Постанова

від 02.09.2020 по справі 706/1587/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1357/20Головуючий по 1 інстанції Справа №706/1587/19 Категорія: 302000000 Орендарчук М. П. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Винник І.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Корпорація "Украгротех";

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 15 червня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Корпорації "Украгротех" про визнання недійсним договору оренди землі,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Корпорації "Украгротех" про визнання недійсним договору оренди землі.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що 20 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та Корпорацією "Украгротех" було укладено договір оренди землі площею 1,9601 га.

Земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ №317951 від 13 жовтня 2011 року.

Відповідно до п.3.1. договору оренди, договір укладено терміном на двадцять років.

16 травня 2014 року договір оренди був зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Христинівського районного управління юстиції Черкаської області.

Проте позивач стверджує, що договір оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2013 року та акт приймання - передачі від 16 травня 2014 року від її імені підписаний не нею, а невідомою особою, повноважень на підписання даного договору оренди землі та акту приймання-передачі іншій особі вона не давала, тому є всі підстави для визнання договору оренди земельної ділянки та акту приймання-передачі недійсним в повному обсязі з дати вчинення, що передбачено статтею 203 та 215 ЦК України.

Отримання позивачем орендної плати не має значення для визнання правочину недійсним та не може свідчити про погодження з умовами укладеного раніше договору.

ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2013 року, акт приймання-передачі від 16 травня 2014 року до даного договору тазобов`язати відповідача повернути позивачці земельну ділянку загальною площею 1,9601 га.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 15 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду вмотивоване тим, що позивач не надала суду доказів на підтвердження факту відсутності її волевиявлення на укладення оспорюваного договору оренди землі.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, просить рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 15 червня 2020 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що суд першої інстанції відхилив та не взяв до уваги як доказ висновок судової почеркознавчої експертизи від 12 грудня 2019 року, яким встановлено факт підписання оспорюваного договору невідомою особою, а не позивачем.

Суд у своєму рішенні зазначив, що у наданому суду висновку експерта №4831/4832/19-27 від 12.12.2019 зазначено, що на дослідження експерту наданий лише один вільний зразок підпису позивача на договорі про зміни до договору оренди землі від 20 жовтня 2013 року, тоді як положення п.1.8 розділу І Рекомендацій визначають, що таких зразків має надаватись не менше, ніж на 15 аркушах. Проте з таким твердженням скаржник не погоджується, оскільки конкретну кількість зразків підпису, що необхідно відібрати для проведення почеркознавчої експертизи, визначає експерт в кожному окремому випадку. Закон не містить прямої заборони чи вказівки на те, що відповідна кількість зразків підпису на документах є недостатньою для проведення повного дослідження підпису на предмет автентичності.

Скаржник зазначає, що відповідач не заявляв клопотання про проведення додаткової чи повторної експертизи у суді першої інстанції, не погоджуючись з висновком судової почеркознавчої експертизи.

Крім того, скаржник зазначає, що строк позовної давності не порушено, оскільки лише у грудні 2016 року коли ОСОБА_1 отримала оспорюваний договір поштою від відповідача, вона дізналася про наявність спірного договору, який був укладений терміном на 20 років та від її імені був підписаний іншою особою.

07 серпня 2020 року представник Корпорації "Украгротех" надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відсутність волевиявлення позивача на укладення оспорюваного правочину не підтверджено відповідними засобами доказування, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмету доказування.

Посилання апелянта, що суд не витребував необхідні докази, суперечать таким засадам здійснення судочинства як диспозитивність та змагальність.

Вказує, що 24 травня 2015 року ОСОБА_1 зверталася до Корпорації "Украгротех" з заявою про внесення змін до договору оренди землі від 20 жовтня 2013 року в частині виплати орендної плати. А тому, про існування орендних правовідносин з відповідачем, позивачу було відомо з дня їх виникнення, тобто з 20 жовтня 2013 року. Надана позивачем копія конверту дійсно підтверджує лише те, що у грудні 2016 року відповідач надсилав позивачу поштове відправлення. Однак, що це був саме примірник укладеного у жовтні 2013 року і зміненого у травні 2015 року договору оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки є припущенням, яке не можна покласти в основу рішення як доведений факт.

Заслухавши пояснення представника відповідача - адвоката Барської Т.М., перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №317951 є власником земельної ділянки площею 1,9601 га. з кадастровим номером 7124681000:01:001:0066 та місцем розташування в адміністративних межах Великосевастянівської сільської ради Христинівського району Черкаської області і цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 15).

20 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та Корпорацією "Украгротех" було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 20 років (а.с. 5-8).

Договір оренди земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 травня 2014 року (а.с. 13). Цього ж дня між сторонами було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди від 20 жовтня 2013 року (а.с. 9).

21 травня 2015 року між сторонами було укладено договір про зміни до Договору оренди землі від 20 жовтня 2013 року у пункти 2.4, 4.1, 4.3 щодо розміру орендної плати та порядку її виплати (а.с. 34). Вказаний договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 травня 2014 року (а.с. 35).

21 травня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Корпорації Украгротех із заявою про виплату їй 15000 грн в рахунок орендної плати за використання земельної ділянки у 2015-2019 роках (а.с. 36).

Позивач отримувала орендну плату за укладеним договором оренди земельної ділянки, що підтверджується, довідкою Корпорації Украгротех , платіжним дорученням № 2346 від 12 листопада 2014 року та видатковим касовим ордером від 21 травня 2015 року, та не заперечується ОСОБА_1 (а.с. 37-39).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачкою було надано копію висновку експерта № 4831/4832/19-27 від 12 грудня 2019 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, яка була проведена за заявою ОСОБА_1 (а.с. 50-57).

Згідно із висновком експерта підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 20 жовтня 2013 року та акті приймання-передачі земельної ділянки від 16 травня 2014 року виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів не самою ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту відсутності її волевиявлення на укладення договору оренди землі від 20 жовтня 2013 року. При цьому суд не взяв до уваги як доказ, наданий позивачкою висновок судової почеркознавчої експертизи, оскільки експертиза проведена із порушенням встановленого законом порядку експертного дослідження.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З аналізу вказаних норм вбачається, що докази, які надаються сторонами, мають бути належними, достовірними та достатніми.

При цьому відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Під час проведення експертизи експерт повинен керуватись Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року.

Колегія суддів погоджується із твердженнями суду першої інстанції щодо невідповідності кількості вільних зразків підпису позивача визначеним у Науково-методичних рекомендаціях; відсутності інформації про те, хто відбирав експериментальні зразки підписів позивача, в якому порядку та хто ідентифікував особу позивача.

У зв`язку з наведеним висновок експертизи викликає сумніви у її об`єктивності та суперечить іншим наявним в матеріалах справи доказам.

Так, матеріали справи крім спірного договору оренди від 20 жовтня 2013 року, акту приймання-передачі від 16 травня 2014 року містять заяву ОСОБА_1 про внесення змін до договору від 20 жовтня 2013 року, договір про зміни до договору оренди землі від 21 травня 2015 року, заяву ОСОБА_1 про виплату їй одноразово 15000 грн в рахунок орендної плати за 2015-2019 року. Дійсність підпису на вказаних документах ОСОБА_1 не оспорює, що свідчить про те, що у неї було волевиявлення на укладення договору оренди земельної ділянки із відповідачем 20 жовтня 2013 року, зміну його умов та отримання орендної плати за 2015-2019 роки одним платежем.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2013 року, укладеного між сторонами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд під час розгляду справи не витребував оригінал оскаржуваного договору та акту приймання-передачі не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності належних, допустимих та достатніх доказів для підтвердження відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2013 року.

Крім того суд першої інстанції вірно визначив, що оскільки він прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову по суті заявлених вимог, наслідки спливу строків позовної давності до даних правовідносин не застосовуються.

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, оцінених в сукупності, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування чи зміни рішення суду.

Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишає без задоволення, а рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 15 червня 2020 року - без змін.

Під час розгляду справи в апеляційному суді представник відповідача - адвокат Барська Т.М. заявила клопотання про стягнення із позивача на користь відповідача понесені останнім витрати за надання правничої допомоги під час апеляційного перегляду рішення суду в сумі 3541,80 грн.

Дослідивши надані представником відповідача докази, колегія суддів вважає, що витрати за надання правничої допомоги, понесені відповідачем під час розгляду справи в апеляційному суді в сумі 3541,80 грн підтверджені відповідними доказами, тому у зв`язку із залишенням без задоволення апеляційної скарги підлягають до стягнення з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 367, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 15 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Корпорації "Украгротех" про визнання недійсним договору оренди землі - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Корпорації Украгротех судові витрати на правову допомогу в сумі 3541 грн 80 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389

Цивільного процесуального кодексу України.

Судді

Повний текст постанови складений 04 вересня 2020 року