Постанова

від 19.01.2021 по справі 320/1907/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1907/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бориспільської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської міської ради Київської області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Бориспільської міської ради Київської області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0803 га, по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Бориспільську міську раду Київської області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 площею 0,0803 га, кадастровий номер 3210500000:11:044:0032, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 і надати громадянці ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0803 га, кадастровий номер 3210500000:11:044:0032, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправною бездіяльність Бориспільської міської ради Київської області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0803 га, кадастровий номер 3210500000:11:044:0032, розташованої по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

- зобов`язано Бориспільську міську раду Київської області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0803 га, кадастровий номер 3210500000:11:044:0032, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Бориспільська міська рада Київської області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та здійснені порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач стверджує, що прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Бориспільської міської ради Київської області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є втручанням суду у дискреційні повноваження Бориспільської міської ради Київської області. Апелянт просить врахувати, що під час розгляду вказаної справи суд першої інстанції не вирішив клопотання позивача та не залучив до розгляду справи третю особу на стороні відповідача - ОСОБА_2 . Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що у 2019 році між тими ж сторонами про той же предмет та з аналогічних підстав було прийняте рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 320/2550/19, яке набрало законної сили.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1

є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області 26 січня 2008 року.

Рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 11 листопада 2014 року № 4710-57-VI позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 17 грудня 2015 року № 42-2-VII АДРЕСА_2 була перейменована на АДРЕСА_1.

У Державному земельному кадастрі 22 лютого 2016 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:11:044:0032 ( АДРЕСА_2 ). Одночасно уточнено, що площа земельної ділянки складає не 0,1000 га, а 0,0803 га.

Після розроблення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), позивач звернулась до відповідача із заявою від 25 січня 2018 року, в якій просила затвердити вказаний проект землеустрою.

Питання позивачки було розглянуто 04 вересня 2018 року на 45 сесії VII скликання Бориспільської міської ради, та прийнято рішення про відправлення матеріалів на довивчення.

Наступні розгляди заяви позивача відбувались 18 жовтня 2018 року (46 сесія VII скликання), 20 листопада 2018 року (47 сесія VII скликання), 11 грудня 2018 року (48 сесія VII скликання), 29 січня 2019 року (52 сесії VII скликання), 05 березня 2019 року (53 сесія VII скликання), 09 квітня 2019 року (55 сесія VII скликання).

За результатами поіменного голосування, рішень щодо заяви позивачки прийнято не було, що стало підставою для її звернення до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 320/2550/19, яке набрало законної сили:

- визнано протиправною бездіяльність Бориспільської міської ради Київської області щодо ухилення від прийняття рішення стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0803 га, по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язано Бориспільську міську раду Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 , отриману 25 січня 2018 року (№ Ш-417 ) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,08 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що 11 грудня 2019 року копія рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 320/2550/19 була надана відповідачу для забезпечення виконання судового рішення.

На 67 сесії Бориспільської міської ради Київської області, яка проходила 17 грудня 2019 року, розгляд заяви ОСОБА_1 був внесений до порядку денного, але рішення не прийнято через недостатню кількість голосів ( за - 4, проти - 0, утримались - 18, не брали участі у голосуванні - 9).

28 січня 2020 року відбулась чергова 68 сесія VII скликання, на якій також рішення за заявою позивача не прийнято через недостатню кількість голосів ( за - 3, проти - 0, утримались - 19, не брали участі у голосуванні - 4), що підтверджується листом відповідача від 10 лютого 2020 року № Ш-788.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача під час розгляду звернень позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,08 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та при виконанні вказаного вище рішення суду, позивач звернулась з вказаним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на відсутність зауважень до проекту землеустрою та наявність необхідних погоджень, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,08 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 у строк, порядку та спосіб, що визначні Земельним кодексом України відповідач не прийняв. Суд зазначив, що вказані обставини свідчить про наявність ознак протиправної бездіяльності Бориспільської міської ради Київської області, яка порушує майнові права позивача. Крім того, Київський окружний адміністративний суд зауважив, що спір між учасниками справи стосовно вказаних правовідносин вирішується тривалий час, а процес прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою затягується відповідачем шляхом прийняття формальних рішень не по суті заявленого клопотання що свідчить про те, що у вказаному випадку належним способом захисту права позивача є зобов`язання відповідача на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою земельної ділянки. При цьому, суд першої інстанції вказав, що у вказаній справі відповідач помилково вважає свої права дискреційними, оскільки він не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або відмовити у його затвердженні. Суд наголосив на тому, що наявність погодженого належним чином проекту землеустрою є підтвердженням відповідності такого проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що робить будь-яку підставу відмови у затвердженні проекту землеустрою протиправною.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження, рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди зобов`язані перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження та з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 81 Земельного кодексу України визначає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частинами 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У відповідності зі ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, ст.ст. 12, 116, 122 Земельного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Положеннями ч. 7 вказаної статті визначено, зокрема, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо в місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з ч.ч. 8 - 11 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186 1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем у поданій до суду апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 має право безоплатно набути у власність із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у місті - не більше 0,10 га, до того ж вона дотрималася визначеної законодавством процедури виготовлення та погодження проекту землеустрою.

Позивач отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовила проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, з моменту подання заяви (клопотання) позивача від 25 січня 2018 року (№ Ш-417 ) та до моменту звернення до суду з вказаним позовом у березні 2020 року минуло більше двох років.

Незважаючи на це та на наявність рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 320/2550/19, яким було зобов`язано Бориспільську міську раду Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 , отриману 25 січня 2018 року (№ Ш-417 ) про затвердження проекту землеустрою, рішення про затвердження такого проекту прийнято не було.

Водночас, відповідач не надав до суду першої або апеляційної інстанцій доказів наявності обмежень, установлених генеральним планом міста, або заборон, які б не узгоджувались із цільовим призначенням, визначеним у проекті землеустрою, щодо відведення відповідної ділянки для надання її у власність позивачу, а також наявності прав інших громадян чи юридичних осіб на відповідну земельну ділянку.

З огляду на зазначені обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач порушив наведені норми чинного законодавства щодо розгляду та вирішення клопотання позивача.

Наполягаючи на правомірності своїх дій та протиправності рішення суду першої інстанції, відповідач у апеляційній скарзі посилається на наявність у нього дискреційних повноважень під час вирішення земельних питань.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам апелянта, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Законом України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Колегія суддів вважає, що обрана судом першої інстанції форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб`єктів владних повноважень узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а та від 18 жовтня 2018 року у справі № 818/1976/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, із урахуванням того, що питання про надання позивачу земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд вирішується відповідачем тривалий час (фактично з 2015 року), а бездіяльність відповідача щодо затвердження проекту землеустрою оскаржувалась у судовому порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження Бориспільської міської ради Київської області, оскільки відповідач не приймав рішення про затвердження проекту землеустрою з формальних підстав, що не передбачені чинним законодавством.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду України у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17.

Стосовно доводів апелянта про здійснені порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягали у тому, що суд не відмовив у відкритті провадження у справі з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, а розглянув по суті спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав незважаючи на наявність рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 320/2550/19, що набрали законної сили, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 320/2550/19, яке містило зобов`язання Бориспільської міської ради Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 , отриману 25 січня 2018 року (№ Ш-417 ) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,08 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 виконано відповідачем шляхом винесення на розгляд відповідача вказаної заяви.

Однак, як встановлено з матеріалів справи, рішення про затвердження проекту землеустрою не прийнято з формальних підстав, а саме: у зв`язку з недостатньо кількістю голосів. Та обставина, що рішення не приймалось через недостатню кількість голосів депутатів не може вважатись об`єктивною і поважною причиною порушення законних прав та інтересів заявника, який виконав всі залежні від нього дії.

Саме вказані обставини та бездіяльність відповідача стосовно не прийняття визначеного законодавством рішення про затвердження проекту землеустрою є новою підставою для звернення до суду, що виключало можливість Київським окружним адміністративним судом застосувати норми п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України та відмовити у відкритті провадження у вказаній справі.

Також щодо доводів відповідача про здійснені порушення судом першої інстанції вимог процесуального права, які полягають у тому, що суд не розглянув клопотання позивача та не залучив до участі у розгляді справи третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_2 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як раніше зазначалось, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Питання залучення до розгляду справи третіх осіб визначено ст. 49 КАС України. Разом з тим, доцільність залучення таких осіб до розгляду справи пов`язується з тим, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки таких осіб.

У апеляційній скарзі відповідач не зазначив обставин, які б свідчили на яких підставах ОСОБА_2 належало залучити до участі у справі, оскільки апелянт не пояснив яким чином судове рішення прийняте у вказаній справі може виплинути на права та обов`язки вказаної особи.

З матеріалів справи встановлено, що дійсно у вступній частині позовної заяви було зазначено третьою особою на стороні відповідача ОСОБА_2 , однак зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що спір у даній справі виник виключно між ОСОБА_1 та Бориспільською міською радою Київської області, а тому незалучення ОСОБА_2 в якості третьою особи на стороні відповідача жодним чином не свідчить про порушення судом першої інстанції приписів чинного процесуального законодавства.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Бориспільської міської ради Київської області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов