Ухвала

від 04.09.2020 по справі 160/6795/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 160/6795/19

адміністративне провадження № К/9901/18253/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі №160/6795/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БК ОДІССЄЯ до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БК ОДІССЄЯ звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в якому суд просили визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: №1183224/39644381 від 05 червня 2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 26 квітня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну №2 від 26 квітня 2019 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області 22 липня 2020 року звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року касаційну скаргу відповідача без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави визнані судом неповажними; статті 330 КАС України у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору встановлено заявнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву із зазначенням інших підстав, які з об`єктивних причин унеможливили реалізацію права на повторне звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки та документ про сплату судового збору.

Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено представнику заявника 07 серпня 2020 року, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №0102930504561.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржником, в межах відведеного судом строку, на адресу суду направлено клопотання про відстрочення строку сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

В обґрунтування клопотання про відстрочення строку сплати судового збору відповідач вказує на неможливість такої сплати у відведений судом строк з причин неналежного фінансування Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з державного бюджету та відсутністю на рахунку заявника грошових коштів необхідних для такої сплати. При цьому, податковий орган зазначає, що на момент звернення з вказаним клопотанням, зупинено проведення платежів за платіжними дорученнями відповідача у зв`язку з необхідністю здійснення безспірного списання коштів з рахунків, що в совою чергу унеможливлює сплату судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.

На підтвердження фактів викладених у вказаному клопотанні, заявником надано копію Виписки з системи дистанційного обслуговування клієнтів Державної казначейської служби України за 03 липня 2020 року та копію листа Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про безспірне списання від 20 липня 2020 року №07-32-06/8295.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що дані докази є неналежними для задоволення клопотання відповідача, оскільки податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій з метою отримання суми грошових коштів необхідної для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, наприклад, звернення до податкового органу вищого рівня або органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності касаційного оскарження судових рішень у справі №160/6795/19 та отримання відповідного фінансування.

Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні про відстрочення сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року № R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VІ.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Проте, відповідачем у заявленому клопотанні не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що майновий/фінансовий стан Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі.

Як зазначено вище, статтею 330 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Втім, податковим органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем у клопотанні обставини не є підставою для звільнення, відстрочення або розстрочення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі слід відмовити.

На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві не виконано вимоги ухвали Верховного Суду щодо надання документа про сплату судового збору, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню Державної податкової служби у Дніпропетровській області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі №160/6795/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БК ОДІССЄЯ до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Судді В.В. Хохуляк Т.М. Шипуліна Р.Ф. Ханова