Ухвала

від 04.09.2020 по справі 640/12462/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 вересня 2020 року

Київ

справа №640/12462/19

адміністративне провадження №К/9901/21955/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року

у справі №640/12462/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Коспаш-ЛТД

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - скаржник) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №640/12462/19, предметом розгляду якої є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2019 року №03572615140103, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 452148,00 грн., з яких 361718 грн. нараховані податкові зобов`язання та 90430 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції та № 03562615140103, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 337336,00 грн., з яких 269869 грн. за податковим зобов`язанням, 67467 грн. за штрафними санкціями.

Звертаючись із касаційною скаргою відповідач підставою касаційного оскарження визначає пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, вказує на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, стаття 198 Податкового кодексу України, пункт 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-14 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункт 1.2 статті, пункт 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Суд зазначає, що скаржником не наведено у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в розумінні частини третьої статті 351 КАС України.

З аналізу рішень заявлених до касаційного перегляду вбачається, що підставою прийняття податкових повідомлень - рішень є п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 за зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, п. 5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п. 5, п. 6, п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 454384,00 грн., у тому числі за 2015 на суму 92666,00 грн., за 2016 рік на суму 278171,00 грн., за 2017 рік на суму 83547,00 грн. та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 за зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 269869,00 грн., в тому числі за жовтень 2016 року на суму 21132,00 грн., за грудень 2016 року на суму 236435,00 грн., червень 2017 року на суму 1823,00 грн., за грудень 2017 року на суму 10479,00 грн.

Відтак, скаржником висловлена незгода із частиною норм, які застосовані судом попередніх інстанцій при вирішенні спору, зокрема стаття 198 Податкового кодексу України (без зазначення пункту та підпункту) та підпункт 134.1.1 пункту 134. 1 статті 134 цього Кодексу, яка утримує в собі визначення об`єкту оподаткування, без зазначення особливостей об`єкту притаманного спірним правовідносинам.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема за пунктом четвертим якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №640/12462/19 - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф.Ханова