Постанова

від 31.08.2020 по справі 922/601/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р. Справа № 922/601/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Терещенко О.І. , суддя Сіверін В.І.

за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Чумаченко А.В.

1-го відповідача - не з`явився

2-го відповідача - адвокат Андрійко О.В.

1-ї третьої особи - не з`явився

2-ї третьої особи - адвокат Бекузаров Р.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Автомобіліст-2012" (вх.№ 1588Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2020 у справі № 922/601/20 (повний текст якого складено та підписано 15.06.2020 суддею Кухар Н.М. у приміщенні господарського суду Харківської області)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро", м. Харків, до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Стандарт", м . Київ , 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012", м. Харків, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Побединська Вікторія Олександрівна, м.Київ, - публічне акціонерне товариство "МКТ", м.Харків, про визнання недійсними договорів, скасування рішень про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Стандарт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012" про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007 та за іпотечним договором № 010-2/02/1-478/1-07 від 19.04.2007, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Стандарт", м.Київ, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012", м.Харків. Позивач також просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям спеціального розділу) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Побединської В.О. індексний номер: 15314966 від 21.08.2014 та індексний номер: 15315114 від 21.08.2014 щодо реєстрації обтяження нежитлової будівлі літ. Д-4, загальною площею 6340,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82; земельна ділянка площею 1,1794 га, кадастровий номер 6310137500:02:036:0007, з цільовим призначенням - експлуатація та обслуговування адміністративних та виробничих будівель, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений між відповідачами договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007 фактично є договором факторингу. З укладенням даного договору відбулася зміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу особу - ТОВ "Автомобіліст 2012", яка не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", та яка, відповідно, не може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі кредиту та факторингу. У зв`язку з цим, позивач вважає, що даний оспорюваний правочин суперечить приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктивного складу договору факторингу, а відтак підлягає визнанню недійсним, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України. З тих самих підстав, на думку позивача, підлягає скасуванню і договір від 21.08.2014 про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 010-2/02/1-478/1-07 від 19.04.2007. При цьому, позивач зазначає, що на момент укладення даного договору предмет іпотеки (земельна ділянка, кадастровий номер 6310137500:02:036:0007, площею 1,1794 га) не існував.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.03.2020 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/601/20 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання. Даною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Побединську Вікторію Олександрівну, м.Київ.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.06.2020 у справі № 922/601/20 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007, укладений між ТОВ "Фактор Стандарт" (код ЄДРПОУ: 38806726) та ТОВ "Автомобіліст 2012" (код ЄДРПОУ: 37876546) 21.08.2014.

Визнано недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 010-2/02/1-478/1-07 від 19.04.2007, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я.М. та зареєстрованим у реєстрі за № 1073, укладений між ТОВ "Фактор Стандарт" (код ЄДРПОУ: 38806726) та ТОВ "Автомобіліст 2012" (код ЄДРПОУ: 37876546) 21.08.2014 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О., зареєстрований в реєстрі за № 564.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям спеціального розділу), індексний номер: 15314966 від 21.08.2014 19:48:26 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Побединської В.О. щодо реєстрації обтяження нежитлової будівлі літ. Д-4 загальною площею 6340,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82; земельна ділянка площею 1,1794 га, кадастровий номер 6310137500:02:036:0007, з цільовим призначенням - експлуатація та обслуговування адміністративних та виробничих будівель, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям спеціального розділу), індексний номер: 15315114 від 21.08.2014 20:13:40 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Побединської В.О. щодо реєстрації іпотеки нежитлової будівлі літ. Д-4 загальною площею 6340,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82; земельна ділянка площею 1,1794 га, кадастровий номер 6310137500:02:036:0007, з цільовим призначенням - експлуатація та обслуговування адміністративних та виробничих будівель, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82.

ТОВ "Автомобіліст 2012" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зокрема, з підстав спливу строку позовної давності. Здійснити перерозподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Автомобіліст 2012" зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. На переконання апелянта, строк позовної давності щодо отримання судового захисту своїх майнових прав або інтересів зацікавленою особою шляхом визнання недійсними оспорюваних договорів сплив 03.09.2017.

Вважає, що іпотека не може припинитися при поділі первісної земельної ділянки на три нові окремі земельні ділянки, крім того відомості щодо інших земельних ділянок, які утворені шляхом поділу первісної ділянки, державні акти на які видані 05.05.2011 у Державному реєстрі речових прав відсутні.

Зауважує, що визнання недійсним оспорюваного договору не відновить і не захистить позивача, а отже відсутнє і його порушене право. На думку ТОВ "Автомобіліст 2012", договір укладений між відповідачами не є договором факторингу.

21.07.2020 від представника ПАТ "МКТ" надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ Легіон Агро заперечує щодо доводів і вимог апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зазначає, що після визнання ТОВ Легіон Агро кредитором ПАТ Завод Електромаш , шляхом ознайомлення з матеріалами справи №Б-39/27-09 встановлено, що інший кредитор боржника набув відповідних прав за незаконною угодою. Водночас ТОВ Автомобіліст 2012 в спірних договорах підтверджує той факт, що є фінансовою установою, проте ніколи не відносився до фінансових установ у розумінні Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , та відповідно не може надавати фінансові послуги у тому числі у формі кредиту та факторингу, а отже договір про відступлення прав за кредитом та іпотекою підлягає визнанню недійсним.

Звертає увагу, що право на звернення до суду за захистом своїх прав гарантовано Законом, а ТОВ Автомобіліст 2012 жодним чином не заперечує проти обґрунтованості позовної вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги у кредитному договорі №010-2/02/1-478-07, тобто не заперечує акт існування правовідносин факторингу між відповідачами. За таких обставин ТОВ Легіон Агро має право на звернення до суду з відповідним позовом.

Від апелянта надійшли додаткові пояснення, в яких ТОВ Автомобіліст 2012 зазначає, що для отримання грошової вимоги під час процедури ліквідації боржника, цесіонарію не потрібно мати статус фінансової установи. Вважає, що за наявністю діючого забезпечення іпотекою кредитного договору щодо земельної ділянки кадастровий номер 6310137500:02:036:0007 площею 1,1794 га, саме на яку, на час відступлення права вимоги та права за іпотечним договором і були внесенні відповідні відомості про державну реєстрацію права власності, подальше оформлення переходу прав 21 серпня 2014 р. за іпотечним договором №010-2/02/1-478/1-07 від 19.04.2007 р. до нового іпотекодержателя ТОВ Автомобіліст 2012 відбувалося відповідно до вимог законодавства. На думку апелянта, позивачем не наведено причин пропуску позовної давності. Звертає увагу, що визнання оспорюваного правочину недійсним ніяким чином не призведе до належного захисту цивільного (майнового) інтересу позивача.

Від позивача надійшла письмова заява щодо окремих доводів апелянта, в якій ТОВ Легіон Агро зазначає, що відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137500:02:036:0015, 6310137500:02:036:0016, 6310137500:02:036:0017 та відомості про право власності ВАТ Завод Електромаш на ці ділянки було перенесено із Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку. Відсутність відомостей в Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:036:0007 площею 1,1794 га є фактом того, що така земельна ділянка не сформована та її державну реєстрацію не проведено. Зазначене підтверджує висновки про недійсність договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором та незаконність внесення 21.08.2014 приватним нотаріусом Побединською В.О. запису про реєстрацію речового права за ТОВ Автомобіліст 2012 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:036:0007 площею 1,1794 га. Звертає увагу, що реалізація кредитором, ТОВ Автомобіліст 2012 своїх повноважень мають майнові наслідки для кредиторів у справі № Б-39/27-09 та фактично на цей час виражаються в умисному унеможливленні отримати кошти від реалізації майна боржника.

У судовому засіданні представник другого відповідача і представник другої третьої особи підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги і просили її задовольнити.

Представник позивача заперечував щодо доводів і вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція другого відповідача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві доводи, заслухавши присутніх учасників процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

19.04.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Завод "Електромаш" (позичальник) укладено Кредитний Договір № 010-2/02/1-478-07, на виконання умов якого позичальнику було надано кредит у розмірі 3000000 доларів США на строк з 19.04.2008 до 18.04.2013 для ремонту та відновлення нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82, а також для рефінансування заборгованості за Кредитними договорами № 119-05нкл/980-1 від 21.12.2005 та №120-05- кл/840-1 від 21.12.2005, укладеними з АКІБ "УкрСиббанк".

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 010-2/02/1-478-07 ВАТ "Завод "Електромаш" (іпотекодавець) та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель) 19.04.2007 уклали Іпотечний договір № 010-2/02/1-478/1-07, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я.М. та зареєстрований у реєстрі за № 1073.

За умовами вищевказаного Іпотечного договору, ВАТ "Завод "Електромаш" передав в іпотеку ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" земельну ділянку, кадастровий номер 6310137500:02:036:0007, площею 1,1794 га, та розташовану на ній нежитлову будівлю літ. "Д-4", загальною площею 6340,0 кв.м., що знаходиться за адресою м.Харків, вул. Академіка Павлова, 82.

Відповідно до пунктів 1.3.4, 1.4 Договору іпотеки, ринкова вартість земельної ділянки становить 1984694,00 грн, вартість предмета іпотеки становить 12786600,00грн.

В 2011 році юридично було припинено існування об`єкту права власності - земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:036:0007, площею 1,1794га.

В тому ж році ВАТ "Завод "Електромаш" було оформлено три нових об`єкта нерухомості:

- земельна ділянка площею 0,1823 га, кадастровий номер 6310137500:02:036:0015, з цільовим призначенням - експлуатація та обслуговування адміністративних та виробничих будівель, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82, яка належить на праві власності ВАТ Завод "Електромаш" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 111931, що виданий Управлінням Держкомзему у місті Харків на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.01.2005, який зареєстрований 05.05.2011 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 631010002000042;

- земельна ділянка площею 0,1808 га, кадастровий номер 6310137500:02:036:0016, з цільовим призначенням - експлуатація та обслуговування адміністративних та виробничих будівель, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82, яка належить на праві власності ВАТ Завод "Електромаш" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №111932, що виданий Управлінням Держкомзему у місті Харків на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.01.2005, який зареєстрований 05.05.2011 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №631010002000043;

- земельна ділянка площею 0,8163 та, кадастровий номер 6310137500:02:036:0017, з цільовим призначенням - експлуатація та обслуговування адміністративних та виробничих будівель, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82, яка належить на праві власності ВАТ Завод "Електромаш" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №111933, що виданий Управлінням Держкомзему у місті Харків на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.01.2005, який зареєстрований 05.05.2011 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 631010002000044.

21.08.2014 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Радикал Банк" уклали у простій письмовій формі Договір про відступлення права вимоги до боржника - ВАТ "Завод "Електромаш" за Кредитним договором № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007, а також Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 010-2/02/1-478/1-07 від 19.04.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. 21.08.2014 та зареєстрований в реєстрі за № 562.

21.08.2014 ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Фактор Стандарт" уклали у простій письмовій формі Договір про відступлення права вимоги до Боржника - ВАТ "Завод "Електромаш" за Кредитним договором № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007, а також договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 010-2/02/1-478/1-07 від 19.04.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. 21.08.2014 та зареєстрований в реєстрі за № 563.

21.08.2014 ТОВ "Фактор Стандарт" та ТОВ "Автомобіліст 2012" уклали у простій письмовій формі Договір про відступлення права вимоги до боржника - ВАТ "Завод "Електромаш" за Кредитним договором № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007, а також Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 010-2/02/1-478/1-07 від 19.04.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. 21.08.2014 та зареєстрований в реєстрі за № 564.

Договором відступлення права вимоги від 21.08.2014 ТОВ "Фактор Стандарт" і ТОВ "Автомобіліст 2012", серед іншого, погодили наступні мови.

Пункт 2.1. В порядку та на умовах, визначених Договором, Первісний кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому права вимоги за Кредитним договором, а Новий кредитор заміняє Первісного кредитора як сторону кредитора у Кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за Кредитним договором. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Пункт 2.6. В дату відступлення прав вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав Первісного кредитора щодо боржника за Кредитним договором.

Пункт 3.1. Загальна вартість прав вимоги за Договором становить 8580000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 Договору та розрахунку до Договору, заборгованість ВАТ Завод "Електромаш" за Кредитним договором № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007 становить 3958027 доларів США 57 центів, що в гривневому еквіваленті станом на 20.08.2014 за офіційним курсом НБУ складає 52337303 гривні 33 копійки.

Пункт 4.1.1. Новий кредитор засвідчує та гарантує, що Новий кредитор є фінансовою установою, що належним чином зареєстрована та законно існує за законодавством України і дотримується в усіх істотних аспектах положень чинного законодавства України, пов`язаного з його створенням, організацією та основною діяльністю.

Пункт 7.1. Договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по Договору.

21.08.2014 між ТОВ "Фактор Стандарт" та ТОВ "Автомобіліст 2012" підписано акт заміни кредитора у зобов`язання (відступлення права вимоги) до Договору відступлення права вимоги від 21.08.2014.

Згідно п. 1 цього акту, з 21.08.2014 відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, внаслідок чого, права вимоги за: Кредитним договором № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007, що укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ВАТ "Завод "Електромаш"; Договором іпотеки № 010-2/02/1-478/1-07 від 19.04.2007, що укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ВАТ "Завод "Електромаш"; перейшли від ТОВ "Фактор Стандарт" до ТОВ "Автомобіліст 2012".

21.08.2014 між Первісним кредитором та Новим кредитором підписано акт приймання-передачі документації за Договором.

Договором про відступлення прав від 21.08.2014, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. 21.08.2014 та зареєстрований в реєстрі за № 564, ТОВ "Фактор Стандарт" та ТОВ "Автомобіліст 2012" узгодили, серед іншого, наступні умови.

Пункт 2.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором і у зв`язку з укладенням між Первісним іпотекодержателем та Новим іпотекодержателем Договору відступлення права вимоги, Первісний іпотекодержатель відступає та передає Новому іпотекодержателю належні йому Права за Договором забезпечення, а Новий іпотекодержатель приймає та набуває такі Права.

Пункт 2.2. Предметом іпотеки за Договором забезпечення є нижчезазначене нерухоме майно, а саме:

- нежитлова будівля літ. "Д-4" загальною площею 6340,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82 та належить на праві власності Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі № 011 від 29.08.2001 з Актом приймання-передачі основних засобів від 29.08.2001;

- земельна ділянка площею 1,1794 га, кадастровий номер 6310137500:02:036:0007, з цільовим призначенням - експлуатація та обслуговування адміністративних та виробничих будівель, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82, яка належить на праві власності Іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 640358, що виданий Харківським міським управлінням земельних ресурсів на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 10.01.2005, реєстраційний № 3/05, і який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 12.10.2005 з номером 7503/05.

Пункт 3.1.1. Новий іпотекодержатель засвідчує та гарантує, що Новий іпотекодержатель є фінансовою установою, що належним чином зареєстрована та законно існує за законодавством України і дотримується в усіх істотних аспектах положень чинного законодавства України, пов`язаного з його створенням, організацією та основною діяльністю.

Пункт 6.1. Договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення печатками Сторін та нотаріального посвідчення, і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по Договору.

На підставі вищевказаного договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. було здійснено державну реєстрацію за ТОВ "Автомобіліст 2012" прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу):

- індексний номер 15314966 від 21.08.2014, 19:48:26, щодо реєстрації обтяження нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровий номер 6310137500:02:036:0007, площею 1,1794 га, та розташованої на ній нежитлової будівлі літ. "Д-4" загальною площею 6340,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Академіка Павлова, 82;

- індексний номер 15315114 від 21.08.2014, 20:13:40, щодо реєстрації Договору іпотеки № 010-2/02/1-478/1-07, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я.М. та зареєстрований 17.04.2007 у реєстрі за № 1073.

Таким чином, після укладення договору відступлення права вимоги за договорами кредиту та іпотеки, було одразу проведено державну реєстрацію прав на підставі цих договорів, в результаті чого ТОВ "Автомобіліст 2012" набув усіх прав іпотекодержателя щодо основного грошового зобов`язання ВАТ "Завод "Електромаш", яке встановлено кредитним договором, а саме отримавши права кредитодавця по стягненню всіх платежів за оспорюваними договорами, в тому числі, заборгованості в розмірі 52337303 гривні 33 копійки, сплативши за це на користь ТОВ "Фактор Стандарт" лише 8580000 гривень 00 копійок.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.08.2014:

- ТОВ "Фактор Стандарт" (код 38806726) мав основний вид діяльності:

64.99. надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у.;

- ТОВ "Автомобіліст 2012" (код 37876546) мав основний вид діяльності:

68.20. надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, ВАТ "Завод "Електромаш" станом на 21.08.2014 мав у приватній власності три земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137500:02:036:0015, 6310137500:02:036:0016, 6310137500:02:036:0017, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82, площею: 0,1823 га; 0,1808 га; 0,8163 га.

Внаслідок укладення договорів відступлення права вимог від 21.08.2014 відбулися зміни у складі кредиторів, які були визнані судом у справі про банкрутство ПАТ "Завод "Електромаш" № Б-39/27-09. Одним з таких кредиторів є сам позивач.

В результаті таких змін, ТОВ "Автомобіліст 2012" отримав статус забезпеченого кредитора та загальний розмір вимог до боржника у розмірі майже 32 млн гривень.

Позивач зазначає, що вплив ТОВ "Автомобіліст 2012" на процедуру банкрутства ПАТ "Завод "Електромаш" напряму порушує права та законні інтереси добросовісного кредитора в особі позивача, оскільки кредиторські вимоги ТОВ "Автомобіліст 2012" та відповідні повноваження у справі про банкрутство засновані на правах, отриманих в результаті укладення недійсних (оспорюваних) правочинів.

Отже, враховуючи вказані вище обставини, посилаючись на порушення права позивача як добросовісного кредитора в межах процедури банкрутства ПАТ "Завод "Електромаш", позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги за Кредитним договором № 010-2/02/1-478-07, укладеними між відповідачами; визнання недійсними договорів відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 010-2/02/1-478/1-07, укладеним між відповідачами, та з вимогою скасувати рішення щодо реєстрації прав та їх обтяжень, які були вчинені приватним нотаріусом КМНО Побединською В.О. на підставі оспорюваних договорів відступлення права вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи свідчать про те, що право на судовий захист у суб`єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу, а отже позов ТОВ Легіон Агро подано на захист його прав, позивач намагається захистити свої майнові інтереси, в якості кредитора ПАТ Завод Електромаш у справі № Б-39/27-09. Укладений між ТОВ "Фактор Стандарт" та ТОВ "Автомобіліст 2012" оспорюваний договір за своєю юридичною природою є договором факторингу. Однак, ТОВ "Автомобіліст 2012" не є фінансовою установою, належні та допустимі докази його включення до Державного реєстру фінансових установ в матеріалах справи відсутні. За таких обставин оспорюваний правочин суперечить приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, то він підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України. З тих самих підстав підлягає скасуванню й укладений між ТОВ "Фактор Стандарт" і ТОВ "Автомобіліст 2012" Договір про відступлення прав за іпотечним договором від 21.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. 21.08.2014 та зареєстрований в реєстрі за № 564. Предмет іпотеки за Іпотечним договором № 010-2/02/1-478-07, укладеним між ВАТ "Завод "Електромаш" (іпотекодавець) та ВАТ 'Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель) від 19.04.2007, перестав існувати, починаючи з 2011 року, що прямо вбачається з інформації, яка міститься в Державному земельному кадастрі та з наявних правовстановлюючих документів на землю ВАТ "Завод "Електромаш". Приймаючи до уваги, що реєстрація речового права за договором є похідною дією від виникнення права іпотекодержателя, а також зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Побединської В.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Крім того, судом першої інстанції зазначено про відсутність підстав для застосування позовної давності до позовних вимог.

Другий відповідач не погоджуючись з оскаржуваним рішенням звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, з підстав викладених вище.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто, право на судовий захист у суб`єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Автомобіліст 2012" не спростовує обґрунтованості позовної вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги у Кредитному договорі № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007, а наполягає на тому, що позивач не є учасником правовідносин щодо відступлення права вимоги за кредитним договором та прав за іпотечним договором, які склалися між 1-м та 2-м відповідачами, та ним не доведено обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Підставою недійсності правочину, в силу приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині третій вказаної статті визначено: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язків елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16.

При цьому, колегія суддів не погоджується з думкою відповідача стосовно відсутності майнового права та інтересу у позивача, а також щодо того, що інтерес позивача має дуже низьку вартість та вимірюється у сумі 1840 грн, з огляду на таке.

Інтерес (у праві) - прагнення особи повніше задовольняти свої потреби і бажання, що прямо не формалізовано в конкретному суб`єктивному праві, проте не суперечить праву як такому.

Конституційний Суд України дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес": це - прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного права і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У структурі законного інтересу виділяють два елемента:

- прагнення суб`єкта користуватися конкретним соціальним благом;

- звернення в деяких випадках за захистом до компетентних органів.

Як приклад законного інтересу можна навести: зацікавленість у здоровому підростаючому поколінні; зацікавленість автора у високому гонорарі тощо.

Тобто, аналізуючи це поняття, суд враховує, що інтерес охоплює дуже широке коло суспільних відносин та не завжди виражається у грошовому еквіваленті. Немає критерію, за яким можливо визначити вартість інтересу. Тим більше, суд зазначає, що вираження у грошовому еквіваленті не може обмежуватись певною сумою.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, позивач є кредитором ПАТ "Завод "Електромаш".

В позовній заяві і в інших заявах по суті, ТОВ Легіон Агро зазначено на захист яких інтересів подано позов у цій справі. Головним чином позивач намагається захистити свої майнові інтереси, в якості кредитора ПАТ Завод Електромаш у справі № Б-39/27-09.

ТОВ Автомобіліст 2012 визнає той факт, що це товариство має статус кредитора ПАТ Завод Електромаш у справі № Б-39/27-09.

Кредиторські вимоги позивача підтверджуються постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у справі № Б-39/27-09, що набрала законної сили.

Разом з цим, як зазначається позивачем та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Автомобіліст 2012" набув статусу забезпеченого кредитора ПАТ "Завод "Електромаш" саме на підставі оспорюваних в даній справі договорів відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 61 КУзПБ за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, що є предметом забезпечення, відшкодовуються витрати, пов`язані з утриманням та збереженням такого майна, сплачується винагорода оператора електронного майданчика. Склад та розмір таких витрат підлягають погодженню в порядку, визначеному цим Кодексом. Кошти, що залишилися після здійснення зазначених виплат, використовуються виключно для задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, які забезпечує таке майно.

Згідно з ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Отже, внаслідок заміни кредитора у справі про банкрутство ПАТ "Завод "Електромаш" вбачається набуття ТОВ "Автомобіліст 2012" кредиторських вимог (забезпечений кредитор), таким чином, цілком обґрунтованим є висновок про те, що таке набуття кредиторських вимог та як наслідок прав та повноважень впливає на процедуру провадження у справі про банкрутство, такий факт прямо зачіпає законні інтереси та права позивача як добросовісного кредитора ПАТ "Завод "Електромаш", оскільки кошти, які будуть отримані від реалізації нерухомого майна боржника будуть першочергово спрямовані на задоволення забезпечених кредиторських вимог ТОВ "Автомобіліст 2012" у розмірі 20518579,62 грн., а якщо у ТОВ "Автомобіліст 2012" буде відсутнє право на забезпечене майно, грошові кошти від продажу майна будуть спрямованні до складу ліквідаційної маси для погашення вимог інших учасників у справі про банкрутство.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.92).

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 та статті 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до статті 350 Господарського кодексу України банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Як визначено у статті 350 Господарського кодексу України, факторинг - це передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

У статті 1077 ЦК України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Зі змісту статей 512, 1077 ЦК України вбачається, що існує розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

Враховуючи приписи статей 512-518 ЦК України можна зробити наступний висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини 1 статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України та частини 5 статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина 2 статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина 3 статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

Згідно зі ст. 350 Господарського кодексу України, фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні бонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 7 вищевказаного Закону, юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним по Державного реєстру фінансових установ.

Стосовно розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (ст. 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина 3 статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16.

Врахувавши викладене, зокрема зазначену правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року, характерними ознаками договору факторингу є те, що:

- йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором);

- його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги);

- метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;

- відступлення права вимоги за таким договором може відбуватися виключно за плату, а його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись: у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо;

- вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Правочин, який не відповідає зазначеним ознакам, не є договором факторингу, а є правочином з відступлення права вимоги (цесії).

Відповідно до ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Крім того, розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини 1 статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Матеріалами справи підтверджується, що первісно між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ВАТ "Завод "Електромаш" укладено Кредитний договір від 19.04.2007 №010-2/02/1-478-07, згідно з умовами якого Банк передав позичальнику кредит у розмірі 3000000 доларів США на інвестування у власну нерухомість та рефінансування заборгованості за іншим кредитом, які позичальник зобов`язувався повернути та сплатити 11% річних.

За умовами Договору про відступлення права вимоги від 21.08.2014 ТОВ "Автомобіліст 2012" зобов`язалося сплатити ТОВ "Фактор Стандарт" грошові кошти у сумі 8580000 гривень.

Натомість, ТОВ "Фактор Стандарт" передало ТОВ "Автомобіліст 2012" право грошової вимоги до боржника (ВАТ "Завод "Електромаш") за Кредитним договором від 19.04.2007 № 010-2/02/1-478-07, у тому числі право на стягнення (отримання) заборгованості боржника перед первісним кредитором, яка виникла станом на 20.08.2014 в сумі 52337303 гривні 33 копійки, яка складається з: 32665972,33 грн - суми заборгованості за кредитом, 19670209,81 грн - суми заборгованості за відсотками, 1121,19 грн - суми заборгованості по пені за відсотками, право вимоги на стягнення (отримання) від боржника будь-яких грошових нарахувань та вимог, у тому числі передбачених кредитним договором заходів відповідальності, які виникли у первісного кредитора до боржника до моменту укладення цього договору; права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору, в тому числі право на дострокове стягнення суми кредиту, процентів та інших пов`язаних з цим сум; будь-які інші вимоги згідно з генеральним та кредитним договорами.

Згідно з п. 2.6 Договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, в дату відступлення прав вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав Первісного кредитора щодо боржника за кредитним договором.

Відповідно до п. 3.4 Договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, у разі, якщо після дати відступлення прав вимоги первісний кредитор отримає будь-які грошові кошти від боржника на погашення заборгованості за кредитним договором, первісний кредитор зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дати надходження грошових коштів повідомити про це нового кредитора та здійснити їх переказ на банківський рахунок нового кредитора № НОМЕР_1 в ПАТ "Радикал Банк", МФО 319111, ідентифікаційний код юридичної особи 37876546.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Фактор Стандарт" (первісний кредитор) уступив грошову вимогу до ВАТ Завод "Електромаш" (боржника) в обмін на грошові кошти в сумі 8580000,00 грн, які ТОВ "Автомобіліст 2012" (новий кредитор) зобов`язався сплатити первісному кредитору, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.

Уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором, ТОВ "Фактор Стандарт" отримав фінансування у розмірі 8580000,00 грн, а ТОВ "Автомобіліст 2012", в свою чергу, укладаючи вказаний договір, набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги. Така різниця виразилася в отриманні ТОВ "Автомобіліст 2012" від первісного кредитора таких прав щодо боржника: а) права вимоги на стягнення (отримання) від боржника будь-яких грошових нарахувань та вимог, у тому числі передбачених кредитним договором заходів відповідальності, які виникли у первісного кредитора до боржника до моменту укладення цього договору; б) права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору, в тому числі право на дострокове стягнення суми кредиту, процентів та інших пов`язаних з цим сум; в) права будь-яких інших вимог згідно кредитного договору. Тобто, об`єктивно вбачається, що саме ТОВ "Автомобіліст 2012" отримало прибуток від обміну своїх грошових коштів на дебіторську заборгованість ВАТ "Завод "Електромаш" перед ТОВ "Фактор Стандарт".

Дані обставини підтверджують той факт, що укладений між ТОВ "Фактор Стандарт" та ТОВ "Автомобіліст 2012" оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного договору у даній справі не змінює його правової природи.

Вищевикладене спростовує заперечення апелянта про те, що у зв`язку з тим, що позивачем не було надано Договору, укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Радикал Банк", неможливо встановити суму, за яку було передано право вимоги. Дані обставини не мають суттєвого значення для вирішення цього спору, та не впливають на оцінку правової природи спірного договору.

З укладенням договору про відступлення права вимоги у Кредитному договорі № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007 відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу - ТОВ "Автомобіліст 2012", яка не мала ліцензію на право здійснення фінансових послуг.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Автомобіліст 2012" не є фінансовою установою, належні та допустимі докази його включення до Державного реєстру фінансових установ в матеріалах справи відсутні.

В спірних договорах, ТОВ Автомобіліст 2012 надавав продавцю неправдиві гарантії, що свідчить про його недобросовісну поведінку. Це стосується, зокрема, пунктів 4.1.1., 4.3.3. договору відступлення права вимоги за кредитним договором та пунктів 3.1.1., 3.6.4. договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, а отже доводи ТОВ Автомобіліст 2012 , що договір укладений між відповідачами не є договором факторингу є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин та з огляду на те, що за змістом частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, то він підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з тих самих підстав підлягає скасуванню й укладений між ТОВ "Фактор Стандарт" і ТОВ "Автомобіліст 2012" Договір про відступлення прав за іпотечним договором від 21.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. 21.08.2014 та зареєстрований в реєстрі за № 564.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до положень п. 3 ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за умов, якщо нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього, відповідно до законодавства, може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

12.10.2005 було зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку № 7503/05 площею 1.1794 га, якій присвоєно кадастровий номер 6310137500:02:036:0007.

В Іпотечному договорі № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007, укладеному між ВАТ Завод "Електромаш" (іпотекодавець) та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель), предметом іпотеки визначено земельну ділянку, кадастровий номер 6310137500:02:036:0007, площею 1,1794 га.

Водночас, за місцем її розташування було сформовано три нових об`єкти права власності - три окремі земельні ділянки:

- площею 0,1823 га, кадастровий номер 6310137500:02:036:0015;

- площею 0,1808 га, кадастровий номер 6310137500:02:036:0016;

- площею 0,8163 га, кадастровий номер 6310137500:02:036:0017.

Також, проведено реєстрацію права власності на ці ділянки за ВАТ Завод Електромаш , на підтвердження чого останньому Управлінням Держкомзему у місті Харків видано державні акти ЯЛ №111931, ЯЛ №111932, ЯЛ №111933, які зареєстровані 05.05.2011 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №№ 631010002000042, 631010002000043, 631010002000044 відповідно.

Підставою набуття права власності ВАТ Завод Електромаш на вищевказані земельні ділянки був договір купівлі-продажу від 10.01.2005.

Відповідно до листа Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 17.10.2013 вих. № 3606/08, державний акт на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:02:036:0007 втратив свою чинність 05.05.2011.

Станом на 05.05.2011 порядок здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору було визначено Порядком ведення Поземельної книги, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021.

Пунктом 1 Порядку ведення Поземельної книги встановлено, що цей Порядок визначає процедуру ведення за формою згідно з додатком Поземельної книги - документа, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, обмеження на використання земельної ділянки, суб`єктів прав на земельну ділянку та правовстановлюючі документи, а також дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, її цільове призначення, склад земельних угідь.

Пунктом 8 Порядку ведення Поземельної книги передбачено, що одночасно з внесенням відомостей до Поземельної книги робляться записи у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Таким чином, оскільки 05.05.2011 були зроблені записи в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, то на цій підставі можна стверджувати, що одночасно з цим до Поземельної книги були внесені відомості про право власності ВАТ Завод Електромаш на земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137500:02:036:0015, 6310137500:02:036:0016, 6310137500:02:036:0017.

Тобто, ВАТ "Завод Електромаш належним чином зареєструвало своє право власності на вказані земельні ділянки 05.05.2011 в порядку та спосіб відповідно до законодавства, що діяло на той час.

01.01.2012 набув чинності Закон України Про державний земельний кадастр (далі - Закон № 3613).

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами (ст. 1 Закону № 3613).

Пунктом 4 Розділу VII Закону № 3613 було встановлено, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

На цій підставі, відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137500:02:036:0015, 6310137500:02:036:0016, 6310137500:02:036:0017 та відомості про право власності ВАТ Завод Електромаш на ці ділянки було перенесено із Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

Таким чином, відсутність відомостей в Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:036:0007 площею 1,1794 га є фактом того, що така земельна ділянка не сформована та її державну реєстрацію не проведено.

Оскільки її державну реєстрацію не проведено, то в такому випадку стосовно неї не може бути зареєстровані будь-які речові права. Тому що більшість речових прав стосовно земельної ділянки є похідними від права власності на таку ділянку, а право власності на ділянку виникає тільки з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу).

Крім того, з урахуванням змісту ст. 58 Конституції України, посилання апелянта на положення ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу є безпідставними, оскільки ця норма набрала чинності лише 16.01.2020. А тому, настання наслідків, встановлених цієї нормою, можуть відбутися лише після 15.01.2021.

Колегія суддів погоджується з доводами місцевого господарського суду, що предмет іпотеки за Іпотечним договором № 010-2/02/1-478-07, укладеним між ВАТ "Завод "Електромаш" (іпотекодавець) та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель) від 19.04.2007, перестав існувати, починаючи з 2011 року, що прямо вбачається з інформації, яка міститься в Державному земельному кадастрі та з наявних правовстановлюючих документів на землю ВАТ "Завод "Електромаш".

Отже, доводи апелянта ТОВ "Автомобіліст 2012" про те, що вказана земельна ділянка досі існує в реєстрі речових прав в розділі "Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень" суперечать наданим позивачем доказам. Крім того, це свідчить про внесення недостовірної та неактуальної інформації нотаріусом Побединською В.О. при проведенні державної реєстрації прав ТОВ "Автомобіліст 2012" в якості іпотекодержатєля щодо несформованої земельної ділянки.

21.08.2014 між ТОВ "Фактор Стандарт" та ТОВ "Автомобіліст 2012" укладено Договір про відступлення права вимоги до боржника - ВАТ "Завод "Електромаш" за Кредитним договором № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007, а також Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 010-2/02/1-478/1-07 від 19.04.2007.

Як зазначено вище, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку", відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, права кредитора за умовами договору іпотеки полягають в одержанні задоволення своїх вимог безпосередньо за рахунок предмета іпотеки, а на момент укладення Договору відступлення права вимоги між ТОВ "Фактор Стандарт" і ТОВ "Автомобіліст 2012" від 21.08.2014 предмет іпотеки не існував, обґрунтованим є висновок про те, що такий договір відступлення права вимоги є недійсним у зв`язку з відсутністю обсягу прав, що могли (можуть) перейти від ТОВ "Фактор Стандарт" до ТОВ "Автомобіліст".

Стосовно вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Побединської В.О. щодо реєстрації права іпотекодержателя на земельну ділянку та нежитлову будівлю за ТОВ "Автомобіліст 2012", колегія суддів зазначає наступне.

На підставі вищевказаного Договору відступлення прав іпотекодержателя, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. було здійснено державну реєстрацію за ТОВ "Автомобіліст 2012" прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 15314966 від 21.08.2014, 19:48:26 та індексний номер 15315114 від 21.08.2014, 20:13:40.

Відповідно до преамбули та положень ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.ст. 3, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

За приписами ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 21.08.2014), у державній реєстрації прав та їх обтяжень реєстратор відмовляє, якщо:

- заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону (п. 1);

- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (п. 4);

- заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев`ятою статті 15 цього Закону (п. 5-2).

Кожна із цих підстав так чи інакше підходить до обставин реєстрації прав Іпотекодержатєля на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:02:036:0007 за ТОВ "Автомобіліст 2012", що відбулось 21.08.2014.

Керуючись однією з наведених підстав реєстратор повинен був відмовити у проведенні державної реєстрації за ТОВ "Автомобіліст 2012" права іпотекодержателя щодо несформованої земельної ділянки, однак приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. таку відмову надано не було, а навпроти, проведено незаконну реєстрацію юридично не існуючих прав.

Крім того, вимога щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є похідною вимогою позовної заяви від першої та другої вимоги.

Підставами виникнення права іпотекодержателя (записи № 6761810, № 31163667) були: Договір іпотеки № 010-2/02/1-478-07 від 19.04.2007 та Договір про відступлення прав від 21.08.2014, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. 21.08.2014 та зареєстрований в реєстрі за № 564.

У зв`язку з визнанням недійсними оспорюваних договорів, чинні документи, які були правовою підставою вказаної реєстрації, будуть відсутні.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що реєстрація речового права за договором є похідною дією від виникнення права іпотекодержателя, а також зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог про скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Побединської В.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 216 Цивільного кодексу України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Такі особливості встановлено, зокрема, частиною другою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, що Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права та обтяжень на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, буде неможливо.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи другим відповідачем у справі - ТОВ "Автомобіліст 2012" заявлено про застосування строків позовної давності щодо позовної заяви ТОВ "Легіон Агро" про визнання договору недійсним.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заяву про застосування строків позовної давності обґрунтовано тим, що спірні договори про відступлення права вимоги та відступлення прав на користь ТОВ "Автомобіліст 2012" 02.09.2014 були долучені до матеріалів справи Б-39/27-09 про визнання банкрутом ПАТ "Завод "Електромаш".

На думку другого відповідача, саме з цієї дати - 02.09.2014 у інших учасників справи про банкрутство - кредиторів та боржника виникло право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними вищезазначених договорів про відступлення права вимоги та прав за іпотечним договором, якщо зацікавлена особа вважає, що спірні договори дійсно порушують її майнові права або цивільні інтереси у цій справі.

Кредитор - ТОВ "Афаліна", був учасником справи про банкрутство ПАТ "Завод "Електромаш", та входив до складу комітету кредиторів протягом всього строку існування своїх прав грошової вимоги до боржника, а так саме і інші учасники цієї справи, з відповідним позовом про визнання недійсними вищевказаних договорів про відступлення права вимоги, укладених 21.08.2014 між першим відповідачем та другим відповідачем, до суду не зверталися.

ТОВ "Автомобіліст 2012" вважає, що строк позовної давності щодо отримання судового захисту своїх майнових прав або інтересів зацікавленою особою шляхом визнання недійсними оспорюваних договорів сплив 03.09.2017, тобто на дату існування у ТОВ "Афаліна" права грошової вимоги до боржника.

20.02.2019 ТОВ "Афаліна" відступило своє право грошової вимоги до боржника у розмірі 1840,00 грн. на користь позивача у цій справі - ТОВ "Легіон Агро" на підставі договору про відступлення права вимоги.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у справі Б-39/27-09 замінено первісного кредитора - ТОВ "Афаліна" на юридичну особу - ТОВ "Легіон Агро".

Посилаючись на приписи ст. 262 ЦК України, якою визначено, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, ТОВ "Автомобіліст 2012" вважає, що відступлення права грошової вимоги до боржника від первісного кредитора - ТОВ "Афаліна" на користь позивача вчинено зі спливом строку позовної давності щодо оспорюваних правочинів та не надає позивачу права на обрахунок строку позовної давності саме з моменту набуття ним прав кредитора, оскільки відповідно до вимог ст. 262 ЦК України, у даному випадку не відбувається зупинення або переривання строків позовної давності, що регулюється окремими статтями ЦК України - ст.ст. 263, 264.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що про всі вищевказані фактичні обставини справи ТОВ "Легіон Агро" стало відомо після набуття статусу кредитора ПАТ "Завод "Електромаш", тобто в 2019 році; документи, що підтверджують вищевказані порушення при вчиненні оспорюваних договорів, стали доступні позивачу після ознайомлення з матеріалами справи про банкрутство ПАТ "Завод "Електромаш", в 2019 році, отже вбачається, що ТОВ "Легіон Агро" об`єктивно було позбавлене можливості раніше подати цей позов.

Колегія суддів, не погоджується з думкою апелянта щодо можливості застосування ст. 262 ЦК України до спірних правовідносин. Даною статтею встановлено, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. ТОВ "Автомобіліст 2012" помилково не враховує, що вона застосовується саме до сторін оспорюваного зобов`язання при їх заміні. Саме на сторону у зобов`язанні, яка підлягає заміні, у разі виникнення судового спору з приводу укладеного зобов`язання, покладається ризик настання несприятливих наслідків. У даному ж випадку зобов`язання оспорюється зацікавленою особою, яка жодним чином не є стороною у оспорюваному зобов`язанні та не була у ньому замінена.

Враховуючи приписи ст.ст. 261 - 262 ЦК України колегія суддів зазначає про об`єктивну неможливість позивача довідатися про дані обставини раніше ніж після здійснення процесуального правонаступництва у справі про банкрутство і отримання ТОВ Легіон Агро статусу кредитора у справі про банкрутство ПАТ "Завод "Електромаш", а отже суд не вбачає підстав для застосування позовної давності до позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.09.2020

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін