Рішення

від 04.09.2020 по справі 320/1907/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2020 року справа №320/1907/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Бориспільської міської ради Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Бориспільської міської ради Київської області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0803 га, по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Бориспільську міську раду Київської області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 площею 0,0803 га, кадастровий номер 3210500000:11:044:0032, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 і надати громадянці ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0803 га, кадастровий номер 3210500000:11:044:0032, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 11 листопада 2014 року № 4710-57-VI їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, по АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення нею був розроблений відповідний проект землеустрою, який був поданий на затвердження до Бориспільської міської ради Київської області, однак остання ухилялася від прийняття рішення за результатом розгляду проекту землеустрою, що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі №320/2550/19 було визнано протиправною бездіяльність Бориспільської міської ради Київської області щодо ухилення від прийняття рішення стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0803 га, по АДРЕСА_1 . Також цим рішенням було зобов`язано Бориспільську міську раду Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 , отриману 25.01.2018 (№ Ш-417 ), про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,08 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

11 грудня 2019 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року було подано Бориспільському міському голові для виконання, проте на жодній з проведених після цього сесіях Бориспільської міської ради Київської області заява ОСОБА_1 не була задоволена через недостатню кількість голосів депутатів.

Позивач вважає, що внаслідок такої бездіяльності відповідача позивач позбавлений можливості реалізувати свої охоронювані законом інтереси щодо відведення у власність земельної ділянки, що і стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач право на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

На підставі наведеного справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позов та відзив на нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області 26.01.2008 (а.с.32-33).

На підставі клопотання ОСОБА_1 від 09 жовтня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, по АДРЕСА_1 рішенням від 11 листопада 2014 року № 4710-57-VI вирішила надати такий дозвіл (позивач зазначений у відповідному списку громадян під № 89).

У подальшому рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 17.12.2015 № 42-2-VII вулиця Радгоспна була перейменована у вулицю Сергія Оврашка.

22 лютого 2016 року у Державному земельному кадастрі проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:11:044:0032 ( АДРЕСА_1 ). Одночасно уточнено, що площа земельної ділянки складає не 0,1000 га, а 0,0803 га.

Після розроблення ФОП ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), позивачка звернулась до відповідача із заявою від 25.01.2018, в якій просила затвердити проект землеустрою.

Питання позивачки було розглянуто 4 вересня 2018 року на 45 сесії VII скликання Бориспільської міської ради, та прийнято рішення про відправлення матеріалів на довивчення.

Наступні розгляди заяви ОСОБА_1 відбувались 18.10.2018 (46 сесія VII скликання), 20.11.2018 (47 сесія VII скликання), 11.12.2018 (48 сесія VII скликання), 29.01.2019 (52 сесії VII скликання), 05.03.2019 (53 сесія VII скликання), 09.04.2019 (55 сесія VII скликання).

За результатами поіменного голосування, рішень щодо заяви позивачки прийнято не було, що стало підставою для її звернення до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справа № 320/2550/19 визнано протиправною бездіяльність Бориспільської міської ради Київської області щодо ухилення від прийняття рішення стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0803 га, по АДРЕСА_1 .

Також цим рішенням зобов`язано Бориспільську міську раду Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 , отриману 25.01.2018 (№ Ш-417 ) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,08 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Вказане рішення відповідачем в апеляційному порядку оскаржено не було, а отже - набрало законної сили.

Судом встановлено, що 11 грудня 2019 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року було подано представником позивача Луценком І.О. Бориспільському міському голові (а.с.11).

На 67 сесії Бориспільської міської ради Київської області, яка проходила 17 грудня 2019 року, розгляд заяви ОСОБА_1 був внесений до порядку денного, але рішення не прийнято через недостатню кількість голосів ( за - 4, проти - 0, утримались - 18, не брали участі у голосуванні - 9).

28 січня 2020 року відбулась чергова 68 сесія VII скликання, на якій також рішення за заявою ОСОБА_1 не прийнято через недостатню кількість голосів ( за - 3, проти - 0, утримались - 19, не брали участі у голосуванні - 4), що підтверджується листом відповідача на адресу представника позивача від 10 лютого 2020 року № Ш-788.

Вказані обставини бездіяльності відповідача стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з пунктами а , б статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення обставин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За правилами частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За нормами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Частиною восьмою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність .

Частинами дев`ятою та десятою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

В частині другій статті 186-1 Земельного кодексу України вказано, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Сама процедура включає певний алгоритм дій та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та, як у даному випадку - з виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури, у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Відповідно до положень статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Отже, прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення за результатом розгляду розробленого проекту землеустрою є його обов`язком, альтернативи якому не існує.

Як встановлено судом, до наданого позивачкою відповідачу ще 25 січня 2018 року проекту землеустрою щодо відведення та передачу безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:11:044:0032, площею 0, 0803 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованої у АДРЕСА_1 , з боку Бориспільської міської ради жодних зауважень не висловлено.

Суд звертає увагу на те, що розроблений позивачкою проект землеустрою був погоджений усіма необхідними органами без будь-яких зауважень.

Так, проект землеустрою отримав позитивний висновок Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 04.10.2017 №6773/82-17 (а. с. 173).

Листами від 06.10.2017 №1171/04-08 та від 23.10.2017 №1187/04-05 проект землеустрою був погоджений Управлінням містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області (а. с. 174-175).

Питання щодо розгляду (з метою затвердження) вказаного проект землеустрою виносилось до порядку денного, починаючи з 46 сесії Бориспільської міської ради Київської області, яка відбулась 18.10.2018 року.

28 січня 2020 року відбулась 68 сесія Бориспільської міської ради Київської області.

Тобто, до моменту звернення до суду з цим позовом, протягом двох років було проведено 24 сесії міськради. На жодній з них рішення не було прийнято у зв`язку з ненабранням необхідної кількості голосів депутатів Бориспільської міської ради Київської області.

Таким чином, оскільки жодне з рішень, які б мала прийняти міська рада у відповідності до частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України за результатом розгляду розрозбелного позивачкою проекту землеустрою відповідачем прийнято не було, суд дійшов висновку про наявність ознак протиправної бездіяльності Бориспільської міської ради Київської області, яка порушує права ОСОБА_1 .

Одночасно суд звертає увагу на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року по справі № 320/2550/19 відповідача вже було зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_1 , отриману 25.01.2018 (№ Ш-417), про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,08 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , що дотепер не виконано, а право позивачки не поновлено.

За таких обставин, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується неправомірна бездіяльність Бориспільської міської ради Київської області.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Веуеіег v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зауважує, що поданий позивачкою Бориспільській міській раді проект землеустрою був погоджений належними органами, а наявність погодженого належним чином проекту землеустрою є підтвердженням відповідності такого проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що робить будь-яку підставу відмови протиправною.

Отже, у даній справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - прийняти рішення.

Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини.

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин (постанова ВС від 18.10.2018 по справі № 818/1976/17).

Повноваження міської ради щодо прийняття рішень з даного питання є виключними повноваженнями ради, проте вони не є дискреційними, оскільки законодавець передбачив лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, то така бездіяльність є протиправною.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані докази наявності будь-яких перешкод для затвердження розробленого позивачкою проекту землеустрою.

Більш того, суд звертає увагу на те, що у цій справі відповідачем були надані докази по справі, витребувані ухвалою суду, одна не був наданий відзив на позовну заяву, у той час як відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, керуючись вищевказаною нормою, суд вважає за можливе кваліфікувати факт неподання відповідачем без поважних причин відзиву на позовну заяву як визнання ним позову та підтвердження факту відсутності будь-яких перешкод для затвердження розробленого позивачкою проекту землеустрою.

Суд вважає, що обрана позивачем форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Оскільки питання про надання позивачці земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд вирішується відповідачем тривалий час (з 2014 року - з моменту надання дозволу на розробку проекту землеустрою), а бездіяльність відповідача щодо ухилення від прийняття рішення стосовно затвердження розробленого позивачкою проекту землеустрою вже визнавалася протиправною у судовому порядку, суд погоджується з твердженнями позивачки про те, що належним засобом захисту її прав є зобов`язання відповідача на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою.

Аналогічний правовий висновок щодо належності зазначеного способу захисту порушеного права викладений Великою Палатою Верховного Суду у пункті 61 постанови від 19.02.2020 у справі №591/5935/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87951302), який підлягає обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30 червня 2009 року N 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та приймаючи до уваги, що рішення у цій справі має зобов`язувальний характер, суд, з метою забезпечення судового контролю за своєчасним і належним виконанням судового рішення, вважає за необхідне зобов`язати відповідача подати до суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачкою судовий збір при подані позову до суду в сумі 840,80 грн. відповідно до квитанції №73146 від 01.02.2020, підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Бориспільської міської ради Київської області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0803 га, кадастровий номер 3210500000:11:044:0032, розташованої по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

3. Зобов`язати Бориспільську міську раду Київської області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0803 га, кадастровий номер 3210500000:11:044:0032, розташованої по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Бориспільської міської ради Київської області (ідентифікаційний код: 04054903, місцезнаходження: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72).

5. Зобов`язати Бориспільську міську раду Київської області подати до суду протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.