Постанова

від 04.09.2020 по справі 440/1176/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 440/1176/19

адміністративне провадження № К/9901/28163/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Селянського фермерського господарства Темп

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Селянського фермерського господарства Темп

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 7 червня 2019 року (ухвалене у складі головуючого судді Сич С.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Бегунца А.О., суддів Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Селянське фермерське господарство "Темп" (далі - СФГ Темп , позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач), в якому просило:

визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оформлену наказом від 5 лютого 2019 року №83715, у наданні СФГ "Темп" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 28,63 га для ведення фермерського господарства на території Солоницької сільської ради Козельщинського району Полтавської області;

зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області протягом одного тижня з моменту набрання судовим рішенням законної сили надати СФГ "Темп" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 28,63 га для ведення фермерського господарства на території Солоницької сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 5 лютого 2019 року №83715 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 28,63 га для ведення фермерського господарства на території Солоницької сільської ради Козельщинського району Полтавської області. Відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач обґрунтовує невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив СФГ "Темп" у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначає, що наказ є неправомірним, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки цей наказ видано з порушенням вимог земельного законодавства. Позивач вважає, що має право на отримання бажаної для відведення земельної ділянки в користування без проведення торгів з огляду на те, що розпорядженням голови Козельщинської РДА від 27 січня 2011 року №33 надано дозвіл СФГ "Темп" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою площею 28,63 га для ведення фермерського господарства до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 7 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача відсутнє право на отримання бажаної земельної ділянки на неконкурентних засадах без проведення земельних торгів.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що у відповідності до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" №1012-VІІІ від 18 лютого 2016 року фізичні та юридичні особи, які до дня набрання цим законом чинності одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положенням частини другої статті 134 ЗК України, що виключаються цим Законом. Із норм цього Закону вбачається, що усі дозволи на розробку та виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, отримані до набрання чинності цим Законом, в тому числі й дозвіл наданий позивачу у 2011 році, є чинними та не підлягають скасуванню, а особи, які отримали дозвіл, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів.

Позиція інших учасників справи

13 листопада 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 11 жовтня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №440/1176/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 3 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 4 вересня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 13 лютого 2018 року голова СФГ "Темп" Обідіон О.В. звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із клопотанням (від 15 лютого 2018 року вх. №С-2406/0/25-18), яким просив надати СФГ "Темп" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 28,63 га ріллі для ведення фермерського господарства на території Солоницької сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

Зі змісту клопотання встановлено, що позивачем до вказаного клопотання додано: копію технічної документації, копію договору оренди землі від 10 лютого 2011 року №429, копію акта приймання-передачі земельної ділянки від 10 лютого 2011 року.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 28 лютого 2018 року №1899/0/26-18 позивача повідомлено, що у Головного управління відсутні правові підстави щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Не погодившись із вищевказаною відповіддю ГУ Держгеокадастру у Полтавській області позивач звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі №816/2257/18, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, адміністративний позов СФГ "Темп" до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в частині неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання СФГ "Темп" про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 28,63 га ріллі для ведення фермерського господарства на території Солоницької сільської ради Козельщинського району Полтавської області. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийняти рішення за результатами розгляду клопотання СФГ "Темп" про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 28,63 га ріллі для ведення фермерського господарства на території Солоницької сільської ради Козельщинського району Полтавської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Керуючись статями 124, 134 Земельного кодексу України, Положенням про Головне управління Держгеокадастру України в Полтавській області, враховуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі №816/2257/18 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі №816/2257/18, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийнято наказ від 5 лютого 2019 року №83715, яким відмовлено СФГ "Темп" у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 28,63 га для ведення фермерського господарства на території Солоницької сільської ради Козельщинського району Полтавської області у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Не погодившись з наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 5 лютого 2019 року №83715, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 7 червня 2019 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений статтею 123 ЗК України.

Частиною другою статті 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини третьої статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлений статтею 124 ЗК України, відповідно до частини першої якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною другою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Отже, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 ЗК України, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України.

Частиною першою статті 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, у переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або права на них, які відповідно до частини другої статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), відсутні земельні ділянки для ведення фермерського господарства .

Частиною третьою статті 134 ЗК України передбачено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Таким чином, первинним є з`ясування статусу особи, якою подано заяву, та того, чи розповсюджуються на таку особу положення частин другої та третьої статті 134 ЗК України, в залежності від чого і визначається порядок отримання (оформлення) права на землю.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13 лютого 2019 року СФГ "Темп" звернулося до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із клопотанням (від 15 лютого 2018 року вх. №С-2406/0/25-18) про надання СФГ "Темп" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 28,63 га ріллі для ведення фермерського господарства на території Солоницької сільської ради Козельщинського району Полтавської області, мотивуючи своє клопотання наявністю дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою та обґрунтовуючи клопотання пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів".

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" від 18 лютого 2016 року №1012-VIII фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

З аналізу вказаної норми вбачається наступні випадки, коли фізичні та юридичні особи мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів:

- фізичні та юридичні особи до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності;

- фізичні та юридичні особи до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності.

Таким чином, вказаною вище нормою встановлено право фізичних та юридичних осіб, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, на завершення процедури отримання земельної ділянки у власність або користування.

Водночас, судами попередніх інстанцій не встановлено та матеріалами справи не підтверджено того, що позивач до набрання чинності зазначеного вище закону отримав дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на отриманий ним відповідно до розпорядження голови Козельщинської районної державної адміністрації від 27 січня 2011 року №33 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування (оренди) земельною ділянкою площею 28,63 га ріллі для ведення фермерського господарства на території Солоницької сільської ради з подальшим укладенням договору оренди та його обов`язковою державною реєстрацією, оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин земельним законодавством не передбачено такого виду дозвільної документації. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із змісту позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, зазначений дозвіл вичерпав свою дію в результаті розроблення Технічної документації із землеустрою (2012 рік) та укладенням на 1 рік договору оренди земельної ділянки.

Крім того, суд зазначає, що право на отримання нових дозволів на розробку документації із землеустрою пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" не встановлено.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів у даному випадку полягає у тому, що відповідно до статей 124, 134 ЗК України відсутнє право на отримання бажаної земельної ділянки на неконкурентних засадах без проведення земельних торгів.

Таким чином, оскаржуваний наказ від 5 лютого 2019 року №83715 прийнятий ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законами України, та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову Селянського фермерського господарства Темп до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а доводи касаційної скарги зазначених у цій справі висновків суду не спростовують.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства Темп залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 7 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко