Рішення

від 02.09.2020 по справі 903/292/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2020 року Справа № 903/292/20

за позовом Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради, м.Луцьк

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Шевченка", м.Луцьк

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтекссервіс", м.Луцьк

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб", м.Луцьк

про стягнення 503 329 грн. 58 коп.

Суддя: Кравчук А.М.

Секретар судового засідання: Легерко В.Б.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідачів: ТОВ "ЖК Шевченка" - Войтович В.А., довіреність від 18.08.2020

у судовому засіданні взяв участь: прокурор відділу Прокуратури Волинської області Присяжнюк І.Б., посвідчення №045087 від 29.11.2016

встановив: 27.04.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Шевченка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтекссервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб" про стягнення 503 329 грн. 58 коп. безпідставно збережених коштів, з яких: 296 425 грн. 91 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Шевченка", 195 671 грн. 06 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтекссервіс", 11 232 грн. 61 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб" та судових витрат по справі пропорційно задоволених позовних вимог.

Позовна заява обґрунтована користуванням відповідачами земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:21:029:0029 площею 1,0449 га без належних на те правових підстав.

Ухвалою суду від 04.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.06.2020 о 10:00. Запропоновано відповідачам подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу та іншим відповідачам, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачам; відповідачам - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу та іншим відповідачам.

Ухвалу суду від 04.05.2020 позивач отримав 05.05.2020, відповідачі 06.05.2020.

Строк для подання відзиву по 21.05.2020.

ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки у визначених ГПК України випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.

Відзиви відповідачів на адресу суду не надходили.

ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки у визначених ГПК України випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.

Ухвалою суду від 03.06.2020 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 08.07.2020 о 10:00 год.

Господарський суд протокольними ухвалами від 08.07.2020, 05.08.2020 підготовче засідання відклав на 05.08.2020, 19.08.2020.

У клопотаннях від 19.08.2020 ТОВ "ЖК Шевченка" просить залишити позовну заяву без руху, оскільки вона підписана не уповноваженою особою, зокрема заступником керівника Луцької місцевої прокуратури. Просить роз`єднати позовні вимоги, виділивши вимоги до ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс", ТОВ "Волиньторгхліб" у самостійні провадження, оскільки позивач не зазначив жодної з умов, де допускається процесуальна співучасть відповідачів.

Суд протокольною ухвалою від 19.08.2020 клопотання ТОВ "ЖК Шевченка" відхилив.

Судом враховано пояснення прокуратури про подання доказів на підтвердження повноважень заступника керівника місцевої прокуратури О. Сопрунюка на підписання позовної заяви після судового засідання, те, що залишення позовної заяви без руху призведе лише до безпідставного затягування розгляду справи, можливість залишити позовну заяву без розгляду з підстав її підписання особою, яка не має процесуальної дієздатності згідно ст. 226 ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про роз`єднання позовних вимог судом враховано завдання господарського судочинства щодо своєчасного розгляду справ, те, що підставою для звернення до суду було стягнення коштів за користування відповідачами однією земельною ділянкою без сплати орендних платежів, дані вимоги пов`язані поданими доказами.

ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Згідно ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" встановлено такі нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (в тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя)- Д+3, пріоритетної - Д+1;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції вищезазначені нормативні строки пересилання збільшуються на 1 день.

Згідно з п.117 Правил надання послуг поштового зв`язку поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Враховуючи вищевикладене, набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" 17.07.2020, строки пересилання поштової кореспонденції, суд дійшов висновку про закінчення строку на подання відзивів.

Господарський суд протокольною ухвалою від 19.08.2020 підготовче провадження закрив, призначив розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 19.08.2020 повідомлено сторін про закриття підготовчого провадження, призначення розгляду справи по суті на 02.09.2020 об 11 год. 00 хв.

19.08.2020 на адресу суду надійшов відзив ТОВ "ЖК Шевченка" про відмову у задоволенні позову, оскільки земельна ділянка площею 0,6149 га за період, за який позивачем нараховується орендна плата, не була сформована як об`єкт права, оскільки не мала ні визначених меж, ні кадастрового номеру, інформація про неї не внесена до Державного земельного кадастру. Чинним законодавством України не передбачено визначення площі земельної ділянки згідно заяв суб`єктів господарювання, зокрема від 30.03.2018, 03.09.2018, які в якості доказів подані позивачем і не є належними доказами на підтвердження розміру спірної земельної ділянки, її формування як об`єкт права і участь у цивільному обороті, що було б необхідним для укладення договору оренди, а також робить неможливим розрахунок розміру орендної плати, що набутий за її використання. В порушення вимог чинного законодавства позивач витягу з нормативно-грошової оцінки не подав, оскільки з серпня 2018 по лютий 2020 земельна ділянка не була сформована як об`єкт права оренди.

На підставі ст. 119 ГПК України господарський суд протокольною ухвалою від 02.09.2020 продовжив ТОВ "ЖК Шевченка" строк для подання відзиву по 19.08.2020 та долучив його до матеріалів справи.

Прокуратура Волинської області у поясненнях від 01.09.2020 №05-15.70 позовні вимоги підтримує. Зазначає, що у позові Луцької місцевої прокуратури об`єднано вимоги до різних відповідачів, що пов`язані між собою як підставами виникнення так і поданими доказами, об`єднані одним і тим самим способом захисту прав позивача. Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури з урахуванням положень ст. 24 ЗУ "Про прокуратуру" наділений процесуальною дієздатністю на підписання позовної заяви.

У судовому засіданні прокурор відділу Прокуратури Волинської області позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у позові просив відмовити. Зазначив, що спірна земельна ділянка сформована як об`єкт права лише у червні 2020 року. В період, за який позивач просить стягнути безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, остання не була сформована як об`єкт права. Затримка в укладенні договору оренди земельної ділянки відбувається у зв`язку зі зволіканням позивача у внесенні змін до Державного земельного кадастру про земельні ділянки, які утворились в результаті поділу. Відповідач найбільш зацікавлений в отриманні земельної ділянки в оренду, оскільки відсутність реєстрації речових прав на земельну ділянку перешкоджає повною мірою користуватись та розпоряджатись об`єктом нерухомого майна, фактично обмежується право власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзивів з відповідними вказівками на незгоду відповідачів з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідачів відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Луцької міської ради №42/20 від 24.06.2009 встановлено річний розмір орендної плати на земельні ділянки в м.Луцьку, зокрема для будівництва об`єктів нерухомого майна (на період нормативного терміну будівництва) 3% від грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 67-68).

Рішенням Луцької міської ради №20/66 від 21.03.2017 "Про надання ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс" на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Шевченка, 13" затверджено ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Шевченка, 13, площею 1,0449 га, кадастровим номером 0710100000:21:029:0029 для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями. Надано ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс" земельну ділянку на вул. Шевченка, 13, на умовах оренди строком на 10 років, площею 1,0449 га, кадастровим номером 0710100000:21:029:0029 для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями (частка ТОВ "ЖК Шевченка" 1/2, що становить 0,5225 га, частка ТОВ "Промтекссервіс" 1/2, що становить 0,5224 га). Вирішено укласти відповідні договори оренди та оформити інші документи, необхідні для вчинення цієї угоди (а.с. 41-43).

Актом від 11.04.2017 визначено межі земельної ділянки площею 1,0449 га в натурі (на місцевості) (а.с. 47).

Згідно витягу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 26.05.2017 №31-3-0.27-173/162-17 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 10449,00 м.куб., за адресою: вул. Шевченка, 13, м.Луцьк складає 10 650 665 грн. 70 коп. (а.с. 30).

12.06.2017 між Луцькою міською радою та ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс" укладено договір оренди землі (а.с. 44-46, 49), згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку "землі житлової та громадської забудови" з кадастровим номером 0710100000:21:029:0029, яка розташована в м.Луцьк, на вул. Шевченка, 13, загальною площею 1,0449 га, з них: частка ТОВ "ЖК Шевченка" 1/2, що становить 0,5225 га, частка ТОВ "Промтекссервіс" 1/2, що становить 0,5224 га (п.п.1, 2 договору). На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення (п. 3). Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 10 650 665 грн. 70 коп., з них: 1/2 частки ТОВ "ЖК Шевченка" - 5 325 842 грн. 50 коп., 1/2 частки ТОВ "Промтекссервіс" - 5 324 823 грн. 20 коп. (п. 4). Оренда плата складає 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 319 519 грн. 97 коп., з них: 1/2 частки ТОВ "ЖК Шевченка" - 159 775 грн. 27 коп., 1/2 частки ТОВ "Промтекссервіс" - 159 744 грн. 70 коп. (п. 8).

Передання земельної ділянки в оренду підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 48).

Додатковою угодою від 01.08.2018 сторони припинили договір оренди землі від 12.06.2017. Визначено, що орендар зобов`язаний повернути орендовану земельну ділянку по акту приймання-передачі (а.с. 50).

Повернення земельної ділянки орендодавцю підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 51).

На спірній земельній ділянці на час розірвання договору землі від 12.06.2017 і по даний час згідно Державного реєстру речових прав знаходяться:

- незавершене будівництво виробничий корпус Є-3 готовністю 4%, придбане ТОВ "Промтекссервіс" згідно договорів купівлі-продажу №3336 від 06.10.2016, №5118 від 21.12.2017 (а.с. 81-87, 115-116);

- приміщення трансформаторної підстанції, зареєстроване за ТОВ "Волиньторгхліб" на підставі договору №14/1 інвестування будівництва від 14.05.2007, договору №1 відступлення права вимоги нерухомого майна від 02.11.2015, акту приймання-передачі права вимоги нерухомого майна від 02.11.2015, акту приймання передачі від 02.11.2015 (а.с. 75-80);

- незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення з 6% готовності, зареєстроване за ТОВ "ЖК Шевченка" на підставі декларації про початок будівництва багатоквартирного житлового будинку №083163071805 від 03.11.2016 (а.с. 54-56).

Розглянувши клопотання ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс", ТОВ "Волиньторгхліб" (а.с. 31 на звороті, 32, 34 на звороті, 35-36) щодо поділу земельної ділянки комунальної власності на вул. Шевченка, 13, яка перебуває у користуванні для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, рішенням Луцької міської ради №57/13 від 29.05.2019 "Про поділ земельної ділянки комунальної власності на вул. Шевченка, 13" погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності на вул. Шевченка, 13, кадастровим номером 0710100000:21:029:0029, площею 1,0449 га, для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями; поділено земельну ділянку комунальної власності на вул. Шевченка, 13, загальною площею 1,0449 га, а саме: земельна ділянка №1 - площею 0,6149 га, земельна ділянка №2 - площею 0,4068 га, земельна ділянка №3 - площею 0,0232 га, для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями. Вирішено внести зміни до Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; зобов`язати ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс", ТОВ "Волиньторгхліб"оформити речові права на земельну ділянку (а.с. 28-29).

Згідно листа ГУ ДПС у Волинській області від 11.03.2020 станом на 11.03.2020 ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс" за земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Шевченка, 13, м.Луцьк, площами 0,5225 га, 0,5224 га, згідно уточнюючих податкових декларацій з плати за землю на 2018 рік за №9172608604 від 15.08.2018, №9174629192 від 17.08.2018 з 01.01.2018 по 03.08.2018 задекларовано суму зобов`язань ТОВ "ЖК Шевченка" з орендної плати 94 490 грн. 78 коп., в т.ч. за серпень 2018 - 1 288 грн. 51 коп., ТОВ "Промтекссервіс" - 94 472 грн. 68 коп., в т.ч. за серпень 2018 року - 1 288 грн. 26 коп. З 04.08.2018 по даний час податкові зобов`язання з плати за землю не декларуються, плата не здійснюється. Станом на 11.03.2020 між Луцькою міською радою та ТОВ "Волиньторгхліб" право оренди на земельну ділянку за адресою: м. Луцьк, вул. Шевченка, 13 не зареєстровано, податкові декларації з плати за землю на 2018-2020 роки товариство не подавало, плату не здійснювало (а.с. 59-66).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в справі є стягнення з власників об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Судом встановлено, що на спірній земельній ділянці згідно Державного реєстру речових прав знаходяться:

- незавершене будівництво виробничий корпус Є-3 готовністю 4%, придбане ТОВ "Промтекссервіс" згідно договорів купівлі-продажу №3336 від 06.10.2016, №5118 від 21.12.2017 (а.с. 81-87, 115-116);

- приміщення трансформаторної підстанції, зареєстроване за ТОВ "Волиньторгхліб" на підставі договору №14/1 інвестування будівництва від 14.05.2007, договору №1 відступлення права вимоги нерухомого майна від 02.11.2015, акту приймання-передачі права вимоги нерухомого майна від 02.11.2015, акту приймання передачі від 02.11.2015 (а.с. 75-80);

- незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення з 6% готовності, зареєстроване за ТОВ "ЖК Шевченка" на підставі декларації про початок будівництва багатоквартирного житлового будинку №083163071805 від 03.11.2016 (а.с. 54-56).

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою відповідачами, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Луцькою міською радою та державної реєстрації такого права, у зв`язку з чим відповідачі користуються цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власниками об`єктів нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

ТОВ "ЖК Шевченка", ТОВ "Промтекссервіс", ТОВ "Волиньторгхліб", як фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України."

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 15.01.2019 у справі №920/1161/17, від 15.01.2019 у справі №916/2860/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №3922/3780/17, від 01.02.2019 у справі №916/678/18, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 06.02.2019 у справі №922/587/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 19.02.2019 у справі №908/220/18, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 04.06.2019 у справі №;914/1925/18, від 07.06.2019 у справі №924/638/18, від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 09.07.2019 у справі №922/535/18, від 08.07.2019 у справі №922/530/18, від 16.07.2019 у справі №922/1046/18, від 16.07.2019 у справі №914/484/18, від 30.07.2019 у справі №908/484/18, 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 12.08.2019 у справі 3922/2927/18, від 07.08.2019 у справі №922/818/18, від 27.08.2019 у справі №922/2762/18, від 29.08.2019 у справі №922/3443/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14.

Згідно з частинами 1-4 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно п. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Вказані обставини з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Таким чином позивач має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18.

Позивачем на підтвердження меж виділених земельних ділянок площами 0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га подано лише рішення Луцької міської ради №57/13 від 29.05.2019 "Про поділ земельної ділянки комунальної власності на вул. Шевченка, 13", прийняте на підставі клопотань ТОВ "ЖК Шевченка" ТОВ "Промтекссервіс", ТОВ "Волиньторгхліб".

Докази внесення відомостей щодо такого поділу з зазначенням визначених меж, кадастрового номера кожної окремої земельної ділянки до Державного земельного кадастру на період, за який позивачем нараховується до стягнення сума безпідставного збагачення у вигляді несплаченої орендної плати, відсутні.

Про не внесення таких відомостей до Державного земельного кадастру зазначає Луцька місцева прокуратура у позовній заяві (а.с. 2 на звороті).

Визначення меж земельних ділянок безпосередньо впливає на розмір кожної окремої земельної ділянки та відповідно на розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачами коштів у вигляді орендної плати.

Без таких доказів суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування розміру безпідставно збережених коштів.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Оскільки відповідач не є ні власником, ні постійним землекористувачем земельної ділянки, він відповідно до п. 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому єдиною можливою для нього формою плати за землю як землекористувача може бути лише орендна плата (стаття 288 Податкового кодексу України), яка є регульованою ціною.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Позивачем в основу визначення розміру суми безпідставного збагачення у вигляді несплаченої орендної плати з використання виділених земельних ділянок площами 0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га використано витяг ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 26.05.2017 №34-3-0.27-173/162-17 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:21:029:0029, площею 10449,00 м.кв. (а.с. 30).

Витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку трьох окремих земельних ділянок площами 0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га на період, за який позивачем нараховується до стягнення сума безпідставного збагачення у вигляді несплаченої орендної плати, в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим не виключається помилковість здійсненого позивачем розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачами коштів у вигляді орендної плати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що виділені земельні ділянки за адресою м. Луцьк, вул. Шевченка, 13, площами 0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га за період, за який позивачем нараховується до стягнення сума безпідставного збагачення у вигляді несплаченої орендної плати (з 04.08.2017 по 30.03.2020), не були сформовані як об`єкт права, оскільки не мали ані визначених меж, ані кадастрового номера, інформація про них не занесена до Державного земельного кадастру, витяг з нормативно-грошової оцінки позивачем до суду не надано, оскільки з 04.08.2017 по 30.03.2020, земельні ділянки за адресою м. Луцьк, вул. Шевченка, 13, площами 0,6149 га, 0,4068 га, 0,0232 га не були сформовані як об`єкт права оренди, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/393/18 від 11.09.2019.

Крім того судом враховано, що позивачем не підтверджено реальної можливості передачі поділених земельних ділянок в оренду відповідно до ЗУ "Про оренду землі" у період з 04.08.2017 по 30.03.2020, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачами за рахунок позивача майна (коштів).

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У зв`язку з відмовою у позові правові підстави відповідно до ст. 129 ГПК України покладення судових витрат на відповідачів відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Шевченка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтекссервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб" про стягнення 503 329 грн. 58 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 04.09.2020

Суддя А. М. Кравчук