Рішення

від 25.08.2020 по справі 922/1572/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1572/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомФізична особа-підприємець Партола Сергій Миколайович, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 доДержавного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", 04112, Київська область, м. Київ, вулиця Олени Теліги, 8, код ЄДРПОУ 37884028 в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", 63030, Харківська область, Валківський район, с. Золочівське, код 38104349) про стягнення 670 255,64 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична Особа Підприємець Партола Сергій Миколайович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" 546 520,00 грн. заборгованість за договором №210-19/2018-ПС від 16.04.2018, 54 651,60 грн. штрафних санкцій, 45 197,20 грн. індексу інфляції та 23 886,84 грн. 3% річних.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 25.05.2020 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

09.06.2020 відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. №12941 від 09.06.2020) згідно якого відповідач просить витребувати у позивача оригінали документів, доданих до позовної заяви, застосувати до позовних вимог позовну давність.

18.06.2020 позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №13886).

Представник позивача, в підготовчому засіданні підтримував позовні вимоги, проти застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені не заперечував. Також, позивачем були надані суду оригінали документів, доданих до позовної заяви, які після їх дослідження повернуті представнику позивача.

Представник відповідача в підготовчі засідання не з`являвся.

Ухвалою суду від 15.07.2020 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 03.08.2020.

Розгляд справи по суті було відкладено на 26.08.2020, у зв`язку з неявкою представника відповідача.

04.08.2020 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшло клопотання вх. №17867 в якому відповідач витребувати у позивача оригінали документів, доданих до позовної заяви, застосувати до позовних вимог позовну давність та направити справу за підсудністю, оскільки відповідачем у справі може бути лише юридична особа.

У даному випадку, суд звертає увагу на те, що позивачем вже надавалися оригінали документів для огляду суду, питання щодо застосування до вимог позивача строків позовної давності вирішується при розгляді справи по суті, а згідно частини третьої статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням, у зв`язку з чим, підстави для направлення справи за підсудністю, в даному випадку, відсутні.

Відповідач на судове засідання 26.08.2020 свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом, про причини неприбуття представника суд не повідомив.

Представник позивача в судове засідання 26.08.2020 не з`явився, звернувся до суду з заявою вх. 319544 від 26.08.2020 в якій зазначає, що підтримує вимоги та просить суд проводити розгляд справи без його участі.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи зокрема у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене, а також те, що неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 26.08.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без її проголошення, у зв`язку з неявкою учасників справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 16.04.2018 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір про надання послуг № 210-19/2018-ПС.

Відповідно до даного договору, позивач здійснив послуги по виконанню сільськогосподарських послуг.

Відповідач прийняв виконані роботи відповідно акту виконаних робіт до договору №210-19/2018-ПС від року та мав оплатити їх згідно умов договору, а саме п.3.3, "замовник повинен провести розрахунки за надані послуги до 10 жовтня 2018 року.

Загальна сума на яку було проведено роботи за Договором про надання сільськогосподарських послуг складає 546 520,00 грн. без ПДВ, що підтверджується актом виконаних робіт від 21.05.2018, підписаним сторонами.

Також, 24.03.2020 року сторонами було складено та погоджено акт взаємних розрахунків за період з 16.04.2018 року по 24.03.2020 року, сума боргу за надані послуги, згідно якого станом на 24.03.2020 року становить 546 520 гривень 00 копійок.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 24.03.2020 в якій вимагав сплати існуючої заборгованості, проте, вимоги зазначеної претензії були залишені відповідачем без задоволення.

Обставини щодо стягнення боргу в сумі 546 520,00 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховані до стягнення з відповідача 23 886,84 грн. 3% річних та 45 197,20 грн. інфляційних за період прострочення з жовтня 2018 по березень 2020, а також на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України 54 651,60 грн. штрафних санкцій.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, зокрема передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем на користь відповідача послуг за договором №210-19/2018-ПС від 16.04.2018 та їх вартість підтверджується матеріалами справи (зокрема актом від 21.05.2018) та відповідачем жодним чином не спростовується.

Строк оплати наданих послуг визначено умовами договору та є таким, що настав.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати існуючої заборгованості, суд приходить до висновку про задоволення позов, та стягнення з відповідача на користь позивача 546 520,00 грн. заборгованості, як такої, що підтверджена матеріалами справи та вимоги про стягнення якої подані в межах строків позовної давності.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати наданих послуг підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за виконані позивачем послуги, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних втрат - 45197,20 грн., суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

При цьому, суд зазначає, що позивачем невірно здійснено нарахування річних, оскільки, позивач почав нараховувати річні 10.10.2018 у день, коли зобов`язання ще могло бути виконане відповідачем, а прострочення такого виконання почалося з 11.10.2020, а тому сума річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 23 841,92 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення 44,92 грн. річних суд відмовляє позивачу, у зв`язку з невірним розрахунком.

Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до інформації з єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підприємство відповідача є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Крім того, як вже було зазначено вище, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань за договором.

Зазначене надає позивачу право на нарахування відповідачу штрафних санкцій в порядку, визначеному ч. 2 ст. 231 ГК України.

Як свідчить позовна заява, позивачем з посиланням на вказані положення Закону нараховані до стягнення з відповідача 54 651,60 грн. штрафних санкцій.

Разом з тим, як вже зазначалось, відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій.

Згідно з ст. 256 ЦК України, позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що замовник повинен провести розрахунки за надані послуги до 10.10.2018.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо сплати боргу в передбачений договором строк, він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язань з 11.10.2018.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся з позовом, у тому числі щодо стягнення пені до місцевого господарського суду 19.05.2020. Відповідно, позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до вищезазначених вимог ЦК України (ч.4 ст.267 ЦК України) задоволенню не підлягають через сплив позовної давності, про застосування якої відповідач звернувся до суду з відповідною заявою, зробленою у відзиві, та відсутність належних та допустимих доказів в розумінні статті 76 ГПК України в підтвердження поважності причин пропуску позовної давності.

У відзиві Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на позовну заяву відповідач зазначив, що у Підприємства відсутні оригінали документів, які були додані до позовної заяви, а Харківській філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не надавався дозвіл на укладання спірної угоди та відсутні повноваження директора Харківської філії на її підписання. Крім того, на переконання Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" відповідачем в господарських справах може бути тільки юридична особа, а не філія.

У даному випадку, суд звертає увагу на те, що згідно частини третьої статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Згідно статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Отже, відповідно до чинного законодавства юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Стороною у даній справі є юридична особа - Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", від імені якої діє відокремлений підрозділ - Харківська філія Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Відповідно також до статті 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Судом встановлено, що в пункті 4.1.1. Положення про Харківську філію Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", затвердженого Наказом ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" 03.01.2012 за № 21 та погодженого першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України, зазначено, що філія має право: самостійно від імені Підприємства укладати з юридичними та фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі-продажу, доручення, схову, позики, лізингу, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством, з урахуванням обмежень, викладених у цьому Положенні.

Відповідно до пункту 4.2 Філія не має права: відчужувати самостійно основні засоби, нерухоме майно, транспортні засоби; випускати облігації, векселі; видавати майнові гарантії третім особам, забезпечені майном Підприємства.

Згідно пункту 5.2.3. філія зобов`язана направляти Підприємству не пізніше, ніж через п`ять днів після укладення договори (зміни та додатки до них), які підписані директором Філії від імені Підприємства. Директор Філії несе персональну відповідальність перед Підприємством за повне, своєчасне і якісне виконання покладених на Філію та нього особисто завдань і повноважень, (пункт 7.3. Положення).

Договір укладено керівником Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" є Алексєєнко Д.В.

Факт виконання позивачем умов Договору та надання послуг, у даному випадку, підтверджується Актом виконаних робіт про надання сільськогосподарських послуг, який також підписано Алексєєнко Д.В. з боку відповідача та який є первинними обліковими документами у розумінні ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки фіксує здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, на виконання пункту 8 частини третьої статті 165 ГПК України, ФОП Партола С.М. в позовній заяві було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в якому зазначено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн. Однак, відшкодування вказаних витрат позивач не заявляв, доказів на підтвердження розміру таких витрат до суду не подав, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для їх розподілу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8; код ЄДРПОУ 37884028) в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (місцезнаходження: 63030, Харківська область, Валківський район, с. Золочівське; код ЄДРПОУ 38104349) на користь Фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича (адреса: АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ; рахунок НОМЕР_2 в ПАТ КБ Приватбанк ) за договором про виконання сільськогосподарських послуг №210-19/2018-ПС від 16.04.2018 року 546 520,00 грн. боргу, 45 197,20 грн. інфляційних та 23 841,92 грн. 3% річних.

В частині стягнення 54 651,60 штрафних санкцій та 44,92 грн. 3% річних відмовити.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8; код ЄДРПОУ 37884028) в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (місцезнаходження: 63030, Харківська область, Валківський район, с. Золочівське; код ЄДРПОУ 38104349) на користь Фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича (адреса: АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ; рахунок НОМЕР_2 в ПАТ КБ Приватбанк ) 9 233,39 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач - Фізична особа-підприємець Партола Сергій Миколайович (адреса: АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 .

Відповідач - Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8; код ЄДРПОУ 37884028) в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (місцезнаходження: 63030, Харківська область, Валківський район, с. Золочівське; код ЄДРПОУ 38104349).

Повне рішення складено "04" вересня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров