Рішення

від 07.09.2020 по справі 200/5338/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 р. Справа№200/5338/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 68, ЄДРПОУ 13492430)

до Товариства з обмеженою відповідальністю АСК МИТ-ТРЕЙД (84201, Донецька область, м. Дружківка, вул. Привокзальна, буд. 4В, ЄДРПОУ 41381275)

про стягнення адміністративно-господарських санкцій

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АСК МИТ-ТРЕЙД , відповідно до якого просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АСК МИТ-ТРЕЙД на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, у розмірі 64667,58 грн. та пеню у розмірі 804,72 грн.

Ухвалою від 09 червня 2020 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 06 липня 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19 червня 2020 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву разом з додатками, відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

06 липня 2020 року розгляд справи відкладено на 20 липня 2020 року у зв`язку з неявкою сторони по справі.

20 липня 2020 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.

20 липня 2020 року до суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Вказане клопотання вмотивоване тим, що позивач в порушення ч. 2 ст. 122 КАС України, отримавши звіт 28.02.2020 р. за формою № 10-ПІ та будучи обізнаним про не виконання нормативу Відповідачем по створенню 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, не звернувся до адміністративного суду у строк визначений ч. 2 ст. 122 КАС України.

21 липня 2020 року ухвалою суду позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю АСК МИТ-ТРЕЙД про стягнення адміністративно-господарських санкцій залишено без руху та надано позивачу строк не більше п`яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

04 серпня 2020 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява позивача щодо усунення недоліків позовної заяви вмотивована тим, що відповідно до частини 4 статті 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Проте, станом на 15 квітня 2020 року добровільної сплати адміністративно-господарських санкцій від ТОВ АСК МИТ-ТРЕЙД не відбулось, у зв`язку з чим відділенням Фонду було прийнято рішення стягнути з боржника адміністративно-господарські санкції та пеню, яка виникла у зв`язку з порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в судовому порядку.

27.05.2020 року відділенням Фонду було направлено до суду адміністративний позов про стягнення з TOB АСК МИТ-ТРЕЙД адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у звітному 2019 році, у межах строків визначених абзацем 2 частиною 2 статтею 122 КАС України, що дає підстави вважати позовну заяву відділення Фонду такою, що відповідає вимогам викладеним у статтях 160, 161 КАС України.

Дослідивши вказану заяву суд, дійшов висновку про її обґрунтованість та ухвалою від 05 серпня 2020 року продовжив розгляд адміністративної справи, призначивши судове засідання на 07 вересня 2020 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, код ЄДРПОУ 13492430, місце реєстрації, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 87528, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Серова, будинок 1А, організаційно-правова форма - державна організація (установа, заклад), дата державної реєстрації: 18.07.1991, дата запису: 06.06.2011 Номер запису: 1 266 145 0000 038936.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон України № 875-XII), спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) в своїй діяльності поряд з законодавством керується Положенням про відділення Фонду, затверджене Наказом Фонду соціального захисту інвалідів № 105 від 25.10.2019 р., що визначає основні функції, завдання та повноваження відділення Фонду, до яких належать, зокрема, прийом звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, облік заборгованості по сплаті сум адміністративно-господарських санкцій і пені та відповідна позовна робота у судах різних інстанцій.

Враховуючи викладене, позивач є суб`єктом владних повноважень в розумінні ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України та наділений правом звернення до суду з даним позовом відповідно до ст. 43, 46 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю АСК МИТ-ТРЕЙД , код ЄДРПОУ 41381275, місце реєстрації, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 84200, Донецька обл., місто Дружківка, вул. Привокзальна, будинок 4В, дата запису про державну реєстрацію: 07.06.2017, номер запису про державну реєстрацію: 1 267 102 0000 001536.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, що наданий ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АСК МИТ-ТРЕЙД до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 35 осіб.

Згідно частини першої статті 19 Закону у відповідача у 2019 році повинно було бути працевлаштовано 1 особу з інвалідністю. Фактично ж, за даними звіту працювало 0.

За частиною п`ятою статті 19 Закону виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Позивач зазначив, що у відповідності до викладених приписів законодавства відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Передбачені Законом санкції за вчинене порушення відповідач добровільно не сплатив до теперішнього часу, що змусило відділення Фонду звернутися до суду.

Згідно розрахунку позивача, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, становить 63 862,86 грн.

Статтею 20 Закону та пунктом 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 зазначається, що порушення термінів сплати адміністративно- господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

У зв`язку з цим станом на 27 травня 2020 року сума нарахованої позивачем пені складає 804,72 грн.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. За своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно- господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.

Згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю АСК МИТ-ТРЕЙД 24.02.2020 року звітом за формою № 10-ПІ Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік , середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) відповідача за 2019 рік становило 35 працівників. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні становить 1 особу. Фактично у Відповідача в 2019 році працювало 0 осіб інвалідів.

Відповідно до статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні № 875-ХІІ від 21.03.1991 року із змінами та доповненнями, права інвалідів на працевлаштування й отримання оплачуваної роботи, зокрема з умовою про виконання роботи вдома, реалізується шляхом їх безпосереднього звернення на підприємства, до установ, організацій або державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 1 ст. 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. В силу частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідач зазначає, що він в свою чергу, на виконання вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні № 875-ХІІ від 21.03.1991 року із змінами та доповненнями, протягом 2019 року регулярно інформував за місцем реєстрації державну службу зайнятості про наявні вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується звітністю за формою № 3-ПН (вхідні номери 300 від 28.01.2019 р., 750 від 06.03.2019 р., 2623 від 08.11.2019 р.) про наявність вакансій.

Однак, не зважаючи на вжитті відповідачем заходи, осіб, що мають інвалідність до відповідача для працевлаштування державною службою зайнятості не направлялися і самостійно такі особи не зверталися. Також, позивачем не поданні жодні документальні підтвердження фактів відмови відповідачем у працевлаштуванні направлених на роботу інвалідів чи їх самостійного звернення.

Відповідач також зазначив, що ним були вжиті необхідні заходи для виконання нормативу робочих місць із працевлаштування інвалідів, проте протягом 2019 року Відповідач фактично не працевлаштував необхідну кількість інвалідів з незалежних від нього причин, а саме, через відсутність інвалідів, які потребують роботу у відповідача та бездіяльність державних органів, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Відповідач вважає, що стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені є безпідставними, а позовні вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не булипокладені в основу оскаржуваногорішення, за виняткомвипадків, коли віндоведе, що ним буловжитовсіхможливихзаходів для їхотримання до прийняттяоскаржуваногорішення, але вони не булиотримані з незалежнихвіднього причин.

Отже, обставини визнаються сторонами та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 ст. 20 Закону України № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону України № 875-XII.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року № 5067-VI, роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Судом встановлено, що відповідач протягом 2019 року регулярно інформував державну службу зайнятості за місцем реєстрації про наявні вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується копіями звітності за формою № 3-ПН (вхідні номери 300 від 28.01.2019 р., 750 від 06.03.2019 р., 2623 від 08.11.2019 р.) про наявність вакансій.

До відповідача не було направлено жодного інваліда на працевлаштування у вказаний період, незважаючи на те, що саме Державна служба зайнятості України здійснює пошук роботи для інвалідів (ч. 2 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

У матеріалах справи також відсутні докази безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, відповідачем не було допущено наведених вище порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, суд погоджується з доводами відповідача, що причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 26.06.2018 у справі №№806/1368/17, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю АСК МИТ-ТРЕЙД про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, у розмірі 64667,58 грн. та пені у розмірі 804,72 грн. - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 07 вересня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко