Постанова

від 14.12.2020 по справі 826/3401/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3401/18 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-сила до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2017, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2020, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Техно-сила звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2018 № 0002041401, 0002051401.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що господарські операції по взаємовідносинам з ТОВ Медіейшн Компані , ПП Романа-Мобіл , ТОВ Трастор були реальними, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити та придбані послуги, використані позивачем у власній господарській діяльності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2020 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, та з огляду на заходи щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, на підставі направлень від 29.01.2018 № 85/26-15-14-01-02, від 29.01.2018 №86/26-15-14-01-02, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до пп.78.1.4 ст.78 Податкового Кодексу України у зв`язку з ненаданням в повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 24.01.2018 №1294, з 29.01.2018 по 02.02.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві по відносинах із ТОВ МЕДІЕЙПІН КОМПАНІ (код 40979114) за січень 2017 року, РОМАНА-МОБІЛ (код 36871662) за січень, лютий 2015 року, TOB ТРАСТОР 39625594) за березень 2015 року, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ТЕХНО-СИЛА з дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ МЕДІЕЙШН КОМПАНІ (код 40979114) за січень 2017 ПП РОМАНА-МОБІЛ (код 36871662) за січень, лютий 2015 року, ТОВ ТРАСТОР (код 39625594) за березень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 09.02.2018 № 54/26-15-14-01-02/36473882, яким встановлено порушення П(С)БО 15 Дохід затвердженого наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку від 29.11.1999 № 290, П(С)БО 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 149 400,00 грн. та порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 239000,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, 23.02.2018 прийняті податкові повідомлення - рішення № 0002041401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 149 400,00 грн. та № 0002051401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 228 750,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 45 750,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано суду належні та допустимі докази, які свідчать що фінансово-господарські операції позивача носили реальний характер та були спрямовані на отримання позивачем фінансового результату шляхом використання придбаних послуг у власній господарській діяльності.

Апелянт вказує, що перевіркою позивача не встановлено здійснення господарських операцій по отриманню послуг від контрагентів ТОВ Медіейшн Компані , ПП Романа-Мобіл , ТОВ Трастор . Також відповідач посилається на матеріалами досудових розслідувань внесених до Єдиного реєстру судових розслідувань за № 3201511010000019 від 28.07.2015 та № 32016100060000117.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

В розумінні ст. 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, належить з`ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право податкового обліку у платника податків виникає за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено, позивачем було укладено договори про надання послуг, зокрема:

- від 18.03.2015 № 2015-16(02) з ТОВ Трастор ,

- від 01.01.2015 № 2015-16(01) з ПП Романа-Мобіл ,

- від 03.01.2017 № 0301-17 з ТОВ Медіейшн Компані .

На підтвердження факту отримання послуг за вказаними договорами позивачем надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): прибирання та дезінфекція санітарних кімнат, хімічне чищення килимового покриття, генеральне прибирання кухонного приміщення, прибирання прилеглої території, прибирання приміщення, прибирання та дезінфекція санітарних кімнат, хімічне чищення килимового покриття, генеральне прибирання кухонного приміщення, прибирання прилеглої території, прибирання приміщення.

Факт здійснення позивачем оплати за послуги отримані від ТОВ Трастор та ТОВ Медіейшн Компані підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок та від ПП Романа-Мобіл копіями договору про відступлення права вимоги від 16.02.2015 № 16/02-15 та банківських виписок.

Отримані послуги від контрагентів, як зазначає позивач, були ним використані у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку під час виконання зобов`язань за фінансово - господарськими взаємовідносинами з УІСП ТОВ Венето , ТОВ РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ , ТОВ ЛЕГО Україна , ТОВ ПС- Вейр Україна , Представництвом ТОВ Нікон , ТОВ Шелл Ойл Продактс Юкрейн , ТОВ СЕРВ`Є Україна , ТОВ КУТЮР ДЕКОР , Представництвом ТОВ Ханкук Тайр Рус , ТОВ АІКОМ Україна , Представництвом Алтіум Лімітед , ВАТ КАЗПРОМ , ТОВ ХАНСА Україна , ТОВ Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України , Корпорацією ІНДУСРІАЛЬНА СПІЛКА ДОНБАСУ на підтвердження чого надано суду копії відповідних договорів про надання послуг, договорів на щоденне прибирання території, додаткових угод до них та актів здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Апелянт в скарзі зазначає, що фіктивність господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами підтверджується зокрема, тим що громадянка ОСОБА_1 , яка була на час вчинення господарських правовідносин директором ПП РОМАНА-МОБІЛ , надала пояснення про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ПП РОМАНА-МОБІЛ та про те, що їй невідомо як саме підприємство було зареєстровано на її ім`я.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні ухвали Солом`янського районного суду м. Києва по справі №760/8195/16-к від 13.05.2016, в яких зазначено, що старшим слідчим з ДФС в Київській області старший лейтенантом податкової міліції Корніцьким Д.Ю. здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015110130000019 від 28.07.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 205, ч.3 ст.212 КК України про те, що ПП РОМАНА-МОБІЛ .

Директором TOB ТРАСТОР був ОСОБА_2

Засновником TOB ТРАСТОР був ОСОБА_3 , який надав пояснення старшому оперуповноваженому оперативного управління у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві старшому лейтенанту податкової міліції ОСОБА_4 , та повідомив, що він являється директором, бухгалтером та засновником ряда підприємств, в т. ч. TOB ТРАСТОР . Згідно протоколу допиту, на початку 2015 року до нього звернувся знайомий на ім`я ОСОБА_5 з пропозицією зареєструвати на своє ім`я підприємство. В кафе ОСОБА_3 підписав статут підприємств, пусті аркуші паперу формату A4 та ще якісь документи, які необхідні для відкриття підприємства. Після чого він отримав 500 гривень, які передав ОСОБА_5 . Через декілька днів він з ОСОБА_5 поїхав до банківської установи ПУМБ , та підписав документи на відкриття банківських рахунків.

Таким чином, ОСОБА_3 повідомив про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ ТРАСТОР , де знаходяться бухгалтерські, звітні, податкові фінансово-господарські документи, печатки, статути, йому не відомо.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні ухвали Солом`янського районного суду м. Києва по справі №760/8195/16-к від 13.05.2016, в яких зазначено, що старшим слідчим з ДФС в Київській області старший лейтенантом податкової міліції Корніцьким Д.Ю. здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015110130000019 від 28.07.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 205, ч.3 ст.212 КК України про те, що ПП ТРАСТОР має явні ознаки фіктивності.

До перевірки надані акти виконаних робіт та податкові накладні, виписані МЕДІЕЙШН КОМПАНІ на ТОВ ТЕХНО-СИЛА : транспортні послуги, хімічне чищення килимового покриття, генеральне прибирання кухонного приміщення, прибирання прилеглої території, прибирання приміщення, прибирання та дезінфекції санітарних кімнат.

Інформація про трудові ресурси вказаного товариства: податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за перший квартал 2017 року ТОВ МЕДІЕЙШН КОМПАНІ не подано, відомості про трудові відносини застрахованих осіб у 2017 році - не подано.

В декларації з податку на додану вартість подану ТОВ МЕДІЕЙШН КОМПАНІ за 2017 року вказано керівника - ОСОБА_6 .

Гр. ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надав пояснення оперуповноваженому ОУ ДПІ у Печерському р-ні ГУ ДФС у м.Києві, ОСОБА_7 згідно якого повідомив про свою непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ МЕДІЕЙШН КОМПАНІ (код 40979114).

Судом першої інстанції зроблено висновок, що сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Разом з тим, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним (Постанова ВС від 06.02.2018 у справі 816/2134/16).

В даному випадку вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагентів, що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов`язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, до суду не надано, однак, наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Суд першої інстанції не з`ясував, яким чином ТОВ Техно-Сила виступало учасником господарських відносин з контрагентом, за умови, коли фізична особа, яка його зареєструвала, заявляє, що не вона була ініціатором і активним учасником його створення, а також повідомляє про непричетність до фінансово-господарської діяльності цього суб`єкта господарювання.

У той же час норми матеріального закону не пов`язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво.

Обставини відсутності усіх необхідних первинних документів, поряд із встановленням судом дефектності первинних документів та їх підписання від імені осіб, які заперечують факт причетності до господарської діяльності контрагентів у своїй сукупності, не можуть бути залишені поза увагою чи невраховані судом.

Відповідно до ст. 72, 90 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

Враховуючи викладене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, викладені апелянтом доводи на підтвердження вимог апеляційної скарги знайшли своє відображення під час апеляційного розгляду справи, тому колегія суддів приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-сила до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2017- задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2020 - скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготовлено 14.12.2020