Постанова від 02.09.2020 по справі 905/2056/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р. Справа № 905/2056/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О.В.

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників:

від позивача - не з`явився ;

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь, Донецької області, (вх.№1609 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2020р. у справі №905/2056/19 (суддя Кротінова О.В., ухвалене в м.Харків, час ухвалення рішення - не зазначено, дата складення повного тексту - 27.03.2020р.) та додаткове рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2020р. у справі №905/2056/19 (суддя Кротінова О.В., ухвалене в м.Харків, час ухвалення рішення - не зазначено, дата складення повного тексту - 27.03.2020р.)

за позовом: Фізичної особи-підприємця Романської Надії Романівни, м.Маріуполь, Донецької області,

до відповідача: Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь, Донецької області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фізичної особи-підприємця Романського Євгена Володимировича, м.Маріуполь Донецької області,

про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області, про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

01.11.2019р. Фізична особа-підприємець Романська Надія Романівна звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Маріупольської міської ради Донецької області про:

- визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/43-4222 від 30.07.2019р. на підставі ст.19 Конституції України, ч.3 ст.24, ст.59, п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.8 Цивільного кодексу України, ч.ч.3, 13 ст.123 Земельного кодексу України, за відсутністю підстав для його прийняття органом місцевого самоврядування;

- визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01.09.2009р., зареєстрованого в Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" за №04.09.198.00001 від 15.09.2009р. та посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатько О.В. за №1686 від 01.09.2009р., невід`ємною частиною якого є договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15.09.2009р. №04.09.198.00001, та додатковий договір до договору оренди від 15.09.2009р. №04.09.198.00001, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.01.2014р. №4310217 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо заміни орендаря, згідно з яким Маріупольська міська рада надає Фізичній особі-підприємцю Романській Надії Романівні в оренду земельну ділянку площею 0,0026га, кадастровий номер 1412336900:01:010:0090, що розташована за адресою: просп.Перемоги, 99б в Лівобережному районі м.Маріуполя, на той самий термін та на тих самих умовах, котрі передбачені договором оренди земельної ділянки від 01.09.2009р., зареєстрованим в Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" за №04.09.198.00001 від 15.09.2009р. та посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатько О.В. за №1686 від 01.09.2009р., невід`ємною частиною якого є договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15.09.2009р. №04.09.198.00001, та додатковий договір до договору оренди від 15.09.2009р. №04.09.198.00001, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.01.2014р. №4310217 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо заміни орендаря, та викласти її у редакції викладеній позивачем в прохальній частині позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на прийняття відповідачем в порушення місячного строку, незаконного, без наявності підстав передбачених законом, рішення, яким відмовлено в поновленні строку оренди земельної ділянки.

Як зазначав позивач, після набуття у власність нежитлового приміщення: торгівельного павільйону, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Перемоги, 99б, на земельній ділянці кадастровий номер 1412300000:01:010:0090, на підставі договору дарування, до нього, на підставі статті 120 Земельного кодексу України та статей 377, 415 Цивільного кодексу України, перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовано означене приміщення.

З метою використання свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк позивач звернувся до Маріупольської міської ради з метою продовження строку дії договору оренди земельної ділянки у відповідності до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", але 30.07.2019р. відповідачем було прийнято рішення № 7/43-4222, яким відмовлено в наданні в оренду земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412336900:01:010:0090) площею 0,0026га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування зупинкового навісу у комплексі з торговим павільйоном) по просп.Перемоги, 99б в Лівобережному районі міста

На переконання позивача, оскаржуваним рішенням порушуються його майнові права, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.03.2020р. у справі №905/2056/19 задоволено позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Романської Надії Романівни до Маріупольської міської ради Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фізичної особи-підприємця Романського Євгена Володимировича, про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області, про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки в редакції приведеній позивачем у позові; визнано незаконним та скасовано рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/43-4222 від 30.07.2019р. "Про надання в оренду земельної ділянки по проспекту Перемоги, 99б в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Романській Н.Р."; визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01.09.2009р., зареєстрованого у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" за № 04.09.198.00001 від 15.09.2009р., посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатько О.В. за №1686 від 01.09.2009р., невід`ємною частиною якого є договір про внесення змін від 27.05.2011р. №1189 до договору оренди земельної ділянки від 15 вересня 2009р. №04.09.198.00001, та додатковий договір від 19.05.2014р. до договору оренди від 15.09.2009р. №04.09.198.00001, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.01.2014року №4310217 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо зміни орендаря, та викладено в редакції викладеній в прохальній частині позовної заяви.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги в частині визнання поновленим договору оренди земельної ділянки в редакції позивача підлягають задоволенню саме в силу положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"; в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/43-4222 від 30.07.2019р. місцевий господарський суд зазначив, що оскаржуване рішення є таким, що порушує права позивача, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2020р. у справі №905/2056/19 стягнуто з Маріупольської міської ради Донецької області на користь Фізичної особи-підприємця Романської Надії Романівни відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15045,00грн.

Маріупольська міська рада Донецької області з рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2020р. у справі №905/2056/19 та додаткове рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2020р. у справі №905/2056/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що виходячи з приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі " позивачу для укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01.09.2009р. №1686, необхідно було звернутись до Маріупольської міської ради, адже укладання цієї угоди входить відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " до виключної компетенції Маріупольської міської ради, адже є одним із питань регулювання земельних відносин, натомість позивачем вказаних дій зроблено не було, а відповідне клопотання, звернення надійшло лише 20.09.2019р., тобто після припиненні дії договору оренди землі (28.03.2019р.).

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що 20.09.2019р. на адресу Маріупольської міської ради надійшло звернення ФОП Романської Н.Р. з питання укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та два примірники проекту додаткової угоди, проте, в проекті додаткової угоди долученої до листа та викладеній в прохальній частині позовної заяви, окрім ФОП Романської Надії Романівни також зазначено ФОП Романського Євгена Володимировича, у зв`язку із чим, не зрозумілим є те на якій саме підставі позивач просить суд включити до додаткової угоди ще й ФОП Романського Євгена Володимировича, в той час як в обґрунтуванні позовних вимог позивачем вказано саме про перехід права оренди вказаної земельної ділянки від ФОП Романського Є.В. до ФОП Романської Н.Р.

Окрім викладеного, апелянт також наголошує, що відповідне звернення про укладення додаткової угоди до договору оренди землі у відповідності до рішення Маріупольської міської ради від 24.10.2018р. №7/36-3186 "Про затвердження переліку адміністративних послуг, які надаються через структурні підрозділи департаменту адміністративних послуг міської ради " позивачу необхідно було надати до Центру надання адміністративних послуг з заявою встановленого зразка, до якої додається відповідний пакет документів, передбачений діючим законодавством, а отже позивачем не було дотримано процедури поновлення договору оренди землі відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі " та Закону України "Про адміністративні послуги " .

За наведених обставин, на думку апелянта, наявні всі правові підстави для скасування оскаржуваного рішення та відповідно відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо вимог апеляційної скарги в частині скасування додаткового рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2020р. у даній справі, яким було стягнуто з Маріупольської міської ради Донецької області на користь Фізичної особи-підприємця Романської Надії Романівни відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15045,00грн., апелянт зазначає, що зазначене рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, в договорі про надання правової допомоги №А-21-08-19/1 від 21.08.2019р. укладеному між позивачем та адвокатом Ботман О.О. відсутні конкретні умови щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару, вказано лише, що розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до договору.

Також вказано, що за правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеною додатком, разом з тим, до договору не долучено жодного додатку, який би визначався як невід`ємна частина договору на підставі якого можна було б дійти висновку, що сторони домовились про порядок обчислення адвокатського гонорару.

Враховуючи вищевикладене, на думку апелянта, відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, оскільки ціна наданих адвокатом послуг не була узгоджена між сторонами шляхом внесення відповідних пунктів в умови договору, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача відповідних грошових коштів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Маріупольської міської ради Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2020р. у справі №905/2056/19 та додаткове рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2020р. у справі №905/2056/19; встановлено сторонам у справі строк до 27.07.2020р. для подання відзиву та письмових пояснень щодо апеляційної скарги з доказами його надсилання; призначено справу до розгляду на 12.08.2020р.

24.07.2020р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6959), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Маріупольської міської ради Донецької області, рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2020р. у справі №905/2056/19 та додаткове рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2020р. у справі №905/2056/19 залишити без змін.

27.07.2020р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фізичною особою-підприємцем Романським Євгеном Володимировичем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№7015), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Маріупольської міської ради Донецької області, рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2020р. у справі №905/2056/19 та додаткове рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2020р. у справі №905/2056/19 залишити без змін.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2020р. у зв`язку із відпусткою судді Мартюхіної Н.О. та судді Гези Т.Д., для розгляду справи №905/2056/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020р. оголошено в судовому засіданні перерву до 02.09.2020р.

17.08.2020р. позивачем подано до апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх.№7632), в якому просить суд розглянути справу без участі представника позивача, відмовити в повному обсязі в задоволенні апеляційної скарги Маріупольської міської ради Донецької області, рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2020р. у справі №905/2056/19 та додаткове рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2020р. у справі №905/2056/19 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, а також, що явка представників не була визнана судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановленого господарським судом першої інстанцїі та підтверджується матеріалами справи, на підставі рішення Маріупольської міської ради Донецької області №5/33-5376 від 26.05.2009р. було укладено договір оренди земельної ділянки від 01.09.2009р. (т.1 а.с.25-30), відповідно до умов якого фізичній особі-підприємцю Балашовій Ользі Володимирівні було надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0026га, яка знаходиться по проспекту Перемоги, 99б (зупинка "вулиця Панфілова") в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області; договір укладено терміном на три роки (до 26.05.2012р.) ; визначено розмір орендної плати та порядок її внесення; земельна ділянка передана в оренду з метою та за цільовим призначенням: для роздрібної торгівлі у неспеціалізованому магазині (функціонування зупинкового навісу у комплексі з торговим павільйоном).

У відповідності до умов договору сторонами було складено акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким орендодавець - Маріупольська міська рада передав, а орендар - фізична особа-підприємець Балашова О.В. прийняв в користування земельну ділянку площею: 0,0026га, кадастровий номер: 1412300000:01:010:0090, розташовану за адресою: пр.Перемоги (зупинка "вул.Панфілова") в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя (т.1 а.с.39).

Договором про внесення змін від 27.05.2011р. до договору оренди земельної ділянки від 15.09.2009р. погоджено укладання договору терміном на п`ять років (до 26.05.2014р.) (п.3.1 договору); внесені зміни щодо розміру орендної плати, порядку її сплати та коригування (пункти 4.3, 4.9, 9.2.10, 11.4.1 договору). Договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки зареєстровано в управлінні Держкомзему у м.Маріуполі Донецької області, про що у книзі записів про державну реєстрацію вчинено запис 22.06.2011р. №141233694000052 (т.1 а.с.40-41).

28.03.2014р. Маріупольською міською радою Донецької області прийнято рішення "Про перехід права користування (оренди) земельної ділянки по проспекту Перемоги, 99б (зупинка "вулиця Панфілова") в Орджонікідзевському районі міста від ФОП Балашової О.В. до ФОП Романського Е.В. " №6/38-4357 (т.1 а.с.24), відповідно до якого:

- припинено право оренди земельної ділянки площею 0,0026га по проспекту Перемоги (зупинка "вулиця Панфілова") в Орджонікідзевському (нині-Лівобережному) районі міста фізичній особі-підприємцю Балашовій Ользі Володимирівні;

- надати в оренду строком на 5 років земельну ділянку (кадастровий номер: 1412336900:01:010:0090) площею 0,0026га з розміром орендної плати на рівні 5% від його грошової оцінки для обслуговування будівлі торгівлі (функціонування зупинкового навісу у комплексі з торговим павільйоном) по пр.Перемоги, 99б в Орджонікідзевському (нині-Лівобережному) районі міста фізичній особі-підприємцю Романському Євгену Володимировичу без права реалізації алкогольної продукції і тютюнових виробів та ухвалено внести відповідні зміни у діючий договір оренди земельної ділянки.

Підставою прийняття зазначеного рішення вказано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, торгового павільйону №276 від 23.02.2013р., виписка з державного реєстру майнових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №203744 від 23.02.2013р., за якими нежитлове приміщення, торговий павільйон по пр.Перемоги, 99б в Орджонікідзевському (нині-Лівобережному) районі міста належить громадянину Романському Є. В., звернення фізичних осіб-підприємців Балашовій О. В. та Романського Є.В., положення ст.ст.93, 120, 123, 141 Земельного кодексу України, ст.ст.7, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.651 Цивільного кодексу України, ст.ст.26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".

На виконання зазначеного рішення міської ради між Маріупольською радою (надалі - орендодавець), фізичною особою-підприємцем Балашовою Ольгою Володимирівною (надалі попередній орендар) та фізичною особою-підприємцем Романським Євгеном Володимировичем (надалі - орендар) було укладено додатковий договір від 19.05.2014р. до договору оренди від 15.09.2009р. №04.09.198.00001 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо зміни орендаря (т.1 а.с.43-48).

У розділі 3 додаткового договору сторонами було погоджено пункти 1-13 договору оренди земельної ділянки викласти в новій редакції, зокрема:

- згідно з пунктом 1.1 договору, орендодавець, згідно рішення Маріупольської міської ради від 28.03.2014р. №6/38-4357, надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Маріуполь, пр.Перемоги, 99б в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя (кадастровий номер 1412336900:01:010:0090);

- відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,0026 га, на земельній ділянці знаходиться (буде знаходитись) об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, торговий павільйон (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №203744 від 23.02.2013р.);

- договір укладено на 5 (п`ять) років (з 28.03.2014р. до 28.03.2019р.). Після закінчення строку додаткового договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (пункти 3.1 та 3.2 договору);

- згідно з пунктом 4.3 договору, орендна плата на землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 5% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на відповідний рахунок міськради;

- земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням для обслуговування будівель торгівлі (функціонування зупинкового навісу у комплексі з торгівельним павільйоном) (пункт 5.1 договору).

Державну реєстрацію зміни орендаря та наявність майнового права щодо земельної ділянки проведено 17.01.2014р., про що зроблено запис за №4310217, згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №22393333 від 30.05.2014 (т.1 а.с.49).

З додаткових відомостей вказаного витягу також вбачається зміна кадастрового номеру земельної ділянки, що є об`єктом оренди за спірним договором, з "1412300000:01:010:0090" на "1412336900:01:010:0090" згідно листа Управління Держземагенства у м.Маріуполі Донецької області №2013/4100 від 04.10.2013р. (т.1 а.с.49).

В подальшому, 17.01.2018р. між Романським Євгеном Володимировичем (надалі - дарувальник) та Романською Надією Романівною (надалі- обдаровуваний) було укладено договір дарування нежитлового приміщення, торгівельного павільйону (надалі - договір дарування т.1 а.с.51-52), відповідно до умов якого дарувальник передав в дар, а обдаровуваний прийняв в дар нежитлове приміщення, торгівельний павільйон, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Перемоги 99б, на земельній ділянці Маріупольської міської ради площею 0,0026га, кадастровий номер 1412300000:01:010:0090. Дарується нежитлове приміщення, торгівельний павільйон, загальною площею 10.1кв.м. у цілому (пункт 1 договору дарування).

Право власності на нежитлове приміщення, торгівельний павільйон загальною площею 10.1кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Перемоги 99б, на земельній ділянці Маріупольської міської ради площею 0,0026га, кадастровий номер 1412300000:01:010:0090, зареєстровано позивачем 17.01.2018р., про що свідчить запис про право власності №24416461 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за даними витягу вказаного реєстру №110868584 від 17.01.2018р.(т.1 а.с.53)

Таким чином, як зазначав в позовній заяві позивач та підтверджується матеріалами справи, 17.01.2018р. позивачем було набуто у власність нежитлове приміщення, торгівельний павільйон, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, 99б, на земельній ділянці Маріупольської міської ради площею 0,0026га (кадастровий номер, з урахуванням зміни: 1412336900:01:010:0090).

Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, внаслідок укладення договору дарування нежитлового приміщення, торгівельного павільйону, право користування земельною ділянкою фізичної особи-підприємця Романського Євгена Володимировича припинено та, починаючи з 17.01.2018р., право користування земельною ділянкою, на якій розташований отриманий у дар позивачем об`єкт нерухомого майна, в обсязі та на умовах встановлених для попереднього землекористувача, перейшло до позивача у відповідності до статті 337 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

У зв`язку із вказаними обставинами, 17.12.2018р. уповноваженою особою позивача було подано через Центр надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради Донецької області заяву на адресу міського голови про переоформлення права оренди земельної ділянки при переході права власності на об`єкти нерухомого майна за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку, що підтверджується описом вхідного пакету документів за №054-01.22-00940 від 17.12.2018р. (т.1 а.с.59-61)

07.06.2019р. позивач звернувся до міського голови міста Маріуполя з заявою, в якій просив посприяти у своєчасному розгляді заяви від 17.12.2018р., прийнятої за реєстраційним №054-01.22-00940, та прийняти рішення Маріупольської міської ради про переоформлення права оренди земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомого майна, відповідно до якого надати в оренду земельну ділянку площею 0,0026га, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, просп. Перемоги, 99б, (кадастровий номер 1412600000:01:010:0090) (т.1 а.с.52-63).

Проте, 30.07.2019р. рішенням Маріупольської міської ради "Про надання в оренду земельної ділянки по просп.Перемоги,99б в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Романській Н.Р." №7/43-222 було вирішено відмовити у наданні в оренду земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412336900:01:010:0090) площею 0,0026га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування зупинкового навісу у комплексі з торговим павільйоном) по просп. Перемоги, 99б в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Романській Надії Романівни (т.1 а.с.69-70).

Посилаючись на прийняття Маріупольською міською радою неправомірного рішення №7/43-222 від 30.07.2019р. про відмову у наданні в оренду земельної ділянки, 01.11.2019р. Фізична особа-підприємець Романська Надія Романівна звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Маріупольської міської ради Донецької області про:

- визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/43-4222 від 30.07.2019р. на підставі ст.19 Конституції України, ч.3 ст.24, ст.59, п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.8 Цивільного кодексу України, ч.ч.3, 13 ст.123 Земельного кодексу України, за відсутністю підстав для його прийняття органом місцевого самоврядування;

- визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01.09.2009р., зареєстрованого у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" за №04.09.198.00001 від 15.09.2009р. та посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатько О.В. за №1686 від 01.09.2009р., невід`ємною частиною якого є договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15.09.2009р. №04.09.198.00001, та додатковий договір до договору оренди від 15.09.2009р. №04.09.198.00001, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.01.2014р. №4310217 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо заміни орендаря, згідно з яким Маріупольська міська рада надає Фізичній особі-підприємцю Романській Надії Романівні в оренду земельну ділянку площею 0,0026га, кадастровий номер 1412336900:01:010:0090, що розташована за адресою: просп.Перемоги, 99б в Лівобережному районі м.Маріуполя, на той самий термін та на тих самих умовах, котрі передбачені договором оренди земельної ділянки від 01.09.2009р., зареєстрованим у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" за №04.09.198.00001 від 15.09.2009р. та посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатько О.В. за №1686 від 01.09.2009р., невід`ємною частиною якого є договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15.09.2009р. №04.09.198.00001, та додатковий договір до договору оренди від 15.09.2009р. №04.09.198.00001, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.01.2014р. №4310217 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо заміни орендаря, та викласти її у редакції викладеній в прохальній частині позовної заяви (т.1 а.с.3-75).

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.03.2020р. у даній справі позов задоволено повністю з підстав викладених вище (т.2 а.с.147-158).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Отже, майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються також актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Так, за змістом частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

-власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

-уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.

З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

За змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2-5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Отже, як було зазначено вище, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1 - 5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з частиною 6 цієї норми.

Для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору оренди землі на новий строк; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Зазначена правова позиція щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" викладена в постанові Верховного суду від 19.03.2019 р. у справі №908/2484/17.

Оскільки позовні вимоги позивача обґрунтовуються приписами частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", то при вирішенні даного спору необхідно з`ясувати наступні обставини: чи належно орендар виконує свої обов`язки за договором, чи було звернення орендаря до орендодавця з відповідним проектом додаткової угоди, чи повідомив орендодавець орендаря про наявність заперечень у поновленні договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії.

Як вірно встановленого господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.12.2018р. уповноваженою особою позивача було подано через Центр надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради Донецької області заяву на адресу міського голови про переоформлення права оренди земельної ділянки при переході права власності на об`єкти нерухомого майна за наявності діючого договору оренди земельної ділянки (т.1 а.с.59-61), що можна розцінити як висловлення наміру на продовження орендних відносин із відповідачем щодо земельної ділянки кадастровий номер 1412336900:01:010:0090 на підставі договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатько О.В., зареєстрованого в Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" від 15.09.2009р. №04.09.198.00001, з урахуванням додаткового договору від 19.05.2014р. до нього.

Крім того, 20.09.2019р. позивач звернувся до Маріупольської міської ради Донецької області з листом (т.1 а.с.64-66), в якому на підставі статті 120 Земельного кодексу України, статей 377, 415 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі " задля встановлення юридичного факту переходу права оренди земельної ділянки до ФОП Романської Н.Р. та поновлення дії договору на той самий строк та на тих самих умовах, вважав за доцільне внести відповідні зміни до договору оренди землі. До вказаного листа позивачем також було додано два примірними додаткової угоди.

За приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі", як при застосуванні першої конструкції поновлення договору оренди земельної ділянки, так і другої, визначено звернення із питанням поновлення договору оренди землі до орендодавця без визначення конкретного порядку та засобів його здійснення.

Як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, в спірних правовідносинах орендодавцем є безпосередньо Маріупольська міська рада.

Таким чином, оскільки всі звернення позивача було адресовано Маріупольській міській раді та фактично отримано відповідачем, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо недотримання позивачем процедури поновлення договору оренди землі відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" надіславши, зокрема, заяву із проектом додаткової угоди не через Центр надання адміністративних послуг, а саме відповідачу.

При цьому, судова колегія відхиляє посилання апелянта на рішення Маріупольської міської ради від 24.10.2018р. №7/36-3186, яким до адміністративних послуг, які надаються через структурні підрозділи департаменту адміністративних послуг міської ради, віднесено послугу за кодом 01.27 "Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку", як підставу надання заяви з відповідним проектом додаткової угоди до Центру надання адміністративних послуг, адже, за викладеними вище висновками, укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі не потребує прийняття органом місцевого самоврядування рішення про поновлення договору оренди землі.

Судова колегія зауважує, що фактичні обставини справи, вказують на те, що позивач продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору оренди, відповідач вказані обставини не спростовує.

Більш того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням

Крім того, позивачем здійснюється сплата орендних платежів за договором, що підтверджується письмовими поясненнями третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фізичної особи-підприємця Романського Євгена Володимировича (т.1 а.с.154-156), в яких останнім підтверджено сплату позивачем від його імені орендної плати за користування земельною ділянкою, як правонабувачем права оренди земельної ділянки на підставі статті 120 Земельного кодексу України, а також письмовими доказами доданими до вказаних пояснень.

Зокрема, копією угоди про відшкодування витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку укладеної 17.01.2018 між фізичною особою-підприємцем Романським Євгеном Володимировичем та фізичною особою-підприємцем Романською Надією Романівною, відповідно до умов якої ФОП Романська Н.Р. зобов`язується відшкодовувати Романському Є.В. витрати зі сплати орендної плати за земельну ділянку площею 0,0026 га, кадастровий номер 1412336900:01:010:0090, що розташована за адресою: просп.Перемоги, 99-6 в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя, яка надана в оренду Романському Євгену Романовичу на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.09.2009р., невід`ємною частиною якого є договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15 вересня 2009р. №04.09.198.00001, та додатковий договір до договору оренди від 15.09.2009 №04.09.198.00001 (т.1 а.с.157), податковими деклараціями з плати за землю, та платіжними дорученнями, які свідчать про здійснення сплати орендних платежів за договором (т.1 а.с.158-169).

Крім того, за змістом розписок, доданих позивачем до матеріалів справи, Романським Євгеном Володимировичем підтверджено отримання грошових коштів від Романської Надії Романівни на виконання угоди про відшкодування витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку від 17.01.2018р. (т.2 а.с.5-22).

Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається застосування заходів, що не заборонні чинним законодавством України, направлених на належне виконання обов`язків фізичною особою-підприємцем Романською Н.Р., як орендарем, зі сплати орендної плати.

Судова колегія також зауважує, що з огляду на факт відсутності заперечення Маріупольської міської ради протягом одного місяця від дати звернення орендаря із заявою про поновлення договору оренди землі, слідує, що орендодавець не скористався, передбаченим в пунктах 4-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", правом на узгодження з орендарем умов договору, як-то строк оренди землі.

Таким чином, наявний факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, в свою чергу, дає позивачу підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи продовження користування позивачем земельною ділянкою по теперішній час, розміщення на вказаній земельній ділянці об`єкта нерухомості, що належить на праві власності позивачу, належне виконання обов`язків за договором оренди, а також відсутності заперечень орендодавця протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині визнання поновленим договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню саме в силу положень частин 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради №7/43-4222 від 30.07.2019р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини. 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відмова органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 14 статті 123 Земельного кодексу України ).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (пункт "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічне положення міститься у частині 10 статі 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з яким акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання недійсним акту (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2019р. рішенням Маріупольської міської ради "Про надання в оренду земельної ділянки по просп.Перемоги,99б в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Романській Н.Р." №7/43-222 було вирішено відмовити у наданні в оренду земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412336900:01:010:0090) площею 0,0026га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування зупинкового навісу у комплексі з торговим павільйоном) по просп.Перемоги, 99б в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Романській Надії Романівни (т.1 а.с.69-70).

Підставами для відмови надання позивачу в оренду земельної ділянки зазначені - "зауваження Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради від 25.01.2019р. №30.5/3100, згідно з яким зовнішній вигляд торгового павільйону у комплексі з зупинковим навісом не відповідає вимогам рішення Маріупольської міської ради №7/14-1101 від 23.12.2016р. "Про затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд та їх архітектурного типу для проведення підприємницької діяльності на території Лівобережного, Кальміуського районів м.Маріуполя".

Дослідивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зазначено рішення не відповідає фактичним обставинам та вимогам статті 33 Закону України "Про оренду землі", та порушує права фізичної особи-підприємцю Романській Надії Романівні на поновлення договору і оренду відповідної земельної ділянки, оскільки на спірній земельній ділянці розташовано об`єкт нерухомого майна, який на праві власності належить позивачу, а отже, відповідно до наведених вище норм законодавства, виключно позивачу належить право користування цією земельною ділянкою.

За наведених обставин, відмова в наданні в оренду спірної земельної ділянки не може бути ефективним розпорядженням органом місцевого самоврядування земельною ділянкою комунальної власності, оскільки за відсутності договору оренди існує ризик неотримання орендної плати за користування земельною ділянкою до місцевого бюджету.

Судова колегія також не приймає до уваги посилання апелянта на зауваження Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради від 25.01.2019р. №30.5/3100 щодо невідповідності зовнішнього вигляду торгового павільйону у комплексі із зупинковим навісом вимогам рішення Маріупольської міської ради від 23.12.2016р. №7/14-1101 "Про затвердження комплексній схемі розміщення тимчасових споруд та їх архітектурного типу для провадження підприємницької діяльності на території Лівобережного та Кальміуського районів міста", оскільки зазначене рішення відповідача прийнято з метою впорядкування, розміщення, облаштування, утримання та визначення місць розміщення саме тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, проте, на спірній земельній ділянці розташований належний позивачу об`єкт нерухомого майна, що підтверджується доданим до позовної заяви Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.01.2018р. №110868584 (т.1 а.с.53).

У зв`язку із чим, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/43-4222 від 30.07.2019р., як такого, що порушує права позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги в частині скасування рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2020р. у справі №905/2356/19 відсутні.

Щодо вимог апеляційної скарги в частині скасування додаткового рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2020р. у даній справі, яким було стягнуто з Маріупольської міської ради Донецької області на користь Фізичної особи-підприємця Романської Надії Романівни відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15045,00грн., судова колегія зазначає наступне.

Так, положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, судова колегія зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судова колегія також враховує, що в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018р. у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018р. у справі №910/2170/18.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Ботман Ольгою Олександрівною, на момент розгляду справи господарським судом першої інстанції підтверджуються договором про надання правової допомоги від 21.08.2019р. №А-21-08-19/1 (т.2 а.с.113-114), рахунками - фактурами від 02.09.2019р. №4, №5, від 06.12.2019р. №12, від 05.02.2020р. №18, від 13.02.2020р. №20 (т.2 а.с. 115-119), актами прийому - передачі наданих послуг від 02.09.2019р., від 20.09.2019р., від 13.12.2019р., від 06.02.2020р., від 14.02.2020р. (т.2 а.с.124-128).

Зі змісту вищезазначених актів вбачається надання позивачу адвокатом Ботман О.О. послуг складання адвокатських запитів, складання листа та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, складання позовної заяви, складання відповіді на відзив на позовну заяву, представництво інтересів в господарському суді Донецької області у даній справі, складення додаткових пояснень по справі, на загальну суму 15500,00грн.

Наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень ПАТ КБ "ПриватБанк" підтверджується фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу (т.2 а.с.120-123).

Колегія суддів зазначає, що надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

З огляду на вищевикладене, враховуючи характер спору, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на виконання робіт, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15045,00грн.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів також враховує, що в пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини Справа "Проніна проти України" (Заява №63566/00) Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2020р. та додаткове рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2020р. у справі №905/2356/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2020р. у справі №905/2056/19 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2020р. у справі №905/2056/19 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 07 вересня 2020р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Шевель