Постанова

від 03.09.2020 по справі 1.380.2019.002731

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002731 пров. № А/857/4863/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Максим Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір-Інвест на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, головуючий суддя - Москаль Р.М., ухвалене о 15:23 год. у м. Львові, повний текст якого складено 28.02.2020 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір-Інвест до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

В травні 2019 року позивач - ТзОВ Сапфір-Інвест звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 № 0006281414.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договірні відносини між сторонами мали реальний характер, а роботи виконувалися на замовлення Сілецької та Княжівської сільських рад Сокальського району Львівської області; такі були виконані вчасно та передані замовникам у повному обсязі, що підтверджується наданими первинними документами. Тому позивач просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення, що ґрунтуються на припущеннях та хибних висновках контролюючого органу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ Сапфір-Інвест оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновок про факти, що підтверджують відсутність операцій з придбання робіт у ПП Транспортні будівельні системи і свідчать лише про документування таких операцій з метою мінімізації податкових зобов`язань є надуманим (передчасним), таким, що не відповідає реальним обставинам справи та не підкріпленим жодними належними та допустимими доказами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду протиправним та просив подану апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Головне управлінням ДФС у Львівській області на підставі наказу №1725 від 21.03.2019 року провело документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Сапфір-Інвест» з питань проведення взаємовідносин із ПП «Транспортні будівельні системи» (код ЄДР 33169988) за березень 2018 року, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за період травень, серпень, вересень, жовтень 2018 року. За результатами перевірки складено акт від 08.04.2019 року №546/13-01-14-14/39940403 (том 1 а.с. 15-31), що містить виклад таких обставин:

ТзОВ «Сапфір-Інвест в період, охоплений перевіркою, мало взаємовідносини з ПП «Транспортні будівельні системи» відповідно до укладених договорів на виконання робіт від 08.02.2018 року №08/02/2018, від 12.02.2018 року №12/02/2018, від 13.02.2018 року №13/02/2018 та від 19.02.2018 року №19/02/2018, відповідно до яких ТзОВ «Сапфір-Інвест» виступало «Замовником» , а ПП «Транспортні будівельні системи» - «Підрядником» .

Відповідно до договору від 08.02.2018 року №08/02/2018 ТзОВ «Сапфір-Інвест» отримало від ПП «Транспортні будівельні системи» акт приймання виконаних робіт (№КБ2в) від 05.03.2018 року та податкову накладну №4 від 05.03.2018 року на суму 177197,33 грн. (за номенклатурою послуг - будівництво вуличного освітлення присілків Підберезина, Заболотня, Гостинець, с. Сілець Сокальського району Львівської області). Сума податку на додану вартість за цією податковою накладною включена ТзОВ «Сапфір-Інвест» до складу податкового кредиту в жовтні 2018 року, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року.

Відповідно до договору від 13.02.2018 року №13/02/2018 ТзОВ «Сапфір-Інвест» отримало від ПП «Транспортні будівельні системи» акт приймання виконаних робіт (№КБ2в) від 07.03.2018 року №№1,2 та податкову накладну №2 від 07.03.2018 року на суму 223175,20 грн. (за номенклатурою послуг - реконструкція дороги присілка Заболотня села Сілець Сокальського району Львівської області). Сума податку на додану вартість за цією податковою накладною включена ТзОВ «Сапфір-Інвест» до складу податкового кредиту в серпні 2018 року, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року.

Відповідно до договору від 19.02.2018 року №13/02/2018 ТзОВ «Сапфір-Інвест» отримало від ПП «Транспортні будівельні системи» акти приймання виконаних робіт (№КБ2в) від 12.03.2018 року №№1,2,3,4 та податкову накладну №5 від 12.03.2018 року на суму 148982,67 грн. (за номенклатурою послуг - реконструкція мереж вуличного освітлення Княжівської сільської ради в с. Княже, с. Шпиколоси Сокальського району Львівської області). Сума податку на додану вартість за цією податковою накладною включена ТзОВ «Сапфір-Інвест» до складу податкового кредиту в вересні 2018 року, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року.

Відповідно до договору від 12.02.2018 року №12/02/2018 ТзОВ «Сапфір-Інвест» отримало від ПП «Транспортні будівельні системи» акти приймання виконаних робіт (№КБ2в) від 06.03.2018 року №№1,2,3,4 та податкову накладну №7 від 06.03.2018 року на суму 240225,20 грн. (за номенклатурою послуг - реконструкція вуличного освітлення присілків Зарудні, Гроби, Підрочин, Насалі села Сілець Сокальського району Львівської області). Сума податку на додану вартість за цією податковою накладною включена ТзОВ «Сапфір-Інвест» до складу податкового кредиту в травні 2018 року, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2018 року.

Перелічені податкові накладні ПП «Транспортні будівельні системи» зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а визначені в них суми податку на додану вартість включені ТзОВ «Сапфір-Інвест» до складу податкового кредиту.

Станом на 01.03.2018 року відповідно до рахунку 6852, дебіторська/кредиторська заборгованість по взаємовідносинах з ПП «Транспортні будівельні системи» становить 0,0 грн. У березні 2018 року ТзОВ «Сапфір-Інвест» відображено отримання робіт на суму 4737483,59 грн. Станом на 31.03.2018 року відповідно до рахунку 6852 кредиторська заборгованість по взаємовідносинах із ПП «Транспортні будівельні системи» становить 4737483,59 грн.

В процесі перевірки ревізори використали таку податкову інформацію по ПП «Транспортні будівельні системи» (стор. 7-10 акта перевірки):

ПП «Транспортні будівельні системи» перебуває на обліку в ГУ ДФС у Донецькій області (м. Слов`янськ) з 01.01.2019 року, стан платника припинено, але не знято з обліку; за період проведення взаємовідносин перебував на обліку в ГУ ДФС у Львівській області; основний вид діяльності - електромонтажні роботи; свідоцтво платника ПДВ анульовано 26.12.2018 у зв`язку з ліквідацією підприємства за власним бажанням; остання декларація з ПДВ подана за березень 2018 року. Відповідно до представлених договорів на виконання робіт (надання послуг) встановлено, що ПП «Транспортні будівельні системи» виконувало роботи власними силами та засобами, при виконанні будівельних робіт та реконструкції електромереж використовував власні матеріали. Відповідно до представлених актів приймання виконаних робіт (форма №КБ2в), встановлено, що ПП «Транспортні будівельні системи» відобразило використання будівельних матеріалів на загальну суму 3359786 грн., що становить 70,9% від загальної суми актів 4737483,59 грн. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ПП «Транспортні будівельні системи» за період з 01.01.2017 року по 12.03.2018 року (день підписання останнього акта) не здійснювало придбання матеріалів, які зазначені в актах виконаних будівельних робіт (форма №КБ2в). Відповідно до поданої звітності чисельність працівників у ПП «Транспортні будівельні системи» становить 11 чоловік, при восьмигодинному робочому дні для виконання даного обсягу робіт необхідно 47 чоловік. Відповідно до аналізу податкової звітності та даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що в лютому-березні 2018 ПП «Транспортні будівельні системи» надавались послуги (виконувались роботи) для значної кількості суб`єктів господарювання на значній території України, зокрема, у м. Одеса, м. Львові, м. Києві, м. Бровари, селі Жирова Жидачівського району Львівської області, Кременчуцькій ТЕЦ. При виконанні робіт були задіяні транспортні засоби (машини та механізми), однак у ПП «Транспортні будівельні системи» встановлено відсутність власних основних засобів, послуг з оренди відповідних транспортних засобів (машин та механізмів), а також залучення до робіт третіх осіб.

Ревізори ГУ ДФС у Львівській області за наслідками опрацювання податкової інформації щодо ПП «Транспортні будівельні системи» за звітний період декларування ПДВ (стор. 9 акта перевірки, том 1 а.с. 23) дійшли висновку про відсутність у ПП «Транспортні будівельні системи» матеріально-технічної і технологічної можливості з виконання робіт для ТзОВ «Сапфір-Інвест» . В акті зазначено, що ПП «Транспортні будівельні системи» з урахуванням множинних факторів (часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, географічної віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів та відсутності будівельних матеріалів, необхідних для здійснення даних робіт) фактично не виконувало роботи, передбачені договорами з ТзОВ «Сапфір-Інвест» .

В акті перевірки зазначено про отримання від ГУ ДФС у Донецькій області зібрану податку інформацію щодо ПП «Транспортні будівельні системи» (стор.10-12 акта перевірки, том 1 а.с. 24-26). Під час проведеного аналізу ПП «Транспортні будівельні системи» встановлено таке:

- значний обсяг документально оформлених наданих/виконаних робіт/послуг та операцій з придбання та реалізації товарів з контрагентами постачальниками та покупцями;

- різноплановість придбаних та проданих товарів(робіт, послуг);

- віддаленість контрагентів один від одного, що передбачає значно більшого oбсягу трудовитрат, високого рівня оплати праці, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями (менеджерів, комірників, бухгалтерів, працівників складу та інших);

- відсутність інформації щодо наявності транспортних засобів, або залучення автотранспортних підприємств для здійснення транспортування ТМЦ від постачальника до покупця;

- відсутня інформація щодо наявності складських приміщень для зберігання товару;

- відсутня інформація щодо наявності основних засобів.

В процесі перевірки ревізори встановили, що в ТзОВ «Сапфір-Інвест» наявні необхідні дозволи, ліцензії, працівники із необхідними навиками та знаннями для виконання даних видів робіт, а також необхідна техніка із обладнанням відповідно до технологічних вимог виконання робіт, що дає змогу виконати дані роботи власними силами. Згідно аналізу ЄРПН встановлено, що протягом січня-березня саме ТзОВ «Сапфір-Інвест» здійснювало придбання частини будівельних матеріалів, необхідних для виконання зазначених робіт.

За наслідками перевірки контролюючий орган дійшов висновку про непідтвердження факту виконання ПП «Транспортні будівельні системи» для ТзОВ «Сапфір-Інвест» підрядних робіт та придбання матеріалів з огляду на час здійснення операцій, місцезнаходження підприємства, відсутність необхідної кількості трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, матеріалів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети даних операцій. Перевіркою не підтверджено факт придбання ТзОВ «Сапфір-Інвест» робіт в ПП «Транспортні будівельні системи» за березень 2018 року на загальну суму 4737483,60 грн. в т.ч. ПДВ 789580,60 грн. Перевіркою встановлено безпідставне віднесення ТзОВ «Сапфір-Інвест» до складу податкового кредиту суми ПДВ 789580,60 грн. по операціях за березень 2018, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за травень 2018 року - 240225,20 грн., серпень 2018 року - 223175,20 грн., вересень 2018 року - 148982,78 грн. , жовтень 2018 року - 177197,40 грн. (стор. 13 акта перевірки, том 1 а.с. 27).

За результатами перевірки ГУ ДФС у Львівській області дійшло висновку про порушення ТзОВ «Сапфір-Інвест» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого підприємство занизило податок на додану вартість, що підлягає сплаті у бюджет у загальній сумі 789580,60 грн. в тому числі за травень 2018 в розмірі 240225,20 грн., за серпень 2018 в розмірі 223175,22 грн., за вересень 2018 в розмірі 148982,78 грн., за жовтень 2018 в розмірі 177197,40 грн. (том 1 а.с. 31).

На підставі висновків акта перевірки від 08.04.2019 року №546/13-01-14-14/39940403 ГУ ДФС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 №0006281414, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 789580 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 197395 грн., а всього 986975 грн. (том 1 а.с. 14).

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПП «Транспортні будівельні системи» , як субпідрядник, фактично не виконувало підрядних робіт на перелічених вище об`єктах будівництва підрядника ТзОВ «Сапфір-Інвест» , а лише здійснювали документальне їх оформлення з метою зменшення податкових зобов`язань останнього.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документам, що передбачені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1-2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначення, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Як встановлено пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Пунктом 177.4. статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У статті 198 ПК встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 07, 09 та 12 лютого 2018 року між Сілецькою сільською радою Сокальського району та ТзОВ Сапфір-Інвест укладено договори щодо будівництва вуличного освітлення присілків Підберезна, Заболотня с. Сілець, реконструкції вуличного освітлення присілків Зарудні, Груби, Підрочин, Насалі с. Сілець, реконструкції дороги присілка Заболотня с. Сілець.

На виконання укладених вказаних вище договорів, ТзОВ Сапфір-Інвест укладено договори із ПП Транспортні будівельні системи , а саме: №08/02/2018 року на виконання робіт (надання послуг) від 08 лютого 2018 року Будівництво вуличного освітлення присілків Підберезина, Заболотня, Гостинець с. Сілець Сокальського району Львівської області ; №12/02/2018 року на виконання робіт (надання послуг) від 12 лютого 2018 року - Реконструкція вуличного освітлення присілків Зарудні, Груби, Підрочин, Насалі села Сілець Сокальського району Львівської області ; №13/02/2018 на виконання робіт (надання послуг) від 13 лютого 2018 року - Реконструкція дороги присілка Заболотня села Сілець Сокальського району Львівської області .

На підставі додаткових угод від 13, 15 та 16 лютого 2018 року угоди від 07, 09 та 12 лютого 2018 року, що укладені між Сілецькою сільською радою Сокальського району та ТзОВ Сапфір-Інвест розірвані.

15.02.2018 року, 05.03.2018 року, 20.03.2018 року, 02.04.2018 року між Сілецькою сільською радою Сокальського району та ТзОВ Сапфір-Інвест повторно укладено договори щодо будівництва вуличного освітлення присілків Підберезна, Заболотня с. Сілець, реконструкції вуличного освітлення присілків Зарудні, Груби, Підрочин, Насалі с. ,Сілець, реконструкції дороги присілка Заболотня с. Сілець. Станом на укладання договорів від 20 березня та 2 квітня 2018 року ТзОВ Сапфір-інвест вже було прийнято будівельні роботи від ПП Транспортні будівельні системи , згідно актів виконаних робіт, та в подальшому відображено у Акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 року, Акті № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018 року, Акті № 3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року до договору від 2 квітня 2018 року та у Акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018 року до договору від 20 березня 2018 року.

На виконання Договорів №08/02/2018 та 13/02/2018, ПП Транспортні будівельні системи виконано наступні роботи: будівництво вуличного освітлення присілків Заболотня, Підберезина, Гостинець с. Сілець, реконструкція дороги присілка Заболотня с. Сілець, що відображено у актах приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ2в.) від 20 березня та 02 квітня 2018 року.

Дослідивши вказані первинні документи складені для документального оформлення господарської операції з придбання ТзОВ Сапфір-Інвест послуг у ПП Транспортні будівельні системи , суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

Матеріалами справи також підтверджено, що на виконання вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ПП Транспортні будівельні системи виписані податкові накладні від 05.03.2018 року №4, від 07.03.2018 року №2, від 12.03.2018 року №5, від 06.03.2018 року №7, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних відсутні.

Суд відхиляє твердження відповідача про недостатність у ПП Транспортні будівельні системи трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності які базуються на підставі відомостей чисельності працівників, оскільки відповідачем не надано жодних доказів проведення зустрічної звірки та дослідження первинних документів, які б підтверджували реальний обсяг фізичного навантаження на працівників, реальну, а не ймовірну, кількість відпрацьованих ними робочих днів та не досліджено чи залучались підрядником додаткові трудові ресурси, в тому числі на підставі цивільно-правових договорів.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 травня 2018 року у справі №810/4391/16, у якій суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача, оскільки наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №815/3364/15.

Крім цього слід вказати, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту та не може ґрунтуватися виключно на податковій інформації, отриманої від податкових органів стосовно контрагента позивача.

Позивач не несе відповідальності за невідповідність інформації щодо кількості працюючих у контрагента осіб. Формування суб`єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення сум до складу валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Аналогічна позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 826/16435/16.

Крім цього, колегія суддів не погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що операції для господарської діяльності підприємства не мають розумної ділової мети, а єдиною економічною вигодою від них для позивача є формування податкового кредиту з ПДВ, з огляду на наступне.

Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не завжди свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доход від конкретної операції.

Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 802/462/14-а, та від 23 липня 2019 року по справі № 802/2386/14-а.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Отже, свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємці мають право без обмежень самостійно на власний ризик здійснювати з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання, а, отже, господарської діяльності.

Розглядувана позиція узгоджується із змістом підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції.

Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Даний висновок узгоджується, зокрема, з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 30.01.2018 року у справі №2а-1670/7883/12, від 18.03.2019 року у справі № 818/3838/15, від 26.04.2019 року у справі № 803/173/18.

Застосування угод і вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності.

На обґрунтування наявності ділової мети від вчинення господарських операцій позивач зазначив те, що невиконання угод щодо будівництва вуличного освітлення та його реконструкції вплине на ділову репутацію підприємства в майбутньому.

Крім цього, позивач в подальшому повинен обслуговувати перелічені вище об`єкти в межах їх гарантійного строку.

Аналізуючи вищенаведене, позивачем суду надано первинну документацію, внаслідок дослідження якої, колегія суддів доходить висновку про те, що зазначені копії первинних документів, підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентом. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, так як не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача.

При цьому, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентом розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, наявна в інформаційних базах даних податкового органу інформація, не може бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Відповідно до пункту 38 рішення від 09 січня 2007 року по справі Iнтерсплав проти України (заява №803/02) ЄСПЛ нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Цей Суд, однак, не прийняв зауваження Уряду України щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, ТзОВ Сапфір-Інвест підтвердив належними та допустимими доказами факт реального здійснення господарських операцій з ПП Транспортні будівельні системи , а відтак правомірність формування податкового кредиту, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким адміністративний позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір-Інвест задовольнити, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.002731 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 26.04.2019 року №0006281414.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 07.09.2020 року.