Рішення

від 23.07.2020 по справі 361/2745/19

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/2745/19

провадження № 2/361/382/20

23.07.2020

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2020 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М., за участю секретарів: Зазимко А.Ю., Коваль О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Київської області, Державної судової адміністрації України, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення вихідної допомоги при звільненні з роботи, стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, враховуючи уточнення позовних вимог (а. с. 137-143), просив суд стягнути на його користь з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління ПСЗН) вихідну допомогу при звільненні в розмірі 99389 грн. 40 коп. та з Апеляційного суду Київської області (ліквідаційної комісії) середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги за період із 30 грудня 2018 року по 26 травня 2020 року в розмірі 524053 грн. 20 коп., а також зобов`язати Державну судову адміністрацію України перерахувати апеляційному суду кошти для виплати йому середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги у вказаному вище розмірі.

В обґрунтування позову зазначав, що 29 грудня 2018 року згідно із наказом № 683-ос/ка Апеляційного суду Київської області від 26 грудня 2018 року його було звільнено з посади заступника начальника відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення Апеляційного суду Київської області, у зв`язку з ліквідацією даного суду. Згідно із п. 4 цього наказу при звільненні йому передбачена до виплати вихідна допомога на підставі п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат у розмірі 99389 грн. 40 коп., порядок виплати якої визначений п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 "Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету України для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, до 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємство, у даному випадку Апеляційний суд Київської області, подає до уповноваженого органу, у його випадку до Управління ПСЗН,документи щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою компенсації та допомоги певних видів, у тому числі допомоги при вивільненні, за затвердженою Мінсоцполітики формою та реєстром отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів. Вказував на те, що останнім його робочим днем був 29 грудня 2018 року, однак всупереч ст. 116 КЗпП України виплату вихідної допомоги у вказаному розмірі Апеляційним судом Київської області йому здійснено не було, тому посилаючись на ч. 1 ст. 117 КЗпП України йому належить до виплати середній заробіток за весь період затримки виплати вихідної допомоги, починаючи з наступного дня після звільнення його з роботи по 26 травня 2020 року, що становить 524053 грн. 20 коп., виходячи із середньоденного його заробітку в розмірі 1505 грн. 90 коп. Відсутність у роботодавця коштів не виключає його відповідальності.

Враховуючи обставини справи, позивач вважає, що з Управління ПСЗН на його користь, як особи, постраждалої від аварії на Чорнобильській АЕС, підлягає стяганню вихідна допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітків у розмірі 99389 грн. 40 коп., а із Апеляційного суду Київської області середній заробіток за весь період затримки виплати цієї допомоги в розмірі 524053 грн. 20 коп.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеному, просила суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач Апеляційний суд Київської області в особі ліквідаційної комісії у судове засідання не з`явився, подав до суду відзив на позов, у якому зазначав, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивача ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України було звільнено з посади заступника начальника відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення Апеляційного суду Київської області, при звільненні з роботи відповідно до законодавства йому виплачено всі належні при звільненні суми, зокрема, заробітну плату за другу половину грудня 2018 року, компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки тривалістю 6 календарних днів, компенсацію за невикористану додаткову відпустку за вислугу років тривалістю 5 календарних днів та вихідну допомогу при звільненні у зв`язку з ліквідацією установи в розмірі середнього місячного заробітку.

Вказував на те, що порядок здійснення виплати вихідної допомоги в трикратному розмірі, яку просить стягнути позивач, врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 "Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету України для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, підпунктом 6 п. 4 цього Порядку, за змістом якого, така виплата здійснюється за рахунок коштів, перерахованих роботодавцю, органами праці та соціального захисту. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено компенсацію виплати роботодавцем вихідної допомоги з подальшою компенсацію цих витрат за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 2501200 "Соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи". Обов`язок по здійсненню зазначеної виплати законодавством покладено саме на управління праці та соціального захисту населення, тому з метою забезпечення вимог законодавства 28 грудня 2018 року Апеляційний суд Київської області направив до Управління ПСЗН розрахунок суми компенсації вихідної допомоги працівникам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, звільнених з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Однак, 14 січня 2019 року Управління ПСЗН повідомило апеляційний суд про неможливість фінансування у 2019 році цих виплат, так як фінансування проводиться в межах бюджетного року. Апеляційним судом Київської області неодноразово направлялися до Управління ПСЗН розрахунок та документи для виплати позивачу вказаної вихідної допомоги, проте пакет цих документів повертався відповідачем Управлінням ПСЗН без розгляду. Вважає, що Апеляційним судом Київської області було вжито всіх заходів для своєчасної виплати позивачеві даної вихідної допомоги.

Вимога ОСОБА_1 про стягнення з Апеляційного суду Київської області на його користь середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 524053 грн. 20 коп. є хибною та безпідставною, оскільки виконання всіх вимог позивача належить до компетенції належного відповідача у цій справі Управління ПСЗН.

Відповідач Управління ПСЗН у судове засідання теж не з`явилося, подало до суду відзив на позов, у якому зазначало, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає повністю та проти їх задоволення заперечує, посилаючись на те, що Управління ПСЗН є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, як уповноважений орган лише перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що проводяться у чітко визначеному законодавством порядку і терміни. Порядком використання коштів державного бюджету України для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 встановлено, що виплата такого виду вихідної допомоги, що належить до виплати позивачеві ОСОБА_1 , проводиться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями, відповідно до розрахункових даних, поданих роботодавцем до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Законодавством визначено, що до 25 числа, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, та саме керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасне подання таких розрахункових документів.

Позивач ОСОБА_1 звільнений з роботи згідно із наказом від 26 грудня 2018 року, про майбутнє звільнення позивача та його статус керівництву Апеляційного суду Київської області було відомо ще ужовтні 2018 року, тому були всі підстави для своєчасного подання до Управління ПСЗН необхідних документів для виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги.

Зазначало, що пакет документів для відшкодування компенсації потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи на загальну суму 205163 грн. 64 коп. за грудень 2018 року двом особам, зокрема, ОСОБА_1 , від Апеляційного суду Київської області до Управління ПСЗН надійшов з порушенням встановлених законодавством строків, перший раз - 28 грудня 2018 року, вдруге - 22 січня 2019 року.

Фінансування органами Казначейства України уповноважених програмою КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрації, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрації, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонду соціального захисту інвалідів проводяться тільки в межах бюджетного періоду, який починається 01 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року, тому Управлінням ПСЗН зазначені документи було повернуто до Апеляційного суду Київської області без нарахування вихідної допомоги ОСОБА_1 у 2018 році та без можливості подальшого фінансування у 2019 році, оскільки вони були подані з порушенням строків.

У зв`язку наведеним, Управління ПСЗН, вважає, що саме Апеляційний суд Київської області зобов`язаний був у день звільнення ОСОБА_1 з роботи здійснити виплату йому вихідної допомоги у трикратному розмірі середньомісячного заробітку за рахунок власних коштів із наступною компенсацією нарахованих виплат за рахунок коштів державного бюджету відповідно до законодавства України. Просило суд у задоволенні позову у частині вимог до Управління ПСЗН відмовити. Розгляд справи провести за відсутності його представника.

Відповідач Державна судова адміністрація України, будучи повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких пояснень чи заперечень з приводу позову ОСОБА_1 до суду не подавала.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 04 травня 2017 року ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення Апеляційного суду Київської області, про що свідчать записи у трудовій книжці позивача.

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, що підтверджується виданим 20 травня 1996 року посвідченням серії НОМЕР_1 .

17 жовтня 2018 року позивачу ОСОБА_1 за підписом голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області Зельдич О.М. вручено повідомлення про припинення трудових відносин через 60 днів, у зв`язку з ліквідацію Апеляційного суду Київської області.

26 грудня 2018 року на підставі цього повідомлення, погодженого у встановленому порядку, наказом голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області № 683-ос/ка позивач ОСОБА_1 звільнений з посади заступника начальника відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення Апеляційного суду Київської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з ліквідацію Апеляційного суду Київської області.

У даному наказі про звільнення позивача зазначено про виплату ОСОБА_1 усіх належних йому при звільненні з роботи виплат, зокрема, компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, вихідної допомоги в розмірі середньої місячної заробітної плати та вихідної допомоги відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат.

Із вказаного наказу № 683-ос/ка від 26 грудня 2018 року вбачається, що Апеляційний суд Київської області згідно із п. 4 цього наказу зобов`язаний виплатити ОСОБА_1 , як особі, постраждалій від аварії на Чорнобильській АЕС, при звільненні з роботи та проведенні з ним повного розрахунку вихідну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітних платзгідно із п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), яким визначено правовий статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг та державної соціальної підтримки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 7 ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону № 796-XIIособам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, у разі вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 (далі - Порядок).

У п. 1 вказаного Порядку визначено, що він визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики.

Згідно із п. 2 Порядку розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів.

Відповідно до положень підпункту 6 п. 4 Порядку виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом № 796-XII, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам, а саме: виплата допомоги у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати у разі вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а також збереження за їх бажанням посадового окладу, тарифної ставки (окладу) на новому місці роботи відповідно до пункту 7 частини першої статті 20, пункту 1 частини першої статті 21, пункту 1 частини першої статті 22 Закону.

Згідно із п. 5 зазначеного вище Порядку соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5-13 п. 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Відповідно до п. 6 Порядку підприємства реєструються уповноваженим органом, для чого подають не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів за формою, затвердженою Мінсоцполітики, і списки громадян із зазначенням прізвища, імені та по батькові, категорії, серії та номера посвідчення, місця реєстрації, ідентифікаційного номера. До 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінсоцполітики формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначаються прізвище, ім`я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги.

Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі звільнення з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України особи, яка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, роботодавець зобов`язаний до 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, звернутися до уповноваженого органу з документами щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою вихідної допомоги у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати, за затвердженою Мінсоцполітики формою, та надати реєстр отримувачів такої допомоги, де зазначаються прізвище, ім`я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги. На підставі зазначених документів уповноважені органи подають органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків на підставі яких здійснюється виплата такої допомоги на рахунок роботодавця, для подальшого спрямування цієї допомоги робітнику, який звільняється.

Судом встановлено, що на виконання п. 6 зазначеного Порядку, 28 грудня 2018 року Апеляційний суд Київської області звернувся з листом за вих. № 05-16/200/2018 до Управління ПСЗН, у якому просив відшкодувати компенсаціюпотерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та надав відповідні документи, зокрема, наказ від 26 грудня 2018 року № 683-ос/ка про звільнення ОСОБА_1 , розрахунок суми компенсації вихідної допомоги працівникам, звільненим згідно із п. 1 ч. 1 ст. КЗпП України, які є особами, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, у тому числі позивачу ОСОБА_1 у розмірі 99389 грн. 40 коп., розрахунок видатків, пов`язаних з виплатою компенсації та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи по Апеляційному суду Київської області за грудень 2018 року на загальну суму витрат у розмірі 205163 грн. 64 коп.

08 січня 2019 року Управління ПСЗН повернуло зазначені вище документи нарахування без можливості подальшого фінансування у 2019 році, у зв`язку з тим, що фінансування проводиться тільки в межах бюджетного періоду, який становить один календарний рік і починається 01 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року, а вказані документи подані Апеляційним судом Київської області пізніше встановленого законодавством терміну.

22 січня 2019 року Апеляційний суд Київської області повторно звернувся до Управління ПСЗН з листом за № 01-15/79/2019 щодо відшкодування компенсації потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи вихідної допомоги у вказаному розмірі, до якого додав зазначені вище документи.

24 січня 2019 року Управління ПСЗН повторно відмовило у прийнятті цих документів та повернуло їх Апеляційному суду Київської області з тих самих підстав, що зазначені в листі від 08 січня 2019 року, а саме без можливості подальшого фінансування у 2019 році, у зв`язку з тим, що фінансування проводиться тільки в межах бюджетного періоду, який становить один календарний рік і починається 01 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року, оскільки документи Апеляційним судом Київської області було подано пізніше визначеного законодавством терміну.

Враховуючи наведені обставини справи та викладені норми законодавства, суд вважає, що відповідач Апеляційний суд Київської області 28 грудня 2018 року не у визначений законодавством термін подав до Управління ПСЗН документи, необхідні для здійснення виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 , хоча про звільнення позивача з посади повідомив його ще 17 жовтня 2018 року.

Разом з тим, підставою для відмови у компенсації вихідної допомоги Управлінням ПСЗН у відповідях від 08 та 24 січня 2019 року вказано неможливість подальшого фінансування у 2019 році, у зв`язку з тим, що фінансування проводиться тільки в межах бюджетного періоду, який становить один календарний рік і починається 01 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року.

Суд вважає, що надісланий Апеляційним судом Київської області розрахунок та пакет документів щодо відшкодування компенсації потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 22 січня 2019 року до Управління ПСЗН у межах бюджетного періоду, що не позбавляло відповідача Управління ПСЗН включити дану виплату для подальшого фінансуванням у 2020 році, чого з боку останнього здійснено не було.

У даному випадку Апеляційний суд Київської області, не надіслав у терміни визначені законодавством документи, необхідні для виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги, у той же час Управління ПСЗН, відмовляючи у прийнятті документів, необхідних для виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 , надісланих йому Апеляційним судом Київської області 22 січня 2019 року, порушили право позивача на соціальний захист та державну соціальну підтримку ОСОБА_1 , як особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідачі Апеляційний суд Київської області та Управляння ПСЗН є державними органами, які згідно із вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету, а тому стосується лише учасників таких правовідносин (роботодавці, розпорядники бюджетних коштів та ін.).

При цьому, виходячи з положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 виплата допомоги у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати у разі вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації є соціальною гарантією, виплата якої проводиться підприємствами та компенсується їм відповідним управліннями праці та соціального захисту населення (для чого підприємство й подає відповідний розрахунок).

За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що зазначена норма не обмежує суд у виборі способу захисту, прямо передбаченого законом, а дозволяє, виходячи із принципу верховенства права, визначити не тільки прямо передбачений в нормативному акті спосіб захисту порушеного права особи, а й спосіб захисту, який не передбачений законом, але не суперечить йому. При цьому суд у такому випадку не припускається порушення передбаченого ст. 2 ЦПК принципу диспозитивності (права особи на власний розсуд розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору), оскільки діє відповідно до викладеної у позові вимоги особи, яка звернулася до суду.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у відповідача Апеляційного суду Київської області виник обов`язок щодо виплати позивачу ОСОБА_1 допомоги в розмірі трикратної середньої заробітної плати на підставі поданих до Управління ПЗСН розрахункових даних, у яких розмір допомоги визначено в сумі 99389 грн. 40 коп., для чого роботодавцю необхідно було завчано звернутися до органів соцзахисту населення для надання коштів на виплату даної допомоги, чого ним зроблено не було, тому суд вважає, що з Управління ПСЗН на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути вихідну допомогу в розмірі 99389 грн. 40 коп., оскільки виплата такої допомоги проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій.

Спірні правовідносини, що склались між ОСОБА_1 і Апеляційним судом Київської області, регулюються Конституцією України, КЗпП України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20 вересня 2005 року.

За змістом ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Суд встановив, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні 29 грудня 2018 року ОСОБА_1 з роботи Апеляційний суд Київської області виплату всіх сум, що належать позивачу від підприємства, у день звільнення не здійснив, про належні до виплати суми його письмово не повідомив, хоча у п. 4 наказу голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області № 683-ос/ка від 26 грудня 2018 року вказано про необхідність виплати ОСОБА_1 , як особі, постраждалій від аварії на Чорнобильській АЕС, при звільненні його з роботи та проведенні з ним розрахунку вихідної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітних платвідповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд вважає, що не виплата належних звільненому працівникові ОСОБА_1 сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, сталася з вини відповідача Апеляційного суду Київської області, а саме неподання ним завчасно у визначений законодавством термін до Управління ПСЗН документів щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою позивачу вихідної допомоги у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати.

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 висловив правову позицію та зазначив, що умовами застосування норми ч. 1 ст. 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Позивачем ОСОБА_1 заявлено вимоги про стягнення з відповідача Апеляційного суду Київської області на його користь на підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки виплати йому вихідної допомоги за період із 30 грудня 2018 року по 26 травня 2020 року в розмірі 524053 грн. 20 коп.

Відповідно до п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Із довідки розрахунку суми компенсації вихідної допомоги працівникам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та звільненим згідно із п. 1 ст.40 КЗпП, вбачається, що середній заробіток позивача ОСОБА_1 за день становить 1505 грн. 90 коп.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначила що відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

У даній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, при цьому необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника і заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові висловила правову позицію про те, що суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Враховуючи розмір належної ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в сумі 99389 грн. 40 коп., невиплаченої йому з вини Апеляційного суду Київської області, який своєчасно не звернувся до Управління ПСЗН для перерахування йому (суду) даної суми допомоги для виплати позивачу при звільненні з роботи та проведення з ним повного розрахунку, суд вважає, що з відповідача з Апеляційного суду Київської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі невиплаченої йому своєчасно вихідної допомоги в сумі 99389 грн. 40 коп., що буде співмірним із майновими втратами позивача, відповідати засадам справедливості, добросовісності та розумності, тому позов у цій частині підлягає задоволенню лише частково.

Щодо заявлених позивачем ОСОБА_1 вимог до Державної судової адміністрації України про зобов`язання вчинити певні дії, суд дійшов висновку, що у цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки будь-якого обґрунтування цієї вимоги до даного відповідача позовна заява не містить.

Також відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів Управління ПСЗН та Апеляційного суду Київської області на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 768 грн. 40 коп. із кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37470057) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) вихідну допомогу в розмірі 99389 (дев`яносто дев`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн. 40 коп.

Стягнути з Апеляційного суду Київської області (код ЄДРПОУ 02892020) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги в розмірі 99389 (дев`яносто дев`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн. 40 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37470057) на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягнути з Апеляційного суду Київської області (код ЄДРПОУ 02892020) на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.