Рішення

від 02.09.2020 по справі 923/605/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2020 року Справа № 923/605/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Рудько Валентини Миколаївни, смт.Зеленівка м.Херсон

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Нове місто", м.Херсон

про стягнення 44185,93 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

в с т а н о в и в:

Позивач Фізична особа-підприємець Рудько Валентина Миколаївна, м.Херсон смт. Зеленівка звернулася до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Нове Місто", м.Херсон із позовом про стягнення 44185 грн. 93 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг від 03.01.2019р. №5.

Ухвалою суду від 24.06.2020р. позовну заяву Фізичної особи-підприємця Рудько В.М. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено перше засідання по справі на 14.07.2020р., роз`яснено відповідачу право на подання заяви проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено строк для подання заяв по суті справи.

10.07.2020р. відповідач ТОВ "Керуюча компанія "Нове місто" звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю підготовки обґрунтованого відзиву на позовну заяву, проведення необхідних розрахунків та подання додаткових доказів.

Ухвалою від 14.07.2020р., враховуючи клопотання відповідача, з метою надання можливості всім учасникам провадження скористатись своїми процесуальними правами, розгляд справи відкладено на 02.09.2020р.

31.08.2020р. до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Що стосується відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.ч. 1,8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову; відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Так ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.06.2020р. господарський суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 17.07.2020р.

Як слідує з повідомлення про вручення поштового відправлення № 7300307873469, ухвала про відкриття провадження вручена уповноваженій особі відповідача 30.06.2020р.

Разом з тим судом враховано, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, внесено, зокрема, зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Так, у відповідності до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції вищевказаного Закону, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №731-ІХ від 18.06.2020.

Відповідно до вказаного закону пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону від 18 червня 2020 року №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Проте, відповідних заяв від відповідача до суду не надходило.

З урахуванням наведених вище приписів процесуального закону, останнім днем для подання відзиву на позовну заяву є 07.08.2020р.

Разом з тим, в даному випадку відзив подано до суду 31.08.2020р., тобто з пропуском встановленого законом та судом строку, без клопотання про подовження процесуального строку для подання відзиву, без обґрунтування причин пропуску строку.

При цьому суд зауважує, що з метою дотримання процесуальних прав відповідача на подання відзиву на позовну заяву, господарським судом було задоволено клопотання останнього від 10.07.2020р. та 14.07.2020р. відкладено судове засідання на 02.09.2020р.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Вищевказані обставини є підставою залишення без розгляду відзиву на позов (від 31.08.2020р. №01/18/59/2020) з долученням його до матеріалів справи.

26.08.2020р. позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, справу розглянуто за відсутності останніх за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач фізична особа-підприємець Рудько Валентина Миколаївна, м.Херсон смт.Зеленівка звернулася до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Нове Місто", м.Херсон із позовом про стягнення 44185 грн. 93 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг від 03.01.2019р. №5 в частині оплати наданих послуг.

Так обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що 03.01.2019р. між фізичною особою-підприємцем Рудько В.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Нове Місто" укладено договір №5 про надання послуг з вивезення та видалення твердих побутових відходів з території замовника.

Як зазначає позивач, зобов`язання відповідно до Договору вона виконала належним чином, що підтверджено актами надання послуг.

Однак, в порушення умов Договору відповідач за надані послуги не розрахувався в повному обсязі, сума основного боргу становить 37503,00 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати наданих послуг протягом 2019р., останньому нараховано 5871, 62 грн. пені, 465,01 грн. 3% річних та 346,30 грн. інфляційних втрат.

За наведених обставин позивач просить задовольнити його вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 37503,00 грн. основної заборгованості, 5871, 62 грн. пені, 465,01 грн. 3% річних та 346,30 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 03.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Нове Місто" (Споживач) в особі керівника Зарічної Л.П., діючої на підставі Статуту, та ФОП Рудько В.М., в особі приватного підприємця Рудько В.М. (Виконавець), яка діє на підставі виписки, було укладено договір №5 про надання послуг.

За умовами Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов договору, роботу, а Замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно п.п.1.2, 1.3 Договору, Виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг з вивезення та видалення твердих побутових відходів з території Замовника згідно графіку вивозів; в разі виникнення необхідності в додатковому вивозі ТПВ з місць дислокації контейнерів, Виконавець повідомляє Замовника про виконання додаткових обсягів послуг, а Замовник повинен прийняти та оплатити ці послуги.

В розділі 2 Договору сторони дійшли згоди щодо ціни, умов оплати та порядку розрахунків.

Так відповідно до вимог, встановлених у п.1.2 Договору, робота оплачується за ціною, погодженою Виконавцем та Замовником у встановленому порядку та визначеною цим Договором (110 грн. 1 м.куб.). Акт про надані послуги надається 1-го числа місяця, наступного за календарним, в якому фактично надавалися послуги та підписується Замовником протягом 3-х днів.

Розрахунок за надані послуги здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця протягом 10 календарних днів з дня підписання актів виконаних робіт.

Згідно п.3.1 Договору, Замовник впродовж трьох робочих днів з дати отримання від Виконавця результатів наданих послуг, згідно п.1.2 Договору та акту виконаних робіт, зобов`язаний розглянути результати наданих послуг та затвердити їх, або в той же строк надати письмову вмотивовану відмову від затвердження та повідомити Виконавця про усунення недоліків. У випадку відсутності зауважень до результатів наданих послуг, Замовник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт та повернути Виконавцю один примірник підписаного акту.

За умовами п.5.1, Договір вступає в дію з 03.01.2019р. і діє до 31.12.2019р. з урахуванням повного виконання всіх зобов`язань Сторонами, зазначених в даному Договорі, якщо інше не передбачено цим Договором.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором про надання послуг.

За приписами ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Виконання позивачем фізичною особою-підприємцем Рудько В.М. своїх зобов`язань за договором щодо надання послуг з вивезення твердих побутових відходів підтверджено актами виконаних робіт, а саме: №325 від 31.01.2019р. на суму 36960,00 грн., №326 від 28.02.2019р. на суму 34320,00 грн., №984 від 31.03.2019р. на суму 32230,00 грн., №1057 від 10.04.2019р. на суму 9680,00 грн., №2244 від 14.08.2019р. на суму 4961,00 грн., №2768 від 30.09.2019р. на суму 1452,00 грн.

Загалом відповідачу надано послуг на суму 119603,00 грн.

Всі акти надання послуг підписані уповноваженими представниками обох сторін, акти скріплено печатками.

Акти містять посилання на те, що Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Відповідач ТОВ "Керуюча компанія "Нове місто" здійснив часткову оплату в сумі 69100,00 грн., що підтверджено копіями платіжних доручень №311 від 06.02.2019р. на суму 5000,00 грн., №320 від 12.02.2019р. на суму 6000,00 грн., №323 від 15.02.2019р. на суму 3000,00 грн., №342 від 26.02.2019р. на суму 5000,00 грн., №356 від 06.03.2019р. на суму 2500,00 грн., №361 від 07.03.2019р. на суму 2000,00 грн., №362 від 11.03.2019р. на суму 5600,00 грн., №363 від 11.03.2019р. на суму 2000,00 грн., №364 від 12.03.2019р. на суму 5000,00 грн., №366 від 13.03.2019р. на суму 3000,00 грн., №370 від 15.03.2019р. на суму 3000,00 грн., №371 від 18.03.2019р. на суму 3000,00 грн., №386 від 21.03.2019р. на суму 3000,00 грн., №392 від 25.03.2019р. на суму 5000,00 грн., №396 від 28.03.2019р. на суму 3000,00 грн., №402 від 02.04.2019р. на суму 5000,00 грн., №405 від 04.04.2019р. на суму 3000,00 грн., №411 від 08.04.2019р. на суму 1000,00 грн., №412 від 09.04.2019р. на суму 4000,00 грн.

Залишок несплаченої заборгованості, за обрахунком суду, проведеним на підставі наданих до матеріалів справи доказів, складає 50503,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 37503,00 грн. основної заборгованості, у зв`язку з чим суд розглядає вимоги в частині основної заборгованості у розмірі, заявленому позивачем, - 37503,00 грн., оскільки не може виходити за межі позовних вимог.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами п.4.2.1 Договору Замовник (позивач) взяв на себе зобов`язання оплатити виконавцю надані послуги в розмірах і в строки, встановлені цим Договором.

Доказів сплати заборгованості в сумі 37503,00 грн. до суду не подано.

Вимоги в сумі 37503,00 грн. основної заборгованості суд вважає обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати наданих послуг, позивач також просить стягнути з останнього 5871,62 грн. пені, 465, 01 грн. 3% річних та 346,30 грн. інфляції.

Що стосується стягнення з відповідача пені, суд звертає увагу на наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій, відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.6. Договору сторони передбачили відповідальність за порушення термінів оплати. У разі несвоєчасної оплати послуг Замовник сплачує Виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

За неналежне виконання відповідачем умов договору в частині сплати заборгованості позивачем за період з 04.11.2019р. по 04.05.2020р. нарахована пеня в сумі 5871,62 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з обраним позивачем періодом нарахування пені, оскільки частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено у п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України позивачем мали бути обрані наступні періоди нарахування пені:

- за актом №325 від 31.01.2019р. - з 11.02.2019р. по 11.08.2019р.;

- за актом №326 від 28.02.2019р. - з 11.03.2019р. по 11.09.2019р.;

- за актом №984 від 31.03.2019р. - з 11.04.2019р. по 11.10.2019р.;

- за актом №1057 від 10.04.2019р. - з 21.04.2019р. по 21.10.2019р.;

- за актом №2244 від 14.08.2019р. - з 25.08.2019р. по 25.02.2020р.;

- за актом №2768 від 30.09.2019р. - з 11.10.2019р. по 11.04.2020р.

Як зазначено вище, позивачем нарахована пеня за період з 04.11.2019р. по 04.05.2020р.

Враховуючи, що господарський суд не може вийти за межі визначеного позивачем періоду нарахування пені, у визначений останнім період може бути нарахована пеня лише за актами від 14.08.2019р. та 30.09.2019р.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що пеня складає:

- за актом №2244 від 14.08.2019р.

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня 04.11.2019 12.12.2019 39 4 961.00 15.5 31 164.32 13.12.2019 30.01.2020 49 4 961.00 13.5 27 179.33 31.01.2020 25.02.2020 26 4 961.00 11 22 77.53 Всього: 421.19

- за актом №2768 від 30.09.2019р.

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня 04.11.2019 12.12.2019 39 1 452.00 15.5 31 48.10 13.12.2019 30.01.2020 49 1 452.00 13.5 27 52.49 31.01.2020 12.03.2020 42 1 452.00 11 22 36.66 13.03.2020 11.04.2020 30 1 452.00 10 20 23.80 Всього: 161.04

Таким чином, належною до стягнення сумою пені є 582,23 грн.

У задоволенні решти вимог в частині стягнення пені в сумі 5289,39 грн. слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 465,01 грн. 3% річних та 346,30 грн. збитків від інфляції.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з наданого фізичною особою-підприємцем Рудько В.М. розрахунку річних, останні нараховані на підставі: рахунку №0000191 від 30.04.2019р. (акт №395 на суму 3413,00 грн.), рахунку №0000277 від 31.05.2019р. (акт №519 від 31.05.2019р. на суму 16425,00 грн.), рахунку №0000331 від 27.06 2019р. (акт №591 від 30.06.2019р. на суму 13850,00 грн.), рахунку №0000411 від 31.07.2019р. (акт №0000758 від 31.07.2019р. на суму 25975,00 грн.), рахунку №0000459 (акт №0000892 на суму 26875,00 грн.), рахунку №0000545 (акт №0000966 на суму 14150 грн.).

Збитки від інфляції нараховані на підставі рахунку №0000247 від 31.05.2019р. на суму 14425,00 грн., рахунку №0000411 від 31.07.2019р. на суму 6475,00 грн., рахунку №0000545 від 30.09.2019р. на суму 14150,00 грн.

В тому числі, означені розрахунки містять посилання на часткову оплату боргу протягом липня-серпня 2019р.

Разом з тим, матеріали справи не містять визначених у розрахунку первинних бухгалтерських документів, вимоги з основної заборгованості у даній справі ґрунтуються на інших актах виконаних робіт аніж наведені в розрахунку, доказів часткової оплати заборгованості протягом липня-серпня 2019 року матеріали справи не містять.

Суд констатує, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних та збитків від інфляції проведено за іншою заборгованістю ніж та, що є предметом даного спору.

Таким чином, вимоги позивача з 465,01 грн. 3% річних та 346,30 грн. збитків від інфляції є необґрунтованими, здійснені за іншою заборгованістю ніж та, що є предметом даного спору, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

На думку суду, позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає частковому задоволенню.

Так з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Нове Місто" на користь позивача фізичної особи-підприємця Рудько Валентини Миколаївни підлягає стягненню 37503,00 грн. основного боргу, 582,23 грн. пені.

У задоволенні решти вимог в частині 5289,39 грн. пені, 465,01 грн. 3% річних та 346,30 інфляційних суд відмовляє.

При зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2150,00 грн. на підставі платіжного доручення №52 від 18.06.2020р. Проте, належною до сплати сумою судового збору є 2102,00 грн.

З відповідача, на підставі ст.129 ГПК України, підлягає стягненню на користь позивача 1811,78 грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Судовий збір в сумі 290,22 грн. покладається на позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, питання щодо повернення позивачу 48,00 грн. надлишково сплаченої суми судового збору може бути вирішено в разі надходження відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Нове Місто" (код ЄДРПОУ 40128589, 73027, м.Херсон, вул. Філатова, 32 А) на користь фізичної особи-підприємця Рудько Валентини Миколаївни (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) - 37503 (тридцять сім тисяч п`ятсот три) грн. 00 коп. основного боргу, 582 (п`ятсот вісімдесят дві) грн. 23 коп. пені, 1811 (одну тисячу вісімсот одинадцять) грн. 78 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти вимог в частині 5289,39 грн. пені, 465,01 грн. 3% річних та 346,30 інфляційних відмовити.

5. Судові витрати в сумі 290,22 грн. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.09.2020р.

Суддя М.Б. Сулімовська