Постанова

від 25.08.2020 по справі 918/484/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 918/484/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

прокуратури - Шекшеєва В. С.,

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 (судді: Демидюк О. О., Савченко Г. І., Дужич С. П.) у справі

за позовом Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Деражненської сільської ради

до Приватного підприємства фірми "Деражне-Ліс"

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

1.Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У липні 2018 року заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Деражненської сільської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства фірми "Деражне-Ліс" (далі - ППФ "Деражне-Ліс") про розірвання договору оренди землі від 23.01.2008 (далі - договір від 23.01.2008), укладеного між Деражненською сільською радою та ППФ "Деражне-Ліс", зареєстрованого у Костопільському районному відділі Рівненської філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.01.2008 за № 040859100003, та про зобов`язання ППФ "Деражне-Ліс" повернути Деражненській сільській раді земельну ділянку площею 0,2933 га, розташовану в с. Деражне по вул. Шевченка на території Деражненської сільської ради.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач систематично не сплачує орендну плату за землю за договором від 23.01.2008, що є порушенням його істотних умов, тому такий договір підлягає розірванню в судовому порядку, а земельна ділянка поверненню власникові.

1.2. ППФ "Деражне-Ліс" у відзиві на позов, поясненнях у справі заперечило проти позову, зазначило, серед іншого, про відсутність порушення інтересів держави у цьому випадку, наголосило, що невнесення орендних платежів не носило систематичного характеру і відповідачем погашена заборгованість за спірним договором.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.11.2018 (суддя Бережнюк В. В.) позов задоволено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що орендна плата за землю за договором від 23.01.2008 вносилася відповідачем із порушенням строків, обумовлених ним, у цьому випадку несплата носила систематичний характер, тому наявні підстави для задоволення позову про розірвання спірного договору у судовому порядку та повернення орендованої земельної ділянки.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 (судді: Демидюк О. О., Савченко Г. І., Дужич С. П.) рішення Господарського суду Рівненської області від 22.11.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що прокурор, звертаючись до суду із позовом в інтересах держави в особі Деражненської сільської ради, не обґрунтував наявності підстав для здійснення такого представництва; позивач не позбавлений можливості для самостійного захисту прав за спірним договором оренди землі.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Заступник прокурора Рівненської області, не погоджуючись з ухваленою у справі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2019, подав касаційну скаргу на цю постанову, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду Рівненської області від 22.11.2018 залишити в силі.

Підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції скаржник вважає неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, а саме статті 131 1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 236 Господарського процесуального кодексу України; наголошує на правомірності звернення з позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, оскільки останній не вжив заходів щодо захисту у судовому порядку майнових прав територіальної громади. Водночас акцентуючи на наявності у прокурора права звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу, скаржник також посилається на постанови Верховного Суду у інших справах.

3.2. Від ППФ "Деражне-Ліс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін, як законну та обґрунтовану.

3.3. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 17.08.2020 після усунення обставин, що викликали зупинення провадження у цій справі, провадження у справі було поновлено.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, 23.01.2008 між Деражненською сільською радою - орендодавцем і Приватним підприємством фірма "Ларко" (наразі у зв`язку зі зміною найменування - ППФ "Деражне-Ліс") - орендарем укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі запасу промисловості, розташовану в межах Деражненської сільської ради в селі Деражне по вул. Шевченка Костопільського району Рівненської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2933 га, на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна (пункти 2, 3 договору від 23.01.2008).

Згідно з пунктом 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 71 150,90 грн.

У пункті 8 цього договору передбачено, що його укладено на 25 років; після закінчення строку договору орендар має переважне право його поновлення на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки землі згідно з рішенням Деражненської сільської ради від 19.12.2007 № 157, що складає 4 980,56 грн (пункт 9 договору від 23.01.2008).

За змістом пункту 11 зазначеного договору орендна плата вноситься щомісячно, протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на р/р 33213812700227 код 13050200 ЗКПО 22586578 МФО 83301.

Згідно з пунктом 38 договору його дія припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, і внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Цей договір зареєстровано у Рівненській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.01.2008.

4.3. Посилаючись на порушення ППФ "Деражне-Ліс" зобов`язань щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів за договором від 23.01.2008, у зв`язку з чим на момент звернення з позовом за відповідачем рахувалася заборгованість з орендної плати, заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури звернувся із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Деражненської сільської ради про розірвання договору від 23.01.2008 та повернення земельної ділянки позивачеві.

У позовній заяві прокурор послався на порушення інтересів держави, оскільки неналежне виконання відповідачем умов спірного договору оренди землі в частині внесення орендної плати завдає шкоди економічним інтересам держави, зазначив про необхідність їх захисту та визначив, що цей позов подано в інтересах держави в особі Деражненської сільської ради - органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

4.4. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Водночас у цый же постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Ухвалюючи оскаржувану у справі постанову, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що Деражненська сільська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, однак, суд дійшов висновку про те, що прокурор не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема не довів, що сільська рада, зазначена як позивач, неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави, у зв`язку з чим відмовив у позові.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції установив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статті 162 Господарського процесуального кодексу України. Будь-яких недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив і позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишив. Натомість за результатами розгляду справи по суті суд ухвалив рішення від 22.11.2018 про задоволення позову.

Суд першої інстанції установив, що прокурор зазначив у позовній заяві підставу для здійснення ним представництва, тобто виконав вимогу частини 5 статті 162 Господарського процесуального кодексу України. Проте суд апеляційної інстанції вважав зазначену підставу помилковою та зазначив, що саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Деражненська сільська рада, неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів та інтересів місцевої громади, недостатньо для прийняття судом цієї заяви та рішення у справі.

За змістом статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Як свідчать матеріали справи, на виконання частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Деражненською сільською радою, яка за обставин систематичної несплати відповідачем орендної плати за спірним договором оренди землі та виникнення заборгованості за таким договором (з жовтня 2016 року) не вживала заходів щодо її стягнення та розірвання спірного договору в судовому порядку, а також повернення земельної ділянки територіальній громаді, про що сільська рада повідомила прокуратуру відповідним листом (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що неналежне виконання відповідачем умов спірного договору оренди землі щодо внесення орендної плати унеможливлює находження коштів до місцевого бюджету та завдає шкоди економічним інтересам держави, подальше перебування земельної ділянки в орендному користуванні відповідача унеможливлює передачу такої земельної ділянки у користування платоспроможному землекористувачу та отримання доходів місцевим бюджетом, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом).

Деражненська сільська рада, надаючи відповідь прокурору на його звернення, свою позицію щодо порушення інтересів держави не висловила та про наміри самостійно звернутися з позовом не заявила. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.

З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції про ненаведення прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді є помилковим.

Разом із тим, як уже зазначалося, суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував і відмовив у позові саме через непідтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, проте суд, при цьому, не врахував, що наслідком непідтвердження підстав для представництва прокурором зазначених інтересів є залишення позову без розгляду (закінчення розгляду справи без прийняття рішення по суті) та не звернув уваги на те, що відмова у позові, поданому прокурором за навності компетентного органу, через те, що прокурор не підтвердив підстав для представництва, означатиме неможливість повторного звернення як прокурора, так і самого органу як позивача в інтересах держави.

Водночас зважаючи на межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги викладене та те, що спір по суті, виходячи з предмета та підстав заявленого позову, суд апеляційної інстанції не розглянув, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції і передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У зв`язку з наведеним ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а отже таку постанову не можна визнати законною та обґрунтованою.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки касаційну скаргу необхідно частково задовольнити, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 918/484/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

В. А. Зуєв