Постанова

від 03.03.2021 по справі 361/2745/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року

м. Київ

справа №361/2745/19

провадження № 22-ц/824/1439/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівМузичко С.Г., Нежури В.А., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області Новак Лесі Станіславівни

та Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2020 року /суддя Дутчак І.М./

у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Київської області, Державної судової адміністрації України, Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення вихідної допомоги при звільненні з роботи, стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вимогами про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації вихідної допомоги у розмірі 99 389, 40 грн; з Апеляційного суду Київської області середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги у розмірі 524 053, 20 грн та зобов`язання Державної судової адміністрації України перерахувати кошти для виплати середнього заробітку, вирішити питання судових витрат.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2020 року позовні вимоги задоволено частково./а.с. /

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації звернулась з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду в частині стягнення 99 389, 40 грн з Управління скасувати, відмовивши у задоволенні вказаної вимоги.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, Управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня і як уповноважений орган лише перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних розрахунків. Соціальні виплати відшкодовуються Управлінням безпосередньо юридичній особі, в якій працює громадянин, за поданими до 25 числа місяця, за який здійснюються нарахування, документів щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій. Наголошував, що від Апеляційного суду Київської області, розрахункові документи надійшли з порушенням строків, 28.12.2018 р. Вдруге документи надішли 22.01.2019 р. Водночас, фінансування органами Казначейства України для соціальних виплат проводиться тільки в межах бюджетного періоду, який становить один календарний рік, тому Управлінням було повернуто документи 2018 року, без можливості подальшого фінансування у 2019 році. Тобто, виплата вихідної допомоги не була проведена у зв`язку з порушенням роботодавцем строків звернення до Управління, а в подальшому у зв`язку з відсутністю бюджетних призначень на 2019 рік. Наголошував апелянт і на тому, що повідомлення про звільнення позивача було вручено 17.10.2018 р., фактично звільнено з 29.12.2018 р., а тому роботодавець мав можливість звернутись з розрахунковими документами вчасно. Вказував також і на те, що Управління не є належним відповідачем у справі, оскільки не веде прямих розрахунків з фізичними особами і не відповідає за відшкодування суми витрат, пов`язаних з виплатою вихідної допомоги. Також наголошувало, що Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації змінило найменування на Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. /т. 2 а.с. 21/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Голова ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області Л.С. Новак також звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення в частині стягнення з Апеляційного суду Київської області середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги у розмірі 99 389, 40 грн скасувати, залишивши вказану вимогу без розгляду.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що 28.12.2018 р. відповідно до ст. 116 КЗпП України, з позивачем був проведений повний розрахунок в частині виплат всіх сум, що належать йому від роботодавця. Того ж дня, до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надано розрахунок суми компенсації вихідної допомоги працівникам. Ліквідаційна комісія Апеляційного суду Київської області на початку 2019 року неодноразово зверталася до Управління, документи повертаються без розгляду. Наголошувала, що виплата вихідної допомоги здійснюється безпосередньо Управлінням, Апеляційним судом Київської області вжито всіх заходів щодо стягнення коштів, тому підстави відповідальності відсутні.

ОСОБА_1 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу Апеляційного суду Київської області, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказував, що Апеляційний суд Київської області був зобов`язаний у день звільнення позивача з роботи здійснити йому виплату вихідної допомоги за рахунок власних коштів із наступною компенсацією за рахунок коштів державного бюджету відповідно до законодавства України. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні передбачено ст. 117 КЗпП України. Документи на виплату вихідної допомоги було подано Апеляційним судом Київської області, з порушення визначеного законодавством терміну, хоча про звільнення позивача з посади у зв`язку з ліквідацією, було повідомлено 17.10.2018 р. Звільнено позивача було наказом від 26.12.2019 р. з 29.12.2019 р., що був останнім днем роботи позивача. Зменшуючи суму компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з чим він погодився, тому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Також ОСОБА_1 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києва державної адміністрації, посилаючись не необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказував, що саме через Управління, як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня, проводиться відшкодування суми витрат, пов`язаних з виплатою соціальних виплат та доплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про стягнення суми виплати саме з Управління. Порядок використання коштів державного бюджету, на який посилається апелянт, стосується лише учасників таких правовідносин і на нього не поширюється. Останнім днем роботи позивача було 29.12.2019 р., а тому виплата коштів повинна була бути проведена саме в цей день. З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В частині відмови у вимогах до Державної судової адміністрації України рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга Управління підлягає задоволенню, апеляційна скарга голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 04 травня 2017 року ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення Апеляційного суду Київської області, про що свідчать записи у трудовій книжці позивача.

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, що підтверджується виданим 20 травня 1996 року посвідченням серії НОМЕР_1 .

