Рішення

від 27.08.2020 по справі 398/1952/19

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1952/19

провадження №: 2/398/115/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" серпня 2020 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Коліуш Г.В., з участю секретаря судового засідання Шандор О.Л., Замкової Ю.С., Хілевич Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛКВ ГРУПП про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб,

з участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 - в режимі відеоконференції,

представника відповідача - Дьорка А.М.,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛКВ ГРУПП про визнання недійсним удаваного договору про надання права користування земельною ділянкою кадастровий номер 3520381800:02:000:0214 для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 25.12.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ЛКВ ГРУПП , який по своїй суті є прихованим договором купівлі-продажу земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,2768 га, кадастровий номер 3520381800:2:000:0214, яка знаходиться на території Войнівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 02 липня 2001 року, р. №4648. В вересні 2009 року між нею та ТОВ Агрофірма МТС Техагропром було укладено договір оренди, згідно якого вказана земельна ділянка була передана в оренду ТОВ Агрофірма МТС Техагропром строком на 10 років. В зв`язку з скрутним матеріальним становищем в сім`ї її доньки, вона звернулася за допомогою до ОСОБА_3 , так як давно знала його сім`ю. ОСОБА_3 погодився допомогти та надати відповідні кошти, але за умови, що вона здійснить відчуження на його користь належної їй земельної ділянки. Враховуючи те, що п.15 розділу XX Земельного кодексу України було встановлено заборону на будь-яке відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укласти відповідний договір вони не мали можливості. ОСОБА_3 запропонував укласти удаваний договір купівлі-продажу, прихований під виглядом договору про користування земельною ділянкою, але зробити це також було неможливо, враховуючи існуючий договір оренди землі. Враховуючи зазначене, між ними було досягнуто домовленості, що за земельну ділянку вона отримає кошти в розмірі 130 000 грн., а після скасування на законодавчому рівні заборони на відчуження землі сільськогосподарського призначення між ними буде укладено відповідний договір купівлі-продажу.На виконання даної домовленості ОСОБА_3 передав їй кошти в розмірі 30 000 грн., а решту суми пообіцяв віддати після укладення між ними договору купівлі-продажу землі. При цьому ОСОБА_3 наполіг на тому, щоб нею було складено розписку на його ім`я на всю суму - 130 000 грн., а також заповіт на дану земельну ділянку та довіреність на розпорядження нею. 20 вересня 2010 року приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Приходько О.В. було посвідчено заповіт за р.№2464 від її імені на ім`я ОСОБА_3 на зазначену вище земельну ділянку та довіреність на розпорядження даною земельною ділянкою зa р.№2463.В той же день нею було складено розписку на ім`я ОСОБА_3 , у якій зазначено, що вона отримала від нього у борг 130 000 грн., хоча насправді отримала тільки 30 000 грн. В 2016 році ОСОБА_3 звернувся до неї та повідомив, що ТОВ Агрофірма МТС Техагропром надає згоду на дострокове розірвання зазначеного вище договору оренди належної їй земельної ділянки, тому є можливість укласти договір, що по своїй суті дозволить йому безстроково користуватися земельною ділянкою, під виглядом якого можна приховати договір купівлі-продажу. Під тиском та погрозами ОСОБА_3 звернутись до суду про стягнення з неї 130000грн., нібито отриманих нею за борговою розпискою, вона вимушена була погодитися на його умови. ОСОБА_3 на підставі зазначеної вище довіреності підписав додаткову угоду із ТОВ Агрофірма МТС Техагропром , згідно якої договір оренди земельної ділянки укладено до грудня 2016 року, що в подальшому надало змогу укласти договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 25.12.2016 р. Даний Договір було укладено між нею та ТОВ ЛКВ ГРУПП , засновником якого є ТОВ ЛКВ ГРУПП СН , засновником якого, є ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно умов даного Договору, його укладено строком на 300 років, плата за користування земельною ділянкою становить 300 грн. за весь час користування землею. Решту коштів від обумовлених ними 130 00 грн. за продаж належної їй земельної ділянки сплачено так і не було. В той же час, вона зобов`язана як власник земельної ділянки щорічно сплачувати за неї земельний податок, і при цьому, за наявності Договору, не можу використовувати її корисні якості (самостійно обробляти, передати в оренду тощо). Всі зазначені вище обставини, підтверджують той факт, що насправді між нею та ТОВ ЛКВ ГРУПП було укладено саме договір купівлі-продажу земельної ділянки. У сукупності із змістом Договору емфітевзису, посвідчені нею заповіт та довіреність на розпорядження землею свідчать про намір сторін передати земельну ділянку у власність. Так, строк дії Договору (300 років) забезпечує набувачеві довічне володіння та користування земельною ділянкою, заповіт - можливість документально оформити своє право власності на землю у випадку смерті власника земельної ділянки, а довіреність - можливість розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд. Таким чином, зазначені вище обставини свідчать про наявність всіх ознак договору купівлі-продажу. а не договору емфітевзису. За зазначених вище обставин, вказаний Договір емфітевзису є недійсним, як прихований договір купівлі-продажу земельної ділянки, зміст якого не відповідає вимогам законодавства.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про виклик свідка ОСОБА_4 на витребування у приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Приходько О.В. копії нотаріальної справи щодо посвідчення ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 заповіту від 20.09.2016 р., р.№2464 та копії нотаріальної справи щодо посвідчення ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 довіреності від 20.09.2016 р., р. № 2463.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи головуючим суддею визначено суддю Нероду Л.М.

Ухвалою від 10.06.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 21.06.2019 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 25.07.2019 року.

Ухвалою від 25.07.2019 року задоволено самовідвід судді Нероди Л.М. у даній справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи головуючим суддею визначено суддю Коліуш Г.В.

Ухвалою від 26.07.2019 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 12.09.2019 року.

12.09.2019 року підготовче засідання за клопотанням представника позивача через її перебування у відпустці відкладено на 18.10.2019 року.

09.09.2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву про те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 25.12.2016 року не є удаваним, бо укладений не з метою приховання іншого правочину, зокрема договору купівлі-продажу земельної ділянки, а укладений з метою користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Позивачка вказує, що уклала цей договір у зв`язку з тим, що до неї було застосовано психологічний тиск з боку ОСОБА_3 та укладала його під впливом тяжких обставин на вкрай невигідних умовах. Тобто, позивачка тоді визнавала, що все ж таки уклала саме договір емфітевзису, а не договір купівлі-продажу земельної ділянки, хоча уклала під тиском та під впливом тяжкої обставини. І мова про те, що договір емфітевзису є удаваним, бо укладений з метою приховання іншого правочину, зокрема договору купівлі-продажу земельної ділянки, не ведеться. Щоб договір був визнаний судом удаваним на підставі ст.235 ЦК України, позивачу необхідно, по-перше, довести, що був умисел оформити один правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, по-друге, довести, що умисел був у обох сторін правочину, по-третє, довести, що сторони вчинили договір купівлі-продажу земельної ділянки і між ними насправді встановилися правовідносини, які випливають з договору купівлі-продажу. Можливо у позивачки і був умисел оформити один правочин, для приховання іншого правочину, можливо вона вражає, що уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки, а не договір емфітевзису. Однак, у ТОВ ЛКВ ГРУПП такого умислу не було, а був умисел на укладення саме договору емфітевзису. На момент укладення договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 25.12.2016 року, директором ТОВ ЛКВ ГРУПП був ОСОБА_5 . Якби між позивачкою та ТОВ ЛКВ ГРУПП було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, то позивачка перестала би бути власником земельної ділянки, а ТОВ ЛКВ ГРУПП стало б власником. Позивачка не надала жодного належного, допустимого доказу, який би підтверджував, що був умисел оформити один правочин для приховання іншого правочину, що умисел був в обох сторін правочину і що вона та ТОВ ЛКВ ГРУПП вчинили договір купівлі-продажу земельної ділянки і між ними насправді встановилися правовідносини, які випливають з договору купівлі-продажу. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), яке виникло у ТОВ ЛКВ ГРУПП на підставі договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 25.12.2016 року, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом від 27.02.2017р. №81291267. Тобто, держава визнає за ТОВ ЛКВ ГРУПП право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), яка належить позивачці. Дана обставина вказує, що між сторонами було укладено договір емфітевзису, і цей договір не є удаваним, бо виникли та існують правовідносини, які притаманні саме договору емфітевзису.

Також разом з відзивом представником відповідача подане клопотання про виклик свідка ОСОБА_5

18.09.2019 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що посилання представника відповідача на ту обставину, що у справі №398/3884/18 за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним договору емфітевзису від 25.12.2016 року, який було залишено без розгляду ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня 2019 року, позивач нібито визнала факт укладення нею саме договору емфітевзису спростовується тим, що, у зазначеному позову позивач зазначала про укладення нею договору внаслідок застосування до неї психологічного тиску під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах, не акцентуючи увагу на самій правовій природі укладеного договору, так як підстави позову були пов`язані не з правовою природою договору, а з обставинами його укладення. Крім того, зазначення певних обставин у поданому раніше позові може свідчити тільки про невірний вибір способу захисту прав, а не про визнання певних фактів. Тобто, твердження відповідача про визнання позивачем факту укладення саме договору емфітевзису, а не купівлі-продажу є неправильним. Так само, є неправильним посилання відповідача на ч. 1 ст. 82 ЦПК України, яка встановлює, що не підлягають доказуванню обставини, визнані учасниками справи, так як дана норма звільняє від доказування тих обставин, які визнаються учасниками при розгляді конкретної справи, а не визнані ними при вирішенні інших справ. Крім того, відповідач зазначає, що у нього не було наміру укладати договір купівлі-продажу земельної ділянки, а існував намір про укладення договору емфітевзису. В той же час, відповідач не надає пояснень щодо існування довіреності на право розпорядження спірною земельною ділянкою та заповіту на неї, так само, як і не обґрунтовує укладення договору на строк 300 років, в той час як зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність всіх ознак договору купівлі-продажу. Крім того, не заслуговує на увагу посилання відповідача на факт недотримання нотаріальної форми договору та наявність державної реєстрації про право користування земельною ділянкою, так як нотаріальному посвідченню договору перешкоджала наявність заборони на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що і стало підставою для укладення договору купівлі-продажу під виглядом договору емфітевзису та відповідно його держаної реєстрації.

Ухвалою від 18.10.2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2019 року, витребувано у приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Приходько О.В. копію нотаріальної справи щодо посвідчення ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 заповіту від 20.09.2016 р., р.№2464 та копію нотаріальної справи щодо посвідчення ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 довіреності від 20.09.2016 р., р. № 2463, задоволено клопотання позивача про виклик свідка ОСОБА_4 , задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідка ОСОБА_5

08.11.2019 року від приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Приходько О.В. надійшов лист, що заповіт від 20.09.2016 р. за реєстровим номером 2464 та довіреність від 20.09.2016 року за реєстровим номером 2463 від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 ним не посвідчувалися.

05.10.2019 року судове засідання відкладено на 09.01.2020 року для виклику свідка ОСОБА_5

09.01.2020 в зв`язку з перебуванням судді на лікарняному судове засідання відкладено на 21.02.2020 року.

21.02.2020 року судове засідання не відбулося в зв`язку з відпусткою судді, розгляд справи відкладений на 08.04.2020 року.

08.04.2020 року судове засідання за клопотанням представника відповідача в зв`язку з запровадженням карантину відкладено на 26.05.2020 року.

26.05.2020 року судове засідання за клопотанням представника відповідача в зв`язку з запровадженням карантину відкладено на 25.06.2020 року.

Ухвалою від 25.06.2020 року витребувано у приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Приходько О.В. копію нотаріальної справи щодо посвідчення ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 заповіту від 20.09.2010 р., р.№2464 та копію нотаріальної справи щодо посвідчення ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 довіреності від 20.09.2010 р., р. № 2463, розгляд справи відкладений на 27.08.2020 року для отримання витребуваних доказів.

17.07.2020 року на виконання ухвали суду приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Приходько О.В. надіслано до суду копію заповіту від 20.09.2010 р., р.№2464 ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 та копію довіреності від 20.09.2010 р., р. № 2463 від імені ОСОБА_1 .

Позивач в судовому засіданні позов підтримала з підстав, зазначених в позові, пояснила, що вона є власником земельної ділянки площею 5,28 га сільськогосподарського призначення. В 2009 році вона уклала з ТОВ Агрофірма МТС Техагропром договір оренди землі на 10 років. 14.11.2009 року трапилась пожежа та загинув чоловік доньки. В 2010 році на ім`я доньки прийшло повідомлення про відключення від централізованого опалення, однак при заробітній платі в 3000грн. донька ніяк не змогла встановити автономне опалення. Оскільки позивач була у добрих стосунках з батьками ОСОБА_3 , вона звернулася до нього за допомогою. . Однак ОСОБА_3 висунув вимогу, що за його фінансову допомогу вона повинна переписати на нього землю. При розмові з ним вона зрозуміла, що мова йшла про договір купівлі-продажу землі. Однак, на той час діяв мораторій на продаж землі, тому він запропонував укласти удаваний договір оренди землі замість договору купівлі-продажу. За землю він їй пообіцяв 130000грн., а коли скасують мораторій, вони офіційно укладуть договір купівлі-продажу. Оскільки на той час діяв договір оренди землі з ТОВ Агрофірма МТС Техагропром , ОСОБА_3 запропонував оформити у нотаріуса на його ім`я генеральну довіреність та заповіт. Вона погодилась на це, оскільки довіряла ОСОБА_3 .. 20 вересня 2010 року вона з ОСОБА_6 та головним бухгалтером ОСОБА_7 поїхали до нотаріуса Приходька О.В. та вона оформила на ім`я ОСОБА_3 довіреність та заповіт. Після нотаріуса вони поїхали до ОСОБА_3 та він сказав їй написати розписку про отримання нею 130 000грн., однак дав їй тільки 30000грн.. та забрав акт про право власності на землю. В 2014 році онука забрали в АТО, і так як їй необхідні були кошти, вона звернулась до ОСОБА_9 з проханням віддати належні 100000грн., однак так їх і не отримала. 25 грудня 2016 року до неї від ОСОБА_10 приїхав ОСОБА_5 та привіз договір емфітевзису, щоб вона його підписала, однак вона відмовилась. Коли вона прийшла до ОСОБА_3 , останній показав розписку, яку вона писала і сказав, якщо вона не підпише договір емфітевзису, то він стягне з нею всю суму в розмірі 130 000 грн. через суд. Вона під психологічним тиском вона підписала даний договір. В 2017 році з податкової їй прийшло повідомлення про сплату податку в сумі 1510грн. Коли вона прийшла до податкової, їй повідомили, що договір емфітевзису це фактично скритий договір купівлі-продажу і в цей момент вона зрозуміла, що ОСОБА_3 її обманув, після чого вона пішла до нотаріуса та написала заяви про скасування довіреності та заповіту.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, зазначених в позові, зазначила, що між позивачем та відповідачем був укладений прихований договір купівлі-продажу. Різниця між договором емфітевзису та договором купівлі-продажу тільки в праві розпорядження, однак факт видачі довіреності на ім`я ОСОБА_3 та заповіту на його ім`я включає право розпорядження. Доказами, що оспорюваний договір за своєю суттю є договором купівлі-продажу є строк, на який укладено договір емфітевзису, а саме 300 років, що забезпечує набувачеві довічне володіння та користування земельною ділянкою, та сума плати в 300грн. Також, даний договір було укладено між позивачем та ТОВ ЛКВ ГРУПП , засновником якого є ТОВ ЛКВ ГРУПП СН , засновником якого в свою чергу є ОСОБА_3 , на ім`я якого було оформлено довіреність та заповіт.