Ухвала

від 02.09.2020 по справі 901/2493/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 901/2493/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 . 04.2020 (колегія суддів: головуючий Яковлєв М.Л., Куксов В.В., Тищенко А.І.)

за позовом Сакського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до 1. Виконавчого комітету Сакської міської ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Саки", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель спа-ресорт "Саки", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінар`я-Саки", 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Івелія", 6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчо-курортний центр "Саки", 7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Трейд Лтд"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", 2. Федерації професійних спілок України

про визнання недійсними рішень та визнання права власності

за участю:

позивача: 1) Федорчук О.В. (самопредставництво), 2) Лецько М.М. (самопредставництво) ,

відповідача-5: Ошедша А.Д. (адвокат)

третьої особи-1: Лужбіна Н.Б. (адвокат)

третьої особи-2: Багатченко Ю.В. (адвокат)

прокурора: 1) Романов Р.О. (посвідчення), 2) Бересток Б.П. (посвідчення) ,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Сакський міжрайонний прокурор Автономної Республіки Крим (далі-прокурор) звернувся у суд з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі-позивач) до виконавчого комітету Сакської міської ради (далі-відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Саки" (далі-відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель спа-ресорт "Саки" (далі-відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінар`я-Саки" (далі-відповідач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю "Івелія" (далі-відповідач-5), Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчо-курортний центр "Саки" (далі-відповідач-6), Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Трейд Лтд" (далі-відповідач-7), згідно якого, просив визнати недійсними рішення відповідача-1 щодо реєстрації та оформлення права власності на нерухоме майно, визнати за державою в особі позивача права власності на нерухоме майно та витребувати з незаконного володіння відповідачів на користь держави в особі позивача нерухоме майно.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення відповідачем-1 прийнято з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим вони підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а також право власності на спірне нерухоме майно підлягає визнанню за державою в особі позивача, а майно - витребуванню від відповідачів, оскільки порушені права та інтереси позивача.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Суди розглядали справу неодноразово.

2.2. Останнім рішенням Господарського суду Київської області від 25 .0 9.2015 (суддя Горбасенко П.В.) , позов задоволено повністю.

2.3. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що порушені державні інтереси у спірних правовідносинах про які позивачу стало відомо у липні 2013 року внаслідок звернення прокурора до суду, тому початок перебігу строку позовної давності по кожній позовній вимозі виник у позивача в липні 2013 року, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для висновку про пропуск строку позовної давності.

2.4. Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2020, вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у позові.

2.5. Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що упродовж тривалого часу позивач був обізнаний про вибуття спірного нерухомого майна із державної власності та мав можливість звернутися до суду за захистом порушеного права, але таким правом не скористався. Оскільки учасниками судового процесу подані заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у позові, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заступник прокурора Автономної Республіки Крим просить скасувати вказану постанову суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

3.3. Поданий позивачем відзив не може бути прийнятий до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із наступного.

3.4. Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Господарського процесуального кодексу України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

3.5. Згідно статті 297 цього Кодексу учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).

3.6. У відзиві позивач просить оскаржену прокурором постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а вказане вище рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2015 залишити в силі.

Отже оскільки поданий відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак позивачем не додано документу про сплату судового збору, а Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, поданий відзив залишається без розгляду.

3.7. У відзиві, з урахуванням письмових поясненнях, на касаційну скаргу відповідач-5 просить залишити без змін вказану постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що вона прийнята судом у відповідності до норм процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків суду не спростовують.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку .

При цьому під висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду , слід розуміти такий, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

4.2. Так, у касаційній скарзі, як на підставу для її задоволення, скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 .0 3.2018 зі справи № 57/314- 6/526-2012, від 18.12.2018 зі справи № 911/544/16, від 02.07.2019 зі справи № 925/271/18, від 26.06.2019 зі справи № 922/2447/18 .

Однак предметом спору у вищезазначених справах були, зокрема вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, угоди про виплату вартості частини майна, спір у яких виник у корпоративних правовідносинах.

В той же час у справі № 901/2493/13 предметом спору є: визнання недійсними рішення відповідача-1; визнання за державою в особі позивача права власності на нерухоме майно та витребування з незаконного володіння відповідачів на користь держави в особі позивача нерухоме майно, яке зазначено у позові.

Отже, правовідносини, виходячи із предмету позову у даних справах , не є подібними.

4.3. У даній справі, судове рішення у якій переглядається у касаційному порядку, судами попередніх інстанцій розглянуто спір, зокрема про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, яке перебувало у державній власності.

Так, апеляційним судом встановлено, що статус державного майна, на яке відповідачем-1 відповідними рішеннями було оформлено право власності, був визначений відповідними законодавчими актами з моменту прийняття яких, позивач повинен був їх знати і здійснювати контроль за державним майном та в розумні строки міг довідатися про прийняття відповідачем-1 оспорюваних рішень.

За цих обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновків про наявність правових підстав для відмови у позові, у зв`язку зі спливом строку позовної давності на застосуванні якого наполягали відповідачі, оскільки з часу прийняття законів щодо права державної власності на майно, позивач, як його розпорядник зобов`язаний був здійснювати постійний контроль та моніторинг за ввіреним йому майном державної власності, у зв`язку з чим він міг довідатись про порушене право раніше з ніж пред`явленого прокурором позову.

При цьому апеляційний суд зазначив, що позивач був обізнаний з фактом вибуття спірного майна з державної власності та мав можливість звернутися до суду за захистом порушеного права державної власності, але таке право не реалізував.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивача до суду з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

4.4. Посилання скаржника як на підставу для оскарження на постанову Великої Палати Верховного Суду України від 22.05.2018 зі справи № 469/1203/15-ц та постанову Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 372/5906/14-ц не може бути виключною правовою підставою касаційного оскарження судового рішення, оскільки у цих справах судом касаційної інстанції переглянуті судові рішення зі спору про визнання недійсними розпоряджень районної державної адміністрації щодо продажу землі, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки , що є відмінним від обставин та предмету спору у справі, що переглядається.

У справі № 469/1203/15-ц Велика Палата Верховного Суду переглядаючи судові рішення за позовом заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, фізичної особи про визнання розпорядження та державних актів на право приватної власності на земельні ділянки недійсними та їх скасування зазначила, що висновки суду першої інстанції, з якими погодився касаційний суд, що перебіг строку позовної давності починається з часу, коли Березанська РДА здійснила незаконну передачу земель, а не з часу, коли особа, право якої порушено, або прокурор, який звертається за захистом порушеного права, дізналися про таке порушення, - є помилковим; ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди не з`ясували юридичної природи і змісту позовних вимог, не встановили тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення .

У справі № 372/5906/14-ц Верховний Суд виходив із того, що за обставин відсутності будь-яких доказів обізнаності Козинської селищної ради про виділення відповідачам земельних ділянок на території селища Козин, а також доказів про об`єктивну можливість бути обізнаною про зазначене виділення, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав до застосування позовної давності до спірних правовідносин.

4.5. У справі № 183/1617/16, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі як на підставу для такого оскарження, переглянутій Великою Палатою Верховного Суду, було розглянуто спір про скасування пункту рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки державного лісового фонду для будівництва та обслуговування, при цьому суд виходив із первинної підстави вибуття земельних ділянок з власності держави, отже правовідносини не є подібними зі справою, яка переглядається.

4.6. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду України зі справ №6-152цс14 від 29.10.2014, № 6-140цс14 від 17.12.2014 не може бути виключною правовою підставою касаційного оскарження судових рішень, так як у цих справах Верховним Судом України переглянуті судові рішення зі спорів про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування щодо розгляду протестів прокурора та визнання недійсним розпоряджень районної державної адміністрації щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства відповідно, що є відмінним від обставин та предмету спору у справі, що переглядається.

4.7. Безпідставним є посилання скаржника на справу №6-2469цс16, оскільки така справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня.

4.8. Також як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 05.08.2015, однак згідно пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України постанови цього суду не передбачені у якості підстав для касаційного оскарження.

Отже зважаючи на виключний перелік підстава касаційного оскарження, наведений у п.1 ч.2 ст. 287 цього кодексу, у скаржника із наведених підстав право касаційного оскарження не виникло, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для розгляду по суті касаційної скарги.

4.9. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.10. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників судового процесу .

4.11. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

4.12. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України .

4.13. За вказаних обставин, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим .

4.15. Сплачена скаржником сума судового збору за подання касаційної скарги з урахуванням положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження, а не провадження у справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 . 04.2020 у справі Господарського суду Київської області № 901/2493/13, закрити .

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов