Ухвала

від 27.08.2020 по справі 911/2782/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2782/15

За скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 35-22-272 від 10.08.2020 р. (вх. № 161/20 від 12.08.2020 р.) на постанову державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.06.2020 р. у виконавчому провадженні ВП № 53350187 з примусового виконання наказу

у справі за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-А"

про стягнення 15687,89 грн.

Суддя В.М. Бабкіна

секретар судового засідання: Демідова А.А.

за участю представників:

від ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (скаржника): не з`явився;

від ПП "ТМД-Сервіс": не з`явився;

від відділу ДВС: не з`явився.

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 10.08.2015 р. у справі № 911/2782/15 позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" було задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-А" на користь позивача 11060,12 грн. основного боргу, 1106,00 грн. штрафу, 1704,95 грн. пені, 86,11 грн. 11 коп. 3 % річних, 835,65 грн. інфляційних втрат, 1722,76 грн. судового збору.

25.09.2015 р. на виконання рішення від 10.08.2015 р. господарським судом Київської області було видано відповідний наказ.

До господарського суду Київської області від Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП МА Бориспіль ) надійшла скарга № 35-22-272 від 10.08.2020 р. (вх. № 161/20 від 12.08.2020 р.) на постанову державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.06.2020 р. у виконавчому провадженні ВП № 53350187 у даній справі, за змістом якої скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати вказану постанову від 11.06.2020 р. про повернення виконавчого документа, а також зобов`язати відділ ДВС відновити виконавче провадження ВП № 53350187 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 25.09.2015 р. у справі № 911/2782/15 та вжити всі належні й передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи з примусового виконання даного наказу.

За твердженням скаржника, на день звернення ДП МА Бориспіль до суду з даною скаргою, наказ господарського суду Київської області від 25.09.2015 р. у справі № 911/2782/15 залишається не виконаним. Натомість, 29.07.2020 р. ДП МА Бориспіль було отримано лист від 11.06.2020 р. № 47699 за підписом головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - Бориспільський МВДВС) Писька Ю.В., яким на адресу ДП МА Бориспіль було направлено постанову від 11.06.2020 р. у виконавчому провадженні ВП № 53350187 про повернення виконавчого документа стягувачу.

ДП МА Бориспіль вважає, що вказана вище постанова державного виконавця Бориспільського МВДВС Писька Ю.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.06.2020 р. винесена з порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження , оскільки державним виконавцем Бориспільського МВДВС Письком Ю.В. за час перебування на примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 25.09.2015 р. у справі № 911/2782/15 не було вжито всіх передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів та не використано надані даним Законом права.

Так, у постанові від 11.06.2020 р. у виконавчому провадженні ВП № 53350187 про повернення виконавчого документа стягувачу відсутня будь-яка інформація щодо виклику державним виконавцем посадових осіб ТОВ Лагуна А для надання пояснень з приводу виконання/невиконання судового рішення (наказу). Відсутня інформація щодо накладення стягнення у вигляді штрафу на боржника, його посадових осіб, не вжито заходів щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи ТОВ Лагуна А за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів тощо, а також відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила про вжиття державним виконавцем Бориспільського МВДВС Письком Ю.В. заходів по виявленню та стягненню дебіторської заборгованості ТОВ Лагуна А в рахунок погашення заборгованості перед ДП МА Бориспіль , як це передбачено Законом України Про виконавче провадження .

На переконання скаржника, жодним із наведених вище прав для виконання рішення державний виконавець Бориспільського МВДВС Письок Ю.В. не скористався, що свідчить про те, що виконавчі дії в повному обсязі та своєчасно не проведені.

Таким чином, висновок державного виконавця Бориспільського МВДВС Писька Ю.В. про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП № 53350187 стягувачеві з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , є передчасним.

Поряд з цим, скаржник зазначає, що ДП МА Бориспіль дізналося про порушення своїх прав 29.07.2020 р., отримавши супровідний лист Бориспільського МВДВС від 11.06.2020 р. № 47699, яким було надіслано на адресу скаржника постанову від 11.06.2020 р. у виконавчому провадженні ВП № 53350187 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно з приписами ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2020 р. розгляд скарги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 35-22-272 від 10.08.2020 р. (вх. № 161/20 від 12.08.2020 р.) на постанову державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.06.2020 р. у виконавчому провадженні ВП № 53350187 було призначено на 27.08.2020 р., а також зобов`язано Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати суду матеріали виконавчого провадження ВП № 53350187 (в оригіналах - для огляду, в належним чином засвідчених копіях - для долучення до матеріалів справи).

27.08.2020 р. до господарського суду Київської області від ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" засобами електронного зв`язку надійшло клопотання № 35-22/1-205 від 27.08.2020 р., відповідно до якого ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", у зв`язку з неможливістю забезпечити участь свого повноважного представника у судовому засіданні 27.08.2020 р., повідомляло, що повністю підтримує скаргу № 35-22-272 від 10.08.2020 р. (вх. № 161/20 від 12.08.2020 р.) та просить суд здійснювати розгляд скарги № 911/2782/15 без участі свого повноважного представника.

У судове засідання 27.08.2020 р. представники скаржника, боржника та відділу ДВС не з`явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України. Бориспільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) матеріали виконавчого провадження ВП № 53350187 до суду надані не були.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши доводи скаржника та матеріали скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 35-22-272 від 10.08.2020 р. (вх. № 161/20 від 12.08.2020 р.), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення зазначеної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідністю з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод : право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду .

У рішенні від 17.05.2005 р. по справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, рішення суду у справі № 911/2782/15, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частина 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності до ст. 13 вказаного Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Поряд з цим, статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Тобто, законодавчо закріплено імперативний обов`язок державного виконавця (усіх рівнів відповідно до визначеної структури) дотримуватись вимог Закону під час здійснення заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

У відповідності з приписами ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч. 1 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження ).

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби (ч.ч. 4, 5 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження ).

Частиною 4 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Проте, докази подання державним виконавцем запитів щодо перевірки інформації про майно чи доходи боржника в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідно до ст. 36 Закону України Про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Як слідує з матеріалів справи, 11.06.2020 р. головний державний виконавець Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Письок Ю.В., керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , прийняв постанову про повернення виконавчого документа (наказу у даній справі) стягувачу, мотивовану тим, що згідно інформаційної довідки з реєстру власності на нерухоме майно, інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та акту державного виконавця, майно боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу не виявлено, згідно відповіді ДФС боржник має відкриті рахунки, на які накладено арешт, але кошти на рахунках відсутні, нових рахунків не має, відповіді УПФУ місце роботи не встановлено, пенсію не отримує. Згідно повідомлення МВС України за боржником автотранспортні засоби не зареєстровані.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, необхідними умовами для повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження є відсутність майна у боржника (на яке може бути накладено стягнення за законодавством) та безрезультатність розшуку такого майна.

Судом встановлено, що станом на день розгляду скарги державним виконавцем не надано достатніх та беззаперечних доказів вчинення всієї сукупності дій з розшуку майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, з метою примусового виконання наказу господарського суду Київської області № 911/2782/15 від 25.03.2015 р.

Разом із тим, матеріали справи не свідчать також і про те, що після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем здійснювались регулярні перевірки майнового стану боржника.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Водночас, серед обов`язків державного виконавця, яких той в силу п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" має дотримуватись під час виконавчого провадження, міститься обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 10 Розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 р. № 2432/5, система забезпечує інформаційну взаємодію з іншими реєстрами та базами даних державних органів, що містять дані про майно, доходи боржника. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до пунктів 2-4 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється. У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов`язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.

Як слідує з Інформації про виконавче провадження, яка відображена в Автоматизованій системі виконавчого провадження, у виконавчому провадженні ВП № 53350187 старшим державним виконавцем Письком Ю.В. були вчинені наступні дії: 08.02.2017 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; 10.10.2019 р. було винесено постанову про арешт коштів боржника у ФАКБ НАЦ.КРЕДИТ в м. Бориспіль; 04.12.2019 р. було винесено постанову про арешт коштів боржника в АТ КБ ПРИВАТБАНК ; 18.02.2020 р. було винесено постанову про арешт коштів боржника в АТ Універсал Банк ; 11.06.2020 р. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Суд констатує, що державним виконавцем при виконанні наказу господарського суду Київської області від 25.03.2015 р. у справі № 911/2782/15 порядку та строків вчинення виконавчих дій не дотримано, зокрема, строків перевірки майнового стану боржника, яка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження"), оскільки станом на момент розгляду даної скарги в суді як в матеріалах справи, так і в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня інформація про перевірку державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП № 53350187 майнового стану боржника в порядку та строки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Поряд з цим, доказів звернення державним виконавцем безпосередньо до керівника боржника, виклику для надання пояснень щодо невиконання рішення суду, вжиття заходів щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника та вчинення інших дій, спрямованих на реальне, своєчасне виконання рішення суду, Автоматизована система виконавчого провадження та матеріали справи також не містять.

Таким чином, орган виконання судових рішень не вчинив всіх можливих дій, спрямованих на пошук активів боржника, який має заборгованість перед Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль , у зв`язку з чим висновки органу ДВС про відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, є передчасними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у державного виконавця не було достатніх та обґрунтованих підстав для винесення постанови від 11.06.2020 р. про повернення виконавчого документа стягувачу, зважаючи на встановлені судом обставини вчинення державним виконавцем недостатнього обсягу виконавчих дій, які були б спрямовані на примусове виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Відтак, дії державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Писька Ю.В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 11.06.2020 р. у виконавчому провадженні ВП № 53350187 не можуть вважатися правомірними та такими, що відповідали вимогам Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Писька Ю.В. від 11.06.2020 р. у виконавчому провадженні ВП № 53350187 про повернення виконавчого документа стягувачу є незаконною та підлягає скасуванню, з огляду на що скарга стягувача в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження , у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Розглянувши вимогу скаржника про зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження ВП № 53350187 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 25.03.2015 р. у даній справі № 911/2782/15, суд зазначає, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії державного виконавця або визнати неправомірним необґрунтоване зволікання з вчиненням відповідних дій.

Поряд з цим, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Оскільки обов`язок державного виконавця відновити виконавче провадження встановлений безпосередньо приписами ч. 1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження , то у суду відсутні підстави для зобов`язання державного виконавця вчиняти відповідні дії, за винятком випадку, коли виконавець безпідставно ухилятиметься від вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 41 Закону. Як наслідок, заявлена стягувачем вимога про зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження ВП № 53350187 є передчасною та задоволенню не підлягає.

Поряд з цим, вимоги скаржника щодо зобов`язання головного державного виконавця провести виконавчі заходи у даному виконавчому провадженні, передбачені нормами Закону України Про виконавче провадження в повному обсязі, судом також відхиляються, як такі, що виходять за межі повноважень господарського суду, оскільки задоволення вказаних вимог скаржника є втручанням у діяльність державного органу, позаяк вчинення конкретних виконавчих дій, вибір виконавчої дії тощо є компетенцією і прерогативою органів Державної виконавчої служби, а не суду. При вчиненні кожної виконавчої дії державний виконавець має враховувати ряд обставин і спеціальних вимог законодавства, про що не йдеться в Господарському процесуальному кодексі України.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль .

Розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, в порядку ст. 344 ГПК України не здійснюється, оскільки нормами Закону України Про судовий збір не встановлено розміру ставки судового збору за звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, а інших витрат, пов`язаних з розглядом скарги, учасниками судового процесу до розподілу не заявлено.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 234, 339, 340-343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 35-22-272 від 10.08.2020 р. (вх. № 161/20 від 12.08.2020 р.) на постанову державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.06.2020 р. у виконавчому провадженні ВП № 53350187 про повернення виконавчого документа стягувачу задовольнити частково.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову у виконавчому провадженні ВП № 53350187 головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Писька Ю.В. від 11.06.2019 р. про повернення виконавчого документа - наказу господарського суду Київської області від 25.03.2015 р. у справі № 911/2782/15 стягувачу.

3. У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

4. Копію ухвали надіслати учасникам процесу та Бориспільському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (08103, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 63).

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 07.09.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна