Ухвала

від 25.09.2020 по справі 640/12462/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 640/12462/19

адміністративне провадження № К/9901/24265/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року

у справі №640/12462/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Коспаш-ЛТД

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №640/12462/19, предметом розгляду якої є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2019 року №03572615140103, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 452 148,00 грн, з яких: 361 718,00 грн - нараховані податкові зобов`язання та 90 430,00 грн - застосовані штрафні (фінансові) санкції, та № 03562615140103, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 337 336,00 грн, з яких: 269 869,00 грн за податковим зобов`язанням, 67 467,00 грн за штрафними санкціями.

Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач підставою касаційного оскарження визначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, вказує на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема: підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, стаття 198 Податкового кодексу України, пункт 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-14 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункт 1.2 статті 1, пункт 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 за зареєстрованого Міністерством юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Суд зазначає, що скаржником не наведено у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в розумінні частини третьої статті 351 КАС України.

З аналізу рішень, заявлених до касаційного перегляду, вбачається, що підставою прийняття податкових повідомлень-рішень є пункти 44.1, 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункт 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункт 1.2 статті 1, пункт 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункти 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 № 290, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, пункти 5, 6, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого Міністерством юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 454 384,00 грн, у тому числі: за 2015 рік - на суму 92 666,00 грн, за 2016 рік - на суму 278 171,00 грн, за 2017 рік - на суму 83 547,00 грн, та пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пункт 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункт 1.2 статті 1, пункт 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 269 869,00 грн, в тому числі: за жовтень 2016 року - на суму 21 132,00 грн, за грудень 2016 року - на суму 236 435,00 грн, за червень 2017 року - на суму 1 823,00 грн, за грудень 2017 року - на суму 10 479,00 грн.

Відтак, скаржником висловлена незгода із частиною норм, які застосовані судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, зокрема стаття 198 Податкового кодексу України (без зазначення пункту та підпункту) та підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу, яка містить в собі визначення об`єкту оподаткування, без зазначення особливостей об`єкту, притаманного спірним правовідносинам.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема за пунктом четвертим якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351- 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №640/12462/19 - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф. Ханова