Постанова

від 02.09.2020 по справі 543/1175/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 543/1175/15

провадження № 61-10546 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Лукім`я ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лукім`я на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 28 квітня 2016 року в складі судді Смілянського Є. А. та на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 липня 2016 року в складі колегії суддів Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У 2015 році ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися в суд із окремими позовами до СТОВ Лукім`я , в яких просили визнати недійсними договори оренди землі та додаткові угоди до договорів оренди землі, укладені СТОВ Лукім`я з кожним із позивачів.

В обґрунтування своїх вимог позивачі вказували, що вони є власниками земельних ділянок, розташованих на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

Улітку 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дізналися про існування договорів оренди належних їм земельних ділянок, а також додаткових угод, укладених із СТОВ Лукім`я , які позивачі не підписували та не надавали повноваження іншим особам на їх підписання.

Оскільки спірні правочини укладені з порушенням вимог ЦПК України щодо їх форми та змісту, позивачі просили визнати їх недійсними.

У 2015 році ОСОБА_7 звернулася в суд із позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лукім 'я про розірвання договору оренди землі.

Позов обґрунтувала тим, що має в приватній власності земельну ділянку площею 7,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, й уклала 06 лютого 2007 року з СТОВ Лукім`я договір оренди цієї ділянки строком на 5 років.

ОСОБА_7 уважала, що свої обов`язки за за договором відповідач не виконує й за взаємною згодою припинити дію договору оренди не погодився.

Ухвалами Оржицького районного суду Полтавської області вказані позови об`єднані в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 28 квітня 2016 року позови ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,36 га, розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, укладений між СТОВ Лукім`я та ОСОБА_1 20 травня 2013 року.

Визнано недійсною додаткову угоду від 28 травня 2012 року до договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,46 га, розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, укладену між СТОВ Лукім`я та ОСОБА_2 04 лютого 2008 року.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,37 га, розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, укладений між СТОВ Лукім`я та ОСОБА_3 20 травня 2013 року .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,36 га, розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, укладений між СТОВ Лукім`я та ОСОБА_4 20 травня 2013 року .

Визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,75 га, розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, укладену між СТОВ Лукім`я та ОСОБА_5 25 липня 2012 року.

Визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,60 га, розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, укладену між СТОВ Лукім`я та ОСОБА_6 18 травня 2012 року.

У задоволенні позову ОСОБА_7 про розірвання договору оренди землі від 06 лютого 2007 року, укладений між нею та СТОВ Лукім`я , площею 7,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, зареєстрованого 21 лютого 2008 року в Оржицькому виїздному офісі ПР ФДП ЦДЗК за № 040855900120, кадастровий номер 5332683600:00:006:0014 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що спірні договори оренди та додаткові угоди до договорів оренди землі позивачі не підписували, що свідчить про недотримання вимог законодавства під час їх укладення, в зв`язку з чим вони мають бути визнані недійсними.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_7 про розірвання договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином виконує зобов`язання за спірним договором, а тому підстави для його розірвання відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 28 липня 2016 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 28 квітня 2016 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовів і безпідстваність позовних вимог ОСОБА_7 , а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2016 року СТОВ Лукім`я подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення в частині задоволення позовів про визнання недійсними договорів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2016 року поновлено СТОВ Лукім`я строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року дана справа призначена до судового розгляду.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів дана справа передана до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі СТОВ Лукім`я просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовів.

Відповідач указує, що позивачі отримували орендну плату за спірними договорами, що свідчить про наявність їх волевиявлення на укладення таких договорів, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_7 про розірвання договору оренди землі в касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.

Заперечення на касаційну скаргу

Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і Верховного Суду від інших учасників справи не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно з державним актом серії Р2 № 618049 на право приватної власності на землю ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3, 36 га на території Лукімської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрований Лукімською сільською радою 21 грудня 2001 року за № 297.

Відповідно до договору оренди землі від 20 травня 2013 року ОСОБА_1 надає СТОВ Лукім`я в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3, 36 га, що розташована на території Лукімської сільської ради, Оржицького району, Полтавської області, строком на 5 років.

Згідно з висновком експерта від 10 лютого 2016 року № 232 підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець в договорі оренди землі виконаний не ним, а іншою особою.

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12015170280000315 за заявою ОСОБА_1 12 листопада 2015 року внесено відомості про те, що невідома особа підробила підпис ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки укладеному між СТОВ Лукім`я та ОСОБА_1 .

Згідно з довіреністю від 14 серпня .2013 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_10 бути його представником.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та поземельної книги за ОСОБА_1 зареєстровано 15 серпня 2013 року згідно з Державним актом серії Р2 № 618288 на право приватної власності на земельну ділянку площею 3,36 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5323683600:00:009:0162) та 19 серпня 2013 року зареєстровано речове право оренди за СТОВ Лукім`я терміном на 5 років.

Згідно з пояснень свідка ОСОБА_10 вона без належної на те довіреності підписала договір оренди землі від 20 травня 2013 року між ОСОБА_1 і СТОВ Лукім`я .

Відповідно до державного акта серії Р2 № 618049 на право приватної власності на землю ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,46 га на території Лукімської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований Лукімською сільською радою 05 грудня 2001 року за № 2.

Згідно з додатковою угодою від 28 травня 2012 року до договору оренди землі від 04 лютого 2008 року ОСОБА_2 та СТОВ Лукім`я домовилися внести зміни до договору оренди, зокрема змінили строк дії договору. Додаткова угода зареєстрована 27 вересня 2012 року у Відділі Держкомзему в Оржицькому районі Полтавської області за № 532368364004079.

Відповідно до висновку експерта від 10 лютого 2016 року № 232 підпис від імені ОСОБА_2 в графі Орендодавець у додатковій угоді від 28 травня 2012 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Згідно з витягом із кримінального провадження № 12015170280000312 за заявою ОСОБА_2 12 листопада 2015 року до ЄРДР внесено відомості про те, що невідома особа підробила підпис ОСОБА_2 в додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки, укладеному між СТОВ Лукім`я та ОСОБА_2 .

Відповідно до державного акта серії Р2 № 618290 на право приватної власності на землю ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,37 га на території Лукімської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований Лукімською сільською радою 21 грудня 2001 року за № 299.

Згідно з договором оренди землі від 20 травня 2013 року ОСОБА_3 надав СТОВ Лукім`я в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,37 га, що розташована на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, строком на 5 років. Договір не зареєстрований.

Відповідно до висновку експерта від 10 лютого 2016 року № 232 підпис від імені ОСОБА_3 у графі Орендодавець в договорі оренди від 20 травня 2013 року виконаний не ним, а іншою особою.

Згідно з витягом із кримінального провадження № 12015170280000311 за зявою ОСОБА_3 від 12 листопада 2015 року до ЄРДР внесено відомості про те, що невідома особа підробила підпис ОСОБА_3 у договорі оренди земельної ділянки, укладеному між СТОВ Лукім`я та ОСОБА_3 .

Відповідно до довіреності від 14 серпня 2013 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_10 бути його представником.

Свідок ОСОБА_10 у суді першої інстанції пояснила, що вона без належної на те довіреності підписала договір оренди землі між ОСОБА_3 та СТОВ Лукім`я від 20 травня 2013 року.

Згідно з державним актом серії Р2 № 618289 на право приватної власності на землю ОСОБА_4 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,36 га на території Лукімської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрований Лукімською сільською радою 21 грудня 2001 року за № 298.

Згідно з договором оренди землі від 20 травня 2013 року ОСОБА_4 надає СТОВ Лукім`я в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,36 га, що розташована на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, строком на 5 років. Договір не зареєстрований.

Згідно з висновком експерта від 10 лютого 2016 року № 232 підпис від імені ОСОБА_4 в графі Орендодавець у договорі оренди землі виконаний не нею, а іншою особою.

Відповідно до державного акта серії Р2 № 621073 на право приватної власності на землю ОСОБА_5 належить на праві приватної власності земелька ділянка площею 3, 75 га на території Лукімської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрований Лукімською сільською радою 24 грудня 2001 року за № 596.

Згідно з додатковою угодою від 25 липня 2012 року до договору оренди землі від 25 березня 2008 року ОСОБА_5 та СТОВ Лукім`я домовилися внести зміни до договору оренди землі від 25 березня 2008 року, зокрема змінено строк дії договору. Додаткова угода зареєстрована 20 листопада 2012 року у Відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області за № 532368364004996.

Відповідно до висновку експерта від 10 лютого 2016 року № 213 підпис від імені ОСОБА_5 в графі Орендодавець у додатковій угоді до договору оренди землі виконаний не ним, а іншою особою.

Згідно з витягом із кримінального провадження № 12015170280000370 за заявою ОСОБА_5 від 23 грудня 2015 року до ЄРДР внесено відомості про те, що невідома особа підробила підпис ОСОБА_5 в додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки, укладеному між СТОВ Лукім`я та ОСОБА_5 .

Згідно з державним актом серії Р2 № 621067 на право приватної власності на землю ОСОБА_6 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 6,60 на території Лукімської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований Лукімською сільською радою 24 грудня 2001 року за № 589-590.

Відповідно до додаткової угоди від 18 травня 2012 року до договору оренди землі від 28 березня 2008 року ОСОБА_6 та СТОВ Лукім`я домовилися внести зміни до договору оренди землі від 28 березня 2008 року, зокрема змінили строк дії договору. Додаткова угода зареєстрована 27 вересня 2012 року у Відділі Держкомзему в Оржицькому районі Полтавської області за № 532368364004089.

Згідно з висновком експерта від 10 лютого 2016 року № 213 підпис від імені ОСОБА_6 в графі Орендодавець в додатковій угоді до договору оренди землі виконаний не нею, а іншою особою.

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12015170280000367 по заяві ОСОБА_6 від 23 грудня 2015 року до ЄРДР внесено відомості про те, що невідома особа підробила підпис ОСОБА_6 в додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки, укладеному між СТОВ Лукім`я та ОСОБА_6 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судові рішення в оскаржуваній частині не відповідають зазначеним вимогам закону.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Суди першої та апеляційної інстанцій, установивши дійсні обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права та з порушенням норм процесуального права дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договорів оренди землі та додаткових угод, оскільки позивачі оспорювані договори та угоди не підписували, отже вони є неукладеними, а тому в задоволенні позовів про визнання недійсними договорів оренди землі та додаткових угод до договорів оренди землі необхідно відмовити.

Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовів.

Керуючись статтями 400, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лукім`я задовольнити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 28 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 липня 2016 року в частині позовів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лукім`я про визнання договорів оренди землі та додаткових угод до договорів оренди землі недійсними скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лукім`я про визнання договорів оренди землі та додаткових угод до договорів оренди землі недійсними відмовити.

Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 28 квітня 2016 року та ухвала апеляційного суду Полтавської області від 28 липня 2016 рокувтрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук