Рішення

від 07.09.2020 по справі 826/3401/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 року м. Київ № 826/3401/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. , розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техно-сила" до Головного управління ДФС у м. Києві пропротиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2018 №0002041401, 0002051401,

за участю:

представника позивача - Александровича Олега Михайловича (довіреність від 10.02.2018 б/н),

представника відповідача - Козій Альони Миколаївни (дов. від 21.03.2019 №1086/26-15-10-02-17),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-сила" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2018 № 0002041401, 0002051401.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач дійсно мав фінансово - господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Медіейшн Компані", ПП "Романа-Мобіл", ТОВ "Трастор" які мали реальний характер та за якими було отримано послуги, використані ним у власній господарській діяльності, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив в якому зазначив про те, що перевіркою позивача не встановлено здійснення господарських операцій по отриманню послуг від контрагентів ТОВ "Медіейшн Компані", ПП "Романа-Мобіл", ТОВ "Трастор". Також відповідач посилався на матеріалами досудових розслідувань внесених до Єдиного реєстру судових розслідувань за № 3201511010000019 від 28.07.2015 та № 32016100060000117.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

У судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 29.01.2018 по 02.02.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-сила" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Медіейшн Компані" за січень 2017 року, ПП "Романа-Мобіл" за січень, лютий 2015 року, ТОВ "Трастор" за березень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 09.02.2018 № 54/26-15-14-01-02/36473882, яким, встановлено порушення П(С)БО 15 Дохід затвердженого наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, П(С)БО 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 149 400,00 грн. та порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 239 000,00 грн.

23.02.2018 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення № 0002041401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 149 400,00 грн. та № 0002051401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 228 750,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 45 750,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Медіейшн Компані", ПП "Романа-Мобіл", ТОВ "Трастор" реальний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов`язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що ним було укладено аналогічні договори про надання послуг від 18.03.2015 № 2015-16(02) з ТОВ "Трастор", від 01.01.2015 № 2015-16(01) з ПП "Романа-Мобіл" та від 03.01.2017 № 0301-17 з ТОВ "Медіейшн Компані".

На підтвердження факту отримання послуг за вказаними договорами позивачем надано суду копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг). Факт здійснення позивачем оплати за послуги отримані від ТОВ "Трастор" та ТОВ "Медіейшн Компані" підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок та від ПП "Романа-Мобіл" копіями договору про відступлення права вимоги від 16.02.2015 № 16/02-15 та банківських виписок.

Послуги отримані позивачем від ТОВ "Трастор", ПП "Романа-Мобіл" та ТОВ "Медіейшн Компані", як зазначає позивач, були ним використані у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку під час виконання зобов`язань за фінансово - господарськими взаємовідносинами з УІСП ТОВ "Венето", ТОВ "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ", ТОВ "ЛЕГО Україна", ТОВ "ПС- Вейр Україна", Представництвом ТОВ "Нікон", ТОВ "Шелл Ойл Продактс Юкрейн", ТОВ "СЕРВ`Є УКРАЇНА", ТОВ "КУТЮР ДЕКОР", Представництвом "ТОВ "Ханкук Тайр Рус", ТОВ "АІКОМ Україна", Представництвом "Алтіум Лімітед", ВАТ "КАЗПРОМ", ТОВ "ХАНСА Україна", ТОВ "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України", Корпорацією "ІНДУСРІАЛЬНА СПІЛКА ДОНБАСУ" на підтвердження чого надано суду копії відповідних договорів про надання послуг, договорів на щоденне прибирання території, додаткових угод до них та актів здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача ТОВ "Трастор", ПП "Романа-Мобіл" та ТОВ "Медіейшн Компані" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наданих ним на підтвердження реальності господарських операцій між ним та контрагентами ТОВ "Трастор", ПП "Романа-Мобіл" та ТОВ "Медіейшн Компані"

Посилання відповідача на факти встановлені в рамках досудових розслідувань внесених до Єдиного реєстру судових розслідувань за №3201511010000019 від 28.07.2015 та №32016100060000117 не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

У частині першій статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Докази на підтвердження факту винесення вироків чи постанов про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності за результатами досудових розслідувань внесених до Єдиного реєстру судових розслідувань за № 3201511010000019 від 28.07.2015 та № 32016100060000117 в матеріалах справи відсутні.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених суб`єктами підприємницької діяльності. Таким чином, матеріали досудового розслідування за вказаними кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ відсутності фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ "Трастор", ПП "Романа-Мобіл" та ТОВ "Медіейшн Компані".

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Посилання відповідача на вирок Печерського районного суду від 12.06.2018 по справі №757/3074/18-к, як на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень не приймаються судом з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято 23.02.2018, а отже вирок Печерського районного суду від 12.06.2018 по справі №757/3074/18-к та факти встановлені ним не могли бути покладені відповідачем в їх основу.

Таким чином у відповідача відсутні підстави для посилання на вирок Печерського районного суду від 12.06.2018 по справі №757/3074/18-к, як доказ правомірності податкових повідомлень - рішень від 23.02.2018 № 0002041401, 0002051401.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно ТОВ "Трастор", ПП "Романа-Мобіл" та ТОВ "Медіейшн Компані", як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

При цьому суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі 820/4428/17 (адміністративне провадження №К/9901/51373/18) .

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак вони є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Суд звертає увагу на те, що факт відсутності у податкового органу певної інформації щодо наявності у контрагентів позивача ТОВ "Трастор", ПП "Романа-Мобіл" та ТОВ "Медіейшн Компані" матеріально - технічної бази для проведення операцій з позивачем чи неподання ними певних видів податкової звітності саме по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення вказаними контрагентами позивача господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства щодо формування та подання податкової звітності та інформації на вимогу податкового органу.

Інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначення об`єкту оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Трастор", ПП "Романа-Мобіл" та ТОВ "Медіейшн Компані" відповідачем суду не надано, як і не зазначено про причини неможливості їх надання.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підпунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів, як на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначення об`єкту оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Трастор", ПП "Романа-Мобіл" та ТОВ "Медіейшн Компані", так і на спростування наданих позивачем суду доказів на підтвердження наявності відповідного права суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що позивач не набув права та/або має бути позбавлений права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначення об`єкту оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з вказаними контрагентами.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Позивач у позовній заяві просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.02.2018 № 0002041401, 0002051401.

З огляду на зазначене, з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України податкові повідомлення - рішення від 23.02.2018 №0002041401, 0002051401підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-сила" (04108, м. Київ, пр. Свободи, 5, каб. 117, код ЄДРПОУ 36473882) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2018 № 0002041401, 0002051401 - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 23.02.2018 № 0002041401, 000205140.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-сила" (04108, м. Київ, пр. Свободи, 5, каб. 117, код ЄДРПОУ 36473882) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 672 (п`яти тисяч шістсот сімдесяти двох) грн. 25 коп.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297, пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов