Постанова

від 16.12.2020 по справі 200/5338/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року справа №200/5338/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року у справі № 200/5338/20-а (головуючий І інстанції Кониченко О.М., повний текст складений у м. Слов`янську) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю АСК МИТ-ТРЕЙД про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, ДОВФСЗІ) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АСК МИТ-ТРЕЙД (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році в сумі 64667,58 грн. та пені - 804,72 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року відмовлено у задоволені позову (а.с. 90-93).

Позивач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм матеріального права та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі (а.с. 98-100).

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в законодавстві відсутні положення про звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності за недотримання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю у зв`язку з ненаправленням останніх до підприємств. На підприємство покладено обов`язок те тільки по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а й обов`язок з їх працевлаштування.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від сторін надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідачем подано до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форми № 10-ПІ), згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 35 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлені інвалідність - 0 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1, фонд плати праці штатних працівників - 2235,20 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - не заповнено, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - не заповнено (а.с. 5).

Згідно розрахунку позивача сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році становить 63862,86 грн. (а.с. 6).

За порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем здійснений розрахунок суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 року у розмірі 804,72 грн. (т. 1 а.с. 7).

Відповідно до ч. 3 статті 18 Закону України від Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч.ч. 5, 11 статті 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Постановою КМУ від 31 січня 2007 року Деякі питання реалізації норм Законів України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та Про зайнятість населення № 70 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок № 70).

Відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання (далі - Наказ № 316) затверджені форма звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Згідно п. п. 3-5 розділу 1 Порядку форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до нормативу складає 1 особу, у той же час, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 0 осіб. Таким чином, за твердженнями позивача, відповідачем не виконано норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю за 1 вакансією.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач протягом 2019 року регулярно інформував державну службу зайнятості за місцем реєстрації про наявні вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується копіями звітності за формою № 3-ПН про наявність вакансій.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем створені робочі місця для осіб з інвалідністю у необхідній кількості, вчинено всі необхідні дії для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме направлено до центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН, відмови відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю матеріали справи не містять.

У постанові від 26.06.2018 року у справі № 806/1368/17 Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Отже, своєчасно та в повному обсязі надав інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судом не встановлено порушень відповідачем вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Керуючись ст. ст. 242, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року у справі № 200/5338/20-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю АСК МИТ-ТРЕЙД про стягнення адміністративно-господарських санкцій- залишити без змін.

Повний текст постанови складений 16 грудня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Г.М. Міронова