Рішення

від 25.08.2020 по справі 500/2641/19

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/2641/19

Провадження № 2/946/813/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання - Аубекерової Г.В.,

представника відповідача - Міщенко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2019 року АТ Укрсоцбанк правонаступником якого є акціонерне товариства Альфа-Банк (далі АТ Альфа-Банк ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 33134,98 (тридцять три тисячі сто тридцять чотири долар США дев`яносто вісім центів) долари США; встановлення подальших нарахувань відповідно до умов кредитного договору до моменту виконання рішення відповідно до п.10 ст. 265 ЦПК України; стягнення виплат по сплаті судового збору в розмірі 13 547,06 (тринадцять тисяч п`ятсот сорок сім гривень шість копійок) гривень.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 29 березня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є акціонерне товариства Альфа-Банк (далі АТ Альфа-Банк ) який загальними зборами акціонерів АКБ Укрсоцбанк на вимогу Закону України Про акціонерні товариства та відповідачем укладено договір кредиту № 2007\669-19\21, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти в розмірі 44000 доларів США з графіком повернення кредиту, передбаченим п.1.1 Договором кредиту зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 28 березня 2014року. Свої зобов`язання позивач виконав, що підтверджено заявою про видачу готівки №4/59 від 29.03.2007 року. В порушення умов договору, позичальник ОСОБА_1 , свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 20.03.2019 року утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 33134,98 доларів США та заборгованість за відсотками в розмірі 23 185, 19 доларів США.

10.09.2019 року Загальними зборами акціонерів АТ Альфа-Банк та єдиним акціонером АТ Укрсоцбанк затверджено рішення про реорганізацію АТ Укрсоцбанк шляхом приєднання до АТ Альфа-Банк . Протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів АТ Альфа-Банк від 15.10.2019 року було вирішено затвердити Передавальний акт (п. 2.1. протоколу). Таким чином, 15.10.2019 року відповідно до підпункту г пункту 11 частини 4 статті 1 Закону України Про спрощення процедури реорганізації та капіталізації банків , пунктів 3.1., 5.3., Постанови Правління НБУ №189 від 27.06.2008 року Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників , було затверджено Передавальний акт, у відповідності до якого АТ Альфа-Банк у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набуває обо`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.01.2020 року залучено акціонерне товариство Альфа-Банк (ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р №IBAN НОМЕР_1 , місцезнаходження: 03150, Україна, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10) як правонаступника позивача акціонерного товариства Укрсоцбанк до участі у справі за позовом акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі за позовом акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Згідно письмових заперечень від 17.02.2020 року зазначає, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 02.062016 року по справі № 500/3797/14-ц позов Укрсоцбанк про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 2007\669-19\21 від 29 березня 2007 року в розмірі 68519 доларів 74 цента США (з яких: сума заборгованості за кредитом 33134 доларів 98 центів США, сума заборгованості за відсотками 21769 доларів 37 центів США) шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження предмета іпотеки (нежитлова будівля цегляна, загальною площею 57,5кв.м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), а також судові витрати в сумі 3654,00 гривень задоволено повністю. Звертаючись у 2014 році до суду із позовом до відповідача, позивач самостійно обрав спосіб захисту своїх порушених прав, реалізувавши право на дострокове повернення кредиту та звернувшись із позовом до суду вказав, що саме 68519 доларів 74 цента США є повним розміром заборгованості за кредитним договором № 2007\669-19\21, включаючи заборгованість за тілом кредиту 33134 доларів 98 центів США, заборгованість за відсотками 21769 доларів 37 центів США). Спір між сторонами вирішено судом, рішення набрало законної сили. На виконання вказаного судового рішення звернуто стягнення на предмет іпотеки виконавче провадження з виконання цього рішення закінчене. У пункті 4.5 кредитного договору № 2007/669-19/21 передбачено, що у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов`язань за цим договором, зазначених у пункті 3.3.3, 3.3.8 договору протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредиту вважається таким що сплив, та відповідно Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. При зверненні до суду в 2014 році банк посилався на пункт 4.5 кредитного договору № 2007/669-19/21 та статтю 1050 ЦК України, згідно з якими має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту. Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання ПАТ "Укрсоцбанк", використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк". Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 02.06.2016 року по справі 500/3797/14 про стягнення заборгованості за кредитом № 2007/669-19/21 шляхом звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором № 2007/669-19/21 проценти за кредитом припинилися внаслідок пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04 липня 2018 року (провадження N 14-154цс18) зазначено, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Отже, після звернення до суду у 2014 році позивач позбавлений права вимагати нарахування процентів та інших доходів за кредитним договором. З огляду на те, що вказане заочне рішення суду по справі № 500/3797/14-ц є чинним, а згідно з ним суд вже стягнув з позичальника заборгованість за кредитним договором, яка існувала станом на 23.03.2016 року, позовну вимогу АТ Альфа-Банк про стягнення заборгованості задовольнити не можна. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді повторного стягнення тіла кредиту. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Як вбачається із змісту позовної заяви Позивач, як на підставу своїх вимог не посилається на положення ст.625 ЦК України. За таких обставин підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В судовому засіданні встановлено, що 29 березня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , який загальними зборами акціонерів АКБ Укрсоцбанк на вимогу Закону України Про акціонерні товариства 16.04.2010 року перейменований на публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк та відповідачем укладено договір кредиту №2007\669-19\21, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти в розмірі 44000доларів США з графіком повернення кредиту, передбаченим п.1.1 Договором кредиту зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 28 березня 2014 року.

В якості забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за договором кредиту №2007\669-19\21, між позивачем та відповідачем 29.03.2007 року був укладений іпотечний договір, запис в реєстрі №536, посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Гнесько В.Г., згідно п.1.1 іпотечного договору відповідач передав в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, крамницю продовольчих товарів, яка складається із літ.А нежитлова будівля цегляна, загальною площею 57,5 кв.м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

02 червня 2016 року заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду (справа № 500/3797/14-ц ) у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором № 2007\669-19\21 від 29 березня 2007 року в розмірі 68519 доларів 74 цента США (з яких: сума заборгованості за кредитом 33134 доларів 98 центів США, сума заборгованості за відсотками 21769 доларів 37центів США) в рахунок погашення заборгованості за договором було задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк та звернуто стягнення на предмет іпотеки нежитлову будівлю, крамницю продовольчих товарів, яка складається із літ. А нежитлова будівля цегляна, загальною площею 57,5кв.м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, а також судові витрати в сумі 3654,00 гривень. Вказане рішення вступило в законну силу.

17.05.2018 року постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області за заявою стягувача ПАТ Укрсоцбанк було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 500/3797/14-ц, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської відносно відповідача про стягнення на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованості за кредитним договором в розмірі 68519 доларів 74 цента США шляхом продажу на прилюдних торгах іпотечного майна у межах процедури виконавчого провадження.

Згідно акту приватного виконавця Притуляк В.М. про реалізацію предмета іпотеки від 15.08.2018 року, предмет іпотеки нежитлова будівля, крамниця продовольчих товарів реалізована у відповідності з вимогами Закону України Про виконавче провадження , Закону України Про іпотеку , Інструкцію з організації примусового виконання рішень, Порядку реалізації арештованого майна.

Позивач в обґрунтування позивних вимог зазначає, що відповідач неналежно виконував свої обв`язки за кредитним договором, в результаті чого станом на 20.03.2019 рік має заборгованість за кредитом 33134,98 дол. США, за відсотками 23185,19 дол. США. Тому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором, а саме: заборгованість кредитом за тілом кредиту сумі 33134,98 дол. США, та судові витрати, а також встановити подальше нарахування відповідно до умов договору до моменту виконання рішення відповідно до п. 10 ст. 265 ЦПКУ.

Так, частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦУ України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами то в разі прострочення повернення чергової частини позичальник має право вимагати дострокового повернення чергової частини позики , що залишилась та процентів , належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У пункті 4.5 кредитного договору № 2007/669-19/21 передбачено, що у випадку невиконання позичальником о будь-яких своїх зобов`язань за цим договором, зазначених у пункті 3.3.3, 3.3.8 договору протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредиту вважається таким що сплив, та відповідно Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

ПАТ "Укрсоцбанк" звернувшись до суду 16.06.2014 року (справа № 500/3797/14-ц) із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилався на пункт 4.5 кредитного договору № 2007/669-19/21 та статтю 1050 ЦК України, згідно з якими має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту.

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання ПАТ "Укрсоцбанк", використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк".

У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04 липня 2018 року (провадження N 14-154цс18) зазначено, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 02.06.2016 року по справі 500/3797/14 про стягнення заборгованості за кредитом № 2007/669-19/21 шляхом звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором № 2007/669-19/21 проценти за кредитом припинилося внаслідок пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором вказана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді повторного стягнення тіла кредиту .

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Як вбачається із змісту позовної заяви Позивач, як на підставу своїх вимог не посилається на положення ст.625 ЦК України.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 33134,98 (тридцять три тисячі сто тридцять чотири долар США дев`яносто вісім центів) долари США.

Вирішуючи позовні вимоги в частині встановлення подальшого нарахування відповідно до умов договору до моменту виконання рішення відповідно до п. 10 ст. 265 ЦПКУ суд виходить з такого.

Відповідно до диспозитивних положень ч. 10 ст. 265 ЦПК суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Але підстави для задоволення позовних вимог про стягнення боргу в розмірі 33134,98 (тридцять три тисячі сто тридцять чотири долар США дев`яносто вісім центів) долари США відсутні, тому відсутні підстави щодо застосування п. 10 ст. 265 ЦПК, також з врахуванням того о законодавством не передбачено нарахування відсотків поза межами строку дії договору, суд не вбачає підстав для встановлення подальших нарахувань відсотків та пені до виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні Проніна проти України від 18.07.2006 року, №63566/00, §23, нагадав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі його обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини та проаналізовані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення подальших нарахувань відповідно до умов кредитного договору до моменту виконання рішення відповідно до п.10 ст. 265 ЦПК України з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Враховуючи, що суд відмовив в задоволенні позовних вимог позивача, не підлягають задоволенню вимог про стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору в розмірі 13 547,06 (тринадцять тисяч п`ятсот сорок сім гривень шість копійок) гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства Альфа-Банк (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, Україна, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 33134,98 (тридцять три тисячі сто тридцять чотири долар США дев`яносто вісім центів) долари США; встановлення подальших нарахувань відповідно до умов кредитного договору до моменту виконання рішення відповідно до п.10 ст. 265 ЦПК України; стягнення виплат по сплаті судового збору в розмірі 13 547,06 (тринадцять тисяч п`ятсот сорок сім гривень шість копійок) гривень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2020 року.

Суддя: О.Я.Присакар