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених в відзиві, заначив, що договір укладений у повній відповідності з вимогами діючого законодавства, за вільною згодою сторін, в тому числі щодо строку дії та розміру плати, оскільки землекористувачем є юридична особа та право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців позивача, на момент укладення договору ОСОБА_3 не мав жодного відношення до ТОВ ЛКВ ГРУПП , складення заповіту та довіреності на ім`я ОСОБА_3 , складених задовго до укладення договору, не є доказом удаваності правочину. Крім того зазначив, що в 2018 році позивач зверталась до суду з позовом про визнання недійсним договору емфітевзису, посилаючись на ст. ст. 231, 233 ЦК України та стверджувала, що уклала даний договір під психологічним тиском з боку ОСОБА_3 , тобто тоді вона не заперечувала, що уклала саме договір емфітевзису.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні надала показання, відповідно до яких позивач є її тіткою та в вересні 2010 року вона виходячи з магазину зустріла позивача, яка виходила від ОСОБА_9 . ОСОБА_1 була засмучена та на її запитання Що сталося? , відповіла, що продала землю. Вона була дуже здивована, оскільки можна було взяти гроші за пай наперед, а не продавати землю. ОСОБА_1 розповіла їй, що донька потрапила в скрутне становище і їй потрібні були гроші. Розповіла, що продала землю за 30000грн., хоча в розписці написала 130000грн.. Вони пішли до ОСОБА_1 додому та порахували гроші і їх дійсно було 30000грн.. ОСОБА_1 сказала, що сподівається, що с часом ОСОБА_9 віддасть 100000грн., але до сих пір гроші позивачу не віддали. Від кого саме ОСОБА_1 отримала ці гроші, вона не знає.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні надав показання, відповідно до яких на момент укладення оспорюваного договору він був директором ТОВ ЛКВ ГРУПП , договір укладався в офісному приміщення товариства, куди приїхала позивач. Договір був укладений на 300 років з виплатою узгодженою суми, ці умови були узгоджені при укладенні договору з позивачем. Як передавались позивачу кошти він не пам`ятає. Підприємство мало намір користуватись цією земельною ділянкою для засіву зернових. Наміру придбати дану ділянку та стати її власником підприємство не мало. В 2016 році він їздив до людей з пропозицією укладення договорів емфітевзису та оренди земельних ділянок, але самі договори укладались в приміщенні ТОВ ЛКВ ГРУПП . Він можливо приїжджав до позивача, але щоб узгодити умови договору, але конкретну дату узгодження умов договору емфітевзису він не пам`ятає. В цей рік підприємством було укладено десятки договорів емфітевзису та оренди земельних ділянок з фізичними особами. Дані договори потім реєструвались в передбаченому законодавством порядку та підприємство займалось вирощуванням на цих ділянках зернових культур. На момент підписання договору емфітевзису засновником ТОВ ЛКВ ГРУПП була ОСОБА_12 , яка являється матір`ю ОСОБА_3 . ОСОБА_3 на той час не мав жодного відношення до ТОВ ЛКВ ГРУПП і не міг ініціювати підписання договору емфітевзису. Про складання позивачем заповіту на ім`я ОСОБА_3 йому нічого не відомо, він не був присутній під час нотаріального посвідчення заповіту та довіреності на ім`я ОСОБА_3 . Жодних розписок від позивача про отримання нею коштів від ОСОБА_3 свідок не вимагав.

Заслухавши вступне слово учасників, свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до правового змісту положень ст.ст.12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії II - КР № 025443 від 02.07.2001 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520381800:02:000:0214, площею 5,28 га, яка розташована на території Войнівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

20.09.2010 року позивач видала нотаріально посвідчену довіреність за реєстровим номером 2463, якою уповноважила ОСОБА_3 бути її представником з питань, пов`язаних з управлінням належній їй на праві власності земельної ділянки площею 5,28 га кадастровий номер35203818000:02:000:0214 з наданням відповідних повноважень.

Відповідно до заяви, посвідченої приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Приходько О.В. та зареєстрованої в реєстрі за №1258, ОСОБА_1 скасувала довіреність, видану нею на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Олександрійським РВ УМВС в Кіровоградській області 01 червня 2010 року, який зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №36824952 від 26.06.2018р. до Єдиного реєстру довіреностей внесений реєстраційний запис, параметри якого є: реєстраційний номер довіреності 33004780, тип реєстрації: припинення дії довіреності.

20.09.2010 року позивачем складений нотаріально посвідчений заповіт за реєстровим номером 2464, за умовами якого позивач на випадок її смерті заповіла належну їй земельну ділянку площею 5, 28 га, кадастровий номер35203818000:02:000:0214 ОСОБА_3 .

Відповідно до заяви, посвідченої приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Приходько О.В. та зареєстрованої в реєстрі за №1259, ОСОБА_1 26 червня 2018 року скасувала заповіт, складений нею на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та посвідчений Приходько О.В., приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу 20 вересня 2010 року за реєстровим №2464.

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №52421268 від 26.06.2018р. у спадковому реєстрі за заявою скасовано запис 49966937, тип реєстрації: реєстрація скасування заповіту.

25.12.2016 року між позивачем та відповідачем, в особі директора ОСОБА_5., укладений договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відповідно до умов якого позивач як власник надає відповідачу як землекористувачу право використовувати земельну ділянку площею 5,28 га, яка знаходиться на території Войнівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, кадастровий номер для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису. Термін користування земельною ділянкою землекористувачем на праві емфітевзису складає 300 років, починаючи з 25.12.2016 року. За користування земельною ділянкою землекористувач сплачує власнику одноразову грошову плату у розмірі 300 гривень за весь час дії договору, що сплачується ним у грошовій формі, підтвердженням отримання оплати є підписання договору та акту прийому-передачі.

З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер: 81291267 від 27.02.2017 вбачається, що державним реєстратором - Центру надання адміністративних послуг Олександрійської міської ради Київської області зареєстровано інше речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 3520381800:02:000:0214, площею 5,2768 га, номер запису про інше речове право: 19209281. Підстава виникнення іншого речового права - договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 25.12.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ ЛКВ ГРУПП . Строк дії договору 300 років.

Також на підтвердження своєї позиції позивачем наданий лист Полтавського міськрайонного управління Головного управління ДСНС України у Полтавській області №19-1727/14 від 05.03.2017 року, відповідно до якого 14 листопада 2009 року за адресою: АДРЕСА_2 сталась пожежа в квартирі багатоквартирного житлового будинку з нанесенням матеріальних збитків. В результаті пожежі знищено приміщення квартири, речі та майно бувше у вжитку, що в ній знаходилися. На місці пожежі було виявлено тіло ОСОБА_13 . З листа КП Житлово-комунальний комбінат с. Супрунівка, Полтавського району №114 від 12.05.2010 року вбачається, що рішенням сорок восьмої сесії Супрунівської сільської ради п`ятого скликання надано дозвіл на повне закриття котельні по АДРЕСА_3 . Виходячи з вище сказаного адміністрація КП ЖКК с. Супрунівка попереджає Вас про необхідність переведення Вашої квартири на індивідуальне опалення. Відповідно до довідки про склад сім`ї №605102-25 від 04.09.2017 року, за адресою: АДРЕСА_2 прописані ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На думку суду, зазначені вище докази жодним чином не підтверджують факту укладення між сторонами удаваного правочину та факту перебування позивача у скрутному матеріальному становищі чи під впливом тяжких обставин, також суду не надано доказів того, що ОСОБА_14 має родинні стосунки з позивачем

Згідно ч.1 ст.102-1 Земельного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.5 зазначеної статті, укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.407 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно з п.3 ч.1 ст.395 ЦК України, речовим правом на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а відповідно ч.2 цієї статті законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

На підставі ст.408 ЦК України, строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором.

Таким чином, діюче законодавство передбачає можливість права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору, укладеного між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Як встановлено судом, зареєстрованим видом діяльності відповідача є, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Крім того, згідно зі статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 ЦК України, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У той же час, в ході розгляду даної справи, таких порушень судом не встановлено. Спірний договір є дійсним, оскільки укладений на законних підставах, відповідно до вимог Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Особи, які його уклали, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін при укладенні договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Договір укладений у письмовій формі, пройшов держреєстрацію тощо. Отже, зазначений договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, договір емфітевзису від 25.12.2016 року є таким, що укладений на законних підставах, відповідно до вимог Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Правових підстав для визнання його недійсним у межах заявлених позивачем вимог при розгляді даної справи не встановлено.

Слід також зазначити, що згідно ч.1 ст.148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Щодо доводів позивача з приводу того, що договір емфітевзису було укладено з метою приховання договору купівлі-продажу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

В п.25 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді

встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивногоправочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторінвиникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Як вбачається із змісту оспорюваного договору, ОСОБА_1 (власник) передала ТОВ ЛКВ ГРУПП (емфітевт) право володіння та право цільового використання земельної ділянки (емфітевтичне право) сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, при цьому зберігаючи за собою право розпорядження нею.

Отже, беручи до уваги, що ОСОБА_1 , укладаючи договір щодо належної їй земельної ділянки не втратила право власності на неї, а передала лише дві складових частини права власності, строк дії договору та плата за користування не суперечить вимогам діючого законодавства до такого виду договорів, даний договір не може вважатися договором купівлі - продажу і до нього не можуть застосовуватися норми права, що регулюють правовідносини купівлі-продажу земельної ділянки.

Суд вважає, що наявність укладеного заповіту та довіреності на ім`я ОСОБА_3 не є доказами удаваності оспорюваного договору з огляду на те, що зазначені заповіт та довіреність укладені за шість років до укладення договору емфітевзису, ОСОБА_3 ані на момент укладення заповіту та посвідчення довіреності не був засновником та/або керівником ТОВ ЛКВ ГРУПП , оскільки державна реєстрація відбулася в 2014 році, ані на момент укладення договору емфітевзису не був засновником та/або директором ТОВ ЛКВ ГРУПП , оскільки з наданих представником відповідача протоколів загальних зборів від 05.09.2014 року та 13.06.2017 року та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань вбачається, що засновником товариства є ОСОБА_12 та на момент укладення договору директором товариства був ОСОБА_5 . Також позивачем не надано доказів факту отримання від ОСОБА_3 грошових коштів в рахунок відчуження на його користь земельної ділянки.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що доводи сторони позивачки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та не ґрунтуються на вимогах закону, а твердження відповідача є слушними, доведеними та обґрунтованими, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Щодо решти доводів позивача суд також виходить із того, що Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень ("Проніна проти України", рішення від 18.07.2006, N 63566/00, п. 23; "РуїзТорія проти Іспанії", рішення від 09.12.1994, Серія A, N 303-A, § 29).

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову, на підставі ст.141 ЦПК України судові витрати позивача відповідачем відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 141, 263-265, 271, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛКВ ГРУПП (код ЄДРПОУ 39048165, місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Олексія Скічка, 37) про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 25 грудня 2016 року - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_2 , адреса робочого місця: АДРЕСА_5 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛКВ ГУПП , код ЄДРПОУ 39048165, місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Олексія Скічка, 37;

ОСОБА_19 , адреса робочого місця: АДРЕСА_6 .

Повне рішення складено 04 вересня 2020 року.

Суддя Коліуш Г.В.