 належить на праві власності ОСОБА_1 .

Таким чином на даний час на одну і ту ж саму земельну ділянку площею 3,5595 га з кадастровим номером 1423056600:04:000:0280, власником якої є ОСОБА_1 зареєстровано два діючих договори оренди з ТОВ "СК "Аграрій" та ТОВ Агро-Лиман , тобто утворилася подвійна реєстрація. Зазначені дії відповідачів суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права позивача на оренду землі.

Договір оренди землі між ТОВ "СК "Аграрій" та ОСОБА_3 був чинним, належним чином зареєстрований, волевиявлення сторін на момент підписання вказаних договорів оренди землі відповідали їх внутрішній волі, умови цього договору виконувалися сторонами належним чином, зазначений договір та додатки до нього до цього часу не змінювалися та не припинені. В даний час право оренди спірною земельною ділянкою зареєстровано за ТОВ Агро-Лиман , у зв"язку з чим договір оренди землі укладений ТОВ Агро-Лиман з ОСОБА_1 порушує право ТОВ "СК "Аграрій" на користування земельною ділянкою, укладений з порушенням норм Цивільного кодексу України, Закону України Про оренду землі та Закону України Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень .

На підставі викладеного, позивач - ТОВ СК Аграрій просить суд, визнати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1423056600:04:000:0280 площею 3,5595 га, укладений 17.10.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Лиман недійсним, скасувати державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі вказаного договору та сягнути з відповідача судові витрати (а.с.1-4).

В судове засідання позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі (а.с.161).

Відповідач - ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив закрити провадження по справі. Суду повідомив, що оспорюваний позивачем договір оренди земельної ділянки площею 3,5595 га з кадастровим номером 1423056600:04:000:0280 укладено 06.03.2017 року, про що внесено запис №34262889 про державну реєстрацію права оренди за ТОВ "Агро - Лиман". В подальшому, між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Лиман було укладено додаткову угоду 17.10.2018 року до договору оренди земельної ділянки, з метою заміни сторони-орендодавця за договором оренди на ОСОБА_1 , як на нового власника земельної ділянки. Відповідно до угоди про дострокове припинення договору оренди землі від 12.08.2020 року вищевказаний договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 142356600:04:000:0280 припинено. Державна реєстрація припинення речового права оренди здійснена 13.08.2020 року, запис про припинення речового права оренди внесено до Державного реєстру речових на нерухоме майно за індексним номером рішення 53630492 внесено 17.08.2020 року (а.с.158).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечував. Суду повідомив, що на підставі договору міни земельними ділянками від 09.10.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №124 ним відчужено належну йому земельну ділянку площею 3,5595 га з кадастровим номером 1423056600:04:000:0280 ОСОБА_1 , про що внесено запис 28316467 про право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Щодо даної земельної ділянки обтяжень (обмежень) встановлено не було, в заставі або під арештом земля не перебувала, у зв`язку з чим ОСОБА_2 вважає, що жодних прав позивача він не порушував (а.с.97-99).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Берзінь - Усова І.А., належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій підтвердила, що 09.10.2018 року нею був посвідчений догвір міни земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Розгляд справи просила проводити за її відсутності (а.с.107)

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

З`ясувавши позиції учасників цивільної справи, Судом встановлені наступні обставини.

29.04.2011 року між ОСОБА_3 (орендодавцем) та ТОВ СК Аграрій (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,5595 га, яка розташована на території Ярівської селищної ради Краснолиманського району Донецької області, кадастровий номер 1423056600:04:000:0280, строком на 25 років, починаючи з дати реєстрації. Договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Красний Лиман Донецької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.04.2011 за №142300004000101 (а.с.6,7).

Відповідно до п. 8 та п. 40 зазначеного Договору - при переході права власності на земельну ділянку до іншої особи договір оренди зберігає чинність для нового власника, та не є підставою для зміни або розірвання договору оренди.

Дані положення передбачені ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі , а саме - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Крім того, Земельний кодекс України, визначає механізм переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває в користуванні.

Статтею 148-1 Земельного кодексу України передбачено перехід права власності на земельні ділянки, що перебувають у користуванні:

1. До особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

2. У разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов`язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею.

3. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих засобах масової інформації місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки.

4. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Виходячи з вищенаведеного орендодавець земельної ділянки площею 3,5595 га з кадастровим номером 1423056600:04:000:0280 змінився з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 , а він в свою чергу на ОСОБА_1 .

Договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,5595 га, яка розташована на території Ярівської селищної ради Краснолиманського району Донецької області, з кадастровим номером 1423056600:04:000:0280, який було укладено 29.04.2011 року строком на 25 років, починаючи з дати реєстрації в управлінні Держкомзему у м. Красний Лиман Донецької області (запис в Державному реєстрі земель від 29.04.2011 за №142300004000101), продовжує діяти до 29.04.2036 року без змін. Зазначене свідчить, що і ОСОБА_2 , і ТОВ Агро-Лиман було відомо, що вказана земельна ділянка перебуває в оренді у ТОВ СК Аграрій .

06.03.2017 року ОСОБА_2 вказану земельну ділянку було повторно передано в оренду на підставі договору ТОВ Агро-Лиман , що оскаржується позивачем - та було зроблено державну реєстрацію речового права оренди від 15.03.2017 року (індексний номер 34262889).

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Беручи до уваги зазначені норми права, аналізуючи матеріали справи, Суд приходить до висновку, що вимога про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 06 березня 2017 року зі змінами від 17.10.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ АГРО-Лиман , є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження, зокрема, на земельні ділянки.

Крім того, до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 18, 20 Закону № 161-XIV (у редакції, чинній на дати укладення та державної реєстрації договору оренди) передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Таким чином, на час укладення та реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 і ТОВ АГРО-Лиман був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ) і ТОВ СК Аграрій від 29 квітня 2011 року, який зареєстрований 29 квітня 2011 року зі строком дії до 29 квітня 2036 року і в установленому законом порядку не припинений.

Статтею 126 ЗК України, частиною п`ятою статті 6, статтею 17 Закону № 161-XIV у редакціях, чинних на час виникнення орендних правовідносин за оспорюваним правочином між ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_1 ) і ТОВ АГРО-Лиман , право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , статтею 10 якого встановлено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Отже, оспорюваний договір укладений до закінчення дії попереднього договору, укладеного із позивачем.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права ТОВ СК Аграрій як орендаря.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Великої палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями (ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про оренду землі").

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відносно вимоги позивача про скасування речового права оренди, Суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно вимог до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до приписів п.п. 1 та 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації та рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, зі змісту вище зазначених положень закону вбачається, що записи до державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання недійсним договору оренди землі є самостійною підставою для скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі та при отриманні державним реєстратором рішення суду, що набрало законної сили, він зобов`язаний скасувати відповідний запис про державну реєстрацію прав.

Вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки може бути підставою для звернення до суду з окремим позовом лише у разі відмови реєстраційної служби внести зміни про скасування державної реєстрації прав.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору.

Аналіз наведених норм права та встановлених в судовому засіданні обставин справи дає можливість зробити висновок про те, що заявлена позовна вимога скасувати державну реєстрацію речового права оренди від 15.03.2017 року (індексний номер 34262889), яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1423056600:04:000:0280 площею 3,5595 га укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Лиман ) не підлягає задоволенню.

Такі самі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц.

Визнання протиправним і скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за іншою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Крім того, оскаржуваній реєстраційній дії передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема право оренди конкретної земельної ділянки.

З огляду на викладене позов у частині вимог про скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди належить розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, тому наведені в касаційній скарзі доводи у цій частині є помилковими.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 21 та 28 листопада 2018 року (справи № 530/212/17 та № 823/1508/16 відповідно), від 05 грудня 2018 року (справа № 815/2072/17), від 20 березня 2019 року (справа № 587/2110/16-ц) та багатьох інших, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від нього.

Разом з тим, Суд не вбачає підстав для закриття провадження по справі за клопотанням відповідача, зважаючи на наступне.

Необхідність запровадження такого правила зумовлена тим, що відповідно до ст.124 Конституції юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття юридичний спір має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (§1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу конвенції поняття спір про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх учинення (укладення) і настання відповідних

наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Якщо предметом спору у справі є недійсність договору й такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не можуть розцінюватись як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

В постанові від 27.11.2018 року у справі №12-112гс18 ВП ВС дійшла висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові ВСУ від 23.12.2015 у справі №918/144/15, оскільки розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

Згідно ст.141 ЦПК України, враховуючи ухвалення Судом рішення на користь ТОВ "СК "Аграрій", суд присуджує стягнути з відповідачів на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 263-265 Цивільного процесуального кодесу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська компанія "Аграрій" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лиман", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального Берзінь - Усова І.А. про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування речового права оренди - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1423056600:04:000:0280, площею 3,5595 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ярівської селищної ради Лиманського району Донецької області, укладений 17.10.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Лиман".

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 ) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лиман" (ЄДРПОУ 38355894, юридична адреса : 84450, Донецька обл., Лиманський район, смт.Дробишеве, вул.Чкалова б.1-А) користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська компанія "Аграрій"(ЄДРПОУ 37493248, 84313, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Машинобудівників б.53) в рахунок відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою позивачем судового збору по 1151 (одна тисяча сто п`ятдесят одна) грн. з кожного.

У задовленні інших позовних вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 31 серпня 2020 року

Головуючий суддя -