17 жовтня 2018 року позивачу ОСОБА_1 за підписом голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області Зельдич О.М. вручено повідомлення про припинення трудових відносин через 60 днів, у зв`язку з ліквідацію Апеляційного суду Київської області.

26 грудня 2018 року на підставі цього повідомлення, погодженого у встановленому порядку, наказом голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області № 683-ос/ка позивач ОСОБА_1 звільнений з посади заступника начальника відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення Апеляційного суду Київської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з ліквідацію Апеляційного суду Київської області.

Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з Управління правління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 99 389 грн. 40 коп., суд першої інстанції керувався нормами п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи яким передбачено, що особам, віднесеним до категорії 2, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, у разі вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати; порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936.

Згідно із п. 5 зазначеного вище Порядку соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5-13 п. 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Відповідно до п. 6 Порядку підприємства реєструються уповноваженим органом, для чого подають не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів за формою, затвердженою Мінсоцполітики, і списки громадян із зазначенням прізвища, імені та по батькові, категорії, серії та номера посвідчення, місця реєстрації, ідентифікаційного номера. До 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінсоцполітики формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначаються прізвище, ім`я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги.

Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі звільнення з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України особи, яка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, роботодавець зобов`язаний до 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, звернутися до уповноваженого органу з документами щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою вихідної допомоги у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати, за затвердженою Мінсоцполітики формою, та надати реєстр отримувачів такої допомоги, де зазначаються прізвище, ім`я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги. На підставі зазначених документів уповноважені органи подають органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків на підставі яких здійснюється виплата такої допомоги на рахунок роботодавця, для подальшого спрямування цієї допомоги робітнику, який звільняється.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання п. 6 зазначеного Порядку, 28 грудня 2018 року Апеляційний суд Київської області звернувся з листом за вих. № 05-16/200/2018 до Управління ПСЗН, у якому просив відшкодувати компенсацію потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надав відповідні документи, зокрема, наказ від 26 грудня 2018 року № 683-ос/ка про звільнення ОСОБА_1 , розрахунок суми компенсації вихідної допомоги працівникам, звільненим згідно із п. 1 ч. 1 ст. КЗпП України, які є особами, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, у тому числі позивачу ОСОБА_1 у розмірі 99389 грн. 40 коп., розрахунок видатків, пов`язаних з виплатою компенсації та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи по Апеляційному суду Київської області за грудень 2018 року на загальну суму витрат у розмірі 205163 грн. 64 коп.

08 січня 2019 року Управління ПСЗН повернуло зазначені вище документи нарахування без можливості подальшого фінансування у 2019 році, у зв`язку з тим, що фінансування проводиться тільки в межах бюджетного періоду, який становить один календарний рік і починається 01 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року, а вказані документи подані Апеляційним судом Київської області пізніше встановленого законодавством терміну.

22 січня 2019 року Апеляційний суд Київської області повторно звернувся до Управління ПСЗН з листом за № 01-15/79/2019 щодо відшкодування компенсації потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи вихідної допомоги у вказаному розмірі, до якого додав зазначені вище документи.

24 січня 2019 року Управління ПСЗН повторно відмовило у прийнятті цих документів та повернуло їх Апеляційному суду Київської області з тих самих підстав, що зазначені в листі від 08 січня 2019 року, а саме без можливості подальшого фінансування у 2019 році, у зв`язку з тим, що фінансування проводиться тільки в межах бюджетного періоду, який становить один календарний рік і починається 01 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року, оскільки документи Апеляційним судом Київської області було подано пізніше визначеного законодавством терміну.

Враховуючи наведені обставини справи та викладені норми законодавства, суд першої інстанції вважав, що відповідач Апеляційний суд Київської області 28 грудня 2018 року не у визначений законодавством термін подав до Управління ПСЗН документи, необхідні для здійснення виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 , хоча про звільнення позивача з посади повідомив його ще 17 жовтня 2018 року.

Разом з тим, підставою для відмови у компенсації вихідної допомоги Управлінням ПСЗН у відповідях від 08 та 24 січня 2019 року вказано, що документи подані пізніше встановленого законодавством терміну та зазначено про неможливість подальшого фінансування у 2019 році, у зв`язку з тим, що фінансування проводиться тільки в межах бюджетного періоду, який становить один календарний рік і починається 01 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року.

Суд першої інстанції дійшов висновків, що надісланий Апеляційним судом Київської області розрахунок та пакет документів щодо відшкодування компенсації потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 22 січня 2019 року до Управління ПСЗН у межах бюджетного періоду, що не позбавляло відповідача Управління ПСЗН включити дану виплату для подальшого фінансуванням у 2020 році, чого з боку останнього здійснено не було.

Таким чином, судом першої інстанції прийнято рішення про стягнення вихідної допомоги з Управління ПСЗН.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Зокрема судом першої інстанції не враховано, що Управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня і як уповноважений орган лише перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних розрахунків.

Соціальні виплати відшкодовуються Управлінням безпосередньо юридичній особі, в якій працює громадянин, за поданими до 25 числа місяця, за який здійснюються нарахування, документів щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій.

Не враховано і судом першої інстанції і те, що розрахункові документи, направлені вдруге Апеляційним судом Київської області, що надішли 22.01.2019 р. та слугували підставою для стягнення з Управління вихідної допомоги, були повернуті, без можливості подальшого фінансування у 2019 році.

Тобто, Управлінням не приймалось жодного рішення по виплаті, документи не перевірялись, не реєструвались, не обліковувались для здійснення виплати.

Таким чином, у зв`язку з тим, що Управління не є учасником правовідносин з ОСОБА_1 , вимога про стягнення з нього коштів на користь позивача задоволенню не підлягає, оскільки Управління не є розпорядником документації по виплатам, та не є безпосереднім роботодавцем позивача.

Судом першої інстанції вірно описано механізм та здійснено посилання на Порядок, який передбачає виплату вихідної допомоги, однак, не враховано, що жодних правовідносин між Управлінням та позивачем не виникало.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації вихідної допомоги у розмірі 99389, 40 грн.

Відповідно до абз. 5 п. 6 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів.

Таким чином, позивач не позбавлений захистити свої права на виплату вихідної допомоги в інший спосіб.

Щодо вимог про стягнення з Апеляційного суду Київської області (ліквідаційної комісії) середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, колегія суддів також доходить висновку про відмову у задоволенні такої позовної вимоги з огляду на таке.

Стягуючи середній заробіток за затримку виплати вихідної допомоги, суд першої інстанції керувався нормами ч. 1 ст. 116 КЗпП України якою визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Суд встановив, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні 29 грудня 2018 року ОСОБА_1 з роботи Апеляційний суд Київської області виплату всіх сум, що належать позивачу від підприємства, у день звільнення не здійснив, про належні до виплати суми його письмово не повідомив, хоча у п. 4 наказу голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області № 683-ос/ка від 26 грудня 2018 року вказано про необхідність виплати ОСОБА_1 , як особі, постраждалій від аварії на Чорнобильській АЕС, при звільненні його з роботи та проведенні з ним розрахунку вихідної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що не виплата належних звільненому працівникові ОСОБА_1 сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, сталася з вини відповідача Апеляційного суду Київської області, а саме неподання ним завчасно у визначений законодавством термін до Управління ПСЗН документів щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою позивачу вихідної допомоги у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати.

Враховуючи розмір належної ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в сумі 99 389 грн. 40 коп., суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі невиплаченої йому своєчасно вихідної допомоги в сумі 99389 грн. 40 коп., що буде співмірним із майновими втратами позивача, відповідати засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Водночас, судом першої інстанції не враховано висновків, викладених у Постанові ВП ВС від 18.03.2020 № 711/4010/13-ц (14-429цс19).

Так, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством (стаття 34 Закону України Про оплату праці ).

Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ). Такими доходами є ті грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (частина друга статті 2 цього Закону).

Згідно з пунктом 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України Про оплату праці ).

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття заробітна плата й оплата праці , які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).

Стаття 2 ЗУ Про оплату праці відносить до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Означена структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно до Закону України Про державну статистику та Закону України Про оплату праці з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати (далі - Інструкція), затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, що був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору та суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці (пункти 3.8 і 3.9 Інструкції).

Отже, вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60)).

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що як вихідна допомога, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер. А тому до таких виплат згідно з частиною другою статті 2 ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати гарантії цього Закону незастосовні.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області підлягає частковому задоволенню, з підстав, викладених вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.

Стягненню з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації підлягає 1490, 84 грн і поверненню надмірно сплачений судовий збір 864, 36 грн.

Стягненню з ОСОБА_1 на користь Апеляційного суду Київської області 745, 42 грн., оскільки апеляційну скаргу задоволено частково.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області Новак Лесі Станіславівни на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2020 року - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації - задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2020 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Київської області, Державної судової адміністрації України, Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення вихідної допомоги при звільненні з роботи, стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Повернути Управлінню соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надмірно сплачений судовий збір у сумі 864, 36 /вісімсот шістдесят чотири гривні тридцять шість копійок/.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управлінню соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 1490, 84 /одну тисячу чотириста дев`яносто гривень вісімдесят чотири копійки/.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Апеляційного суду Київської області 745, 42 /сімсот сорок п`ять гривень сорок дві копійки/.

Дані сторін:

позивач:

ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 /

відповідачі:

Апеляційний суд Київської області /м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 02892020/

Державна судова адміністрація України /м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795/

Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації /м. Київ, проспект Перемоги, 5, код ЄДРПОУ 37470057/

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: