Рішення

від 07.09.2020 по справі 200/5203/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 р. Справа№200/5203/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Маріупольського міжрайонного управління водного господарства до управління Укртрансбезпеки у Донецькій області; Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування розрахунку плати за проїзд до акту № 008400 від 20.01.2020 року, визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафу № 177097 від 25.02.2020 року,

В С Т А Н О В И В:

Маріупольське міжрайонне управління водного господарства звернулось до суду з адміністративним позовом до управління Укртрансбезпеки у Донецькій області про визнання протиправними та скасування розрахунку плати за проїзд до акту № 008400 від 20.01.2020 року, визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафу № 177097 від 25.02.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06 березня 2020 року засобами поштового зв`язку на адресу Маріупольського міжрайонного управління водного господарства від управління Укртрансбезпеки у Донецькій області із супровідним листом № 18869/23/24-20 від 26.02.2020 року надійшла Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177097 від 25.02.2020 року у сумі 34000 грн. за порушення ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт . Позивач вважає, що ним не було порушено Закону України Про автомобільний транспорт та просить суд визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу до акту № 0008400 від 20.01.2020 року на суму 10,26 євро, складений управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області та визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області № 177097 від 25.02.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 грн.

29 травня 2020 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

24 червня 2020 року управління Укртрансбезпеки у Донецькій області надало суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що його посадові особи під час здійснення своїх повноважень діють як суб`єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов`язкових до виконання. Отже, відповідач 1 вважає, що спірні постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177097 від 25.02.2020 року та акт № 0008400 від 20.01.2020 року на суму 10,26 євро прийняті відповідно до діючого законодавства. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Маріупольського міжрайонного управління водного господарства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року залучено до участі в якості відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті.

10 липня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог Маріупольського міжрайонного управління водного господарства, зазначивши, що за результатами габаритно - вагового контролю транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що загальна маса транспортного засобу з вантажем становила 24.82 т. при нормі 40 т.; навантаження на передню одиночну вісь тягача марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , становило 4,36 т. при нормі 11 т.; навантаження на задню здвоєну вісь транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , становило (10,28+10,18) 20,46 т., при нормативно допустимому 16т., що у відсоткову співвідношенні становить більше ніж 27,8%. Таким чином допущене позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт підпадає під дію абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Сторонами не були надані клопотання щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - Маріупольське міжрайонне управління водного господарства (далі - Маріупольське МУВГ), місцезнаходження: 87440, Донецька область, Мангушський район, с. Покровське, вул. Худолія, 1, код ЄДРПОУ 01034544.

Відповідач - управління Укртрансбезпеки у Донецькій області.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно підпункту 2 та 29 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

20 січня 2020 року автомобіль Маріупольського міжрайонного управління водного господарства КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 здійснював перевезення щебнево-пісчаної суміші фр. 0-40, згідно матеріальної перепустки на відпуск матеріальної перепустки на відпуск матеріалів № 278 в кількості 10 тон. Після проходження через пункт габаритно-вагового контролю, розташований на перехресті Запорізького та Старокримського шосе. Близько 14 годині вказаний автомобіль був зупинений працівниками управління Укртрансбезпеки у Донецькій області вже за межами зазначеного пункту. Водію КАМАЗ ОСОБА_1 надано Довідку № 0011976 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.01.2020 року та талон 1215 Укртрансбезпеки у Донецькій області.

19 лютого 2020 року засобами поштового зв`язку на адресу Маріупольского МУВГ від управління Укртрансбезпеки у Донецькій області надійшов лист № 13577/23/24-20 від 12.02.2020 року де вказано, що при здійсненні державного контролю 20.01.2020 року у транспортному засобі НОМЕР_1 виявлені порушення законодавства про автомобільний транспорт та додатки: акт № 202171 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів вантажів автомобільним транспортом від 20.01.2020 року, акт № 008400 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.01.2020 року, розрахунок (без номера) плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 20.01.2020 року № 0008400, довідку № 0011976 про результати здійснення габаритно - вагового контролю від 20.01.2020 року.

06 березня 2020 року засобами поштового зв`язку на адресу Маріупольського МУВГ від управління Укртрансбезпеки у Донецькій області із супровідним листом № 18869/23/24-20 від 26.02.2020 року надійшла Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177097 від 25.02.2020 року у сумі 34000 грн. за порушення ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт .

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу до акту № 0008400 від 20.01.2020 року на суму 10,26 євро, та визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області № 177097 від 25.02.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 грн.

Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 року встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктом 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні Загальні питання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно з пунктом 30 вказаного Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де: П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до пункту 311 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні Загальні питання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до частини першої, другої та шостої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом. Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов`язаний задовольнити.

Таким чином, плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, яка в подальшому може бути стягнута в судовому порядку за умови доведення її обґрунтованості, а встановлення 30-ти денного строку з моменту її визначення для перевізника на її внесення є визначеним законодавчо строком на її погашення в добровільному порядку у випадку, якщо перевізник погоджується зі здійсненим розрахунком.

Отже, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 20.01.2020 року та акт перевірки не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов`язки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки спірні акт перевірки та розрахунок плати за проїзд самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов`язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання його протиправним та скасування, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови управління Укртрансбезпеки у Донецькій області № 177097 від 25.02.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з відзиву відповідачів та матеріалів справи, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що загальна маса транспортного засобу з вантажем становила 24,82 т., при нормі 40 т., навантаження на передню одиночну вісь тягача марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , становило 4,36 т. при нормі 11 т., навантаження на задню здвоєну вісь транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , становило (10,28+10,18) 20,46 т. при нормативно допустимому 16 т. Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування № 1215 від 20.01.2020 року.

За змістом статті 33 закону України Про автомобільні дороги від 08.09.2005 року № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 (далі по тексту - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктом 31-1 Порядку № 879 встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Як вже зазначалось вище, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що загальна маса транспортного засобу з вантажем становила 24,82 т., при нормі 40 т., навантаження на передню одиночну вісь тягача марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , становило 4,36 т. при нормі 11 т.; навантаження на задню здвоєну вісь транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , становило (10,28+10,18) 20,46 т. при нормативно допустимому 16т., що у відсотковому співвідношенні становить більш ніж 27,8%.

Таким чином, допущене позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт підпадає під дію абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт , про що посадовими особами відповідача складено акт.

Під час перевірки транспортного засобу у водія позивача був відсутній документ про внесення плати за проїзд транспортним засобом з перевищенням вагових обмежень. Позивач суду такий документ також не надав.

Таким чином, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення - дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів; у разі ж якщо рух здійснюється без відповідно дозволу або внесення плати за проїзд, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 814/1461/16.

Водій ОСОБА_1 з актом № 202171 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.01.2020 року був ознайомлений.

Крім того, суд зазначає, що на розгляд справи щодо акту № 202171 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.01.2020 року позивач не прибув, та не надав письмових пояснень, які б спростовували факт допущеного позивачем порушення автотранспортного законодавства, про місце і дату проведення такого засідання Маріупольське МУВГ було повідомлено належним чином, про що свідчить повідомлення № 13577/23/24-20 від 12.02.2020 року.

У зв`язку із вищезазначеним, за результатами розгляду справи прийнято постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 177097 від 25.02.2020 року за порушення ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та відповідно до ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт застосовано адміністративно - господарський штраф в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 34000 грн.

Позивач зазначає, що підпунктом 2 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю № 879 передбачено, що зважування - процес визначення за допомогою зважувального обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади. Позивач вказує на те, що така методика Мінекономрозвитку на сьогодні не затверджена.

Проте, такі твердження позивача про відсутність методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, суд не приймає до уваги, оскільки відсутність такої методики не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, та обов`язку по внесенню плати за це.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на 20.01.2020 року (дата проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу Позивача) необхідність використання співробітниками Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не передбачена жодним нормативно - правовим актом.

Правову позицію щодо відсутності потреби в використанні відповідної методики виклав Верховний суд України в постанові від 02.08.2018 року по справі № 820/1420/17, де вказано, що оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України Про дорожній рух , статті 33 Закону України Про автомобільні дороги визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, Суд вважає, що відповідачем правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд. Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п. 19 Порядку № 879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою. .

Суд також не погоджується з доводами позивача про те, що складені співробітниками управління Укртрансбезпеки у Донецькій області документи не містять посилання на вагове обладнання, яким здійснювалось зважування транспортного засобу, оскільки форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю встановлена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим спільним Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України № 1007/1207від 10.10.2013 року, та форма акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів встановлена Порядком зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 року.

Суд також критично оцінює доводи позивача про те, що здійснювалося перевезення сипучого вантажу, оскільки правилами № 363 передбачено, що водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, матеріали даної адміністративної справи містять належні, достатні та допустимі докази, які підтверджують факт перевищення габаритних параметрів транспортним засобом позивача, а тому спірна постанова є правомірною.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач не спростував факт перевищення нормативно допустимого вагового навантаження транспортного засобу.

Таким чином, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову Маріупольського міжрайонного управління водного господарства до управління Укртрансбезпеки у Донецькій області; Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування розрахунку плати за проїзд до акту № 008400 від 20.01.2020 року, визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафу № 177097 від 25.02.2020 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко