Рішення

від 13.08.2020 по справі 448/95/16-а

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 448/95/16-а

Провадження № 2-а/448/1/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13.08.2020 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 - не з`явилася,

представник позивачки - адвокат Каралюс Л.М.,

представник відповідача Галицької митниці Держмитслужби як правонаступник Львівської митниці ДФС - не з`явився,

третя особа заступника начальника Львівської митниці ДФС - Мірошніченко М.І.- не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС та Галицької митниці Держмитслужби як правонаступника Львівської митниці ДФС, третя особа -заступник начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченко Михайло Іванович, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Позивачка звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС - Мірошніченко М.І. від 22.01.2016року в справі про порушення митних правил №3166/20910/157 про притягнення її (позивачки) до відповідальності за ч.3 ст.470 МК України та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 гривень.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що при розгляді справи, вирішуючи питання притягнення її до відповідальності за порушення митних, правил посадова особа митниці не з`ясувала всіх обставин справи, не переконалась у відсутності обставин, які виключають провадження у справі та чи підлягає вона (позивачка) притягненню до адміністративної відповідальності, неправильно застосувала митне законодавство.

Вказує, що 29.12.2015 року т.в.о. державного інспектора ВМО № 4 м/п Рава - Руська Львівської митниці ДФС Потапчук В.М. відносно неї було складено протокол про порушення митних правил № 3166/20910/15 за ч.3 ст.470 МК України, оскільки в ході перевірки баз даних ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що ОСОБА_1 04.12.2014 року близько 22 год. 38 хв. через митний пост Мостиська Львівської митниці ДФС ввезла на митну територію України транспортний засіб марки MERCEDES BENZ модель 124 , VIN НОМЕР_1 р/н НОМЕР_2 в митному режимі транзит та не вивезла у встановлений ст. 95 МК України строк. Згідно даних АСМО Інспектор-2006 та ЄАІС Держмитслужби України, зазначений транспортний засіб з митної території станом на 29.12.2015 року не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства, не поміщений.

В подальшому, у своїх поясненнях, вона повідомила посадовій особі митниці, яка складала протокол про ПМП, про обставини події, що трапилась з нею 04.12.2014 року. Незважаючи на її пояснення, .в.о. державним інспектором ВМО № 4 м/п Рава - Руська Львівської митниці ДФС Потапчук В.М. відносно неї було складено протокол про порушення митних правил № 3166/20910/15 від 29.12.2015 року за ч.3 ст. 470 МК України.

Стверджує, що 04.12.2014 року вона дійсно перебувала на території Республіки Польща у приватних справах та поверталася в Україну з Польщі (через п/п Шегині ).

Близько 21:00год. в с. Медика Республіки Польща біля магазину Бедронка до неї підійшов незнайомий чоловік та пояснив, що є журналістом з Києва, везе гуманітарну допомогу в зону АТО і запропонував їй легально в межах неоподаткованої норми перевезти через кордон з Республіки Польща товар - гуманітарну допомогу для воїнів АТО, також обіцяв певну грошову винагороду, після чого взяв у позивачки карточку МРГ (малого прикордонного руху) та списав дані, необхідні для оформлення на польській стороні документів на товар. Під час перетину кордону її документи знаходилися у водія, оскільки він проводив митне оформлення автомобіля та товарів, що знаходились у ньому. При митному оформленні з даного транспортного засобу вона не виходила та жодних документів на автомобіль чи права на володіння автомобілем посадовій особі митниці не подавала, всі документи пред`являв та подавав водій. На даному транспортному засобі в якості пасажира була вперше і це була єдина поїздка на цьому автомобілі і на кого він зареєстрований їй не відомо. Зазначає, що після складення протоколу про ПМП, вона, вважаючи, що відносно неї вчинено злочин, звернулася до Мостиського відділення поліції Яворівського ВП Львівській області із заявою про вчинення злочину від 23.12.2015 року.

З оскаржуваною постановою позивачка не згідна, вважає, що при складенні такої не з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в її діях є ознаки правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України, оскільки вона не ввозила в режимі транзит транспортного засобу, а тому просить дану постанову визнати протиправною та скасувати.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 05.02.2016року (а.с.23) відкрито провадження у даній адміністративній справі.

На адресу суд 14.03.2016 року (а.с. 46-52) надійшло заперечення від представника відповідача та третьої особи у справі.

Ухвалою суду від 24.05.2016року (а.с.105) зупинено дію оскаржуваної постанови до моменту закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016140230000210, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 , що була зареєстрована Мостиським ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області в журналі єдиного обліку за №503 від 23.12.2015року.

Ухвалою суду від 31.10.2019 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 16.12.2019року залучено до участі у справі Галицьку митницю Держмитслужби як співвідповідача.

Ухвалою суду від 10.02.2020 року провадження у справі було зупинено до надходження відповіді із Районного суду м.Перемишль Республіки Польща на судове доручення про надання правової допомоги.

Ухвалою суду від 05.08.2020року провадження у справі поновлено.

ІІІ. Позиція учасників справи

В ході розгляду даної справи, представник відповідача - Львівської митниці ДФС подав до суду письмові заперечення проти позову (а.с.46-52), в яких, зокрема, зазначає, що згідно інформації, яка міститься в єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) ДФС України вищевказаний транспортний засіб ввезла на митну територію України саме позивачка. Вказує, що позивачка не надала до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що вона перетинала митний кордон України на вищевказаному транспортному засобі в якості пасажира. Сам факт звернення позивачки у правоохоронні органи не підтверджує, що проти позивачки вчинені злочинні дії та не спростовує те, що позивачкою ввезено на митну територію України вищевказаний транспортний засіб. З огляду на наведене, вважає, що Львівською митницею ДФС правомірно притягнуто позивачку до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а тому просить відмовити у позові в повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Каралюс Л.М., повністю підтримали позовні вимоги та просять їх задовольнити. Також зазначили, що не будуть присутні при проголошенні рішення суду, а просять таке їм скерувати засобами поштового зв`язку.

Представник відповідача Галицької митниці Держмитслужби, як правонаступник Львівської митниці ДФС, а також третя особа - заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченко М.І. були своєчасно та належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилися, не повідомили про причини своєї неявки та не надіслали клопотання про відкладення розгляду справи.

Приймаючи до уваги вищезазначене суд вбачає можливе застосувати положення ч. 4 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи

29.12.2015 року т.в.о. державного інспектора ВМО № 4 м/п Рава - Руська Львівської митниці ДФС Потапчук В.М. відносно позивачки було складено протокол про порушення митних правил № 3166/20910/15 за ч.3 ст.470 МК України, оскільки в ході перевірки баз даних ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що ОСОБА_1 04.12.2014 року близько 22 год. 38 хв. через митний пост Мостиська Львівської митниці ДФС ввезла на митну територію України транспортний засіб марки MERCEDES BENZ 124 , VIN НОМЕР_1 р/н НОМЕР_2 без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст.95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Одночасно було встановлено відсутність в ПІК Інспектор-2006 та ЄАІС ДМС України інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля, станом на 29.12.2015 року.

Даним протоколом констатовано, що гр. ОСОБА_1 перевищила встановлений статтею 95 МК України строк доставки товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем до митного органу призначення більше ніж на 10 діб і її дії кваліфіковано за ч.3 ст.470 МК України.

На підставі вищевказаного протоколу, 22.01.2016 року заступником начальника Львівської митниці ДФС - Мірошніченко М.І. (третьою особою у справі) винесено оскаржувану постанову у справі про порушення митних правил № 3166/20910/15, якою позивачку ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 8500 гривень.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

V. Застосоване судом законодавство та висновки суду

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кожна особа, як вказується у ч.1 ст.24 МК України, має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст.529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

У ч.6 ст.530 МК України зазначається, що перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 531 Митного кодексу України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Завданням адміністративного судочинства, як вказується у ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму суд під час розгляду справи щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинен перевірити їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовуються Митним кодексом України.

Згідно із ч. 1 ст.90 Митного кодексу України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом (частина 1 статті 381 МК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст.102 МК України, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митного органу призначення. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).

Згідно ч.3 ст.470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 1 ст.458 Митного кодексу України визначає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил згідно з пунктом 1 частини 1 статті 491 МК України є підставою для порушення справи про порушення митних правил.

Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 1 статті 494 МК України).

Перш за все слід зазначити, що справа про порушення митних правил може бути заведена тільки в тому випадку, коли є достатні дані, які свідчать про наявність ознак правопорушення. Недопустимим є заведення справи про порушення митних правил на підставі припущень або відомостей про правопорушення, достовірність яких викликає сумніви. Коли порушується справа про порушення митних правил, слід також переконатися у відсутності обставин, які виключають провадження у справі. До таких обставин належать, зокрема, відсутність події та складу порушення митних правил. За наявності зазначених обставин протокол про порушення митних правил не складається. У випадках, коли провадження у справі все ж було розпочате, названі обставини є підставою для припинення провадження у справі.

Згідно ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:

1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;

2) поясненнями свідків;

3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;

4) висновком експерта;

5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Як вбачається із матеріалів справи, спірна постанова про порушення митних правил була винесена лише на підставі відомостей взятих з баз даних ПІК Інспектор та ЄАІС ДМС України, а саме щодо ввезення 04.12.2014року позивачкою автомобіля марки MERCEDES - BENZ модель 124 , VIN НОМЕР_1 р/н НОМЕР_2 , на митну територію України в режимі транзит та відсутності інформації про вивезення нею за межі митної території України вищевказаного автомобіля станом на 29.12.2015року.

Інші докази, передбачені ст.495 МК України, на основі яких встановлено вину позивачки у вчиненні інкримінованого їй порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України, відсутні.

Однак, позивачка заперечує факт ввезення нею вказаного вище транспортного засобу на митну територію України. У своїх поясненнях позивачка стверджує, що вищевказаний автомобіль не ввозився нею на територію України і вона не має до вказаного транспортного засобу жодного відношення, у даному автомобілі вона перебувала виключно як пасажир, всі документи при митному оформленні подавав водій даного автомобіля, з яким жодних домовленостей про те, що автомобіль буде оформлено на нього не було.

Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби від 17.11.2005 № 1118 (далі Правила № 1118) встановлено порядок митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України.

Згідно з пунктом 3 розділу 1 Правил № 1118 транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред`явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою.

Відповідно до п. 7 розділу І Правил № 1118, власник ТЗ (транспортного засобу) або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії, зокрема, таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо.

У абзаці 4 п. 9 цих Правил зазначено, що не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Підпунктом 3.1. п. 3 розділу IV Правил № 1118 передбачено, що у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого ТЗ здійснюється в усній формі

Відтак системний аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що усне декларування ТЗ здійснюється лише у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом належного йому ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі. В усіх інших випадках митне декларування ТЗ здійснюється у письмовій формі з поданням митному органу оригіналів згаданих вище документів для огляду та їх копій, які після митного оформлення залишаються в справах митного органу.

Крім цього, п. 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451 визначено, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється, зокрема, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства слід зробити висновок, що при ввезенні громадянами на митну територію України транспортних засобів в режимі транзит, такий громадянин зобов`язаний надати, а працівник митному органу зобов`язаний вимагати надання оригіналів та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних документів на транспортний засіб.

Статтею 72 КАС визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 74 КАС обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС).

Отже, належними та достатніми доказами в підтвердження факту ввезення позивачкою згаданого вище транспортного засобу в режимі транзит на митну територію України за умови, що позивачка заперечує цей факт, є документи, які повинні були подаватися при переміщенні ТЗ через митний кордон України та копії яких повинні були залишатися в справах митного органу.

Однак, як слідує з матеріалів справи відповідачем таких документів на підтвердження факту ввезення позивачкою спірного автомобіля суду не представлено.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи, відповідачем жодних документів щодо наявності у позивачки права власності або користування (у тому числі з правом розпорядження) на спірний транспортний засіб та уповноваження ним будь-яких осіб на пред`явлення автомобіля для здійснення митного контролю і митного оформлення суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст.470 МК України відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що у розглядуваній справі жодних доказів того, що позивачка є власником чи має право користування спірним транспортним засобом у процесі розгляду справи про порушення митних правил чи справи в суді не встановлено.

Відтак суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх, належних і допустимих доказів того, що саме позивачка здійснила ввезення на митну територію України вказаного вище автомобіля.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 по справі №166/722/17, в якій суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанції у процесі розгляду справи не було встановлено жодних документів, які б підтверджували наявність у позивача права власності чи права користування спірним транспортним засобом, а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи про порушення митних правил посадові особи Львівської митниці ДФС не надали належної оцінки доводам позивача про не ввезення ним вищевказаного автомобіля на митну територію України та не перевірили вищенаведені обставини. Отже, при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано всі обставини, що мали значення для прийняття рішення в справі про порушення митних правил, чим порушено вимоги ст. 489 МКУ.

В ході розгляду справи, відповідачем жодних документів щодо наявності у позивачки права власності або користування (у тому числі з правом розпорядження) на спірний транспортний засіб та уповноваження нею будь-яких осіб на пред`явлення автомобіля для здійснення митного контролю і митного оформлення суду не надано.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінет Міністрів України від 21.05.2012 №451 затверджено, зокрема, Типову технологічну схему пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними та Типову технологічну схему здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон.

Станом на 04.12.2014 у пункті пропуску Шегині діяла Технологічна схема пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, товарів та інших предметів у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення Шегині , затверджена наказом Мостиського прикордонного загону від 12.08.2011 №916 та зареєстрована в Головному управлінні юстиції у Львівській області 18.08.2011року за №46/1552.

Пунктом 3.1.2 зазначеної Технологічної схеми передбачено особливості здійснення прикордонного та митного контролю на зеленому коридорі при в`їзді в Україну.

Так, згідно п.3.1.2.5 (а.с.192) вищевказаної Технологічної схеми,митний контроль здійснюється посадовою особою ПМО шляхом візуального транспортного засобу, перевірки документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб (або користування ним), реєстраційних (технічних) документів, що підтверджують постійне місце проживання особи.

Після завершення контролю до функціонального модуля Електронний журнал пасажирського пункту пропуску (далі - ФМ Електронний журнал ППП ) відповідальною посадовою особою ПМО в режимі реального часу вносяться такі відомості:

-марка, модель;

-П.І.Б та місце проживання водія;

реєстраційний номер транспортного засобу (у разі наявності відповідних технічних контролю заноситься автоматично за результатами сканування або коригування);

-VIN - код транспортного засобу.

Згідно витягу із АСМО Інспектор (Електронний журнал пасажирського пункту пропуску) у зазначену базу даних митниці посадовою особою було внесені відомості щодо ввезення в Україну через зелений коридор позивачкою ОСОБА_1 автомобіля марки MERCEDES - BENZ модель 124 , VIN НОМЕР_1 р/н НОМЕР_2 , в режимі транзит для особистого користування.

В той же час, позивачка заперечує факт ввезення нею вказаного вище транспортного засобу на митну територію України у якості водія. У своїх поясненнях позивачка стверджує, що вищевказаний автомобіль не ввозився нею на територію України і вона не має до вказаного транспортного засобу жодного відношення, у даному автомобілі вона перебувала виключно як пасажир, всі документи при митному оформленні подавав водій даного автомобіля, з яким жодних домовленостей про те, що автомобіль буде оформлено на неї не було.

На підтвердження своєї непричетності до ввезення вищевказаного транспортного засобу, позивачка ОСОБА_1 , надала суду довідку Повітового староства в Ольштині Республіки Польща, разом із перекладом з польської на українську мову (а.с.99,100), згідно якої підтверджено, що у повітовому старостві в Ольштині є відсутні будь-які зареєстровані транспортні засоби на пані ОСОБА_1 .

Крім того, в ході розгляду справи згідно ухвали суду від 10.02.2020 року суд звернувся до районного суду м.Перемишль Республіки Польща із судовим дорученням про надання правової допомоги, а саме: витребування інформації в митного органу Республіки Польща, та в органу з охорони державного кордону Республіки Польща, про особу, яка 04.12.2014 року перетинала кордон через міжнародні пункти пропуску між Україною та Республікою Польща Медика / Шегині як водій транспортного засобу марки MERCEDES - BENZ модель 124 , VIN НОМЕР_1 р/н НОМЕР_2 , та подавала необхідні реєстраційні документи на автомобіль для виїзду з території Республіки Польща.

Згідно відповіді із районного суду м. Перемишль Республіки Польща (матеріали справи №ІІ КО 564/20), наданої на виконання вищевказаної ухвали суду від 10.02.2020 року про судове доручення іноземному суду (разом із перекладом на українську мову), слідує, що транспортний засіб із реєстраційним номером НОМЕР_2 не записаний в Архіві оформлення і перевірки документів Прикордонної служби. Водночас у вказаній відповіді районного суду м. Перемишль Республіки Польща міститься повідомлення, що згідно діючих на цей час положень супроти громадян Європейського Союзу, вівся мінімальний контроль, який пов`язаний з тим, що в базу даних Прикордонної служби були внесені не всі особи та транспортні засоби, які перетинають кордон.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ч.2 ст.495 МК України посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Матеріалами справи підтверджено, що після складення відносно позивачки протоколу про порушення митних правил № 3166/20910/15 від 29.12.2015 року, позивачка ОСОБА_1 звернулася до Мостиського відділення поліції Яворівського ВП ГУ НЦ у Львівській області із заявою про вчинення щодо неї злочину, а саме про те, що 04.12.2014 року невідома особа оформила на ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки MERCEDES BENZ модель 124 , VIN НОМЕР_1 р/н НОМЕР_2 та виїхала на даному автомобілі на територію України після чого в Республіку Польща на даному транспорті не поверталась.

Відомості за вказаним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140230000210 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. В подальшому, постановою старшого слідчого СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області капітана поліції Єпіксімова П.І. від 20.12.2018року вищевказане кримінальне провадження закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. Постановою прокурора Мостиського ВП Городоцької місцевої прокуратури молодшого радника юстиції Бехти П.А. від 11.11.2019року постанову слідчого СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області капітана поліції Єпіксімова П.І. від 20.12.2018року про закриття кримінального провадження №12016140230000210 від 26.03.2016 року - скасовано. Матеріали кримінального провадження скеровано начальнику СВ Мостиського ВП Яворівскього ВП ГУНП у Львівській області для проведення подальшого досудового розслідування.

Незважаючи на наявність вищевказаного звернення позивачки до правоохоронних органів з приводу вчинення щодо неї неправомірних дій, 22.01.2016 року заступником начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченко М.І. була винесена спірна постанова про порушення митних правил.

Враховуючи наведені положення закону, суд вважає, що заступник начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченко М.І. при розгляді справи про порушення митних правил №3166/20910/15 зобов`язаний був, на підставі доказів передбачених ст.495 МК України, належними чином з`ясувати усі обставини справи, зокрема, з`ясувати факт ввезення саме позивачкою вищевказаного транспортного засобу на територію України, перевірити обставини, на які вказує позивачка у своїх поясненнях, врахувати вищенаведене та відповідно до встановлених фактів дати правильну юридичну оцінку діям позивачки. Однак, вказаних обставин у порушення вимог ст.489 МК України посадовою особою Львівської митниці не враховано, тобто оскаржувана постанова винесена без урахування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначалось вище, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем в ході розгляду даної справи не представлено достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови та доказів, які б спростовували обставини, на які покликається позивачка. Отже, протиправність дій позивачки та наявність в її діях складу порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, відповідачем не доведені.

З огляду на те, що матеріали справи не містять достатніх належних і допустимих доказів того, що саме позивачка здійснила ввезення на митну територію України спірного транспортного засобу, суд приходить до висновку про протиправність накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55 Конституції України).

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Митного кодексу України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Стаття 8 Митного кодексу України визначає принципи здійснення державної митної справи. Так, відповідно до п. 3 та п.7 ч.1 цієї статті державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості, а також додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Згідно ст. 531 Митного кодексу України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Приймаючи до уваги усе вищенаведене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що протиправність дій позивачки та наявність в її діях складу порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, відповідачем не доведені. Оскаржувана постанова винесена без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, без доведення складу даного правопорушення, а також із порушенням принципів законності та презумпції невинуватості, передбачених п. 3 ч.1 ст.8 МК України. В порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем в ході розгляду даної справи не представлено достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, доводи позивачки не спростовано, а відтак прийняте рішення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності суд вважає передчасним та необґрунтованим. Наведені обставини відповідно до ст.531 МК України є підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому вимоги позивачки слід задовольнити, оскаржувану постанову необхідно визнати протиправною та скасувати.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72-77, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС та Галицької митниці Держмитслужби, третя особа - заступник начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченко Михайло Іванович, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил- задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченка Михайла Івановича від 22.01.2016року в справі про порушення митних правил №3166/20910/15 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст.470 МК України та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Мостиський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили ___

Суддя Ю.Б. Білоус

Відомості щодо учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ;

Відповідач: Львівська митниця ДФС; місцезнаходження: м.Львів, вул.Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 39420875.

Відповідач: Галицька митниця Держмитслужби; місцезнаходження: м.Львів, вул.Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43348711.

Рішення суду складено та підписано 13.08.2020року.