Рішення

від 31.08.2020 по справі 203/1897/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/1897/20

Провадження № 2/0203/847/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Єдаменко С.В.,

при секретарі - Пилипенко А.С.,

представника відповідача - ОСОБА_1

в режимі відеоконференції представника позивача - адвоката Зайнудінова А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики

встановив:

05 червня 2020 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, у відповідності до якого позивач надав відповідачу грошові кошти в доларах США, відповідач в свою чергу зобов`язався повернути кошти в строк до 31 січня 2020 року. Відповідач в добровільному порядку кошти не повертає, у зв`язку з цим позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за договором позики в розмірі 10 835,62 дол. США., яка складається з 10 000 дол. США - сума основної позики, 835,62 дол. США - сума 25% річних від простроченої суми позики, а також позивачка стягнути з відповідача судові витрати по справі (а.с. 1-4).

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_2 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходи забезпечення його позовних вимог шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , на грошові кошти, що перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, у тому числі на: частку ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ ЕОЛ-К , в розмірі 25 500 грн. 00 коп., що становить 51 відсотків статутного капіталу; частку ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ виробничо-комерційної фірми КУРС , в розмірі 18 057 грн. 60 коп., що становить 30 відсотків статутного капіталу. (а.с.21-23) У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, кошти ОСОБА_3 , у тому числі на частки в статутному капіталі ТОВ ЕОЛ-К та ТОВ ВКФ КУРС ухвалою від 09 червня 2020 року було відмовлено. (а.с.32-33) В апеляційному поряду ухвала від 09 червня 2020 року не оскаржувалась.

В позовній заяві порушувалось питання про залучення до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ТОВ ЕОЛ-К та ТОВ ВКФ КУРС . Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня 2020 року у залученні третіх осіб було відмовлено, оскільки між сторонами є спір про стягнення грошових коштів за договором позики, ТОВ ЕОЛ-К та ТОВ ВКФ КУРС не є учасниками цих правовідносин, рішення суду не впливає на їх права та обов`язки, не вбачається підстав для залучення вказаних юридичних осіб в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача. (а.с.36-37)

З адресно-довідкового підрозділу на запит суду надійшла інформація про те, що фізична особа ОСОБА_3 станом на 12 червня 2020 року зареєстрованим не значиться. Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28. 05.2020 у відповідному реєстрі відповідач, як власник часток в статутному капіталі юридичних осіб, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що дозволяє дійти висновку про те, що ця адреса є останньою відомою адресою відповідача (а.с. а.с. 10 на зв., 13). Позивач відповідно до наданого йому згідно ст. 28 ЦПК України права вибору підсудності, пред`явив позов до відповідача за цією адресою до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська. 22 червня 2020 року ухвалою судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська було прийнято дану позовну заяву за останнім відомим місцем проживання, та відкрито провадження у справі на підставі ч. ч. 2 - 4 ст. 274 ЦПК України, і призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та їх представників (а.с. 36 - 37) . В ході судового розгляду представник відповідача підтвердив, що відповідач мешкає за вказаною вище адресою.

26 серпня 2020 р. через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що дійсно між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, у відповідності до якого ОСОБА_3 отримав грошові кошти в розмірі 10 000 дол. США, проте повернути кошти в строку не вдалось за можливе через скрутне матеріальне становище. З приводу відсотків зазначив, що 25 процентів річних від простроченої суми, є надмірним та знано перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків, вважає, що наявні всі підстави для зменшення розміру процентів річних. Не заперечував проти часткового задоволення позову. (а.с. 73-74)

В судовому засіданні 31 серпня 2020 року, за участю представника позивача Зайнудінова А.М. та представника відповідача ОСОБА_1 , проведено розгляд справи по суті. (а.с. 78)

Представник позивача підтримала позовні вимоги, вказувала, що позивач не заперечує проти зменшення розмірі відсотків.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала проти часткового задоволення позову, просила зменшити розмір відсотків.

Позивач в жодне судове засідання не з`явився, був повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином через свого представника.

Відповідач ОСОБА_3 в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, повідомлявся про час і місце розгляду справи належним чином, шляхом оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України у відповідності до ст.ст.128, 129 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на відомі місця перебування, а також через представника. (а.с.а.с.38-40, 57-58) Крім того, суд враховує, що відповідач ОСОБА_3 особисто підписав відзив, який надійшов до канцелярії суду, що свідчить про його обізнаність про існування справи та хід її розгляду (а.с 73-74) .

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

04 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 (позикодавець) передає ОСОБА_3 (позичальнику) позику в сумі 10 000 дол. США готівкою, а позичальник зобов`язується повернути отриману суму в строки і у порядку, зазначеному в договорі. (а.с.5-6)

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п.2 договору позики, позикодавець зобов`язаний передати позичальникові суму коштів в розмірі 10 000 дол. США в строку по 04 грудня 2019 року включно. Факт передачі позикодавцем вказаної суми позивальнику засвідчується розпискою позичальника. Повернення отриманої суми позики здійснюється позичальником по 31 січня 2020 року включно. (а.с.5)

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

04 грудня 2019 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 відповідно до договору позики від 04 грудня 2019 року суму позики в розмірі 10 000 дол. США, та зобов`язався повернути отриману суму в строк о 31 січня 2020 року, що підтверджується розпискою від 04 грудня 2019 року. (а.с.9)

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки кошти в строк повернуті не були, позивач має право на їх стягнення в судовому порядку.

Вирішуючи питання про валюту виконання зобов`язання суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

На час укладення договору позики відповідні правовідносини регулювались Законом України Про валюту і валютні операції , який не містить заборони на укладання договорів позики між резидентами в іноземній валюті.

Відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

З огляду на викладене, суд приходить о висновку, про можливість стягнення з відповідач на користь позивача боргу в іноземній валюті в розмірі 10 000 дол. США.

Вирішуючи питання щодо стягнення відсотків від простроченої суми позики, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Подібна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про можливість вирішення питання щодо нарахування відсотків та їх стягнення в іноземній валюті.

Відповідно до п.п.3 п.3 договору позики, у разі прострочення позичальником виконання своїх грошових зобов`язань за цим договором позичальник сплачує позикодавцю 25 процентів річних від простроченої суми. Розмір процентів, зазначений у цьому пункті договору, є відповідальністю позичальника в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Як було встановлено при розгляд справи, відповідач прострочив строк повернення позики, тому у позивача наявне право вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків.

При вирішенні питання щодо суми відсотків суд виходить з того, що відповідно д ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, в ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості .

Згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства визначено справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд відзначає, що встановлення за згодою сторін на зміну положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України ставки відсотків річних в розмірі двадцяти п`яти відсотків річних в доларах США суперечить загальнообов`язковим принципам цивільного законодавства України таких як справедливість, добросовісність та розумність з огляду на те, що вказаний розмір відсотків в іноземні валюті - доларах США не має аналогів ні на українському фінансовому ринку (як на ринку банківських послуг, так і на ринку інших фінансових активів), ні на міжнародному ринку, ні, власне, в країні обігу цією валюти як національної - Сполучених Штатах Америки. По зивачем не надано доказів унікальності цієї фінансової операції, які б могли обґрунтовувати такої виняткової відсоткової ставки для іноземної валюти.

Чинне цивільне законодавство України не надає суду права на зменшення ставки відсотків річних, визначеної сторонами на зміну положень статті 625 Цивільного кодексу України. Разом з тим, суд відповідно до положень ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, відмовляє в задоволенні позовних вимог, якщо захист інтересу позивача суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги, викладене суд приходить до висновку, що положення договору позики між позивачем та відповідачем про встановлення ставки відсотків річних на зміну положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в розмірі двадцяти п`яти відсотків річних в доларах США суперечить загальним засадам цивільного законодавства України і в цій частині інтереси позивача судовому захисту не підлягають.

Оскільки суд не уповноважений визначати розмір відсотків річних на заміну такого, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, з відповідача слід стягнути відсотки річні на підставі загальних вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме: 3 відсотки річних з часу повернення боргу по день звернення позивача до суду в розмірі 100 дол. 27 центів США.

В решті стягнення відсотків слід відмовити з мотивів, зазначених вище .

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2 708,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 14, 192, 524, 526, 530, 533-535, 625-627, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 141, 247, 264, 268 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість за договором позики від 04 грудня 2019 року в розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів 00 центів США, відсотків річних - 100 доларів 27 центів США, а разом: 10 100 (Десять тисяч сто) доларів 27 центів Сполучених Штатів Америки.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 708 (Дві тисячі сімсот вісім) гривень 70 копійок.

В решті позову - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України .

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 04.09.2020 р.

Суддя С.В. Єдаменко